<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Воскресенье 20 июля 2014

В моем советском прошлом было много легенд, которые помогали людям ощутить себя «пупом земли». Для этого на заре большевистской власти создавались разные структуры, занимавшиеся пропагандой. Но, поскольку достижений у советской власти почти никаких не было, то их нужно было придумывать. К примеру, что создали в своей истории русские люди.

В СССР точно знали, что радио придумал Александр Попов, но не говорили, что первые опыты с электромагнитными волнами провели француз Эдуард Бранли и англичанин Оливер Лодж. А основоположником, создателем радио является итальянец Гульельмо Маркони.

Или создатели первого паровоза – не папа с сыном Черепановы, до них уже было сделано несколько паровых машин французом Коньо, американцем Эвансом, шотландцем Мэрдоком, чехом Божеком. И первый самолет был не русский. И первое книгопечатание было не в современной России. И вообще, много разных легенд после распада СССР рухнули и разочаровали многих, кто в них верил.

Но ведь верят до сих пор. Верят, что итальянский «Fiat» древней модели – это советский автомобиль «Жигули». А автомат Калашникова – не переделанный из автомата Хуго Шмайссера, а самый что ни на есть советский, и даже – русский. И так далее. Перечень изобретений и сочинений, сворованных и присвоенных может составит тысячи страниц.

С историей такие же проблемы. Крым ну никаким боком не русское название, но считается «русским», поскольку завоеван российской империей. А то что Крым несколько тысяч лет был и греческим, и римским, и турецким, и конечно крымскотатарским, в России мало кого волнует. Технология присваивания очень проста и неприхотлива – захотел и сказал, что Крым – «русский». Своровал и сказал, что это – исконно «русский».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили и убеждали население, что это советское или «русское»

​​Так «исконно русским» стал «Авиамарш» – «все выше, выше и выше стремим мы полет наших птиц...», на деле – сворованный немецкий марш «Das Berliner Jungarbeiterlied», известный еще с 20-х годов прошлого века. И популярная советская песня «Маленький барабанщик» была сворованной и изначально называлась «Lied vom kleinen Trompeter».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Страна была закрытая, за «железным занавесом», у кого воровали, те не знали. А что воровали, в советские люди тоже не знали. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили, называли ворованное советским или «русским», главное – убеждали население, которое беспрекословно верило вранью.

Отдел пропаганды ЦК КПСС было самым важным органом советской власти. Не важно, как работали Отдел промышленности или сельского хозяйства, но советское население в очередях за сосисками или чехославацкими сандалиями должны были гордо говорить, что СССР – самая великая страна в мире. Пропаганда воспитывала патриотов, которым не нужно было думать своими головами, за них думали в ЦК КПСС. Советская ложь распространялась по нескольким направлениям.

Военная ложь состояла из многочисленных «подвигов», сочиняемых как военными, так и журналистами, писателями, поэтами, художниками, кинематографистами. Например, Макс Альперт снял постановочную фотографию, известную под названием «Комбат». К ней придумывалась история политрука Клочкова. Потом за Клочкова придумали слова «Велика Россия, а отступать некуда — позади Москва!». Сама легенда про 28 героев-панфиловцев была сочинена в газете «Красная звезда», вначале, 27 нояря 1941 года в заметке военкора Василия Коротеева, в следующем
Читать

Воскресенье 13 июля 2014

Напоролся в интернете на цитаты и афоризмы о русских. После прочтения я понял об этой "нации рабов" почти все. Прочтите обязательно! Вам многое станет понятнее!

_________________

«Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная». (Muscovy — the Russia of taiga, Mongolic, wild, bestial.) - Алексей Толстой

"Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев." (They are not people, they are boors, villains, wild hordes of murderers and miscreants.) - Михаил Булгаков

"Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость". (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький

«Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете». (A Russian is the greatest and the cheekiest of all liars in the world.) - Иван Тургенев

«Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения». (People who roam across Europe in search of what to destroy and obliterate, only for the sake of gratification.) - Федор Достоевский

"Русский народ - хам". - Михаил Булгаков, 1923г 

"Русский народ не имеет ни намека на творческие способности". - Г. Успенский. 

«Это не народ, а историческое проклятие человечества». - В.Шмелев 

"Ах, как тяжело, как невыносимо тяжело порою жить в России, в этой вонючей среде грязи, пошлости, лжи, обманов, злоупотреблений, добрых малых мерзавцев, хлебосолов-взяточников, гостеприимных плутов — отцов и благодетелей взяточников!" - Иван Аксаков, из письма к родным. 

