В 1993 вышел фильм Стивена Спилберга «Список Шиндлера»
Фильм имел успех, что называется, оглушительный!
7 Оскаров (и еще 5 номинаций!), 3 Золотых Глобуса (и еще 3 номинации!),
7 премий Британской Киноакадемии (и еще 6 номинаций!) и пр.пр.

В прессе, иначе как, «шедевр», его редко как наименовали.
Самые не восторженные эпитеты про него были типа «большой прорыв» или «триумф».
...
Читать

Таджикский поклонник премьер-министра Владимира Путина записал видеоролик, в котором он прославляет "посланника Бога" и многолетнего "агента" "ВВП". Проникновенным голосом Толибджон Курбанханов на русском языке почти без акцента поет нескладную песню, убеждающую российских избирателей, что другого выбора 4 марта у них просто нет.


Уморительное сочетание неуклюжего текста, изображения поющего артиста в пиджаке и строгом сером пальто на фоне Кремля, кадров недоуменно взирающего в объектив Путина с перекошенным лицом, неотвратимо приводит к противоположному (от заложенного автором и исполнителем) воздействию ролика. Как точно передал это ощущение блоггер kosmopes в комментариях на YouTube, где выложен ролик: "Мы стали более лучше смеяться над властью".

...
Читать

 Лідер ЛДПР та кандидат на посаду глави держави Володимир Жириновський запропонував росіянами обирати не президента, а царя.

"Одразу кидається в очі неросійське слово - президент. Чому нас так не поважають? Чому чужою мовою ми повинні називати найвищу посаду в нашій країні? Давайте назвемо її - глава Росії, по суті, російський цар!", - закликав він у своїй статті для газети "Известия".

Жириновський звернув увагу, що "президент" в перекладі російською означає "попереду сидить".

"Якось це кострубато і невизначено сприймається", - вважає він.

"А в Росії ми зазвичай говоримо: "з голови все починається", "ця людина – голова", "хліб усьому голова" тощо. Тобто нам навіть за змістом ближче "голова", воно більш зрозуміле, рідніше. Або інше гарне слово - правитель. Чим він займається? Він править. От і давайте будемо собі обирати правителя Росії або главу Росії. Змінили ж ми парламент на Державну думу", - написав Жириновський.

Він також хоче, щоб Росія стала парламентською республікою, і керівника країни обирала би Державна дума.

"Росія повинна бути єдиною централізованою країною, в якій не залишилося б місця для регіональних князьків, які підтримують хабарників, екстремістів і терористів", - додає Жириновський і пропонує проводити розподіл всередині держави не за національними кордонами, а за губерніями, як це було прийнято в Російській імперії.

В Украине закрыли EX.UA популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию.

Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно.

Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру.

В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают.

Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль.

Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта.

По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет.

Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли.

Вопрос только в способе оплаты и в цене.

Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации, включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным.

Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства.

Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVD-диски, если потребителю удобнее без этого обойтись.

Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях.

Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества.

Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают.

Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями.

В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления
Читать

 «Документы Нюрнбергского процесса свидетельствуют, что в огне холокоста погибли более 15 миллионов евреев (более шести миллионов уничтожило гестапо, более шести миллионов убито в Освенциме, более одного миллиона убито в Майданеке и не менее двух миллионов в Дахау, Саксенхаузене, Бухенвальде, Маутхаузене, Флоссенбюрге, Равенсбруке, Нейенгамме, Гузене, Натцвейлере, Гросс-Розене, Нидерхагене, Штутхофе и Арбейтсдорфе)», - пишет в статье «История одного мифа о холокосте» в газете «Киев еврейский» Борис Брин.

«Все известные источники утверждают, что во время холокоста погибли шесть миллионов евреев. Цифра "шесть миллионов" была принята на основе аффидевита штурмбаннфюрера СС Вильгельма Гетля и никакими документами не подтверждена», - утверждает автор статьи.

При этом автор статьи в качестве одного из «доказательств» своего утверждения договорился до того, что обвинил в уничтожении евреев не только руководство нацистской Германии, но и ее противников: «Планомерное уничтожение более 15 миллионов человек было не под силу одному Гитлеру. Холокост возможно было осуществить только благодаря общему сговору руководителей всех воюющих сторон: Черчилля, Рузвельта, Сталина и Гитлера и постоянной координации их действий».

Новоявленый ревизионист холокоста пишет: "По приказу Лондона, генерал польской Армии Крайовой Бур-Комаровский уничтожал вырвавшихся из гетто и лагерей смерти, скрывающихся в лесах евреев. Из 150-ти вырвавшихся из лагеря узников Собибора, 92 убили местные жители… За день до освобождения союзниками порта Любек массированным налётом английских самолётов были уничтожены стоящие в порту трёхтрубный лайнер «Кап Аркона» и судно «Атен» с тысячами евреев-узников концлагерей на борту. Дрейфовавшее с вышедшим из строя двигателем судно «Струма» с евреями-беженцами потопила советская подводная лодка.

Наиболее интенсивное истребление евреев Европы происходило в 1944 году, когда немцы должны были заниматься лишь своим спасением. Только в Освенциме за этот год уничтожили по крайней мере 4000000 человек. Огромные людские, материальные и технические рессурсы вместо фронта, где могли бы как-то изменить положение, были брошены на уничтожение евреев. 

Это наводит на мысль, что истребление евреев в конце войны совершалось по указанию будущих победителей, обещавших за это прощение преступлений".

--------

Теперь вам понятны причины поражения немцев во 2-й мировой войне?

А вообще интересную методику внедрил еврейский ревизионист. Придумывается цифра - но при этом даже не пытаются ее обосновать. Зато если вы будете сомневаться в этой цифре - вас назовут антисемитом, нацистом, ксенофобом и обвинят в попытке потоптаться на памяти 15 млн евреев.

 Олимпийский огонь зимних Юношеских игр ввиду огромных затрат был погашен на стадионе "Бергизель", где прошла накануне церемония открытия соревнований, спустя час после зажжения.

Пламя было перенесено на центральную площадь города, где ежедневно вечером будут проходить торжественные церемонии награждения.

Исполнительный директор оргкомитета инсбрукских Игр Питер Бауэр рассказал, что использованная за час тремя чашами энергия равноценна той, что отапливала бы 2,5 тысячи квартир за это же время. Такое использование ресурсов в течение 10-дневных состязаний привело бы к огромным затратам.

Однако многолетняя традиция нарушена не была: пламя перенесли в самое сердце тирольской столицы, где первые золотые медали уже в субботу вечером будут вручены шести лучшим спортсменам.

В то время как экологические вопросы остро волнуют весь мир, а также учитывая, что бюджет инсбрукских состязаний меньше, чем у летних Юношеских Игр в Сингапуре-2010, Бауэр остался доволен решением о том, что три факела будут гореть в течение часа.

"Уверен, что небольшое пламя на центральной площади будет выглядеть очень красиво. Это будет соответствовать молодежной волне наших состязаний", - цитирует чиновника ИТАР-ТАСС.

========

Напомню:

29 Октября 2011

Как Митрополит Павел учил журналистов работать - ВИДЕО

Руководство телеканала 1 +1 уверенно, что поведение журналиста телеканала Михаила Ткача профессиональной и корректной. Напомним на журналиста жаловался Митрополит Вышгородский и Чернобыльский, наместник Киево-Печерской лавры Павел.

 Об этом говорится в ответе Генерального директора телеканала «1 +1» Александра Ткаченко на открытое обращение архиерея. «Считаю неправомерным вмешательство Церкви в политику работы средств массовой информации, но из уважения чувств верующих, и учитывая что реакция может быть неоднозначной, мы не поставим в эфир разговор владыки с журналистом.», - отметил руководитель канала.

Однако, для того, «чтобы каждый имел возможность оценить адекватность поведения журналистов телеканала" 1 +1 "» видеоматериал был размещен в интернете. Напомним, митрополита возмутило то, что журналистов заинтересовали машины и телефоны священников. 

Володимир Даниленко – відомий сучасний український прозаїк, автор книжок «Місто Тіровиван», «Сон із дзьоба стрижа», «Лісоруб у пустелі», «Газелі бідного Ремзі», «Кохання в стилі бароко», «Капелюх Сікорського». Його книжки неодноразово одержували літературні нагороди та лідирували у національних книжкових рейтингах. У багатьох своїх творах письменник торкається духовної кризи людини і кризи суспільства. Сьогоднішня розмова з письменником - про кризу церкви.

МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ – ПОТУЖНА БІЗНЕС-ІМПЕРІЯ

Пане Володимире, у вашому містичному романі «Кохання в стилі бароко» диявол приїжджає в гості до настоятеля Києво-Печерської лаври, бо відчуває себе комфортно в цій святині серед близьких йому за духом людей. Ви хочете сказати, що хвороби суспільства безпосередньо пов’язані з кризою церкви?

Насправді криза суспільства пов’язана з кризою віри. А церква –відображення того, що робиться в суспільстві, яке все більше стає меркантильним і все менше переймається такими речами, як віра, совість, християнські ідеали.

Сучасну церкву роз’їдають розбещеність і гроші. Ви подивіться, як почастішали в Україну візити патріарха Російської православної церкви Кирила, одержимого пронафталіненою візантійською ідеєю. Як кожен російський діяч зі старосвітськими комплексами, він – «собиратель земель», який менш за все переймається проблемами спасіння душі своєї пастви. А в Україні в нього доволі меркантильні інтереси – гроші.

Ще за Алексія ІІ Кирило був замішаний у скандалі, пов’язаному з торгівлею тютюну, який потряс російське суспільство. Про це писало багато російських видань. Назву лише такі, як «Московский комсомолец», «Ленинградская правда», сайт науково-популярного журналу «Просветление знанием» тощо. Без митних зборів пан Гундяєв провозив через кордон як гуманітарну допомогу великі партії сигарет фірми «Філіп Морис», які поступали в Данилів монастир. У митних документах було зазначено, що продавцем сигарет є Московська патріархія.

До тютюнового бізнесу притягнута й рідня нинішнього патріарха. Його сестра Лідія Леонова має близько 300 тютюнових структур. Під опікою патріарха також макаронна фабрика в Смоленську. Московська патріархія має комерційний банк «Пересвєт», який зосередив величезні капітали. А жоден зі 140 з гаком російських єпархіальних архієреїв публічно не підтвердив, що ці кошти були спрямовані на відбудову напізруйнованих храмів і монастирів. У відомстві паріарха Кирила є завод, що випускає воду “Святой источник”. Гроші від продажу води надходять у той же банк «Пересвєт». Свого часу пан Гундяєв підписав угоду з компанією «АРТГЕММА» про створення спільного підприємства з обробки й торгівлі алмазів.

На сьогодні Московська патріархія – потужна бізнесова імперія, що займається торгівлею тютюну, алкоголю, алмазів, нерухомістю, туристичним і готельним бізнесом. Комерційна структура Московської патріархії придбала в Москві супермаркет «Скобелевський», а потім продала його за два мільярди рублів. Це лише невелика частина того, чим насправді займається патріарх Кирило, якому цих грошей панічно не вистачає, тож він уже давно носиться з ідеєю законодавчо закріпити церковні збори з кожного громадянина Російської Федерації.

І коли я бачу на вулицях Києва служителів Московського патріархату з жирними немитими головами і бідно одягнених фанатичних жіночок, які щотижня здійснюють магічні обходи навколо Верховної Ради, мені стає шкода цих задурених людей, які насправді не знають, чим займаються їхні пастирі-мільйонери.

ЯК
Читать

Московська патріархія втрачає вплив на православні церкви у Сербії, Болгарії, Греції чи Румунії через ідеологічну заборону поєднувати християнську європейську ідентичність з ідентичністю РПЦ.

26–28 липня в Україні знову перебував Патріарх Московський Кірілл. Майже всі ЗМІ, анонсуючи візит, зробили наголос на слові «знову». Адже єпископ Російської православної церкви буває в нашій країні не просто щороку, а з будь-якого значного приводу; лише 2011-го це третє відвідання. Крім того, 26 липня він зустрівся на українській землі з Католикосом-Патріархом Грузії Ілією ІІ, який має напружені стосунки з владою своєї країни і підтримує ініціативи Кірілла в регіоні. Однак нинішній візит і зустріч з однодумцем видаються не закріпленням впливу на «канонічних територіях», а відчайдушною спробою врятувати «Русскій мір» з його «ісконним православієм» від маргіналізації і зменшення впливу.

Схоже, безпідставні прагнення Кірілла до гегемонії в православному світі призводять до поступової ізоляції РПЦ. З одного боку, про це свідчить активізація Константинопольського патріархату щодо консолідації православних церков Європи та Середземномор’я з демонстративним ігноруванням претензій Патріарха Московського на особливу роль. З іншого – дедалі очевидніша поразка «українського бліцкригу» Кірілла, який завершився не лише зближенням позицій усіх альтернативних Московському патріархатові українських церков східного обряду, а й зростанням невдоволення брутальним втручанням Москви поміж автономістської течії в Українській православній церкві Московського патріархату.

«НЕ РИЙ ІНШОМУ ЯМУ»

Російська православна церква, яка так активно апелює до переважання канонічних традицій над сьогоднішніми реаліями на пострадянському терені, неочікувано отримала дошкульного удару від православних ієрархів Середземномор’я. Глави нечисленних, але першоапостольних церков нагадали про своє канонічне право відігравати провідну роль у світовому православ’ї. Вселенський Патріарх Варфоломій оголосив про скликання на вересень 2011-го зібрання глав чотирьох із п’яти найдавніших християнських патріархій (за винятком римської), які після IV Вселенського Собору 451 року формували «пентархію» – орган управління тоді ще єдиною церквою.

Для РПЦ у цій історії справжнім ляпасом стало запрошення замість Патріарха Риму (Папа Римський зі зрозумілих причин такі зібрання не відвідує) поряд із патріархами Єрусалима, Антіохії та Олександрії не Патріарха Московського Кірілла, а архієпископа Кіпру Хризостома. Потрапивши у власну пастку і розуміючи слабкість своїх позицій з погляду православних канонів, Московський патріархат активно апелює до «неадекватності» традиційної пентархії «реаліям сучасності». Зокрема, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополит Іларіон заявив, що «ми ніяк не можемо погодитися, щоб та чи інша група церков сприймалася як «стрижень» світового православ’я на підставі, що їхня автокефалія більш давня, аніж автокефалія решти церков».

Однак згоди в Москви, схоже, не питатимуть. Спроби переглянути питання верховенства та першості честі, які просуваються РПЦ, наражаються на активний опір інших православних церков. Зрештою, Росії слушно закидають непослідовність: борючись проти автокефалії насамперед української церкви під прикриттям «православних канонів», вона навряд чи має право виступати за «перегляд» тих догматів, які не вигідні їй.

НЕВДАЛА СПРОБА «ІЗЛЄЧІТЬ ІЗВЄЧНУЮ БОЛЄЗНЬ РУССКОЙ ДУШІ» В УКРАЇНІ

Торішня частота візитів Кірілла до України цього року не лише підтримується, а й навіть нарощується. 26 квітня Московський Патріарх відкрив пам’ятні заходи, присвячені 25-м роковинам катастрофи на Чорнобильській АЕС. 6–8
Читать

Интересный случай произошел в партийной организации города Лозовая Харьковской области.