Раньше, когда я читала статьи с критикой российских реалий и, в частности, с анализом, почему россияне деградируют, я думала, что авторы сильно преувеличивают в силу своей проукраинской позиции. Но жизнь дала возможность убедиться в обратном.

Я опишу две, не связанные друг с другом истории, которые, в конце концов, переплетутся и соберут нужный пазл. Первая история – моя собственная, с которой многие читатели сайта Крым.Реалии уже знакомы из предыдущих блогов. Если вкратце, я журналистка из Крыма, которая не захотела мириться с оккупацией и уехала жить во Львов, за полгода не пожалев об этом ни разу.
Если мне когда-нибудь придется покинуть Львов, я не смогут расстаться с ним так же легко, как с Крымом

Моему восторгу от Львова способствовало то, что люди здесь необыкновенно душевные, вежливые, участливые, часто неплохо разговаривают сразу на нескольких языках, стараются развиваться и поддерживать свой культурный уровень, ходят в филармонии и театры, посещают выставки и участвуют в литературных чтениях, волонтерствуют и благотворительствуют на последние деньги. В автобусах молодежь уступает места старшим, жители многоэтажек друг с другом здороваются, даже если незнакомы. Все в этом городе отлично, кроме того, что в стране война и люди из-за этого не могут спокойно спать. И если мне когда-нибудь придется покинуть Львов, я не смогут расстаться с ним так же легко, как с Крымом.

А теперь история вторая. Моя близкая подруга, почти сестра, интеллектуалка, преподаватель русского языка, волевой трудоголик, всегда недолюбливала Украину, живя в Крыму. Не то, чтобы она мечтала переехать в Россию, даже напротив, она состоялась в Крыму и достигла больших высот в карьерной иерархии именно там. Но совершенно случайно встретила в России своего будущего мужа и после аннексии переехала жить в Подмосковье.

Прожив по полгода не в Крыму, два мигранта «встретились» на просторах Интернета. Я – счастливый мигрант, а она… счастлива только по-женски.

«Ты не представляешь, что здесь за люди! Сплошные алкоголики. На улицах постоянно полно пьяных. Народ нищенствует, просто утопает в нищете. А дети в школе, где я преподаю… Притом, что школа считается хорошей. Это же кошмар! Они уже с пятого класса употребляют наркотики и алкоголь, занимаются проституцией. А что они вытворяют на уроках, я просто промолчу. Наши крымские дети в сравнении с российскими – это интеллектуалы, трудолюбивые и воспитанные. Наши! Крымские! Которых я всегда считала, мягко говоря, не самыми умными в мире и невоспитанными! И ведь это я тебе говорю о ближнем пригороде Москвы. А что же тогда творится в глубинке?!» – описала свои впечатления новая гражданка России.

При этом моя подруга допустила, что если в России все сегодняшние подростки такие, то страну поднимать из ямы будет некому: у нее просто нет будущего. И заметьте, это говорю не я, знающая о россиянах только понаслышке и относящаяся к их стране предвзято, а человек, который в России живет и недолюбливает Украину.

Стоит заметить, что многие мои знакомые стали не любить Россию именно тогда, когда стали в ней жить. И наоборот, многие из тех, кто ехал в другие регионы Украины с опаской, теперь довольны.

Сопоставив наши впечатления, я поняла, что если Львов в сравнении с Крымом – это недосягаемая высота, то Крым – высота для Подмосковья. На этом этапе мне стало жалко россиян, хотя обычно, кроме неприятия, я к ним ничего не ощущаю.

Если начать разбираться, почему так происходит, становится понятно: российская власть не может не знать о такой глобальной проблеме, как деградация подрастающего поколения. А если знает, то почему не решает ее? Ведь внедряют же страны Европы на своих и соседних территориях замечательные проекты по снижению вреда от наркомании, по грамотному половому поведению, пытаются же США как-то решать проблему окультуривания мигрантов и нетолерантности… Но в России ничего подобного
Читать

Напоролся в интернете на цитаты и афоризмы о русских. После прочтения я понял об этой "нации рабов" почти все. Прочтите обязательно! Вам многое станет понятнее!

_________________

«Московия — русь тайги, монгольская, дикая, звериная». (Muscovy — the Russia of taiga, Mongolic, wild, bestial.) - Алексей Толстой

"Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев." (They are not people, they are boors, villains, wild hordes of murderers and miscreants.) - Михаил Булгаков

"Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость". (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький

«Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете». (A Russian is the greatest and the cheekiest of all liars in the world.) - Иван Тургенев

«Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения». (People who roam across Europe in search of what to destroy and obliterate, only for the sake of gratification.) - Федор Достоевский

"Русский народ - хам". - Михаил Булгаков, 1923г 

«Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость». (The most important trait of the success of the Russian people is their sadistic brutality.) - Максим Горький 

У нас от мысли до мысли пять тысяч верст. - Петр Вяземский

«Я не горжусь, что я русский, я покоряюсь
Читать

Високою є ймовірність того, що величезна країна впаде протягом найближчого часу... Маловірогідно, що система протягне більше п`яти років... Бжезинський передбачав, що Росія розпадеться в 2012-му...

Росія в цифрах і фактах

За даними Інституту соціально-економічних досліджень Російської академії наук, на 2011 рік у Росії вже налічувалися 4 мільйони бомжів, 3 мільйони жебраків, близько 5 мільйонів безпритульних дітей.

Ну і що з того? – скаже читач. Якого щодня за допомогою телебачення з головою занурюють у вселенський мурашник на блакитній нашій планеті.

Річ у тому, що російська статистика – передвісник реальної катастрофи.

У Росії 3 мільйони вуличних і привокзальних повій, зареєстрованих приводами до райвідділів міліції. Ще приблизно 1,5 мільйона росіянок цією тяжкою працею молотять бакси, євро, шекелі і іншу не-дерев`яну валюту в країнах Європи і Азії. Коли порівняти кількість зелені, яку щороку надсилають повії до країн мешкання їх нужденних сімей, з кількістю валюти, яку заробляє держава від продажу зброї, вражає близькість цифр.

До цілком здорових тілом мільйонів російських секс-трудівниць додамо шість мільйонів психічнохворих росіян. Велика частина госпіталізовані, а при хронічній відсутності ліжок у психлікарнях – на вулицях міст і селищ юродяться, кривляться, біснуються, вважають себе «леніними», «сталіними», «гагаріними», останнім часом з`явилися навіть «гітлери» - весь букет на волі розквартированих російських психів без необхідного лікарського нагляду.

П`ять мільйонів – наркомани. Шість мільйонів носіїв ВІЛ-інфекції вже хворіють на СНІД. А скільки блукає країною не виявлених носіїв ВІЛ-інфекції?

За словами директора Дитячого фонду Аліханова, кількість дітей-сиріт Росії перевищила показник післявоєнного травня 1945 року. 750 тисяч у мирний час зараз – проти 678 тисяч сиріт батьків, які загинули на війні, та матерів, які померли в тилу від голоду і хвороб.

У воістину Великій Росії, за оцінкою Світової організації охорони здоров`я, кількість алкоголіків - 37-42 мільйони. Споживання спирту на душу населення становить у середньому 14 літрів за рік, що виводить авангард «русского мира» в абсолютні світові лідери за цим показником. Враховуючи ту обставину, що 20 мільйонів мусульман Росії до зеленого змія, зазвичай, байдужі, алкогольного удару значної сили цілеспрямовано завдається по печінці і ниркам авангарду «русского мира» - так узаглавив російськомовне населення, осколки «великого радянського народу» патріарх Кирил (Гундяєв), нинішній продовжувач справи свого ідейного і політичного попередника, провокатора 1905 року Гапона. Тим часом, за міжнародною шкалою, вживання більш як вісьмох літрів «на рило» означає незворотню фізичну деградацію.

Статистика свідчить: на десять тисяч населення за кількістю визнаного «антиалкогольного засобу» – театрів – Росія зараз на 40-му місці, та й рівень освітнього і культурного розвитку молоді продовжує падати, зараз він десь на 47-му місці в світі. Натомість не вщухають закльони кремлівських ВІП-ієрархів і квасних патріотів дрібніших калібром про «вселенську культурно-духовну місію» Росії.

Щорік у Росії скоюють злочини близько 3 мільйонів осіб, за рік стається більше 80 тисяч убивств (з доповіді генерального прокурора РФ Устінова). Ув`язнених в країні понад 1 мільйон, тоді як камери розраховані на 700 тисяч. Народ спить у в`язницях на «шконках» по черзі. У горезвісному 1937 року зеків у численнішому
Читать

Мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму, однак рішення французького уряду призупинити урочисті заходи з нагоди п’ятдесятих роковин смерті Селіна надсилає небезпечно помилковий месидж.

Міністр культури Франції Фредерік Міттеран повідомив, що французький уряд вирішив виключити зі списку цьогорічних державних святкувань письменника Луї-Фердинанда Селіна, який помер 50 років тому. Таким чином він задовольнив звернення товариства дітей депортованих євреїв і декількох гуманітарних організацій, які протестували проти початкового задуму офіційно вшанувати Селіна з огляду на його агресивні антисемітські памфлети і співробітництво з наці під час гітлерівської окупації Франції.

Фактично Селін був, ввічливо кажучи, покидьком. У шістдесяті роки я прочитав його памфлет "Дрібнички для погрому" [Bagatelles pour un masacre], і мене мало не знудило від цього божевільного блювотиння ненависті, прокльонів й убивчих замірів супроти євреїв, справжнього монумента упередженості й забобонів, расизму, жорстокості та глупоти. Лікар Огюст Детуш (Селін – це був псевдонім) не вдовольнився тим, що вилив свій антисемітизм у їдких памфлетах. Здається, доведено, що в роки німецької окупації він доносив гестапо на родини євреїв, які переховувалися або жили під фальшивими іменами, аби їх депортували. Звісно, що після визволення його заарештували б, він провів би багато років у в’язниці чи був би засуджений до смерті і страчений, як це сталося з Робером Бразіяком [Robert Brasillach, 1909-1945, французький письменник, журналіст і кінокритик, розстріляний за наказом Де Голля за співробітництво з нацистами – Z ]. Його врятувало те, що він утік до Голландії, де провів декілька місяців у в’язниці. Голландія відмовилася видати його, посилаючись на те, що у Франції, яка переживала піднесення через визволення, важко сподіватися справедливого суду для Селіна.

Говорячи це, слід також сказати, що Селін був дивовижним письменником, безперечно, найважливішим французьким романістом ХХ ст. після Пруста, і що, крім романів "У пошуках втраченого часу" і "Людський талан" Андре Мальро [André Malraux], у сучасному наративі французькою мовою немає нічого, що може зрівнятися за оригінальністю, експресивною силою і творчим багатством із шедеврами Селіна "Подорож на край ночі" (1932) і "Смерть у кредит" (1936).

Звісно, мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму – я радше вважав би її обтяжуючою, – однак, на мою думку, рішення французького уряду надсилає громадській думці небезпечно помилковий месидж щодо літератури і створює жахливий прецедент. Це рішення, схоже, продиктоване думкою, що аби бути визнаним як добрий автор, треба писати також хороші твори і, врешті-решт, бути добрим громадянином і хорошою людиною. Правда полягає в тому, що якби це було критерієм, такими були б названі лише жменька літераторів. Серед хороших письменників є декілька, які відповідають цьому еталону доброти, проте переважна більшість їх страждає від таких самих нещасть, вад і глупств, як і всі люди. Лише в рубриці антисемітизму – расової та релігійної упередженості супроти євреїв – їх список є настільки довгий, що слід було б позбавити офіційного визнання силу-силенну великих поетів, драматургів і письменників, серед яких фігурують Шекспір, Кеведо, Бальзак, Піо Бароха, Т.С. Еліот, Клодель, Езра Паунд, Е. М. Сіоран та багато інших.

Те, що ці та інші знаменитості були расистами, звісно, не узаконює расизму, а радше є неспростовним доказом того, що літературний талант може співіснувати зі сліпотою, недоумством, політичними, моральними і громадянськими хибними поглядами, як це бездоганно довів Альбер Камю. Бо як іще можна пояснити те, що один з найвидатніших філософів сучасності Мартін Гайдеггер був нацистом й ніколи в цьому не розкаявся, позаяк помер із чинним посвідченням націонал-соціаліста?

Хоча це не завжди легко, слід змиритися з тим,
Читать

 В исследовании о количестве заключенных в 217 странах наша страна оказалась на десятом месте.

«Главред» продолжает собирать и публиковать данные об Украине из открытых источников по всему миру (предыдущий материал «Сколько Украине дадут на демократию» читайте здесь).

На этот раз мы обратились к данным Лондонского королевского колледжа, который на своем сайте WORLD PRISON POPULATION LIST ежемесячно обновляет информацию о количестве заключенных в 217 странах мира. Там же представлены данные о «средней криминогенной температуре» по странам, количестве осужденных женщин и иностранцев, заключенных под стражу на этапе следствия, переполненности тюрем.

Все, что касается Украины, не удивляет и даже не шокирует: мало кто сомневается, что в наших тюрьмах масса невиновных людей. Более того, за те преступления, за которые у нас лишают свободы, в других странах применяют более гуманные меры. В итоге среди 217 стран мира, в которых проводилось исследование, по числу заключенных Украина входит в «десятку»! Лидером вот уже многие годы остаются Соединенные Штаты, обгоняя даже густо населенный Китай.

И напротив, самыми безопасными в мире признаны: Лихтенштейн — 10 осужденных, Сан-Марино — 57, Монако — 25 заключенных, Бахрейн — 1.

Общее количество заключенных в мире

Если смотреть «тюремную статистику» по Европе, то здесь мы на втором месте после Российской Федерации. Что касается наших соседей по бывшему соцлагерю, то больше всего заключенных в Беларуси (10 место), Грузии — 12 место, Азербайджане — 14 место. Меньше всего — в Латвии (27 место), Молдове (28 место), Армении (31 место) и Эстонии (36 место).

Впрочем, общее число заключенных — не самый точный показатель криминогенной ситуации в стране, поскольку в маленьких государствах арестантов, как правило, меньше, в крупных — больше. Поэтому для получения более точной картинки о преступности в стране WORLD PRISON POPULATION LIST использует данные о количестве заключенных на 100 тыс. населения.

Здесь, увы, украинские результаты тоже не внушают оптимизма: 334 заключенных на 100 тыс. населения. Тогда как норма для развитых стран колеблется в пределах 70-80 человек на 100 тыс. населения, в мире — 141 человек. К примеру, во Франции, испытывающей серьезные проблемы с радикально настроенными мигрантами, этот показатель не превышает 96 человек на 100 тыс. населения. В Германии — 88, Великобритании — 78, Швеции — 78, Норвегии и Дании — 71.

К слову, не лучше обстоят дела и у Грузии, которая умудрилась обогнать даже «диктаторский» режим «батьки». Так, в 2010 году в Грузии на каждые 100 тысяч человек населения приходится 537 заключенных, и она занимает по этому показателю 2-е место в Европе и 6-е место в мире. Средний показатель Беларуси — 385 заключенных на 100 тыс. населения, России — 582.

«Пятерка» лидеров по числу заключенных на 100 тыс. населения выглядит так:

Не менее любопытна и статистика о количестве заключенных под стражу на этапе следствия. Здесь необходимо отметить, что часть этих людей, являясь
Читать