"В душе каждого русского, в отличие от европейца, живет хитрое злобное животное". - Карл Густав Юнг в одном из интервью 

«Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека — он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами». - Aкaдeмик Павлов. О русском уме. 1932 год.

«Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость». (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький 

«Народ, что ненавидит волю, обожает рабство, любит цепи на своих руках и ногах, грязный физически и морально...готовый в любой момент угнетать все и вся». (The people who hate freedom, adore enslavement, love handcuffs and who are filthy morally and physically, ready to oppress everyone and everything.) - Иван Шмелев 

«Народ равнодушный до наименьшей обязанности, до наименьшей справедливости, до наименьшей правды, народ, что не признает человеческое достоинство, что целиком не признает ни свободного человека, ни свободной мысли». (The people who are indifferent to the least of obligations, to the least of fairness, to the least of truth... the people who do not recognise human dignity, who entirely defy a free man and a free thought.) - Александр Пушкин 

У нас от мысли до мысли пять тысяч верст. - Петр Вяземский

«Я не горжусь, что я русский, я покоряюсь
Читать

Пятница 30 мая 2014
МЗС України висловлює рішучий протест у зв'язку з діями Росії, спрямованими на відверте знищення системи освіти в тимчасово окупованій Росією Автономній Республіці Крим. Про це йдеться в заяві МЗС України, повідомили УНІАН у прес-службі міністерства.

«Численні звернення громадян, сигнали міжнародних правозахисних організацій, обурення батьків, вчителів і учнів ігноруються російською стороною. Шляхом тиску і залякування прискореними темпами відбувається насильницька русифікація багатонаціонального Криму», - йдеться в заяві.

Зокрема, у МЗС обурені наміром незаконної влади перетворити єдину гімназію в Сімферополі з українською мовою навчання на російськомовну.

У міністерстві зазначили, що, відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

«У зв’язку з цим, закликаємо російську сторону до цивілізованого і поважливого ставлення до культурно-історичних, етнічних, цивілізаційних надбань цієї древньої землі і вимагаємо не порушувати прав кожного її мешканця на освіту рідною мовою», - наголошується в заяві МЗС України.

30 травня цього року з цього приводу до МЗС РФ було передано офіційну ноту-протесту МЗС України.

Пятница 1 марта 2013
Сообщение прочтено 292 раз
Робер | 2013-03-01 21:54:17

Як сказано в Корані, воістину, людина завжди потерпає збитки! Всі народи, й велемудрі, й прості розчиняються в небутті.

Наші предки багато воювали з хазарами, й гірше того, сплачували їм данину, проте, дечим ми маємо завдячувати й їм. Бо в той самий час, коли Карл Мартел зупинив арабів під Пуатьє, хазари в серії виснажливих воєн не пустили їх через Дербентський прохід. Інакше ми всі були б мусульманами. Ви коли востаннє їли свинину? Це я до того, що нащадки хазарів, москалі, теж становлять проблему й ми занадто довго не здатні розродитися новим Святославом, проте, хто знає, можливо нам ще доведеться прикритися ними від іще більшої, ніж вони, небезпеки?

Як відомо, Москва перебуває під опікою сатани. Це сталося внаслідок того, що ще до її заснування Володимировичі – Всеволодовичі продали душу нечистому, а також тому, що чорти особливо полюбляють болота. Нечистий мавпує чисте й перекручує його. Саме ця метода є основою московської пропаганди від ХІІІ ст. й понині.

На нашій території їхнім важливим пропагандистським фейком є Севастополь. У Кримській війні оборонців Севастополя було значно більше за англо-франко-сардино-турків, які його здобували. Більшість царської піхоти встигла втекти до початку облоги й за рік так і не повернулася. Там майже не було цивільного населення. На 42 000 постійних мешканців Севастополя було лише 7 000 цивільних.

На початок кампанії москалі мали в Бессарабії 180 000, між Одесою та Миколаєвим 32 000 та 51 000 у Криму. Окрім того, вони спустили на берег 18 000 матросів.

На них нападав експедиційний корпус, який складався з 21 500 британців, 30 000 французів, 6 000 турків, у тому числі козаків Садик паші Чайковського та незначної кількості інших.

Оборонці Севастополя мали величезну перевагу в артилерії.

Під час кампанії чисельність військ обох сторін на ТВД змінювалася, але москалів завжди було більше. Окрім того, франко-британцям доводилося організовувати постачання за тисячі км.

Героїзм москалів полягав у тому, що вони не всі одразу втекли. Трималися того разу справді вперто.

Все одно цікаво, як швидко місто англо-французької слави й російської ганьби перетворилося на "город русскіх мор'яков".

Чорноморський флот, основна база якого була в Севастополі, не відіграв жодної помітної ролі не тільки в Кримській, але також і в Першій, і в Другій світових війнах. Дослідники Другої світової зауважують, що Крим і Севастополь були взяті німцями майже без застосування бронетехніки. Оборона Севастополя совдепом була ще ганебнішою, ніж його оборона царатом.

В зв'язку з цим наш брат, який користується "ніком" censay зауважує: история Севастополя до такой степени трагична своей негероичностью, что для местных «Оборона Севастополя» - это ключевой символ для механизма психологической защиты.

Особенно, если учесть, что Севастополь – город адмиралов и проституток, уровень психоза после распада Союза крайне высок.

Об истории Севастополя местные знают ровно половину, и именно ту часть, где речь идет о военных действиях. При упоминании о последствиях войны сильно обижаются, и считают эту информацию грубой провокацией.

Те, кто историю знают, порадовали меня двумя особо героичными моментами.

Известно, что адмирал Октябрьский, командующий обороной во время Второй мировой войны, бежал из Севастополя раньше всех. Неизвестно широкой публике другое: до своего побега он срался при каждом артналете, т.е. ежедневно (архивы СМЕРШа).

Второй факт еще более интересен. Когда немцы захватили Севастополь, им достался совершенно целехонький архив местного подполья. Уж больно торопились бежать местные «герои» НКВД. Мало того, что все подполье работало после этого на абвер, так они еще и забрали архив с собой, и он после войны достался англичанам. Последнего завербованного подпольщика-шпиона выловили в середине 60-х.

Таким образом, легендарному Севастополю есть за что бороться. Если миф разрушится, он будет
Читать

Вторник 29 января 2013

Бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України; масово і категорично відмовлятися від вивчення у школі мови окупанта - російської; активно здійснювати національне виховання через знакові націєцентричні факти нашої історії у супротиві до відновлюваної совєцько-московської ідеології. До таких дій закликає відозва Всеукраїнського об‘єднання СВОБОДА, спричинена цілеспрямованим нищенням української гуманітарної складової освіти.

Аби не дати зробити з української молоді слухняних московських рабів та яничарів, СВОБОДА закликає освітян, студентів, школярів та їхніх батьків усіма прийнятними методами боронити духовну незалежність, без якої вся інша незалежність - примарна.

"Кожна самостійна і незалежна держава освітню та наукову галузь вважає за першорядну та стратегічну. Освіта та наука є не лише ідеологічною та культурною передумовою буття нації, але її економічною основою.

З огляду на колоніяльну та холуйську ідеологію теперішньої влади, зокрема совєцько-рабський світогляд міністра освіти та науки Д. Табачніка, - ми отримали найбільшу загрозу для нашого суверенітету. Табачніки посягають на духовну основу української незалежности: мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам´ять. Без цих двох фундаментальних опор освіти та науки неможливий розвиток і побудова національної держави.

Зменшення прохідного балу з української мови під час вступу, скасування іспиту з української мови при завершенні бакалаврату, перехід на навчання іноземців з державної мови на мову ворожої держави - російську, ймовірне запровадження мови окупанта як предмету в середні школи, запровадження асиміляторського конкурсу вивчення російської мови "Лукоморьє" - все це свідчить про оголошену всередині країни війну з мовою титульної нації - УКРАЇНСЬКОЮ.

Елементом руйнації самодостатнього національного світогляду та його входження у світовий контекст є перетворення шкільного курсу зарубіжної літератури у курс російської літератури, що сповна має переорієнтувати українських школярів на російські духовні цінності та моделі поведінки.

