<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 14 апреля 2015
Сообщение прочтено 272 раз
Робер | 2015-04-14 18:44:36

Она везде, эта Украина. Она витает в воздухе, ей дышат, ей живут, её ненавидят, ей, оказавшейся во власти мифических бендеровцев, фашистов и заокеанских империалистов, искренне сочувствуют, сидя, как правило, на диване

"Бывали хуже времена,
Но не было подлей"

День первый

Февраль 2015 г. После почти двухлетней паузы возвращаюсь в Россию. Поезд "Калининград-Адлер" везет меня в Воронеж, на родину…

Проводница - милая женщина, любопытно расспрашивает: откуда, куда, надолго ли. Разговор обо всем и ни о чем, но некоторые детали его врезаются в память, затем анализируются.

- У нас такая хорошая СТРАНА, такая хорошая!! А город у нас вообще замечательный. Ты же студент, говоришь? У нас в Калининграде тоже такие студентики хорошие мальчики и девочки. Все так хорошо, так замечательно, так замечательно! - скороговоркой, веруя в сказанное, словно заклинание, повторяет она как бы зазубренный текст.

Иронии и издёвки при этом нет. Все взаправду.

Дальше еще забавнее. На остановке детское лицо взрослой женщины с печальным видом меняется, и она рассказывает о том, что действительно волнует:

- Снова идут за баблом, - вздыхая, с опаской на лице.

- Кто идет?

- Да ревизоры! Вон, смотри. Контролируют, все ли в порядке. В прошлый раз пятихатку содрали. Прикинь, только за то, что ценник эржэдэшный слетел. И они на меня, что печенье, мол, не мое, что я им торгую. Ох, как достало все это!

- И часто такое бывает?

- Да каждый раз к чему-то придираются! Вон пассажирка какая-то забыла пакет с продуктами. Мы его держали поначалу. Думали, может, придет. А они там портиться стали. Мы их собакам и скормили. Через две недели она пришла за своим пакетом, да такой скандал закатила, жалобу на нас накатала. И что думаешь? Оштрафовали! Всегда какую-то пылинку найдут в вагоне, к чему-то придираются и из зарплаты вычитают. Ну, а что поделаешь? - разводя руками, негодует проводница.

Во время прогулки по перрону в Курске снова заводим разговор. На этот раз говорим об … угле.

- Я когда на Урал ездила, там такой уголь певучий, знаешь?! - все с более возрастающим энтузиазмом говорит проводница.

- Как певучий? О чем Вы?

- Да, да, певучий. Когда он горит, кристаллы распадаются и такие красивые звуки издают. Уголек свистит и поет. По ночам, когда я на дежурстве была, всегда слушала, как уголь поет. Так красиво, так красиво!!! - глаза ее озаряются и приобретают какой-то особый смысл.

Поезд мчится на юг. Стук колес, который люблю с детства, усиливается, особенно когда переходим на стрелки, и железнодорожная монофония в этот момент сменяется полифонией, звуки усложняются, услаждая слух. За окном мелькают изредка попадающиеся фонари, как правило, на переездах. Интенсивность их света такова, что они на миг освещают салон вагона и потом снова за окном наступает тьма, тьма бескрайних российских просторов.

Заказываю чай. Подают стакан в железной оправе, на котором изображена Спасская башня московского Кремля, та самая, что с часами, которые каждый год 31 декабря поздно вечером так торжественно уводят нас из одного имперского года в другой. Непредставимых масштабов башня с огромной коммунистической звездой воткнута в земной шар, превышая его по размерам. Своей остроконечной звездой она впивается в звезды, задевая другие галактики. Из-под башни как бы из-под ее шарашкиных подвалов вылетают в большом богатстве ракеты и спутники. Какая, однако, сильная метафора!

День второй

Прибываю
Читать

Вторник 31 марта 2015
Сообщение прочтено 281 раз
Робер | 2015-03-31 22:13:34

Постановка оперы Вагнера "Тангейзер" в Новосибирском театре оперы и балета 

 

Возмущение российских деятелей культуры расправой над директором Новосибирского оперного театра, “провинившегося” в том, что он выпустил на сцену не понравившуюся ханжам оперу, приобретает массовый характер. И вот уже собирают подписи за отставку министра культуры – жаль, конечно, что не министра обороны, но эти два чиновника в России не сильно отличаются друг от друга.

Среди подписантов я увидел немало замечательных, уважаемых мною людей, которые все последние годы не приемлют авантюр собственной власти. И к этим людям у меня вопросов нет – только сочувствие и поддержка. У них хватило мужества вступиться за нашу страну – когда их власть кромсала Украину и убивала наших граждан. И, естественно, у них хватает смелости бросить вызов ополоумевшему чинуше, фактически уничтожающему культуру на посту ее министра. 

Вопросы есть к тем, кто поддержал крымскую авантюру Путина, а теперь сокрушается. Назову только два имени когда-то блестящих актеров и режиссеров, превратившихся в сытых администраторов – бывшего Калягина и бывшего Табакова. Вот мне просто интересно – когда они аплодировали, рассказывали нам сказки о крымском референдуме и подписывали разные письма – они что, не понимали, чем дело кончится? Что начнут с Крыма – закусят искусством? Что опять будут увольнять неугодных, введут репертуарные комиссии – об этом уже говорят в путинской администрации в полный голос? Что то, что еще осталось от русского театра, погибнет в этой зловонной клоаке? Не рассказали им? Историю не учили? Советское раболепие сработало? Калягин-то Ленина играл, мог бы вспомнить. А Табаков – так вообще Шелленберга – ему же перевоплотиться в Путина это пять минут работы над образом – и все должно быть ясно.

А теперь им жалко театра! Театра! Высшей гармонии! “Не стоит она слезинки хотя бы одного только того замученного ребенка, который бил себя кулачонком в грудь и молился в зловонной конуре неискупленными слезами своими к «боженьке»!”. Помните, да? Когда вы плюнули на слезы несчастных украинских детей ради помешательства своей власти и своего народа – и театр ваш погиб.

Зла на вас не держу, Олег Павлович, Александр Александрович – одно сплошное сожаление и разочарование глупостью и недальновидностью вашей. Великий Мейерхольд, до которого никому из вас не дорасти в вашем заменившем талант чиновничьем порыве, поддерживал Сталина буквально до последнего своего дня на свободе – и погиб в кровавой луже. Сходите в Брюсов переулок, подойдите к дому, в который он так и не вернулся. Пусть минует вас чаша сия.

Виталий ПОРТНИКОВ

Воскресенье 9 ноября 2014
Сообщение прочтено 227 раз
Робер | 2014-11-09 15:00:41

Раньше, когда я читала статьи с критикой российских реалий и, в частности, с анализом, почему россияне деградируют, я думала, что авторы сильно преувеличивают в силу своей проукраинской позиции. Но жизнь дала возможность убедиться в обратном.

Я опишу две, не связанные друг с другом истории, которые, в конце концов, переплетутся и соберут нужный пазл. Первая история – моя собственная, с которой многие читатели сайта Крым.Реалии уже знакомы из предыдущих блогов. Если вкратце, я журналистка из Крыма, которая не захотела мириться с оккупацией и уехала жить во Львов, за полгода не пожалев об этом ни разу.
Если мне когда-нибудь придется покинуть Львов, я не смогут расстаться с ним так же легко, как с Крымом

Моему восторгу от Львова способствовало то, что люди здесь необыкновенно душевные, вежливые, участливые, часто неплохо разговаривают сразу на нескольких языках, стараются развиваться и поддерживать свой культурный уровень, ходят в филармонии и театры, посещают выставки и участвуют в литературных чтениях, волонтерствуют и благотворительствуют на последние деньги. В автобусах молодежь уступает места старшим, жители многоэтажек друг с другом здороваются, даже если незнакомы. Все в этом городе отлично, кроме того, что в стране война и люди из-за этого не могут спокойно спать. И если мне когда-нибудь придется покинуть Львов, я не смогут расстаться с ним так же легко, как с Крымом.

А теперь история вторая. Моя близкая подруга, почти сестра, интеллектуалка, преподаватель русского языка, волевой трудоголик, всегда недолюбливала Украину, живя в Крыму. Не то, чтобы она мечтала переехать в Россию, даже напротив, она состоялась в Крыму и достигла больших высот в карьерной иерархии именно там. Но совершенно случайно встретила в России своего будущего мужа и после аннексии переехала жить в Подмосковье.

Прожив по полгода не в Крыму, два мигранта «встретились» на просторах Интернета. Я – счастливый мигрант, а она… счастлива только по-женски.

«Ты не представляешь, что здесь за люди! Сплошные алкоголики. На улицах постоянно полно пьяных. Народ нищенствует, просто утопает в нищете. А дети в школе, где я преподаю… Притом, что школа считается хорошей. Это же кошмар! Они уже с пятого класса употребляют наркотики и алкоголь, занимаются проституцией. А что они вытворяют на уроках, я просто промолчу. Наши крымские дети в сравнении с российскими – это интеллектуалы, трудолюбивые и воспитанные. Наши! Крымские! Которых я всегда считала, мягко говоря, не самыми умными в мире и невоспитанными! И ведь это я тебе говорю о ближнем пригороде Москвы. А что же тогда творится в глубинке?!» – описала свои впечатления новая гражданка России.

При этом моя подруга допустила, что если в России все сегодняшние подростки такие, то страну поднимать из ямы будет некому: у нее просто нет будущего. И заметьте, это говорю не я, знающая о россиянах только понаслышке и относящаяся к их стране предвзято, а человек, который в России живет и недолюбливает Украину.

Стоит заметить, что многие мои знакомые стали не любить Россию именно тогда, когда стали в ней жить. И наоборот, многие из тех, кто ехал в другие регионы Украины с опаской, теперь довольны.

Сопоставив наши впечатления, я поняла, что если Львов в сравнении с Крымом – это недосягаемая высота, то Крым – высота для Подмосковья. На этом этапе мне стало жалко россиян, хотя обычно, кроме неприятия, я к ним ничего не ощущаю.

Если начать разбираться, почему так происходит, становится понятно: российская власть не может не знать о такой глобальной проблеме, как деградация подрастающего поколения. А если знает, то почему не решает ее? Ведь внедряют же страны Европы на своих и соседних территориях замечательные проекты по снижению вреда от наркомании, по грамотному половому поведению, пытаются же США как-то решать проблему окультуривания мигрантов и нетолерантности… Но в России ничего подобного
Читать

Воскресенье 13 июля 2014

Напоролся в интернете на цитаты и афоризмы о русских. После прочтения я понял об этой "нации рабов" почти все. Прочтите обязательно! Вам многое станет понятнее!

_________________

«Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная». (Muscovy — the Russia of taiga, Mongolic, wild, bestial.) - Алексей Толстой

"Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев." (They are not people, they are boors, villains, wild hordes of murderers and miscreants.) - Михаил Булгаков

"Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость". (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький

«Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете». (A Russian is the greatest and the cheekiest of all liars in the world.) - Иван Тургенев

«Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения». (People who roam across Europe in search of what to destroy and obliterate, only for the sake of gratification.) - Федор Достоевский

"Русский народ - хам". - Михаил Булгаков, 1923г 

"Русский народ не имеет ни намека на творческие способности". - Г. Успенский. 

«Это не народ, а историческое проклятие человечества». - В.Шмелев 

"Ах, как тяжело, как невыносимо тяжело порою жить в России, в этой вонючей среде грязи, пошлости, лжи, обманов, злоупотреблений, добрых малых мерзавцев, хлебосолов-взяточников, гостеприимных плутов — отцов и благодетелей взяточников!" - Иван Аксаков, из письма к родным. 

"В душе каждого русского, в отличие от европейца, живет хитрое злобное животное". - Карл Густав Юнг в одном из интервью 

«Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека — он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами». - Aкaдeмик Павлов. О русском уме. 1932 год.

«Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость». (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький 

«Народ, что ненавидит волю, обожает рабство, любит цепи на своих руках и ногах, грязный физически и морально...готовый в любой момент угнетать все и вся». (The people who hate freedom, adore enslavement, love handcuffs and who are filthy morally and physically, ready to oppress everyone and everything.) - Иван Шмелев 

«Народ равнодушный до наименьшей обязанности, до наименьшей справедливости, до наименьшей правды, народ, что не признает человеческое достоинство, что целиком не признает ни свободного человека, ни свободной мысли». (The people who are indifferent to the least of obligations, to the least of fairness, to the least of truth... the people who do not recognise human dignity, who entirely defy a free man and a free thought.) - Александр Пушкин 

У нас от мысли до мысли пять тысяч верст. - Петр Вяземский

«Я не горжусь, что я русский, я покоряюсь
Читать

Понедельник 16 января 2012

За повідомленням російського телеканалу в Петербурзі «100 ТБ» від 13 січня, місцева путінська прокуратура звинуватила в інакомисленні відомого письменника та історика Олега Віноградова. За твердженням прокуратурщиків, Виноградов скоїв свій злочин 3 роки тому у виданій ним накладом в 500 прим. монографіїі «Нариси початкової історії російської цивілізації», оскільки привів цитати з свідоцтвами стародавніх єврейських пророків про євреїв.

У анотації на цю книгу мовиться:

«У книзі узагальнено багато невідомих і часто замовчуваних фактів початкової історії російського народу, що створив одну з найбільших світових цивілізацій. Показаний вплив стародавніх слов'янських етносів на виникнення цивілізацій Китаю, Індії, Вавілона, Єгипту, держав Європи і Азії. Зведені воєдино невідомі на сьогоднішній день джерела, що відносяться до стародавньої історії слов'ян-русів, включаючи перекази, легенди і міфи. Звичайно, не всі вони можуть бути визнані достовірними, багато хто вимагає додаткового вивчення і перевірки, деякі будуть знехтувані. Автор показав, що історичне коріння російської цивілізації, її вплив на інші народи і держави, набагато глибше, дієвіше, ніж вважалося раніше».
...
Читать

Вторник 13 сентября 2011
Сообщение прочтено 362 раз
Робер | 2011-09-13 16:52:49

Дізнавшись про те, що Межигір’я стало тепер рекреаційною зоною, я уявив собі ці одухотворені вервечки трудящих, спортсменів з м’ячами, луками, списами і туристів з мангалами. А на воротах – усміхненого господаря, який радісно вітає гостей.

Ну хіба це справді не покращення життя?

Ще й яке покращення. От тільки на ідеологічному фронті у нас повний провал. Або, як казав тов. Сталін, запаморочення від успіхів.

Пригадайте, як не так давно у Росії судили хлопчину, який в Інтернеті щось там негарне писав про кацапів. Їхня ФСБ вирахувала його без проблем і притягла до відповідальності. А тим часом у нас може хто завгодно писати про українців різні свинства і нічого йому за те не буде.

Може, тому що у нас зараз влада належить виключно росіянам? Ось і президент позитивно відгукнувся про законопроект на захист російської мови. Ну, я йому не дивуюся. Це його рідна мова, от він її, як уміє, так і плекає.

Але що ж нам, бідолашним аборигенам робити? Як нам себе захистити?

СБУ знову ж таки захищає не нас, україномовних, а тих других. От я б і запропонував іншу назву для цієї поважної установи – СБРУ. А то якось незручно я себе почуваю.

Купив недавно футболку… Ну, цю… „Спасібо…” цим… за… цього… А тепер не знаю, чи можу її вдягнути, бо чую, що УБОЗ полює за тими футболками. Таке враження, що я сів у машину часу і повернувся років так на 25.

Скромний працівник стадіону „Динамо” Андрєй Саламатов, якого начебто з роботи уже звільнили, хоча сам він каже, що ніхто його не звільняв, ставши в позу Валуєва, виклав в Інтернеті свій погляд на нас, аборигенів: „Украинской нации никогда не было, нет и не будет! „Украинская нация” и “украинский язык” – это исскуственные химеры созданные для расчленения и уничтожения Русского народа.

Все “украинцы” – это Русские, или “бывшие” Русские, а “Украина” Русская земля, оккупированная подонками и предателями, целенаправлено переплавливающими Русских людей в высосаных из пальца “украинцев”, а по сути делающих из них анти-русских.

Мирится с этим невозможно, это будет соучастием в преступлении. Нет никакого смысла в существовании нескольких Русских государств, а значит мы должны объединится в одно Российское Государство”.

Та це ще не все. Саламатов “В Контакте” перебуває в групах “НКВС”, “Наша родина СССР”, и “Я чекист”, а в мережі „Мой мир” у розділі “коротко о себе” вказав: “Советский человек – гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго…”

Ну ФСБ точно б знала, що з таким типом робити. А СБУ? Невже вона не бачить тут заклику до повалення існуючого ладу? Ні? А якщо на хвильку відірватися він здування порошинок зі свіженьких пагонів? Якщо, наприклад, викликати громадянина і поцікавитися: а хто ж то такі ті „подонки и предатели”, які окупували „русскую зємлю”? А раптом виявиться, що то Кабмін на чолі зі знатним капустоводом? Або ще й гірше – з цим… котрий… на майці? Бо ж вони начебто ніколи не заявляли, що „савєтскі люди”.

Нє, я б за такі прорахунки погони не давав, а зривав.

Окремо питання до Суркіса. А що якби хтось оте саме написав про вашу націю? Були б якісь наслідки? Тому візьмемо ще один бік ідеологічного фронту – ксенофобію. Читай – антисемітизм. Воно, звичайно, як подивитися на українських євреїв, то семітів там удень з вогнем не знайдеш. Не той фасон. Так що у нас із цим ділом усе гаразд, незважаючи на усі камлання Рабіновича і Фельдмана. Я б їм так сказав: пацани, ви в дзеркало дивилися? Які ви семіти? Ну, на крайняк ліца кавказкой національності.

Але ворог не дрімає. А хто виявився ворогом старозавітного народу? Не повірите: цигани! Мало того, що вони вимагають,
Читать

Вторник 16 августа 2011

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

Среда 27 июля 2011

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет від імені священного синоду Української православної церкви Київського патріархату звернувся до Митрополита Володимира (Сабодана), духовенства та мирян Української православної церкви Московського патріархату із закликом до продовження конструктивного діалогу з метою утворення єдиної помісної православної української церкви. Про це повідомляє сайт УПЦ КП.

"Від імені Священного синоду Української православної церкви Київського патріархату вкотре звертаюся до вас із закликом до продовження конструктивного діалогу з метою подолання церковного розділення", - підкреслюється у зверненні Патріарха Філарета.

"Ми незмінно готові до відновлення діалогу та очікуємо від УПЦ МП конструктивних дій в цьому напрямку", - стверджує Філарет.

"Разом з тим ми переконані, що єдиним вірним шляхом для відновлення церковної єдності є такий діалог, остаточною метою якого стане утворення єдиної Помісної православної української церкви, об’єднаної навколо Київського престолу", - йдеться у зверненні.

У зверненні також зазначається, що останні події в українському релігійному житті "дають змогу ще раз переконатися – в "українському питанні" Московська патріархія діє не за приписами канонів і не на користь православ’я, а з точки зору політичних інтересів збереження влади в "русском міре".

"Тому будь-які заклики до входження Київського патріархату під московський омофор безперспективні – Священноначаліє РПЦ (Російської православної церкви – Ред.) не раз показало і продовжує доводити своїми діями в Україні, Естонії, Молдові, Грузії та й у всьому Вселенському Православ’ї, що для Московського патріархату зараз головне не благо Церкви, а утвердження "русского мира" як політичного знаряддя впливу Москви на пострадянському просторі", - йдеться у зверненні Патріарха Філарета.

"Ми бажаємо церковної єдності в Україні. Але вона не дорівнює підлеглості Московському патріарху. І все більше людей в Україні, в тому числі й у вашому середовищі, це розуміють", - зазначається у зверненні.

Нагадаємо, Патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет вважає, що позиція Росії перешкоджає створенню єдиної помісної православної церкви в Україні.

У свою чергу глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) нещодавно заявив, що вважає реальним створення єдиної помісної церкви в Україні.

Суббота 9 апреля 2011

Тернопільська міська рада заборонила розміщення радянської символіки на державних установах і комунальних підприємствах міста.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода», відповідне рішення було ухвалене сьогодні, 8 квітня на сьомій сесії Тернопільської міської ради шостого скликання.

«Українці повинні відзначати свята без символіки неіснуючої країни. Вшановувати пам‘ять загиблих, класти квіти до пам‘ятників можна з українськими прапорами, а не з червоними прапорами імперії, яка призвела до загибелі мільйонів українців. Ми на своїй Богом даній землі повинні прославляти українські символи», – сказав, коментуючи це рішення, міський голова Сергій НАДАЛ.

==============

Цілком підтримую дане рішення, адже червоний прапор з пентаклем Троцького чи золотою зіркою Соломона обагрений кров'ю мільйонів українців. Під цим прапором до УНР увірвалися жидобільшовицькі банди російських, китайських, латиських, чеських та інших найманців Троцького, під цим прапором жидобільшовики знищили українське селянство, влаштували Голодомор, під цим прапором НКВС розстрілював і тероризував мирних жителів Західної України, разом з людьми спалювали в Карпатах цілі села. Цей кривавий жидобільшовицький символ - знак нещастя для України.

Суббота 29 января 2011
Сообщение прочтено 358 раз
Робер | 2011-01-29 20:12:58

Однією з перших «реформ» у освіті стало видалення з підручників історії згадки про бій під Крутами... Що ж такого небезпечного побачив там нинішній режим?..

Убивці оскаженіли, почувши гімн “Ще не вмерла Україна”

Фактів про цю подію більше ніж достатньо. Тому історики мають консенсусне уявлення про події під станцією Крути біля міста Ніжина наприкінці січня 1918 року.

Після оголошення більшовицького ультиматуму Українській Центральній Раді вона виявилася не готовою ані організаційно, ані психологічно до відбиття агресії радянської Росії. У країні мародерствували банди російських солдатів, які втікали з фронту Першої світової війни через територію України, та чинили злочини проти цивільних громадян.

Наступ більшовицьких військ відбувався в умовах підривної діяльності більшовицької партії, навіть не забороненої Центральною Радою. Ніхто не перешкоджав діям відмінної системи революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік населення й навіть загони української армії.

Російські війська захоплювали одне безборонне місто за іншим, користуючись тим, що українська влада не зуміла втримати та демобілізувала свої війська.

27 січня 1918 року з Києва назустріч російським більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив загін, до складу якого входив добровольчий Студентський курінь. Він складався зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів київських гімназій. Ці юнаки походили переважно з відомих і шанованих у Києві родин, проте майже не мали бойової підготовки. Студентським куренем керував студент Українського народного університету Андрій Омельченко.

Загін мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач на Чернігівщині. По дорозі прийшло зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за м. Ніжином на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ. Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3–4 кілометри. Поряд зі студентами зайняли оборону трохи більш досвідчені студенти Української військової школи в кількості 250 бійців. Студентський курінь становив до 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старших бійців, то українські сили під Крутами не нараховували й шести сотень бійців.

Проти них рухався передовий загін більшовицьких військ під керівництвом полковника Муравйова кількістю близько 6 тисяч вояків, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була лише одна гармата.

Бій під Крутами відбувався з ранку до вечора 29 січня 1918 року. Вогнем кулеметів та рушниць студенти й школярі відбили кілька більшовицьких атак. У бою загинув Омельченко. Увечері, після закінчення патронів, командир правого крила – учнів Військової школи – дав наказ відступати. Однак ліве крило (Студентський курінь) не зорінтувалося чи не почуло наказу й фактично в темряві пішло в наступ та вийшло прямо на позиції більшовиків. У результаті більша частина студентів загинула під час цього неузгодженого маневру, а 35 потрапили в полон.

Сімох полонених більшовики не розстріляли й відправили в більшовицький тил. Один із них згодом дивом урятувався. Решту вбивали під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім різали й кололи багнетами та ножами.

Як свідчили селяни, що бачили страту, учень сьомого класу гімназії Григорій Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші. Потім убивці привели й розстріляли двадцять восьмого полоненого, який босоніж
Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены