Eustachy Rylski

Eustachy Rylski

В моем советском прошлом было много легенд, которые помогали людям ощутить себя «пупом земли». Для этого на заре большевистской власти создавались разные структуры, занимавшиеся пропагандой. Но, поскольку достижений у советской власти почти никаких не было, то их нужно было придумывать. К примеру, что создали в своей истории русские люди.

В СССР точно знали, что радио придумал Александр Попов, но не говорили, что первые опыты с электромагнитными волнами провели француз Эдуард Бранли и англичанин Оливер Лодж. А основоположником, создателем радио является итальянец Гульельмо Маркони.

Или создатели первого паровоза – не папа с сыном Черепановы, до них уже было сделано несколько паровых машин французом Коньо, американцем Эвансом, шотландцем Мэрдоком, чехом Божеком. И первый самолет был не русский. И первое книгопечатание было не в современной России. И вообще, много разных легенд после распада СССР рухнули и разочаровали многих, кто в них верил.

Но ведь верят до сих пор. Верят, что итальянский «Fiat» древней модели – это советский автомобиль «Жигули». А автомат Калашникова – не переделанный из автомата Хуго Шмайссера, а самый что ни на есть советский, и даже – русский. И так далее. Перечень изобретений и сочинений, сворованных и присвоенных может составит тысячи страниц.

С историей такие же проблемы. Крым ну никаким боком не русское название, но считается «русским», поскольку завоеван российской империей. А то что Крым несколько тысяч лет был и греческим, и римским, и турецким, и конечно крымскотатарским, в России мало кого волнует. Технология присваивания очень проста и неприхотлива – захотел и сказал, что Крым – «русский». Своровал и сказал, что это – исконно «русский».

​​Так «исконно русским» стал «Авиамарш» – «все выше, выше и выше стремим мы полет наших птиц...», на деле – сворованный немецкий марш «Das Berliner Jungarbeiterlied», известный еще с 20-х годов прошлого века. И популярная советская песня «Маленький барабанщик» была сворованной и изначально называлась «Lied vom kleinen Trompeter».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Страна была закрытая, за «железным занавесом», у кого воровали, те не знали. А что воровали, в советские люди тоже не знали. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили, называли ворованное советским или «русским», главное – убеждали население, которое беспрекословно верило вранью.

Отдел пропаганды ЦК КПСС было самым важным органом советской власти. Не важно, как работали Отдел промышленности или сельского хозяйства, но советское население в очередях за сосисками или чехославацкими сандалиями должны были гордо говорить, что СССР – самая великая страна в мире. Пропаганда воспитывала патриотов, которым не нужно было думать своими головами, за них думали в ЦК КПСС. Советская ложь распространялась по нескольким направлениям.

Военная ложь состояла из многочисленных «подвигов», сочиняемых как военными, так и журналистами, писателями, поэтами, художниками, кинематографистами. Например, Макс Альперт снял постановочную фотографию, известную под названием «Комбат». К ней придумывалась история политрука Клочкова. Потом за Клочкова придумали слова «Велика Россия, а отступать некуда — позади Москва!». Сама легенда про 28 героев-панфиловцев была сочинена в газете «Красная звезда», вначале, 27 нояря 1941 года в заметке военкора Василия Коротеева, в следующем
Читать

Як сказано в Корані, воістину, людина завжди потерпає збитки! Всі народи, й велемудрі, й прості розчиняються в небутті.

Наші предки багато воювали з хазарами, й гірше того, сплачували їм данину, проте, дечим ми маємо завдячувати й їм. Бо в той самий час, коли Карл Мартел зупинив арабів під Пуатьє, хазари в серії виснажливих воєн не пустили їх через Дербентський прохід. Інакше ми всі були б мусульманами. Ви коли востаннє їли свинину? Це я до того, що нащадки хазарів, москалі, теж становлять проблему й ми занадто довго не здатні розродитися новим Святославом, проте, хто знає, можливо нам ще доведеться прикритися ними від іще більшої, ніж вони, небезпеки?

Як відомо, Москва перебуває під опікою сатани. Це сталося внаслідок того, що ще до її заснування Володимировичі – Всеволодовичі продали душу нечистому, а також тому, що чорти особливо полюбляють болота. Нечистий мавпує чисте й перекручує його. Саме ця метода є основою московської пропаганди від ХІІІ ст. й понині.

На нашій території їхнім важливим пропагандистським фейком є Севастополь. У Кримській війні оборонців Севастополя було значно більше за англо-франко-сардино-турків, які його здобували. Більшість царської піхоти встигла втекти до початку облоги й за рік так і не повернулася. Там майже не було цивільного населення. На 42 000 постійних мешканців Севастополя було лише 7 000 цивільних.

На початок кампанії москалі мали в Бессарабії 180 000, між Одесою та Миколаєвим 32 000 та 51 000 у Криму. Окрім того, вони спустили на берег 18 000 матросів.

На них нападав експедиційний корпус, який складався з 21 500 британців, 30 000 французів, 6 000 турків, у тому числі козаків Садик паші Чайковського та незначної кількості інших.

Оборонці Севастополя мали величезну перевагу в артилерії.

Під час кампанії чисельність військ обох сторін на ТВД змінювалася, але москалів завжди було більше. Окрім того, франко-британцям доводилося організовувати постачання за тисячі км.

Героїзм москалів полягав у тому, що вони не всі одразу втекли. Трималися того разу справді вперто.

Все одно цікаво, як швидко місто англо-французької слави й російської ганьби перетворилося на "город русскіх мор'яков".

Чорноморський флот, основна база якого була в Севастополі, не відіграв жодної помітної ролі не тільки в Кримській, але також і в Першій, і в Другій світових війнах. Дослідники Другої світової зауважують, що Крим і Севастополь були взяті німцями майже без застосування бронетехніки. Оборона Севастополя совдепом була ще ганебнішою, ніж його оборона царатом.

В зв'язку з цим наш брат, який користується "ніком" censay зауважує: история Севастополя до такой степени трагична своей негероичностью, что для местных «Оборона Севастополя» - это ключевой символ для механизма психологической защиты.

Особенно, если учесть, что Севастополь – город адмиралов и проституток, уровень психоза после распада Союза крайне высок.

Об истории Севастополя местные знают ровно половину, и именно ту часть, где речь идет о военных действиях. При упоминании о последствиях войны сильно обижаются, и считают эту информацию грубой провокацией.

Те, кто историю знают, порадовали меня двумя особо героичными моментами.

Известно, что адмирал Октябрьский, командующий обороной во время Второй мировой войны, бежал из Севастополя раньше всех. Неизвестно широкой публике другое: до своего побега он срался при каждом артналете, т.е. ежедневно (архивы СМЕРШа).

Второй факт еще более интересен. Когда немцы захватили Севастополь, им достался совершенно целехонький архив местного подполья. Уж больно торопились бежать местные «герои» НКВД. Мало того, что все подполье работало после этого на абвер, так они еще и забрали архив с собой, и он после войны достался англичанам. Последнего завербованного подпольщика-шпиона выловили в середине 60-х.

Таким образом, легендарному Севастополю есть за что бороться. Если миф разрушится, он будет
Читать

Бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України; масово і категорично відмовлятися від вивчення у школі мови окупанта - російської; активно здійснювати національне виховання через знакові націєцентричні факти нашої історії у супротиві до відновлюваної совєцько-московської ідеології. До таких дій закликає відозва Всеукраїнського об‘єднання СВОБОДА, спричинена цілеспрямованим нищенням української гуманітарної складової освіти.

Аби не дати зробити з української молоді слухняних московських рабів та яничарів, СВОБОДА закликає освітян, студентів, школярів та їхніх батьків усіма прийнятними методами боронити духовну незалежність, без якої вся інша незалежність - примарна.

"Кожна самостійна і незалежна держава освітню та наукову галузь вважає за першорядну та стратегічну. Освіта та наука є не лише ідеологічною та культурною передумовою буття нації, але її економічною основою.

З огляду на колоніяльну та холуйську ідеологію теперішньої влади, зокрема совєцько-рабський світогляд міністра освіти та науки Д. Табачніка, - ми отримали найбільшу загрозу для нашого суверенітету. Табачніки посягають на духовну основу української незалежности: мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам´ять. Без цих двох фундаментальних опор освіти та науки неможливий розвиток і побудова національної держави.

Зменшення прохідного балу з української мови під час вступу, скасування іспиту з української мови при завершенні бакалаврату, перехід на навчання іноземців з державної мови на мову ворожої держави - російську, ймовірне запровадження мови окупанта як предмету в середні школи, запровадження асиміляторського конкурсу вивчення російської мови "Лукоморьє" - все це свідчить про оголошену всередині країни війну з мовою титульної нації - УКРАЇНСЬКОЮ.

Елементом руйнації самодостатнього національного світогляду та його входження у світовий контекст є перетворення шкільного курсу зарубіжної літератури у курс російської літератури, що сповна має переорієнтувати українських школярів на російські духовні цінності та моделі поведінки.

Виняткову роль у цьому відведено переписуванню підручників з історії України, де брутально вилучено історичні факти протиборчого змагання нашої нації за право мати Незалежну Державу. Зокрема, з підручника історії для 5 класу вилучено знаменні "помаранчеві" події 2004 року, факт союзництва СССР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича, Голодомор як геноцид нації, організований Москвою, масштабну повоєнну русифікацію українських шкіл у 50-х роках, масові репресії українців у 30-80-і роки, вбивчу большевицьку колективізацію та атеїстичну чуму ХХ століття, обов´язковість знань під час вступних випробовувань життєдіяльности Героїв України Степана Бандери і Романа Шухевича. Отже, знищення української гуманітарної складової освіти - продуманий і підтримуваний ззовні план не просто міністра-українофоба, але чинного уряду та Президента.

1933 року Провідник нашої нації Степан Бандера під час навальної полонізації української освіти зініціював резонансну шкільну акцію "У боротьбі за душу української дитини", де зауважив:

"Молоді друзі! Українські школярі! [...] не дайте, щоб з Вас вороги зробили яничарів! Не дайте, щоб ляхи обернули Вас у своїх слухняних рабів! Ви маєте бути лицарями й борцями за волю України! Перед Вами велика свята боротьба".

Як ніколи, ці слова Провідника злободенні. Аби не дати зробити з нашої молоді слухняних московських рабів та яничарів, ВО СВОБОДА закликає Вас усіма прийнятними методами боронити нашу духовну незалежність, без якої вся інша незалежність примарна:

- бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України через принципове навчання лише за теперішніми підручниками;

- організовувати гуртки вивчення історії української державности та спецкурси "Лідери нації", "Українські перемоги",
Читать

 * 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
...
Читать

За повідомленням російського телеканалу в Петербурзі «100 ТБ» від 13 січня, місцева путінська прокуратура звинуватила в інакомисленні відомого письменника та історика Олега Віноградова. За твердженням прокуратурщиків, Виноградов скоїв свій злочин 3 роки тому у виданій ним накладом в 500 прим. монографіїі «Нариси початкової історії російської цивілізації», оскільки привів цитати з свідоцтвами стародавніх єврейських пророків про євреїв.

У анотації на цю книгу мовиться:

«У книзі узагальнено багато невідомих і часто замовчуваних фактів початкової історії російського народу, що створив одну з найбільших світових цивілізацій. Показаний вплив стародавніх слов'янських етносів на виникнення цивілізацій Китаю, Індії, Вавілона, Єгипту, держав Європи і Азії. Зведені воєдино невідомі на сьогоднішній день джерела, що відносяться до стародавньої історії слов'ян-русів, включаючи перекази, легенди і міфи. Звичайно, не всі вони можуть бути визнані достовірними, багато хто вимагає додаткового вивчення і перевірки, деякі будуть знехтувані. Автор показав, що історичне коріння російської цивілізації, її вплив на інші народи і держави, набагато глибше, дієвіше, ніж вважалося раніше».
...
Читать

Об этом сообщает Украинская служба Би-би-си.

Один из лидеров общественного движения Спільна справа Игорь Пилипчук утверждает, что указание показать этот фильм получило руководство всех телерадиокомпаний.

«В субботу, 13 августа, мне продемонстрировали свежие записи эфиров Закарпатской ОГТРК Тиса-1 и Херсонской ОГТРК Скифия, которые транслировали Украденный попкорн. Этот образец черного пиара был презентован еще в разгар прошлой президентской кампании», – сообщил он.

«Нам удалось установить, что и другие областные ТРК также транслируют этот фильм, начиная с прошлой недели. Выяснилось, что существует указание каждой ОГТРК продемонстрировать Украденный попкорн 10 раз и исключительно в прайм-тайм», – сказал Пилипчук.

Как удалось выяснить Би-би-си, областные телекомпании показали фильм в рамках сотрудничества с государственной компанией УТР (Всемирная служба Украинское телевидение и радиовещание), которая, в свою очередь, показывала Украденный попкорн согласно соглашению, заключенному с заказчиком. Им оказалась общественная организация Общевоинский союз Украины, которую возглавляет регионал Олег Калашников. Именно он является одним из организаторов акций протеста против Тимошенко под стенами Печерского райсуда в Киеве.

«Художественный совет рассмотрел предложение, после чего мы заключили соглашение. Это нормальная практика. Мы имеем план зарабатывания денег, так называемое наполнения специального фонда. Естественно, если дают материалы, которые не нарушают закон, мы берем их в эфир. Это средства, за которые мы живем», – сказал генеральный директор УТР Василий Юрычко.

Фильм Украденный попкорн создан американскими журналистами. Впервые он появился на экранах во время президентской кампании 2010 года. Авторы фильма утверждают, что главной целью было показать механизмы коррупции, действовавшие в Украине во времена премьерства Павла Лазаренко. Фильм доказывает, что коррупционная сеть в Украине действовала на государственном уровне и что Тимошенко была задействована в этих схемах как бывший руководитель компании Единые энергетические системы Украины.

Тимошенко в фильме названа «сообщницей» Лазаренко, которая «контролировала газовый кран с богатой ресурсами России в бедную ресурсами Украину». Авторы фильма доказывают, что половина доходов от деятельности ЕЭСУ пересчитывалась на счета Лазаренко и что такие условия в 90-х годах были предпосылкой ведения бизнеса в Украине.

В фильме также указывается, что вина Тимошенко не доказана.

Виктор Суворов в долгих представлениях не нуждается. Но так как энное количество народонаселения Украины (один процент или около того) не знает, как зовут нашего президента, логично предположить, что кто-то впервые слышит и это имя. Итак. Виктор Суворов – наш земляк по отцу (имеет украинские корни), родился в 1947 году, по паспорту он – Владимир Богданович Резун. С начала 70-х годов Резун-Суворов служит в разведке, числится в резидентуре ГРУ (Главного разведывательного управления СССР), работает в Женеве. В 1978-м исчезает из женевской квартиры, переходит на сторону британской разведки. С тех пор живет в Объединенном Королевстве (в СССР Суворова заочно приговорили к смертной казни).

С 1981 года Суворов занимается писательской деятельностью. Первое его произведение («Аквариум», 1985 год) является автобиографическим романом – книгой о ГРУ и советской разведке. Последующие работы Суворова свидетельствуют о его большом увлечении Второй мировой войной, оценки которой идут вразрез со всеми традиционными трактовками этого периода истории. Перу Суворова принадлежат книги «Ледокол», «Спецназ», «День М», «Последняя республика», «Очищение», «Самоубийство», «Тень победы», «Святое дело», «Главный виновник: Генеральный план Сталина по развязыванию Второй мировой войны», «Разгром» и другие.

«Обозреватель» искал Виктора Суворова не один месяц. Найдя, испытал подлинное наслаждение от общения с нашим визави. Владимир Богданович ответил на часть вопросов (записанное с ним интервью мы подаем в двух частях), на остальные пообещал ответить в дальнейшим. Ловим на слове. А пока что – разговор о войне и мире, о войне и мифе, о гостайнах и любимой женщине.

- Господин Суворов, почему вы так упорно пишете именно на тему Второй мировой войны? Полагаете, что это и есть самый главный советский миф?

- Это самый главный миф. И теперь уже единственный. Раньше много их было: Ленин - гений! Нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме! Партия наш рулевой! Верной дорогой идете, товарищи! Партия - ум, честь и совесть нашей эпохи!

Все мифы разоблачены, а этот остался. Зачем нам мифы? Великий русский поэт Владимир Высоцкий дал ответ одной фразой: «ведь вся история страны - история болезни».

А разве не так? Колоссальная территория, на которой сосредоточена почти половина всех природных ресурсов планеты, вся таблица Менделеева – у нас. Есть уголь, золото, уран, нефть, газ и вообще все, что пожелаешь. Есть леса, степи, горы, раки, озера. И талантливый народ! А уровень жизни в России сейчас официально ниже, чем в Белоруссии, у которой нет ни нефти, ни газа, ни золота. История Советского Союза – смесь идиотизма и преступлений. Этот позор надо чем-то прикрыть. И его прикрывают мифами. Для мифов нужен фундамент. Он есть. Да еще какой! Во всей нашей истории один светлый день: 22 июня 1941 года. На нас напали! Не мы, а на нас!

- Формально все именно так и было…

- Опираясь на эту дату, можно оправдать любые преступления, которые были как до того, так и после. Голодомор? Да, были определенные перегибы, но это же ради коллективизации. А она – ради подготовки к отражению... Жрать нечего, в магазинах полки пустые? Правильно, к войне готовиться надо. А то снова нападут. Лишь бы не было войны. Чехословакию танками давим? Правильно. А то враги к нашей границе подкрадутся? В Афган полезли? Правильно, то враги...

Этой датой можно подпереть все, что угодно. Ей подпирали и подпирают. Если же вспомнить, что Гитлера сами к власти привели, сами его на Польшу натравили, сами спустили с цепи и его руками развязали Вторую
Читать

Атмосфера в Євросоюзі по відношенню до Росії тепер набагато краща, ніж до України чи Білорусі. Про це в інтерв’ю журналу «Новая Польша» заявив колишній президент Польщі Олександр Квасьнєвський.