* 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
...
Читать

Дорогі співвітчизники!

Уже 70 літ минуло з того часу, коли восени 1941 року в Бабиному Яру окупованого Києва розпочалися масові розстріли мирного населення. Тисячі осіб різних національностей прийняли мученицьку смерть на цих схилах.

Наш народ пройшов через багато страждань, пережив Голодомор та виніс тягар Великої Вітчизняної війни. Бабин Яр був однією із найжахливіших трагедій минулого століття. Важко осягнути те, що відбулося у Бабиному Яру. Важко знайти слова, щоб виразити усю глибину нашого співчуття та скорботи.

Україна йде європейським шляхом. Ми будуємо наше суспільство на основі принципів демократії, гуманізму, толерантності та соціальної справедливості. У ньому немає місця для расового насилля та агресії.

Шовінізм, ксенофобію та нетерпимість не можна побороти тільки силовими методами чи політикою. Боротьба з цим злом має проходити через душу кожного з нас.

Час все більше віддаляє нас від тих страшних подій. Але пам'ять жива.

Пам'ять священна.

Пам'ять - вічна.

Віктор ЯНУКОВИЧ

 В Киевской городской государственной администрации (КГГА) в ближайшее время могут быть кадровые изменения, которые могут коснуться председателя КГГА Александра Попова из-за низкого рейтинга. Об этом во время пресс-конференции сообщила председатель БЮТ-Батькивщина в Киевсовете Татьяна Мелихова.
"В КГГА могут быть и кадровые изменения. Это может коснуться, пожалуй, и Попова в том числе, так как было рассчитано, чтобы Попов увеличил рейтинг Партии регионов и эти расчеты на сегодняшний день не осуществились. Место Попова может занять любая другая кандидатура, так как на сегодняшний день рейтинг Попова не опережает рейтинг Партии регионов", - сказала Мелихова.
Также она добавила, что вопрос об увольнении Галины Гереги с должности секретаря Киевсовета не будет выноситься на следующем пленарном заседании.
"Я не думаю, что вопрос об ее (Галины Гереги) увольнении будет выноситься на завтрашнем заседании", - сказала Мелихова.

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

В Україні ось уже понад два місяці йдуть зйомки спільного російсько-українського кінофільму про так званий «матч смерті», що відбувся 9 серпня 1942 року в окупованому німцями Києві, між німецькою командою «Флакельф» і українською «Старт».

Мета картини, бюджет якої становить понад 10 млн. дол., як окреслено на одному із російських сайтів, «відродити патріотизм в… Україні, особливо в Західній, де наростають антиросійські настрої населення, показати, що націоналізм і зневага до радянської історії – це не тільки блюзнірство, але й антиморальна поведінка». У свою чергу, продюсер фільму Ілля Неретін в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що мета створення фільму - нагадати про героїчний подвиг радянських футболістів, показати реальних героїв, які, незважаючи на тиск і погрози з боку окупантів, виграли всі 9 матчів.

Думаю, що коментувати безглузді висловлювання росіян стосовно «героїчного подвигу радянських спортсменів», і «відродження патріотизму в Україні» через легенду про «матч смерті» не варто, хоча б з тієї причини, що в Україні за період з липня 1941 по 1944 рік наші футболісти зіграли з солдатами вермахту та їх союзниками не 9 матчів, а понад 150.

Мені за 5 років дослідження теми спорту в роки німецької окупації вдалося встановити результати 111 відповідних поєдинків. При цьому статистика таких ігор свідчила не на користь загарбників – 60 виграли українці, 36 окупанти і 15 завершилися внічию.

Більше того, окрім футболу, в окупованій Одесі, згідно даних тодішньої преси, відбулося 16 боксерських поєдинків з німецькими і румунськими солдатами (бої проходили в Одеському цирку – авт.), з яких у 7-ми перемогу здобули українці (3 нокаутом), 5 виграли окупанти (2 нокаутом), 4 зустрічі завершилися внічию. Жодний спортсмен не був арештований окупантами після своїх перемог.

Варто зауважити, що перемагали німців українці, які підтримували радянський режим і ті, що його ненавиділи, як скажімо, більшість футболістів Західної України. І не думали вони тоді ні про який героїзм, для них все було набагато прозаїчніше – хтось намагався в такий спосіб заробити, хтось убезпечити себе від відправлення на роботи до Німеччини, хтось знаходив у спорті розраду та відпочинок. Наприклад, зі слів одесита Прохоровича, виходити на боксерський ринг в ті часи його примушувало скрутне фінансове становище в сім’ї. На той час одеські боксери за кожен бій отримували від 300 до 3000 марок в залежності від статусу поєдинку. Для німців такі спортивні протистояння були лишень однією із можливостей культурного відпочинку в тилу.

У випадку з міфом про «матч смерті» українські дослідники неодноразово доводили його невідповідність із реальною дійсністю, але росіян, які все частіше вдаються до совкових штампів героїчної боротьби радянських патріотів в роки війни – це не зупиняє.

Якщо з російською сучасною пропагандою, направленою на збереження провідної ролі на пострадянському просторі і намаганні не втратити свого впливу на ряд сусідніх країн, все зрозуміло, то я не зовсім розумію українську позицію, адже в суспільстві поширюються чутки про святкування наступного року 70-річчя з дня «матчу смерті» на державному рівні. Невже в нашій історії немає більше пам’ятних дат, і головне не міфічних, які заслуговують відзначення на всеукраїнському рівні?

Не ставлячи під сумнів проведення футбольного матчу 9 серпня в окупованому Києві, все ж хотів би зауважити продюсеру Неретіну, що ніякого тиску на футболістів «Старту» з боку німецької адміністрації в часи окупації не було, і радянська легенда, на основі якої вони знімають кінофільм, розбавивши її любовною історією, насправді
Читать

 Интересній случай произошел вчера в центре Киева: группа антиеврейски настроенных гражданок предприняла попытку расправы над руководителем одной из польский компаний, занимающейся вопросами подготовки Польши и Украины к Евро-2012.

С криками "жидовка, понаехало жидов" антиеврейки пытались напасть на исполнительного директора польской компании Iris Consulting Group юдейку Ирину Котляревскую и нанести ей удар в лицо.

"Мы все равно расправимся с тобой, жидовка", - кричали они.

От расправы со стороны патриотично настроеных лиц Ирину спасло появление наряда милиции Печерского РОВД Киева, который прибыл молниеносно и успел идентифицировать одну из нападавших.

Еврейка Ирина Котляревская известна руководством рядом еврейских образовательных и издательских программ в странах диаспоры. На сегодня она руководит одним из направлений рекламной кампаниии, которая ведется Польшей и Украиной в рамках Евро-2012 в странах Евросоюза.

Компания Iris Consulting Group является в течение последних двух лет также владельцем польского еврейского издания "Ютрженка", выходящего с 1861 года.

Как подчеркнул корреспонденту Агентства еврейских новостей источник в МИДе Польши, "в преддверии Евро-2012 в стране с апреля 2011 года в нашей стране реализуется серьезная программа борьбы с антиевреизмом, в том числе в интернете, которая была инициирована лично министром иностранных дел Радеком Сикорским. Очень жаль, что в Украине даже в центре Киева могут происходить подобные случаи".

"Турист" из Нью-Йорка профессиональный еврей Иммануил Кляйн, на которого уже было два нападения в Киеве, сказал корреспонденту АЕН: "гражданину с выраженными еврейскими чертами и пейсами из Европы и Израиля лучше не приезжать на Евро-2012".

И это правильно. Провокаторам и украинофобам в Украине не место!

Власно, це декілька записів, зроблених великим українцем Олександром Довженком 26 червня 1946 року. Але вони сповнені надзвичайними почуттями і музикою, яка невластива жидівським поетам (як відомо, всі пісні про війну написані жидами - і всі як одна на мотив "Мурки").  Вони актуальні і сьогодні - рівно через 65 років... Ці записи я розташував у формі білого вірша, зберегши їх послідовність.

Огні горять.

Музика грає.

Майорять кров'ю стяги Перемоги.

Гримить майдан Червоний

під тягарем іржавої надлюдської божественної слави.

Скрегочуть танки,

виють радіо-поети панегірики

маршалам,

коням,

залізу

і знакам нагрудним великих подій.

Салюти.

Горді плани.

Міжнародний вплив.

Свято Перемоги.

А на полі,

позапрягавшись у плуг,

напруживши м'язи і

голови зігнувши від потуги,

орали вдови й корови

і тихо плакали,

вмиваючи слізьми свої права і обов'язки неухильні

Читать

Глава Киевской городской госадминистрации Александр Попов последний раз встречался с мэром столицы Леонидом Черновецким в конце прошлого года.

Как сообщает ЛIГАБiзнесIнформ, об этом он заявил 28 января, в своем интервью.

"Он (Черновецкий, - ред.) никуда не пропадал. Вы можете с ним пообщаться, и он даст ответы на те вопросы, которые интересуют. У меня состоялся с ним телефонный разговор. Все нормально - Леонид Михайлович жив и здоров", - заявил Попов.

Напомним, премьер-министр Украины Николай Азаров поручил председателю Киевской горгосадминистрации Александру Попову "обязательно найти" Киевского городского голову Леонида Черновецкого и вернуть его к работе.

===========

А я вот смотрю что в головах большинства людей на этом блоге и думаю, что если следующий проходимец начнет раздавать кошечек - он имеет все шансы стать мером Киева.

«Парафия». Это немного неудачно подобранное слово...

Я работаю не только по Киеву, но и по всей Украине. Я приехал в Украину в январе 1990 года и с тех пор работаю над увеличением нашей общины. Точно не скажу, но в Украине насчитывается около 350 тысяч евреев. В самом Киеве – 60–70 тысяч.

Считаете ли всех евреев иудеями? Я об этом уже как-то говорил, что для меня нет разницы между просто евреем и иудеем.... Это в царские времена так начали разделять: иудеи – вероисповедание, а евреи – национальность.

Как мы понимаем слово «еврей»?.. Авраам, который считается первым евреем, не был по национальности евреем, а месопотамцем. А уже в Торе его назвали “еврей евреев”. Еврей – это тот, кто исповедует законы Торы.

То есть если я скажу, что я еврейка по национальности, то это будет неправильно сказано? По моему мнению, это будет неправильно. Нет еврея по национальности.

Может ли кто угодно стать иудеем?

Да, может кто угодно, кто по-настоящему этого желает. Этой процедуре уже 3320 лет – когда евреи стали евреями. Очень многие люди в Украине принимают иудаизм. Этим занимается рабинатский суд.

Но у нас нет такой миссии, чтобы все люди стали евреями.

Откуда взялись евреи в Украине?

Это вопрос больше к историкам. Скажу так, что в Египте есть письмо VIII века от еврейского киевского общества. Есть письма датированные еще раньше, например, от комментатора Талмуда Рабе Мойше из Киева. То есть мы знаем, что евреи здесь живут давно.

Есть ли, по вашему мнению, в Украине антисемитизм?

Да, есть, и не только в Украине.

А где больше - в Украине или в России?

Я в России не живу, потому мне тяжело сказать. Я бы сказал, что в России вообще намного больше преступность, чем в Украине.

Не важен сам факт, есть или нет антисемитизма, а важна реакция на это общества.

Например, в Америке, если ты позвонишь по телефону в полицию и скажешь, что на тебя осуществлено нападение, то ты точно знаешь, что нападавшие будут наказаны...

А здесь ты точно знаешь: будут ли найдены нападавшие, или не будут, все равно они их никто не накажет.

Дело в антисемитизме, потому что нападение на любого человека – на россиянина ли, на поляка, или на чернокожего – это явное нарушение закона.

СО СТЕПАНОМ БАНДЕРОЙ У МЕНЯ ХОРОШИЕ ОТНОШЕНИЯ Вау, вот вопрос!..

Как Вы относитесь к тому, что в нашей политике приобрела популярность тема израильского гражданства? Звучали “обвинения”, что такое гражданство якобы имеют некоторые высокопоставленные должностные лица, например Юрий Луценко и Евгений Червоненко...

Я могу сказать вам на тысячу процентов, что у Луценко нет израильского гражданства, не было и, кажется, не будет. Потому что его дед и бабка не были евреями.

У Червоненко есть возможность сделать израильское гражданство, но сейчас у него его нет.

Читаете ли Вы художественную литературу?

Раньше очень много читал, сегодня намного меньше. Сегодня больше читаю о международной политике.

Действует ли сейчас у евреев давний библейский принцип «глаз за глаз, зуб за зуб»? Эти слова записаны в Торе, но у нас это не понимается буквально.

А вообще евреи
Читать