Виняткову роль у цьому відведено переписуванню підручників з історії України, де брутально вилучено історичні факти протиборчого змагання нашої нації за право мати Незалежну Державу. Зокрема, з підручника історії для 5 класу вилучено знаменні "помаранчеві" події 2004 року, факт союзництва СССР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича, Голодомор як геноцид нації, організований Москвою, масштабну повоєнну русифікацію українських шкіл у 50-х роках, масові репресії українців у 30-80-і роки, вбивчу большевицьку колективізацію та атеїстичну чуму ХХ століття, обов´язковість знань під час вступних випробовувань життєдіяльности Героїв України Степана Бандери і Романа Шухевича. Отже, знищення української гуманітарної складової освіти - продуманий і підтримуваний ззовні план не просто міністра-українофоба, але чинного уряду та Президента.

1933 року Провідник нашої нації Степан Бандера під час навальної полонізації української освіти зініціював резонансну шкільну акцію "У боротьбі за душу української дитини", де зауважив:

"Молоді друзі! Українські школярі! [...] не дайте, щоб з Вас вороги зробили яничарів! Не дайте, щоб ляхи обернули Вас у своїх слухняних рабів! Ви маєте бути лицарями й борцями за волю України! Перед Вами велика свята боротьба".

Як ніколи, ці слова Провідника злободенні. Аби не дати зробити з нашої молоді слухняних московських рабів та яничарів, ВО СВОБОДА закликає Вас усіма прийнятними методами боронити нашу духовну незалежність, без якої вся інша незалежність примарна:

- бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України через принципове навчання лише за теперішніми підручниками;

- організовувати гуртки вивчення історії української державности та спецкурси "Лідери нації", "Українські перемоги",
Читать

Понедельник 25 июня 2012

Імперії мають могутніші системи розповсюдження власного контенту, що ставить їхній контент поза конкуренцією.

Імперський інструментарій управління соціосистемами є найбільш цікавим, оскільки він експлуатує найголовнішу рису використання медіа в усі віки: ситуації, коли медіа сильніші за будь-які інші компоненти суспільства (економічні чи політичні). В 50-ті роки така ситуація штучно створювалася західними спецслужбами в азійських країнах, щоб не дати їм можливості піти радянським шляхом. Тобто в умовно феодальній країні починали функціонувати демократичні медіа. І перебудова, й оксамитові, й кольорові революції, як і так звана арабська весна, будуються так само: медійний продукт перестає бути частиною тогочасного політичного чи економічного продукту.

 Медіа починають відігравати самостійну роль. Медійний продукт починає відповідати не цій точці часу й простору, а іншій. І тут можливі два виходи. Медійний продукт може бути повернуто до політики й економіки. Другий варіант: медійний продукт змусить політичний та економічний продукти трансформуватися шляхом соціальної зміни. Маємо такий шлях трансформації продуктів цього суспільства:

Це схема, що веде до змін. Щоб їх не було, сучасні суспільства активно експлуатують різні «запобіжні» засоби. Фіск, наприклад, знаходить такі «запобіжники» в сфері культури (Fiske J. Understanding popular culture. – London – New York, 1989). Він досліджує системний інструментарій, який може надати масова культура у відповідь на модель домінування, яку несе культура, що тиражується, оскільки її завданням є якраз гасіння протестних настроїв і думок.

 Ейзенштадт досить чітко зафіксував цю закономірність (Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. – М., 1999): імперії не дозволяють нікому продукувати свій символічний продукт, окрім власних столиць. І тут виникає цікава деталь – столиці імперій завжди будуть на порядок сильнішими в цьому відношенні, тож боротьба буде вестися на рівні «професіонал – любитель».

 У кінці Другої світової війни відомий антрополог Бейтсон у своєму меморандумі до розвідки писав, що США повинні взяти за зразок радянський, а не британський досвід ставлення до місцевої культури (Price D.H. Anthropological intelligence. The deployment and neglect of American anthropology in the second world war. – Durham – London, 2008). Британці змушували повторювати свої моделі, наприклад, чай о п’ятій, а СРСР розвивав місцеве мистецтво. Тому місцеве мистецтво у випадку Британії ставало протестом, а у випадку СРСР не було таким. І це складніший варіант, тимчасом як британський варіант є і простішим, і просто першим, що спадає на думку.

Британський соціолог Томпсон (див. його біо, його сторінка на сайті Кембриджського університету – www.sociology.cam.ac.uk/contacts/staff/profiles/jthompson.html) 1995 року видав цікаву книгу «Медіа й сучасність» (Thompson J.B. The media and modernity. A social theory of the media. – Stanford, 1995). Тут він переглянув низку наших стандартних уявлень, навіть засумнівався в лексемі «масова»
Читать

Среда 1 февраля 2012

В Украине закрыли EX.UA популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию.

Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно.

Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру.

В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают.

Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль.

Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта.

По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет.

Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли.

Вопрос только в способе оплаты и в цене.

Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации, включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным.

Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства.

Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVD-диски, если потребителю удобнее без этого обойтись.

Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях.

Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества.

Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают.

Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями.

В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления
Читать

Вторник 16 августа 2011

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

Понедельник 15 августа 2011

Виктор Суворов: СССР – это взорванный по пьяни атомный реактор. Ч.1

Виктор Суворов в долгих представлениях не нуждается. Но так как энное количество народонаселения Украины (один процент или около того) не знает, как зовут нашего президента, логично предположить, что кто-то впервые слышит и это имя. Итак. Виктор Суворов – наш земляк по отцу (имеет украинские корни), родился в 1947 году, по паспорту он – Владимир Богданович Резун. С начала 70-х годов Резун-Суворов служит в разведке, числится в резидентуре ГРУ (Главного разведывательного управления СССР), работает в Женеве. В 1978-м исчезает из женевской квартиры, переходит на сторону британской разведки. С тех пор живет в Объединенном Королевстве (в СССР Суворова заочно приговорили к смертной казни).

С 1981 года Суворов занимается писательской деятельностью. Первое его произведение («Аквариум», 1985 год) является автобиографическим романом – книгой о ГРУ и советской разведке. Последующие работы Суворова свидетельствуют о его большом увлечении Второй мировой войной, оценки которой идут вразрез со всеми традиционными трактовками этого периода истории. Перу Суворова принадлежат книги «Ледокол», «Спецназ», «День М», «Последняя республика», «Очищение», «Самоубийство», «Тень победы», «Святое дело», «Главный виновник: Генеральный план Сталина по развязыванию Второй мировой войны», «Разгром» и другие.

«Обозреватель» искал Виктора Суворова не один месяц. Найдя, испытал подлинное наслаждение от общения с нашим визави. Владимир Богданович ответил на часть вопросов (записанное с ним интервью мы подаем в двух частях), на остальные пообещал ответить в дальнейшим. Ловим на слове. А пока что – разговор о войне и мире, о войне и мифе, о гостайнах и любимой женщине.

- Господин Суворов, почему вы так упорно пишете именно на тему Второй мировой войны? Полагаете, что это и есть самый главный советский миф?

- Это самый главный миф. И теперь уже единственный. Раньше много их было: Ленин - гений! Нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме! Партия наш рулевой! Верной дорогой идете, товарищи! Партия - ум, честь и совесть нашей эпохи!

Все мифы разоблачены, а этот остался. Зачем нам мифы? Великий русский поэт Владимир Высоцкий дал ответ одной фразой: «ведь вся история страны - история болезни».

А разве не так? Колоссальная территория, на которой сосредоточена почти половина всех природных ресурсов планеты, вся таблица Менделеева – у нас. Есть уголь, золото, уран, нефть, газ и вообще все, что пожелаешь. Есть леса, степи, горы, раки, озера. И талантливый народ! А уровень жизни в России сейчас официально ниже, чем в Белоруссии, у которой нет ни нефти, ни газа, ни золота. История Советского Союза – смесь идиотизма и преступлений. Этот позор надо чем-то прикрыть. И его прикрывают мифами. Для мифов нужен фундамент. Он есть. Да еще какой! Во всей нашей истории один светлый день: 22 июня 1941 года. На нас напали! Не мы, а на нас!

- Формально все именно так и было…

- Опираясь на эту дату, можно оправдать любые преступления, которые были как до того, так и после. Голодомор? Да, были определенные перегибы, но это же ради коллективизации. А она – ради подготовки к отражению... Жрать нечего, в магазинах полки пустые? Правильно, к войне готовиться надо. А то снова нападут. Лишь бы не было войны. Чехословакию танками давим? Правильно. А то враги к нашей границе подкрадутся? В Афган полезли? Правильно, то враги...

Этой датой можно подпереть все, что угодно. Ей подпирали и подпирают. Если же вспомнить, что Гитлера сами к власти привели, сами его на Польшу натравили, сами спустили с цепи и его руками развязали Вторую
Читать

Пятница 12 августа 2011

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

1234Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены