Warning: mysql_connect(): Can't connect to MySQL server on '192.168.11.30' (113) in /usr/local/lib/php/metaClass/DB/db.php on line 146 Warning: Cannot modify header information - headers already sent by (output started at /usr/local/lib/php/metaClass/DB/db.php:146) in /var/www/weblog/community.php on line 164
#
Скажу, як зять Івана Дем'янюка...Мій тесть і справді Іван Дем'янюк. Щоправда, і на щастя також, не той, якого в Німеччині нещодавно засудили до п’яти років ув’язнення за начебто вбивство 28 тисяч ув’язнених концентраційного табору Собібор. Цього чоловіка, як відомо, звати Іван Миколайович. А ось мій родич – Іван Онисимович Дем’янюк, всього лише однофамілець. Батьку моєї дружини на початку нинішнього травня виповнилося б лише 86-ть. І війни він "зачепив" лише шматочок. Однак устиг заробити на тому побоїщі і ордени, і медалі, яких чомусь ніколи не зодягав. Мій тесть після війни чверть віку працював завідуючим районним відділом культури в Андрушівці на Житомирщині. Був заслуженою, вельми шанованою людиною. І його вже давно немає на цьому світі. Війна зробила своє – надто ж він настраждався в ті роки… Але коли по радіо, телебаченню називають "Іван Дем’янюк", я мимоволі здригаюся. Не кажучи вже про дружину Івана Онисимовича, мою тещу, 85-літню Ларису Михайлівну, двох її дочок. Як часто тіпаються, завмирають їхні серця при цьому словосполученні… А потім я вирішив усе таки, бодай для себе, з’ясувати, що ж це за історія така приключилася з невільником мюнхенського суду Німеччини Іваном Дем’янюком, про якого, без перебільшення, гомонить нині увесь цивілізований світ. Надто ж це химерна якась, заплутана, дивовижна історія. Одні українця Івана (Джона) Дем’янюка називають махровим убивцею, інші зумисне призначеною жертвою, справу котрого майстерно буцімто сфабриковано спецслужбами. Але багато думок, припущень сходяться на тому, що страждання війни, які почалися ще в сорокові роки минулого століття, для цієї дивної людини не закінчилися ще й по нині. Він, як дрібненька піщинка потрапив між жорна історії, при чому цілого ряду країн одразу. Мені хотілося розібратися з цією унікальною історією ще й тому, що стосується вона мого земляка – вінничанина – Івана Миколайовича Дем’янюка, уродженця села Дубові Махаринці Козятинського району (народився 3 квітня 1920 року). Себто йому вже 92-ий рік. Уже котра смерть наблизилася впритул, але й ця пройшла мимо… Ось уже із половини вісімдесятих років минулого століття світова преса широко висвітлюючи події з приводу пошуку нацистських злочинців і їх прислужників, у центр їх виносить ім’я малограмотного вихідця з-під Козятина Вінниччини Івана Дем’янюка. Перед війною працював він трактористом і шофером у місцевому колгоспі. А під час бойових дій отримав поранення, потрапив до німецького полону. Спецслужби цілого ряду країн – СРСР, США, Ізраїлю, Іспанії, Німеччини переконані – це далеко не так. Кожна із них доклала чимало зусиль до того, щоб зробити звичайного українця замало не головним винуватцем смертей десятків і сотень тисяч полонених концентраційних таборів одразу декількох фашистських "фабрик смерті". Після війни, за даними журналу Spiegel, Іван Дем’янюк жив у південній Німеччині, де працював водієм для організацій, які допомагали біженцям.1952 року він із дружиною і дитиною емігрував до США. Там оселився в Клівленді й працював механіком на автозаводі "Форд". Іван Дем'янюк отримав американське громадянство, але згодом у нього його забрали, позаяк суддя вирішив, що той подав у заяві неправдиві дані щодо воєнних років. Коли починаєш вникати в суть цих звинувачень – голова йде обертом. Саме собою виникає логічне запитання: невже якийсь маленький вахмістр охорони (а їх у фашистів, мабуть, було десятки, коли не сотні тисяч), якщо таким і навіть був Іван (Джон) Дем’янюк, міг насправді уявляти собою таку колосальну, значиму роль у грандіозному механізмові людинознищення фашистського рейху, яку йому приписували і, схоже, далі приписують? Витоки подібної інформації з боку спецслужб СРСР здійснювалися спеціально, аби надалі руками американців, ізраїльтян, інших зацікавлених сторін знищувати тих, хто вважався ідеологічним ворогом соціалістичного табору, особливо ж люди, які не бажали повертатися після війни до свого рідного дому, були вояками армії Власова, як і Іван Дем'янюк. Для вірогідності історій, які вигадувалися і розроблялися спецпідрозділами КДБ, готувалися (читай – підроблялися) і спеціальні документи. Постаралися й українські кадебісти, які ще в шістдесяті роки минулого століття примітили, що мати Івана Дем’янюка, отримавши, мабуть, негласну вістку від сина із-за кордону, відмовилася отримувати пенсію за зниклого безвісти на війні сина. Либонь, навдивовижу чесна була жінка. Не хотіла, певне, гріха наживати від Бога і завдавати економічної шкоди радянській державі. Тут варто уточнити, що 11 квітня 1961 року (до речі, за добу до історичного польоту Юрія Гагаріна в космос), група ізраїльського спецназу "Моссад" в Аргентині віднайшла і доставила літаком до Тель-Авіва одного з головних кривдників євреїв у Другій світовій війні німця Ейхмана, якого засудили до страти і тут же повішали. Ще така важлива деталь. У матеріалах судового процесу в робочій формі вживалося словосполучення "охоронці-українці", що, зрозуміло, мало до певної міри означати – українці найближчі сподвижники нацистів. Вони виконавці смертних вироків євреям. Українська діаспора США і Канади, до якої докотилися чутки про те, що на лаву підсудних посаджено ні в чому не винного українця, що в Ізраїлі фактично готується судовий процес проти української нації, розпочинають активний збір коштів на підтримку Івана Дем’янюка. Досить швидко на своєму рахунку вона вже має мільйон доларів США. Кажуть, що на сьогоднішні мірки – це в десять разів крупніша сума. Головним доказом у суді виступає начебто посвідчення Івана Дем’янюка, яке вказує на його службу в концтаборі Треблинка. Під вікнами камери Дем’янюка спорудили величезну букву "Г" із висячою, яка коливається на вітрі, мотузкою. Мовляв, готуйся, враже, на ешафот… На шибениці міняли мотузки, позаяк вони перегнивали в очікуванні приреченого. Але захист Івана (Джона) Верховному суду Ізраїлю забивав усе нові й нові "цвяхи". Переважно, вухналі, які було б щонайважче витягнути. Так тривало без малого п’ять років. Було одночасно встановлено, що ця інформація давно відома спецслужбі США (OSI). Для публічних Штатів, це виявилося повною несподіванкою, адже вся громадськість країни неначе серіал із затяжним продовженням дивилася репортажі з Тель-Авіва про те, як судили жителя штату Огайо Джона (Івана) Дем’янюка-"Грозного" за численні вбивства євреїв. У США гримонув страшенний скандал із притягненням до суду всіх тих, хто скривав давно відоме. Здається, торжествує правда! Але ж якою ціною? Зрозуміло, що 800 тисяч людей, котрі в якості слухачів-глядачів пройшли через зали 92 судів-спектаклів вимагали одного – смерті ката єврейського народу. Вся держава проагнула, буквально воліла крові "Івана Грозного", а юристи та експерти Івана (Джона) Дем’янюка буквально не давали змоги задіяти в роботу гільйотину. Найстрашніше те, що не все обмежувалося самими лише словами, вербальними виступами. Вона легко спростовується тим, що буквально через годину після свого останнього "польоту в безвість" Дов Ейтан, за попереднью домовленістю, мав зустрітися саме з дружиною в одному з магазинів. Вони якраз планували купити новий костюм екс-судді для його публічного виступу на процесі Івана Дем’янюка… Майже тоді ж (під час похорон судді Дов Ейтана), хтось знову ж таки невідомий, хлюпнув кислотою в обличчя адвоката Дем’янюка Йорама Шефтеля. Цей чоловік дивом не осліп. Винуветець не знайдений, його, напевне, ніхто й не розшукував. В єврейській державі були створені такі умови, що доктор-історик Руф Окунєва із хворим сином заледве вціліла, втікаючи з Ізраїлю. Багато із цих подій, учинків, які мають пряме відношення до справи українця Івана Демянюка, буквально не піддаються логіці і здравому смислу.
Категории:
Україна,
Хрень,
Хабад,
українці,
влада,
ізраїль,
Німеччина,
брехня,
бабло,
друга світова війна,
мудаки,
герої,
газова камера,
Шоабизнес,
лохи,
розстріли,
концтабір,
ревізіонізм голокосту,
Освенцім,
жиди,
ті що дивом пережили голокост,
гендлювання,
Іван Дем'янюк,
гонево,
гниды,
штучки,
пидорасы,
маніпуляції
Это сообщение написано также в:
СМЕРТЬ УРОДАМ! (0 комментариев)
, ЖИЗНЬ, КАК ОНА ЕСТЬ (0 комментариев)
, Freedom (0 комментариев)
, УН-ДА (Українська Націонал-Демократична Асамблея) (0 комментариев)
, Тайное сообщество "Клуб вольнодумцев" (0 комментариев)
, жизнь как она есть (0 комментариев)
, Доска позора (0 комментариев)
, Славянская история. (0 комментариев)
, Справжня історія (0 комментариев)
, Добрі новини з Аушвіцу (0 комментариев)
|