<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Вторник 14 апреля 2015
Сообщение прочтено 226 раз
Робер | 2015-04-14 18:44:36

Она везде, эта Украина. Она витает в воздухе, ей дышат, ей живут, её ненавидят, ей, оказавшейся во власти мифических бендеровцев, фашистов и заокеанских империалистов, искренне сочувствуют, сидя, как правило, на диване

"Бывали хуже времена,
Но не было подлей"

День первый

Февраль 2015 г. После почти двухлетней паузы возвращаюсь в Россию. Поезд "Калининград-Адлер" везет меня в Воронеж, на родину…

Проводница - милая женщина, любопытно расспрашивает: откуда, куда, надолго ли. Разговор обо всем и ни о чем, но некоторые детали его врезаются в память, затем анализируются.

- У нас такая хорошая СТРАНА, такая хорошая!! А город у нас вообще замечательный. Ты же студент, говоришь? У нас в Калининграде тоже такие студентики хорошие мальчики и девочки. Все так хорошо, так замечательно, так замечательно! - скороговоркой, веруя в сказанное, словно заклинание, повторяет она как бы зазубренный текст.

Иронии и издёвки при этом нет. Все взаправду.

Дальше еще забавнее. На остановке детское лицо взрослой женщины с печальным видом меняется, и она рассказывает о том, что действительно волнует:

- Снова идут за баблом, - вздыхая, с опаской на лице.

- Кто идет?

- Да ревизоры! Вон, смотри. Контролируют, все ли в порядке. В прошлый раз пятихатку содрали. Прикинь, только за то, что ценник эржэдэшный слетел. И они на меня, что печенье, мол, не мое, что я им торгую. Ох, как достало все это!

- И часто такое бывает?

- Да каждый раз к чему-то придираются! Вон пассажирка какая-то забыла пакет с продуктами. Мы его держали поначалу. Думали, может, придет. А они там портиться стали. Мы их собакам и скормили. Через две недели она пришла за своим пакетом, да такой скандал закатила, жалобу на нас накатала. И что думаешь? Оштрафовали! Всегда какую-то пылинку найдут в вагоне, к чему-то придираются и из зарплаты вычитают. Ну, а что поделаешь? - разводя руками, негодует проводница.

Во время прогулки по перрону в Курске снова заводим разговор. На этот раз говорим об … угле.

- Я когда на Урал ездила, там такой уголь певучий, знаешь?! - все с более возрастающим энтузиазмом говорит проводница.

- Как певучий? О чем Вы?

- Да, да, певучий. Когда он горит, кристаллы распадаются и такие красивые звуки издают. Уголек свистит и поет. По ночам, когда я на дежурстве была, всегда слушала, как уголь поет. Так красиво, так красиво!!! - глаза ее озаряются и приобретают какой-то особый смысл.

Поезд мчится на юг. Стук колес, который люблю с детства, усиливается, особенно когда переходим на стрелки, и железнодорожная монофония в этот момент сменяется полифонией, звуки усложняются, услаждая слух. За окном мелькают изредка попадающиеся фонари, как правило, на переездах. Интенсивность их света такова, что они на миг освещают салон вагона и потом снова за окном наступает тьма, тьма бескрайних российских просторов.

Заказываю чай. Подают стакан в железной оправе, на котором изображена Спасская башня московского Кремля, та самая, что с часами, которые каждый год 31 декабря поздно вечером так торжественно уводят нас из одного имперского года в другой. Непредставимых масштабов башня с огромной коммунистической звездой воткнута в земной шар, превышая его по размерам. Своей остроконечной звездой она впивается в звезды, задевая другие галактики. Из-под башни как бы из-под ее шарашкиных подвалов вылетают в большом богатстве ракеты и спутники. Какая, однако, сильная метафора!

День второй

Прибываю
Читать

Вторник 31 марта 2015
Сообщение прочтено 250 раз
Робер | 2015-03-31 22:13:34

Постановка оперы Вагнера "Тангейзер" в Новосибирском театре оперы и балета 

 

Возмущение российских деятелей культуры расправой над директором Новосибирского оперного театра, “провинившегося” в том, что он выпустил на сцену не понравившуюся ханжам оперу, приобретает массовый характер. И вот уже собирают подписи за отставку министра культуры – жаль, конечно, что не министра обороны, но эти два чиновника в России не сильно отличаются друг от друга.

Среди подписантов я увидел немало замечательных, уважаемых мною людей, которые все последние годы не приемлют авантюр собственной власти. И к этим людям у меня вопросов нет – только сочувствие и поддержка. У них хватило мужества вступиться за нашу страну – когда их власть кромсала Украину и убивала наших граждан. И, естественно, у них хватает смелости бросить вызов ополоумевшему чинуше, фактически уничтожающему культуру на посту ее министра. 

Вопросы есть к тем, кто поддержал крымскую авантюру Путина, а теперь сокрушается. Назову только два имени когда-то блестящих актеров и режиссеров, превратившихся в сытых администраторов – бывшего Калягина и бывшего Табакова. Вот мне просто интересно – когда они аплодировали, рассказывали нам сказки о крымском референдуме и подписывали разные письма – они что, не понимали, чем дело кончится? Что начнут с Крыма – закусят искусством? Что опять будут увольнять неугодных, введут репертуарные комиссии – об этом уже говорят в путинской администрации в полный голос? Что то, что еще осталось от русского театра, погибнет в этой зловонной клоаке? Не рассказали им? Историю не учили? Советское раболепие сработало? Калягин-то Ленина играл, мог бы вспомнить. А Табаков – так вообще Шелленберга – ему же перевоплотиться в Путина это пять минут работы над образом – и все должно быть ясно.

А теперь им жалко театра! Театра! Высшей гармонии! “Не стоит она слезинки хотя бы одного только того замученного ребенка, который бил себя кулачонком в грудь и молился в зловонной конуре неискупленными слезами своими к «боженьке»!”. Помните, да? Когда вы плюнули на слезы несчастных украинских детей ради помешательства своей власти и своего народа – и театр ваш погиб.

Зла на вас не держу, Олег Павлович, Александр Александрович – одно сплошное сожаление и разочарование глупостью и недальновидностью вашей. Великий Мейерхольд, до которого никому из вас не дорасти в вашем заменившем талант чиновничьем порыве, поддерживал Сталина буквально до последнего своего дня на свободе – и погиб в кровавой луже. Сходите в Брюсов переулок, подойдите к дому, в который он так и не вернулся. Пусть минует вас чаша сия.

Виталий ПОРТНИКОВ

Пятница 12 декабря 2014

Недавно министр культуры России Владимир Мединский назвал Россию «Рашка-говняшка». Вот полностью фраза Мединского:

«В чем я не вижу смысла — это снимать киноленты на деньги Министерства культуры, которые оплевывают выбранную власть, даже не критикуют. Это про тех, кто снимает кино по принципу "Рашка-говняшка". Зачем? Какой-то государственный мазохизм. Этого мы делать не будем, в остальном поддерживаем широкий спектр фильмов».

"РАШКА-ГОВНЯШКА" - Владимир Мединский, министр культуры России.

По этому поводу российский обозреватель Матвей Ганапольский пишет:

"Думаю, что нам за употребление этого словосочетания про «Рашку…» следует Мединского даже поблагодарить, ведь он его легализовал. Отныне этот «говнистый перл», произнесённый устами самого министра культуры, СМИ могут безбоязненно употреблять в публикациях. А если придёт Роскомнадзор, нужно всего лишь показать им оригинал и напомнить, кто именно посчитал, что подобное можно произносить вслух. Так что полезное начинание Мединского тут налицо."

А вот что сказал известный писатель Виктор Шендерович:

"«Рашка-говняшка» останется и будет намертво связано с именем этого государственного деятеля. ... он этим войдет в историю. Вот помянёте мои слова. Знаете, часть лица – нос, поэт – Пушкин, фрукт – яблоко, Хрущев – кукуруза. Какие-то ассоциации, вот первое что приходит на память...  Язык, он действительно очень… его пробивает таким разрядом тока и жестко связываются слова, ассоциативный ряд называется. Ничего с этим не сделаешь. Хрущев – кукуруза, хотя кроме этого этот бог знает, чего - и хорошего и плохого: от освобождения сталинских узников до расстрела в Новочеркасске – бог знает чего, а осталась кукуруза. Прилепилась словцо. Так вот помяните мое слово – будем вспоминать через десять лет: А кто у нас был? А вот этот – «Рашка-говняшка» - вот все."

Ну что же, видимо всем блоггерам пора вводить выражение «Рашка-говняшка» в теги и категории - оно уже стало легальным и официальным!

Кстати, именно Мединский первым рассказал о том, что русские имеют одну лишнюю хромосому!

 

Читайте также:

Кремлю выгодна дегенерация общества

 

Воскресенье 4 мая 2014

Мы являемся свидетелями одной из последних пролетарских революций в Белом Мире – в Донбасе. Там индустриальный пролетариат и деклассированные элементы борются против мелкобуржуазно-крестьянского и олигархического классов. Но в Донбасе нет революционной партии, боевой пролетариат не нужен и России – потому революция там обречена проиграть.

Российский пропагандистский аппарат придумал несколько мемов-обманок о ситуации, происходящей на Востоке Украины. Первый – «русская весна»; второй – «сторонники федерализации». Ну и третий – «народное волнение».


Босяки,бомжи,криминал,воры,наркоманы,бездомные,бродяги,убийцы,Люмпены,алкоголики

Первый мем предполагает, что в Донбасе происходит национальное освобождение. Второй – борьба за расширение самоуправления (гражданский протест). Третий – всеобщую заинтересованность жителей Донбаса в переменах («весь народ»).

Все три мема взаимоисключают друг друга, но пропагандистов это не смущает. Потому что обманка страшнее правды – на самом деле на Востоке Украины происходит пролетарская революция в классических декорациях индустриальной цивилизации первой половины ХХ века, диковинное движение для Белого Мира, где рабочий класс и минимален по численности, и размыт «пограничными» классами.

Для начала кратко о тех самых «декорациях» Донбаса. Здесь одна из самых высоких концентраций рабочего класса в Первом и Втором мире – около 40% от всех занятых. Для сравнения: в среднем в России эта цифра около 25%, на Западе – 10-15%. Причём Восток Украины это не современные сборочные заводы или вторичный пролетариат (занятый на стыке сферы обслуживания – логистика, транспорт, ремонт). Это угольные шахты, металлургические и химические предприятия, оборудованные по последнему слову техники первой половины ХХ века (вплоть до нескольких доменных печей в регионе – атрибута металлургии столетней давности). Т.е. работает там самый что ни на есть настоящий пролетариат, о котором ещё писали Ленин и Сталин.

Вторая значительная страта в этом регионе – это деклассированные элементы. Статистика не даёт точной цифры по ним, но ряд наблюдателей оценивают её в 20-30%. Эти люди заняты криминалом (в Донецкой области уровень убийств в 4 раза выше, чем на Западе Украины), нелегальной добычей угля, мелкой торговлей и т.п.

Две эти страты в совокупности дают классический набор начала ХХ века для той же территории, ставшей позднее Восточной Украиной. Именно здесь, кроме Москвы и Подмосковья, отмечались самые ожесточённые столкновения с властью в Революцию 1905 года. В 1917-1920 годах регион бурлил от активности большевиков, анархистов и лихих людей.

Сегодня мы видим повторение картины начала ХХ века в Донбасе. Активное сопротивление Киеву возглавили деклассированные элементы – типа «народного мэра» Пономарёва или ныне содержащегося в застенках «народного губернатора» Губарева. Силовое сопровождение осуществляют такие же потерянные люди, очень легко их представить почти век назад в отрядах батьки Махно. Массовку сопротивления и вспомогательные действия осуществляет местный пролетариат.

Противостоит же им мелкобуржуазно-крестьянская стихия из Центра и с Запада Украины, а также олигархический капитализм. Первые, как учит история, крайне реакционны, а потому сегодня они представляют крайне—правый пласт местной политики (нередко переходящий в неонацизм как у «Правого сектора») и неолиберальный у капитализма (как у почти всех глобализированных элит современного мира). В союзники к ним можно причислить и чиновничество – в
Читать

Голова Харківської облдержадміністрації етнічний жид і українофоб Михайло Добкін обізвав відомого українського мовознавця Юрія Шевельова "пособником" фашистів".

Про це чиновник написав у своєму Twitter , коментуючи інформацію про наміри влади Харкова зняти дошку Шевельову.

"Юрій Володимирович Шевельов - зрадник, дезертир, пособник фашистів в окупованому Харкові. Ось він кумир Жадана, Варченок, Авакова та інших", - написав він.

 

Коментуючи той факт , що в Харкові, незважаючи на перешкоди, відкрили дошку Шевельову, він написав: "Мерзотники фашистські своєму фашистському мерзотникові дошку прибили. Похапцем і в темряві, як і личить зрадникові".

Як відомо, у Харкові на два дні раніше запланованого відкрили меморіальну дошку мовознавцю - славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову.

Офіційне відкриття дошки планувалося на 5 вересня, але подія відбулася ввечері 3-го , "в надзвичайному і позаплановому режимі".

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Українська правда

Суббота 3 ноября 2012
Сообщение прочтено 259 раз
Робер | 2012-11-03 00:48:56

 

Думалося: ну який там біс на Сході і Півдні буде ще за них голосувати, коли вони для свого електорату не вдарила й пальцем об палець. До того ж статистика показує, що у російськомовних регіонах відбувається повільне, але неухильне вимирання. Злочинність там зросла в чотири рази, алкоголізм і наркоманія, суїцидальні настрої, захворювання на туберкульоз і СНІД прогресують Матеріал друкованого видання. 

Депресивними ці регіони визнали уже й самі регіонали. Але виходить, що для влади такий стан найвигідніший. Люди, залежні, забиті й неосвічені – це скарб, який влада плекає, підкидаючи кістки й огризки з панського столу лише перед самими виборами. Кого з високопоставлених регіоналів не запитували, за кого вони голосували, усі відповідали, як по писаному: «за будущєє». Звичайно, у кожного воно своє: Азаров, Пшонка і завгар голосували «за будущєє» своїх синів, Льовочкін – «за будущєє» сестри, Допа і Клюєв – «за будущєє» братішків. І навіть перша леді завгара – теж «за будущєє». Правда, ще додала зі смутком: «Хлєбушек шоби бил і до хлєба...»

Я ледь не заридав. Ну, це ж треба: подарувати народові двох синочків-мільярдерів і мріяти про «хлєбушек». Що й казати: якщо отаке будущєє у перших ледів і є, то хіба в африканських племенах. Ну, та ще в білорусів.

Зате синочки сміливо дивляться у майбутнє і готові перейняти від баті бразди правлєнія. Та й пора, бо батя, будучи в передпенсійному віці, вже плутає слова, наголоси і букви, і все більше нагадує незабутнього Лєоніда Ілліча...

А тим часом вісті з дільниць скидаються на зведення з фронтів. Іде справжня битва. Віце-президент ПА ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас заявила, що «з огляду на зловживання владою та занадто велику роль на цих виборах грошей, схоже, що демократичний процес почав іти зворотнім шляхом в Україні». Те саме чути і від голови місії спостерігачів від ПАРЄ Андреаса Ґросса: «Ці вибори не привели до реалізації того демократичного потенціалу, що має українське суспільство. Ми вважаємо, що український народ заслуговує на краще, аніж на це спотворення волі українського народу». Але невтомна Ганна Герман, навіть не почервонівши, протьохкала: «висновки ОБСЄ продемонстрували, що ми йдемо правильним шляхом». Штатні наперсточники мають таку саму думку: «Ці оцінки дають нам великий кредит довіри і можливість сказати, що ми йдемо правильним шляхом». Плюй такому в очі – скаже: дощик падає. «Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій», – заливається Костя Бондаренко.

А був же ж, був колись нормальним пацаном. Разом у «Поступі» працювали. А як у Києв поїхав, так і зхрунився, до окупантів подався. Здавалося б, цинічнішого лизуна від Погребинського і Піховшека вже не знайти. Аж ні – такі фрукти не переводяться.

А у мене знаєте, який настрій? Кожному опозиціонеру, який голосував за цей виборчий закон, плюнути в писок. Хіба неясно було, чим усе завершиться? А як уже конче мала бути мажоритарка, то чому не в два тури, як у цивілізованих країнах?

Таке враження, що нас просто тупо кинули. Бо хитрий кролик націлився на президентські вибори. Навіщо йому більшість? Навіщо відповідальність за стан економіки напередодні нової кризи?

До того ж у випадку перемоги опозиції з’явився б шанс випустити на волю тих, що за ґратами. А кому це треба? Новоспеченим вождям і вождикам уже точно не треба. Нехай і далі сидять. Тому розпачливе волання Юлі про голодування само собою розчиниться у повітрі, бо ніхто його не підтримає. Якщо хтось і буде боротися за голоси, то самі мажоритарники, а вождики хутенько хляпнуть на лаври і заспокояться. Усе ж пішло за планом.

Здивувала мене реакція американської та ізраїльської преси: «Антисемітська партія під назвою «Свобода» буде ґрунтовно представлена в українському парламенті»,
Читать

Вторник 28 августа 2012
Сообщение прочтено 207 раз
Робер | 2012-08-28 19:31:29


россия,украинофобия,учебник,российский язык,лингводебилизм
Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать

Суббота 3 сентября 2011

Даючи інтерв'ю для ЗМІ, відомий мовознавець, професор, академік Академії наук Вищої школи України Олександр Пономарів прокоментував особливості вимови прем'єр-міністра Миколи Азарова під час його спілкування українською мовою: "Тут напрошуються дві версії: або Микола Янович відверто знущається над нами, або ж він, вибачте, просто тупий".

За словами Пономаріва, за останній час від Азарова втекло вже п'ять вчителів української мови. Тут одне з двох: "Азаров або не хоче вивчити мову, або не може. Якщо правильне друге твердження, то така людина не здатна ні на що через свою кволість. До речі, кажуть, що від нього вже п'ять учительок української мови пішли, не витримали ...".

У той же час, вказівку президента міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову вивчити державну мову і розмовляти нею академік вважає цирком.

"Через місяць він дійсно заговорив, але вистачило цього чиновника на дві-три промови. А тепер пан Могильов знову користується російською. Пересічна людина сприймає це так: "Ви хотіли - я довів, що можу. А тепер відчепіться".

==============

Азаров - просто тупий, хіба не зрозуміло? До речі, а хто в тій банді розумний?

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены