В Украине закрыли EX.UA популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию.

Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно.

Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру.

В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают.

Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль.

Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта.

По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет.

Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли.

Вопрос только в способе оплаты и в цене.

Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации, включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным.

Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства.

Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVD-диски, если потребителю удобнее без этого обойтись.

Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях.

Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества.

Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают.

Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями.

В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления
Читать

Делать такое разделение активно просит один из ведущих скандинавских туроператоров. Причин для этого предостаточно - с каждым годом в Таиланд приезжает все больше туристов из России, и весьма часто - это некультурные туристы, которые стали головной болью местных жителей. Местные жители жалуются, что курорты наводнили «пьяные и матерящиеся русские в шлепанцах поверх носков».

Кроме того, россияне бьют рекорды по пьяным заплывам, ругани и неприличному поведению в общественных местах. А периодически еще и воруют в магазинах, после чего российским дипломатам приходится выяснять, насколько серьезны преступления туристов, и по возможности вызволять их из тюрьмы.

Поэтому россияне надоедают многим европейским туристам, которые мечтают о спокойной атмосфере и хотят побольше узнать о местной культуре.

Соціальні медіа – нове й надзвичайно перспективне поле діяльності для спецслужб. ЦРУ супроводжує Facebook від народження, а ФСБ контролює весь російський трафік.

Сьогодні завдяки інтернету спецслужби отримали як об’єкт дослідження нові типи інформаційних потоків. Директор ЦРУ Леон Панетта на слуханнях у сенатському комітеті по розвідці назвав обсяги цих масивів: 600 мільйонів фейсбук-рахунків, 190 мільйонів твітер-рахунків, 35 тисяч годин відео в ютьюбі. Він каже: «Реальне завдання полягає в тому, щоб мати можливість, пройшовши через розмаїття мов, проходячи через різні сайти, які там є, дивитися на відповідні веб-сайти, щоб бути в змозі отримати з них якусь інформацію, яка б нам допомогла, що вимагає величезних обсягів аналізу».

Але спецслужби не тільки аналізують гігантські масиви інформації, а й самі створюють ці масиви в широкому світі, допомагають їх зростанню, щоби потім використати їх для власних потреб. Саме такою є історія Facebook, в заснуванні і функціонуванні якого важливу роль зіграло ЦРУ.

Фейсбук та інші соціальні медіа стали сьогодні інформаційним ресурсом, де можна знайти будь-яку інформацію про кожного. Обсяги цієї інформації й охоплення людей просто вражають. Таке «щастя» не могло залишитися осторонь спецслужб. Мабуть, саме тому одна з газет Нової Зеландії вже давно розповіла про фінансування Фейсбука фірмою In-Q-Tel, яка є венчурною фірмою ЦРУ. Ця стаття була надрукована ще 8 серпня 2007 р.

Більш детально історію Facebook розкрив у газеті Guardian Том Ходжкінсон вже в січні 2008 р. Хоча всі думають, що це проект Марка Цукерберга, реальним обличчям є сорокарічний венчурний капіталіст із Сіліконової долини Пітер Тіль. Саме він вклав у проект півмільйона доларів у 2004 році, коли зустрівся з Цукербергом і двома іншими студентами Гарварду, які запустили цей сайт. У Тіля зараз 7% компанії Facebook. Цукерберг є в керівництві компанії, а двоє інших студентів (Х’юз і Московіц) просто в ній працюють.

Пітера Тіля в Силіконовій долині сприймають як фінансового генія. Але нас більш цікавлять його політичні погляди, оскільки саме вони запрограмували розвиток цієї соціальної мережі. Він належить до неоконсерваторів. До речі, в своїй книзі він виступав проти мультикультуралізму як загрози індивідуальним свободам. Сам Тіль захоплюється ще одним філософом-капіталістом – Родом Мартіном, про якого сам каже: «Род є одним із наших провідних мислителів у створенні нових і потрібних ідей для публічної політики. В нього є більш повне розуміння Америки, ніж більшість керівників має в своєму бізнесі». Мартін теж є і футуристом, і інвестором.

Тіль народився в Франкфурті-на-Майні в 1967 році. Сьогодні він входить також у Більдерберзьку групу. Там він є членом керівного комітету разом із Генрі Кіссінджером чи Ричардом Перлом (правда, цей список, чесно кажучи, доволі довгий, окрім них там ще багато людей). На більдерберзькій конференції 2010 року в Іспанії серед тринадцяти тем для обговорення були й такі: «Соціальні мережі: від кампанії Обами до іранської революції» та «Чи зможемо ми прогодувати світ?». Більдерберзькі зустрічі характеризуються й тим, що всі вони ідуть у форматі «не для протоколу». Так що коло питань для обговорення є, і тільки воно дає можливість оцінювати, про що думають більдербержці.

Тіль входить також і в VangardOrg – консервативне онлайнове товариство. Вони хочуть переформувати Америку і світ. А себе описують як рейганітів і тетчерітів. Тіль вважає, що з XVII сторіччя світ іде не в тому напрямі, що цінність можна знайти не в товарах, а в відносинах людей. І як пише Guardian: «Чітко видно, що
Читать