<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Справжня історія
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
бог (1)
БЮТ (1)
війна (11)
влада (56)
воры (1)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (141)
гра (13)
Гроші (13)
Дети (1)
діти (4)
дом (1)
євреї (97)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
МИР (1)
міфи (87)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
СССР (1)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
ум (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Суббота 3 октября 2015
Сообщение прочтено 443 раз
Робер | 2015-10-03 08:47:21

Книга А.Кузнецова «Бабий Яр» почему-то называется "романом-документом". Хотя по форме и по содержанию, это "произведение" является собственной фантазией Кузнецова, состряпанной по заданию КГБ, или творением самого КГБ.  В книге не используются никакие документы - лишь выдумки, слухи военного времени и пропагандистские разработки спецслужб. 
Почему же не стоит верить Кузнецову (здесь вы можете узнать о нем подробнее) или другому автору создавшему эту низкопробную лживую поделку?
Вверху, на снимке из немецкого архива видно как на Крещатике киевляне в сентябре 1941 года слушают громкоговоритель на автомобиле 637-й роты пропаганды. Два громкоговорителя на крыше направлены в разные стороны - вперед и назад.

Такой автомобиль является прекрасным средством массового оповещения - за пол-дня можно было объехать все улицы Киева того времени и оповестить всех жителей города. И мы видим, что немцы именно так оповещали киевлян. На нижнем фото мы снова видим этот автомобиль в Киеве - на его крыше рядом с громкоговорителями сидит солдат.

Профессор Ф. Богатырчук вспоминает, что когда в 24 сентября 1941 года в Киеве начались взрывы и пожары (подробнее об этом здесь) немцы через радиорупоры предупредили население Киева быть готовым к поголовной эвакуации. Понятно? Через радиорупоры предупредили всех. Возможно даже не только с помощью автомобилей с громкоговорящими установками, но и с помощью существовавшей в городе сети оповещения - той, через которую на 1 мая и 7 ноября до войны транслировали марши. Согласитесь, это самый простой, доступный и эффективный способ оповещения.
А что пишет автор(ы) книги «Бабий Яр»? Пишет, что якобы 28 сентября "на заборе наклеили серую афишку на плохой оберточной бумаге, без заглавия и без подписи: "Все жиды города Киева и его окрестностей должны явиться в понедельник 29 сентября 1941 года к 8 часам утра на угол Мельниковской и Дохтуровской..."". (Кстати, представляете себе всех евреев Киева на углу??)
 
В тот день 28 сентября 1941 года Киев выглядел вот так (больше фотографий здесь):

...
Читать
Четверг 24 мая 2012

Немецкий борец с мигрантами объявил евро расплатой за ХолокостВ Германии во вторник, 22 мая, в продажу вышла новая книга бывшего члена совета директоров Бундесбанка Тило Саррацина , посвященная политике Ангелы Меркель по спасению еврозоны. Как сообщает Spiegel, в книге "Европа не нуждается в евро" (Europa braucht den Euro nicht) автор утверждает, что первопричиной помощи ФРГ европейским странам является чувство вины за деяния нацистов. По словам Саррацина, в своих действиях по поддержанию евро Берлин "руководствуется расхожим в Германии мнением, что мы сможем искупить свою вину за Холокост и Вторую мировую войну только тогда, когда все наши интересы будут посвящены европейцам, а все наши деньги окажутся у них в руках". При этом Германию автор назвал "заложником всех тех в еврозоне, кому в будущем может понадобиться помощь".

Также бывший банкир раскритиковал предоставление финансовой помощи конкретно Греции, пишет The Independent. В частности, он утверждает, что поддержка Афин извратила понятие справедливости: по мнению автора, подобная политика нарушает условия, на которых Германия при поддержке своих граждан вступила в зону евро. В своей книге Саррацин выражает уверенность в том, что основой немецкой экономики является экспорт. Из того он делает вывод, что стране не нужна такая валюта, как евро. Что касается стран, которые испытывают финансовые трудности, им, по мнению автора, следует перестать оказывать помощь. Их Саррацин призывает исключить из еврозоны, в то время как остальным участникам объединения предлагает дать свободу в определении собственной монетарной политики. Книга уже вызвала негативную реакцию со стороны действующих и прежних представителей властей ФРГ. Так, министр финансов страны Вольфганг Шойбле (Wolfgang Schaeuble, является членом партии Меркель ХДС) отметил: "Та чушь, что он написал, стала результатом либо его убеждений, либо его убогих расчетов". Предшественник Шойбле Пер Штайнбрюк (Peer Steinbrueck), который представляет социал-демократов, также назвал книгу "полной ерундой".

Раскритиковал Саррацина и лидер Партии зеленых Юрген Триттин (Jueregen Trittin), по мнению которого без евро экспорториентированная модель немецкой экономики не была бы столь эффективна, как сейчас. Расходы на поддержание стабильности евро Триттин назвал "достойными инвестициями". Книга "Европа не нуждается в евро" стала не первой скандальной работой Тило Саррацина. В 2010 году в ФРГ вышла в продажу его книга "Германия - самоликвидация, или Как мы ставим нашу страну на карту". В ней автор раскритиковал власти страны за миграционную политику, а также самих мигрантов - за нежелание интегрироваться в немецкое общество. Книга вызвала бурю критики в Германии, после чего Саррацина вынудили покинуть совет директоров Бундесбанка и едва не исключили из Социал-демократической партии (СДПГ).

http://holokosta-nebylo.blogspot.com/

Суббота 7 апреля 2012

Міністерство освіти поставляє у школи підручники, які вони не замовляють, і не поставляє ті книги, які справді потрібні.

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту в 2010-2011 роках поставило не замовлені загальноосвітніми установами підручники і не поставило замовлені, пише "Дзеркало тижня"

Наприклад, Львівська область замовила для своїх першокласників букварі, підготовлені трьома різними колективами авторів. Обласне управління зібрало заявки вчителів, підрахувало: найпопулярніший отримав 90,3% голосів, інші — 5,7 і 4%. В область же завезли тільки один підручник — той, котрий посів... останнє місце в рейтингу

І хоча замовили його 1120 штук, отримали у 21 раз більше — 24 тис. Загалом міністерство, очолюване Табачником, надіслало в Львівську область майже 50 тис. підручників, яких школи взагалі не замовляли.  Це обійшлося в 654 тис. грн.

Водночас, не вистачило коштів на підручники, яких школи дійсно потребують — учням 3-х і 4-х класів не дісталося жодного, хоча область замовила для них більше 570 тис.

А школи Одеської області отримали таку кількість підручників "Русский язык" для 10-го класу, що тепер забезпечені ними на 160%. Перебір коштував держскарбниці 48,20 тис. грн. Однак ті ж десятикласники так і не дочекалися підручників 34 найменувань, вписаних учителями в бланки замовлень. За попередніми розрахунками, їх виготовлення обійшлося б у суму 885,5 тис. грн, яких у міністерстві не знайшлося.

Нагадаємо, нещодавно ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" при Міносвіти і науки, молоді та спорту України 19 березня уклало низку угод на друк підручників для 1 класу на загальну суму 61,13 млн грн. Найдорожчими виявились підручники української мови для шкіл з навчанням польською мовою – 647 грн за екземпляр.

Четверг 15 марта 2012
Сообщение прочтено 437 раз
Робер | 2012-03-15 22:45:34
Чи вам відомо що в кінці Другої світової війни мстиві жиди забрали під себе концтабори для арешту і зосередження  там невинних німців, для тортур, катування і вбивства сотень тисяч людей? У своїй книзі "Eye For An Eye" (Око за око), жидівський письменник Джон Сак (John Sack) дає повністю документовану відповідь на це питання.
 
Відомий факт про те, що деяким жидам були дані величезні повноваження для заселення концтаборів німецькими жертвами. Загалом 1255 таборів управлялися комендантами-жидами. Німецьких чоловіків, жінок, дітей і навіть немовлят морили голодом, били, роздирали, мордували, катували і вбивали жидівська адміністрація і охоронці-жиди. Один з найвідоміших випадків пов'язаний із божевільним маніяком і прибічником геноцида німців Соломоном Морелем. Польський жид і полум'яний комуніст Соломон Морель став комендантом керованого комуністами табору смерті в Польщі після Другої світової війни, в якому тисячі німецьких цивільних осіб були нещадно вбиті за його наказом. Він був звинувачений у вбивстві 1500 ув'язнених в Swietochlowice.

Польща,геноцид,суд,сионизм,НКВД,брехня голокосту,Концтабір,Ізраїль,німці,жертви
Соломон Морель - жидокомуністичний вбивця, кат.

Після виходу книги "Око за око", Польща звинуватиля Мореля у військових злочинах, але Морель втік до Ізраїлю. У типовий лицемірний жидівський спосіб сіоністський режим захистив Мореля і відмовився екстрадувати його назад до Польщі, щоб він постав перед судом за свої злодіяння. Тим часом, ізраїльський Моссад незаконно викрав Адольфа Ейхмана з Аргентини в 1960 році і передав його суду за злочини уявного Голокосту™.


Читать
Суббота 3 марта 2012
Сообщение прочтено 419 раз
Робер | 2012-03-03 00:47:49

«Кто эти странники?»

(Исследование политики еврейского самоопределения) 

«Считаю, что если отделить еврейство от его духовной сущности, все, что останется — это чистый расизм. Так вот, я не религиозный и не светский еврей. Я вообще не еврей. <…> Я себя считаю палестинцем, говорящим на иврите. Я говорю на иврите, и моя родина — Палестина».

Гилад Ацмон

 

Рецензия Пола Джей Бэйлса
9 сентября 2011

Пол Бэйлс утверждает, что новая книга Гилада Ацмона «Кто эти странники?» (2011)  является редким произведением, которое не должны пропустить те, кто сталкивался с кризисом самоопределения. В ней смело и в исторической перспективе рассматриваются многие спорные вопросы, связанные с еврейским самоопределением, политикой и [государством] Израиль.

 

Гилад Ацмон: Кто эти странники? 

Автор книги «Кто эти странники?» – Гилад Ацмон, ученый, плодовитый писатель и ведущий джазовый саксофонист. В ней он с проницательностью рассматривает кризис самоопределения, который пережил сам, и с которым сталкиваются многие евреи.

Ацмон с боем прошёл сквозь эти противоречия – от первоначальных познаний израильского сиониста до пробуждения себя как гуманиста.

Книга раскрывает его прирожденную способность переключаться между качествами популярного артиста (успешного саксофониста и «акулы пера») и компетентного философа.

 Без сомнения, «Кто эти странники?» разбудит многих читателей, доставит удовольствие одним и вызовет раздражение у других.


Читать

Пятница 24 февраля 2012
Сообщение прочтено 235 раз
Робер | 2012-02-24 11:11:02

В Турции найдена Библия, предположительно, написанная полтора тысячелетия назад
Книга представляет собой толстый кожаный переплет с тонкими страницами из кожи, исписанными текстом на арамейском и ассирийском языках.

Библия, которую обнаружили ранее турецкие археологи, 8 лет была в розыске, и сейчас полиции удалось ее изъять при задержании членов группы контрабандистов в южной части страны.

Священное писание помещено в Этнографический музей Анкары, но эксперты говорят о том, что ему предстоит пройти длительный процесс реставрации.

Между тем, Ватикан призвал Анкару провести всесторонний анализ обнаруженного артефакта, так как не исключено, что текст - одно из утраченных Евангелий, о котором в течение веков спорят ученые.

Воскресенье 12 февраля 2012

Присвоєння Шевченківської премії чи не щороку супроводжується скандалом. Цей рік наче виняток. Лауреатами премії з літератури стали Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» і Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-1010 рр. («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»). Ми взяли коротке інтерв’ю в пана Рутківського. 

Пане Володимире, поділіться, будь ласка, своїми першими враженнями після того, як ви дізналися, що стали лауреатом Шевченківської премії.

Ця премія, як і для всіх письменників, для мене означає дуже багато, адже це найбільш почесна премія в Україні.

Чесно зізнатися, я не був переконаний у своїй перемозі, хоча в пресі мені її пророкували. Особливо завдячую літературознавцеві Кості Родику, який допомагав мені в інформаційному просторі. Він є організатором премії «Книжка року», і для мене думка Кості дуже важлива.

Я собі думав, навіть якщо не буде Шевченківської премії, то всі добрі слова про мою творчість здатні замінити її. Я не ганяюся за грошовими еквівалентами, мені просто важливе тепле слово про мою роботу.

Щодо самої премії… Я висувався вже кілька разів. Торік мої захисники зіткнулися з захисниками книжки Василя Шкляра з його «Залишенцем». Тож у мене не було якось завищеної самооцінки. Я знав, що в мене й цього разу доволі сильні суперники. Це Петро Мідянка, деякі речі якого вважаю просто геніальними. Мирослав Дочинець – теж досить чудовий, бачить з середини свій текст…

Звісно, була неабияка радість, коли мені зателефонували й сказали, що я отримав премію.

Ви вже придумали, на що потратите гроші (250 тисяч гривень)?

Якби це було двадцять років тому, я б, не задумувався, на що їх витратити… Я сам своїми руками вицюкав собі двоповерхову хату з ракушняку.

Своїми руками?

Аякже! Письменники не тільки сидять за столом, як майстри слова, а ще й можуть бути майстрами на інші руки. Тож потратив би на будинок…

А ще більше я люблю мандрувати. Тому поїхали б з дружиною в Карпати чи любу моєму серцю Угорщину… Та оскільки мені вже 75 років і мандрівками не дуже пахне, то я, порадившись з друзями, вирішив, що було б непогано покласти цю премію на депозит і за відсотки від неї створити якусь премію для дитячої літератури. Нехай би називалася «Джури».

От ми зараз носимося з цією ідеєю, як з писаною торбою. Це буде така собі альтернативна премія Лесі Українки, яка дуже задержавлена. Наприклад, її дають не тому, що твір цього вартий, а тому що якийсь «регіон недоохоплений». А наша премія буде суто за досягнення в дитячій літературі.

Дитячі письменники, на мою думку, це найбільш затуркана, зацькована частина нашого письменництва. І це буде деякою підтримкою для них, бо сума буде більш-менш така, що дасть можливість письменникові бодай з рік посидіти над своїм текстом, без поспіху, не кидатися в якесь заробітчанство. Адже мені відомо, у якому стані дитяча література. Знаю, що члени Шевченківського комітету з величезними труднощами давали мені цю премію. Бо побутує така думка, що дитячим письменника нічого не треба і що в них є своя премія імені Лесі Українки, яка становить близько десяти тисяч гривень. Але ж тут різниця в грошовому еквіваленті просто божевільна.

Ну, і дещо віддам жінці за борщі, які вона варила для мене, коли я писав.

Торік Василь Шкляр відмовився приймати Шевченківську премію доти, поки не звільнять Табачника…

Як кажуть, гроші не пахнуть. Мені ця премія все-таки потрібна для іншої премії в дитячій літературі. А якщо говорити по совісті – то Василь Шкляр правий.

Знаю, що зараз іде тиск на все українське в гуманітарній сфері, і не тільки. Іде перекручування, просто шулерство,
Читать

Понедельник 16 января 2012

За повідомленням російського телеканалу в Петербурзі «100 ТБ» від 13 січня, місцева путінська прокуратура звинуватила в інакомисленні відомого письменника та історика Олега Віноградова. За твердженням прокуратурщиків, Виноградов скоїв свій злочин 3 роки тому у виданій ним накладом в 500 прим. монографіїі «Нариси початкової історії російської цивілізації», оскільки привів цитати з свідоцтвами стародавніх єврейських пророків про євреїв.

У анотації на цю книгу мовиться:

«У книзі узагальнено багато невідомих і часто замовчуваних фактів початкової історії російського народу, що створив одну з найбільших світових цивілізацій. Показаний вплив стародавніх слов'янських етносів на виникнення цивілізацій Китаю, Індії, Вавілона, Єгипту, держав Європи і Азії. Зведені воєдино невідомі на сьогоднішній день джерела, що відносяться до стародавньої історії слов'ян-русів, включаючи перекази, легенди і міфи. Звичайно, не всі вони можуть бути визнані достовірними, багато хто вимагає додаткового вивчення і перевірки, деякі будуть знехтувані. Автор показав, що історичне коріння російської цивілізації, її вплив на інші народи і держави, набагато глибше, дієвіше, ніж вважалося раніше».
...
Читать

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

Пятница 12 августа 2011

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

12Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены