Наверное, каждому из нас в жизни дается какой-то шанс, о котором, вспоминая уже задним числом, мы сокрушаемся: какой же я дурак, просрал такой шанс. Но редко кому выпадает Великий шанс - возглавить страну, оставшись в истории великим реформатором. Вот Януковичу такой шанс был дан. Он таки везучий. Сначала олух Лазаренко вытащил его из помойки и подсунул Кучме, а тот с бодуна назначил его губернатором, потом тот же Кучма, уже и не знаю с какого перепою, назначил его премьером, жалуясь потом в московском аэропорту Путину, когда тот требовал разогнать в 4-м году Майдан, что он же бандит. Дальше вообще весело было. Какая-то нечистая сила просто оберегала этого пенькодрочера. Сначала он обыграл Ющенко, который захотел с ним о чем-то договориться, потом Юлю с ее ипической идеей ПРиБЮТа, и в результате - вышел в дамки.

Нет ничего хуже для страны примитивного мышления ее гаранта. Читал ли кто-нибудь Яныку в детстве сказку Пушкина о рыбаке и золотой рыбке. Ведь это сказка и этой сказкой с детства учат детей нормально мыслить. Если тебе выпал шанс, а ты просишь сменить корыто, то никакой правитель из тебя не выйдет. Есть такая притча о снобе, который встретившись с волшебником, попросил у него шикарную машину, а получив ее и поездив неделю, вернулся и попросил много денег, а потом еще раз вернулся и попросил красивую и послушную женщину. Волшебник ему все дал, а он вернулся через какое-то время и был очень недоволен. Он сказал волшебнику: - Я все время тебя прошу  то, что мне хочется, а оно все фигня в итоге: никто не обратил внимания на мою машину; я купил все, что мне хотелось и мне уже ничего не хотелось; женщина была послушной и скучной - ничего кроме денег ее не интересовало. Это все не то, что я хотел.

- Ты просто не понимаешь, чего ты хочешь, - сказал волшебник. Ты просишь машину, а на самом деле хочешь уважения, ты просишь денег, а на самом деле хочешь свободы, ты просишь красивую женщину, а на самом деле хочешь любви. У тебя просто нет ума понять это.

Вся трагедия нашей власти - нет ума, есть только мышление хищного зверя. Черт меня дернул вчера Шустера смотреть. Не могу я уже 20 лет подряд всю эту брехню слушать. Особенно потешает всякая нечисть типа Пети Симоненко. Вот уж где голубое сало в шоколаде. Кстати, мне понравился вчера Кличко. То ли общение с людьми на Майдане на него подействовало, но важно было даже не то, что он говорил, а то с каким видом он это говорил. Да и говорить он стал значительно лучше. Он все-таки искренне негодовал, хотя все эти постановочные шоу уже давно у меня в печенках сидят. Да и вряд ли кто-то вообще хмыря Азарова может воспринимать всерьез. Ряженые Ефремовы, позволяющие себе наглое поведение с поляками, типа вы такие же клоуны, как и мы - это просто трэш.

А теперь раскроем карты. Это не сложно. Янык с мышлением игрока в триньку решил снять роял флеш в покере. Теперь только остается вопрос: хватит ли ума понять, что тринька и покер - это разные игры. Что разыгрывалось в триньку? А что в покер? Попытайтесь сейчас понять Яныка.  Соглашение с ЕС. Я уже не раз писала, что они подготовили фиговый документ, который, по словам рыгов, иначе чем предательство национальных интересов и не назовешь. Но ведь они же сами на всех углах кричали, да и Порошенко у Пинчука об этом говорил, что условия подписания они САМИ писали.  Кто же вам доктор? Так вот и вопрос народу: на пуркуа было несколько лет писать эту полову, ее парафировать, чтоб перед подписанием выйти к Шустеру и сказать: извини, народ, но мы написали такую поебень, что вы все умрете, когда мы это подпишем? Это ли не сговор? Но с кем и зачем?

Игрока в триньку пустили за игровой стол в покер, а он вместо того, чтоб выучить правила, почувствовал себя Бэтменом, послал всех на Юг с их покером и начал учить сильных мира сего - триньке. Европа? Россия? Нафиг мне ваше барахло? Меня рабы и в Украине неплохо кормят. Ха-ха, Америка? Бэтмен не боится Америки. Почему ему казалось, что весь мир крутится вокруг него и
Читать

Премьер Николай Азаров с супругой за один вечер в ресторане потратил сумму, которая равняется 3 средним месячным зарплатам граждан Украины. Об этом сообщил телеканал »1+1″.

Его журналистка для подготовки сюжета в программе »Деньги» устроилась на работу в один из самых дорогих ресторанов столицы. По ее словам, недавно среди гостей заведения был замечен украинский премьер.

«Пришли, посидели на 9800 грн. за вечер. Вино, коньяк 1954 года – 150 г стоит 920 грн. Мой коллега жалуется, что чаевых оставили как кот наплакал», – отметила повар. Жадных клиентов в ресторане не любят, тем более политиков, отмечается в телесюжете.

«Такие жлобы иногда приходят, недавно был Колесниченко. Заказал чай, выпил, попросил долить кипятка. Ну мы долили из-под крана, с хлорочкой, как надо», – рассказала официантка.

Напомним, по данным Государственной службы статистики, средняя зарплата в Украине в августе составила 3304 грн., самая низкая в Тернопольской области – 2404 грн. В украинской промышленности средняя зарплата составила 3817 грн., в сельском хозяйстве – 2343 грн.

Схоже, найближчим часом українську ГТС, як казали за радянських часів, можуть "зкомуниздити". Іншими словами, її так "покращать", що більше не знайдуть, або знайде один лише "Газпром". 

Уряд подав до Верховної Ради законопроект, що пропонує зняти заборону на приватизацію держпідприємств, дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації. Законопроект пропонує дозволити здійснювати приватизацію за простим рішенням Кабінету міністрів.

Також пропонується внести зміни до закону "Про приватизацію державного майна" і дозволити оренду об'єктів магістрального трубопровідного транспорту. А де дозволена оренда, там дозволена і приватизація, за штучно створені борги. Чинний уряд дозволяє приватизацію і просто так – задарма.

У разі прийняття такої ініціативи, за рішенням уряду можна буде здійснювати відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі держпідприємств, що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами та його зберігання в підземних сховищах.

Також дозволять передачу основних фондів акцій і часток таких підприємств з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного капіталу інших юридичних осіб, та вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій і часток.

Ключовий момент такої ініціативи - надання владі права просто віддавати іноземній державі українську ГТС. І не тільки її, а будь що! У Законі "Про приватизацію державного майна" пропонується внести такі правки: "Приватизація державного майна здійснюється відповідно до цього Закону або положень, передбачених міжнародними договорами… Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у цьому законі,то застосовують правила міжнародного договору". 

По-суті, це відкриває шлях до одномоментної капітуляції в цілій низці сфер.  ГТС, яку український народ створював десятиліттями, уряд, що доживає останні місяці, зможе здати навіть не за гроші, а за міжнародним договором - Росії. Цим законопроектом влада легалізує можливість робити з ГТС та унікальними підземними газосховищами, все, що схоче.

Пропозиції Кабміну чітко спрямовані на розпродаж державної ГТС шматками за рішенням урядовців, які не забудуть при цьому про свій особистий інтерес на майбутнє. Тусовка з 20 людей, які називаються Кабміном, роздаватимуть останні шматки держвласності в інтересах ще трьох осіб, які називаються "Сім‘єю".

Від того, пообіцяють владі дачу в Підмосков‘ї чи Монако, залежатиме доля унікальних господарських комплексів України, створених цілими поколіннями, що прямо, найбезпосереднішим чином впливають на національну безпеку.

Стаття 111 Кримінального Кодексу чітко визначає поняття державної зради - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, державній, економічній чи інформаційній безпеці держави, і карається цей злочин позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років".

Чому влада йде на це після трьох років? Тому, що злодійкувата влада
Читать

Палестинский информационный центр 

26 ноября 2012 года депутат от партии Йоббик Мартон Дьёндьёши призвал в стенах венгерского парламента на берегу Дуная составить списки политиков венгерских евреев, чтобы проверить их персонально на предмет угрозы национальной безопасности Венгрии. В тот день вечером на пленарном заседании Мартон Дьёндьёши обратился с вопросом к парламентскому госсекретарю по иностранным делам, фактически, теневому министру иностранных дел Венгрии Жолту Немету с вопросом, почему Венгрия в конфликте Израиля с палестинцами столь быстро приняла сторону Израиля. Немет в ответ сказал, что Венгрия отстаивает общие интересы и приветствует прекращение огня в Газе. И вот именно после этого Мартон Дьёндьёши и назвал подобные действия венгерского правительства результатом деятельности израильского лобби в Венгрии. Тут он и произнес ставшие знаменитыми на весь мир слова, получившие с легкой руки транснациональных СМИ определение "список Мартона".

Дьёндьёши сказал буквально следующее: "Именно сейчас настало время в связи с таким конфликтом обследовать там, где вы живете, в частности, сколько людей еврейского происхождения есть в венгерском парламенте и правительстве Венгрии, которые означают действительную угрозу национальной безопасности для Венгрии". 

Депутаты венгерского парламента молча и одобрительно выслушали это высказывание Дьёндьёши. Никто не попытался прервать его выступление и протестовать. 

=====

Также смотри: Сэяним, агенты влияния, Моссад, космополиты

Лейтмотивом цієї праці є твердження про те, що особливо шкідливим вплив організованого жидівства стає там і тоді, де і коли знижується рівень національного буття. Це твердження є вкрай актуальним для розуміння сьогоднішньої політичної ситуації в Україні, де і «справа», і «зліва» верх беруть політикани жидівського походження або пов’язані з ними особи. Особливо цинічними вони бачаться на правому фланзі, де Клер-Чумаченко, Ю.Тимошенко, Турчинов, Фельдман, Вінський, Бродський, Луценко, Червоненко, Дорошенко та інші жиди й жидівки разом з Ющенком, Балугою, Кириленком, Яворівським, Павличком і такими, як вони, видають себе за «щирих українських патріотів».

Чим це фіглярство закінчується, показує у своїй праці професор Є.Дюрінг, зокрема на прикладі сучасних йому Англії та Франції (подається мовою московського видання 1906 р.).

Всюду, где національная политика страны приходить въ упадокъ, тамъ тотчасъ же выскакивають жиды, стремясь захватить въ свои руки решительное вліяніе на все дела страны. Лучшіе примеры представляютъ Франція и Англія. Міровой престижъ обеихъ этихъ западныхъ державъ упалъ. Во Франціи это былъ быстрый поворотъ, благодаря которому ея временное безсиліє стало всемъ очевидно. Въ Англіи зло подкрадывалось потихоньку, и оно постепенно ослабляло относительное могущество государства. Безтолковая торгашеская политика доказала ея неспособность въ новое время къ достойному действію. Но характерно, какъ выше было упомянуто, что и въ той и въ другой стране неоднократно жиды достигали первенствующаго положенія. Во Франціи при помощи Кремье и другихъ членовъ іудейскаго союза, подъ фирмой оппортунистской полудемократіи, вытянутъ былъ на буксире изъ простого еврейскаго адвоката въ адвокаты отечества г. Гамбетта. Подъ фирмой національной обороны, во время осады Парижа, онъ въ еще незавоеванныхъ частяхъ Франций въ прямомъ смысле слова поставилъ на сцену свою іудейскую склонность къ политике. Въ военномъ деле онъ поступалъ такъ, какъ будто дело шло о какой-нибудь рекламе. Онъ словно на театральной сцене страшно нашумелъ импровизированными солдатами и пушками, а іудейская пресса воспела ему хвалебный гимнъ, какъ будто этому новому Моисею съ его іудейскимъ жезломъ стоило только поднять крикъ, чтобы арміи тотчасъ очистили страну. Но Франціи за эту декоративную оборону и это театральничанье пришлось поплатиться и человеческими жизнями и деньгами. Но какъ вліятельньї во Францій еврейство и еврейская пресса, видно изъ того, что какъ разъ те самые, кемъ это національное фіаско было усилено и подписано, те самые, несмотря на все это, — правда, сначала за кулисами, — сделались правителями Франціи. Такъ, Гамбетта сделался главнымъ режиссеромъ республиканской комедіи, которая была издевательствомъ надъ серьозною свободою и украла національное достоинство, подменивъ его фразами. Оппортунизмъ или, другими словами, политика случайностей по соображеніямъ выгоды есть какъ разъ то самое, что по вкусу безпринципному іудейству. Этимъ оппортунизмомъ, который оцениваетъ благопріятный моментъ по личной прибыльности политическаго гешефта, Гамбетта распоряжался такъ ловко, что этого итальянскаго жида, разыгрывавшаго изъ себя французскаго патріота, можно было раскусить не иначе, какъ разсматривая его просто какъ гешефтмахера. Поддержка со стороны интернаціональнаго еврейскаго союза въ Париже приэтомъ заведываніи политическими делами Франціи была несомненна; уже правительство Луи, тъ.-е. Наполеонъ III, было сильно связано съ жидами, особенно, въ финансахъ съ евреемъ Перейрой! Но и позднее, даже по смерти Гамбетты, главную роль играло сначала тайное, а потомъ нагло открытое жидовское управление
Читать

Депресивними ці регіони визнали уже й самі регіонали. Але виходить, що для влади такий стан найвигідніший. Люди, залежні, забиті й неосвічені – це скарб, який влада плекає, підкидаючи кістки й огризки з панського столу лише перед самими виборами. Кого з високопоставлених регіоналів не запитували, за кого вони голосували, усі відповідали, як по писаному: «за будущєє». Звичайно, у кожного воно своє: Азаров, Пшонка і завгар голосували «за будущєє» своїх синів, Льовочкін – «за будущєє» сестри, Допа і Клюєв – «за будущєє» братішків. І навіть перша леді завгара – теж «за будущєє». Правда, ще додала зі смутком: «Хлєбушек шоби бил і до хлєба...»

Я ледь не заридав. Ну, це ж треба: подарувати народові двох синочків-мільярдерів і мріяти про «хлєбушек». Що й казати: якщо отаке будущєє у перших ледів і є, то хіба в африканських племенах. Ну, та ще в білорусів.

Зате синочки сміливо дивляться у майбутнє і готові перейняти від баті бразди правлєнія. Та й пора, бо батя, будучи в передпенсійному віці, вже плутає слова, наголоси і букви, і все більше нагадує незабутнього Лєоніда Ілліча...

А тим часом вісті з дільниць скидаються на зведення з фронтів. Іде справжня битва. Віце-президент ПА ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас заявила, що «з огляду на зловживання владою та занадто велику роль на цих виборах грошей, схоже, що демократичний процес почав іти зворотнім шляхом в Україні». Те саме чути і від голови місії спостерігачів від ПАРЄ Андреаса Ґросса: «Ці вибори не привели до реалізації того демократичного потенціалу, що має українське суспільство. Ми вважаємо, що український народ заслуговує на краще, аніж на це спотворення волі українського народу». Але невтомна Ганна Герман, навіть не почервонівши, протьохкала: «висновки ОБСЄ продемонстрували, що ми йдемо правильним шляхом». Штатні наперсточники мають таку саму думку: «Ці оцінки дають нам великий кредит довіри і можливість сказати, що ми йдемо правильним шляхом». Плюй такому в очі – скаже: дощик падає. «Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій», – заливається Костя Бондаренко.

А був же ж, був колись нормальним пацаном. Разом у «Поступі» працювали. А як у Києв поїхав, так і зхрунився, до окупантів подався. Здавалося б, цинічнішого лизуна від Погребинського і Піховшека вже не знайти. Аж ні – такі фрукти не переводяться.

А у мене знаєте, який настрій? Кожному опозиціонеру, який голосував за цей виборчий закон, плюнути в писок. Хіба неясно було, чим усе завершиться? А як уже конче мала бути мажоритарка, то чому не в два тури, як у цивілізованих країнах?

Таке враження, що нас просто тупо кинули. Бо хитрий кролик націлився на президентські вибори. Навіщо йому більшість? Навіщо відповідальність за стан економіки напередодні нової кризи?

До того ж у випадку перемоги опозиції з’явився б шанс випустити на волю тих, що за ґратами. А кому це треба? Новоспеченим вождям і вождикам уже точно не треба. Нехай і далі сидять. Тому розпачливе волання Юлі про голодування само собою розчиниться у повітрі, бо ніхто його не підтримає. Якщо хтось і буде боротися за голоси, то самі мажоритарники, а вождики хутенько хляпнуть на лаври і заспокояться. Усе ж пішло за планом.

Здивувала мене реакція американської та ізраїльської преси: «Антисемітська партія під назвою «Свобода» буде ґрунтовно представлена в українському парламенті»,
Читать

Дефіцит держбюджету України за січень-вересень 2012 року становив 24 млрд 380,8 млн грн.