<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Справжня історія
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
бог (1)
БЮТ (1)
війна (11)
влада (56)
воры (1)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (141)
гра (13)
Гроші (13)
Дети (1)
діти (4)
дом (1)
євреї (97)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
МИР (1)
міфи (87)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
СССР (1)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
ум (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 20 декабря 2011
Сообщение прочтено 378 раз
Робер | 2011-12-20 15:42:33

Верхівка Російської православної Церкви знову потішила тих, хто критично ставиться до неї. Спершу 8 грудня голова відділу РПЦ із взаємовідносин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін наголосив, що для подолання політичних розбіжностей російському суспільству необхідно не забувати про уроки Великої смути. 

"Урок подолання Смути, урок творення народної єдності, урок напоумлення народом еліти повинен бути не тільки надбанням історичних доль, цей урок, я в цьому переконаний, важливий для нашого майбутнього. Його потрібно твердо вивчити, щоб уникнути нових смут, в які багато хто сьогодні хотів би ввергнути Росію ", - сказав він на слуханнях, присвячених підготовці до святкування 400-річчя подолання Смути і відновлення державності, яке відбудеться наступного року. На думку Всеволода Чапліна, "цей урок треба вивчити, щоб зрозуміти: Росія може вижити й утвердитися як потужна сила в історії тільки за умови єдності всіх верств суспільства, єдності народу і влади, єдності поверх національних і політичних поділів". Звучить гарно, якщо відволіктися як від політичної ситуації, що склалися нині в Російській Федерації, так і від способів, яким правлячий режим встановлює цю "єдність народу і влади".
 
Далі – більше. 17 грудня патріарх РПЦ Кіріл після літургії в московському храмі Христа Спасителя на честь свята святої великомучениці Варвари виступив із ледь не програмною проповіддю, закликавши росіян не ставати жертвами "інформаційних технологій", що мають на меті "круто поміняти історичну течію нашої Вітчизни", підкресливши: "Сьогодні масові настрої людей визначаються не Божої правдою, а інформаційними технологіями. Ними користуються всі, хто відстоює свою людську правду. Ми знаємо, до чого це доходить в деяких країнах, коли знову проливається кров. Як важливо, щоб ми, спадкоємці великої Росії, пройшли через страшні випробування ХХ століття сьогодні виявилися здатними сприйняти уроки минулого, не повторювати помилки батьків 1917 року і тих, хто в 90-і роки круто міняв життя нашого народу ". Мовляв, це все гординя "подвигає одних судити можновладців, а інших захоплювати владу чужими руками і ціною чужих життів". Треба займатися самовдосконаленням, а не політичними акціями: "Ми ніколи не вийдемо з кризи, поки ми не змінимо людини... І слід охати або ахати, коли суспільство наше здиблюється конфліктами, і не потрібно нарікати на неправильність ведення справ в державі, коли саме від серця людського виходять лихі думки, що реалізуються в корупції, в злочинності, в байдужому ставленні чиновників, у найвищому градусі конфліктності та конкурентності між людьми... Коли дорослі діти останнім діляться, щоб підтримати життя батьків, коли людина неозброєна і навіть слабка в поїзді метро повстає, щоб захистити дівчину від нападів бридких і поганих людей і опиняється в реанімації – це Божа правда, і не потрібно політичних програм, щоб відчути серцем цю Божу правду".
 
Знов-таки, наче й гарно звучить, але що має на увазі патріарх Кіріл, говорячи про 1917 рік? Скинення прогнилого самодержавного режиму (який, до речі, перетворив РПЦ на підпорядковану собі суто бюрократичну інституцію, скасувавши навіть таємницю сповіді) і спробу ствердження демократії, яка включала відтворення незалежної Церкви – чи більшовицько-атеїстичний переворот? Чи й перше, й друге одночасно? А засудження здійсненого в 1990-х (нагадаю, головним тоді стали ліквідація СРСР, економічні реформи, нова спроба ствердження демократії в Росії та нове унезалежнення РПЦ від влади)? Якщо є претензії до способів проведення соціально-економічних трансформацій, наслідком яких стало уставлення державно-олігархічного капіталізму, то про це треба було так і сказати. Але, схоже, і 1917-й, і 1991-й для патріарха РПЦ мічні реформи, я РПЦ)ація СРСР, нова спроба ствердження демократії в Росії юрократичну інституцію, скасувавши навіть таємниє предметом постійних інвектив (заява, про яку йдеться, - далеко не перша) саме
Читать

Воскресенье 18 декабря 2011
Сообщение прочтено 320 раз
Робер | 2011-12-18 10:43:04

Скандально известный живущий во Франции еврейский философ Жан-Анри Леви утверждает, что является одним их архитекторов свержения диктаторского режима Муаамара Каддафи в Ливии. В своем новом автобиографическом произведении Леви La guerre sans l'aimer (Нелюбимая война), не стесняясь, описывает свои подвиги в древней Керенаике.

Леви превратился в настоящего челнока французско-еврейской дипломатии (и шпионажа) постоянно путешествовавшим в раздираемую кровавым конфликтом страну. Его Blackberry впервые был использован для передачи точных координат колонн ливийской армии уже 21 марта, а в последний раз – во время финальной битвы за Триполи.

Еврейский философ никогда не был пацифистом, но пошел на немалый личный и профессиональный риск:

"Прежде всего, существовала непосредственная физическая опасность. Это не имеет никакого значения. Затем, следует ваше имя, ваша репутация. Третья опасность – ты против мира. Война – это жизнь и смерть. Становится ли то, что ты делаешь, причиной еще больших смертей или ты спасаешь жизни? Делаешь ли ты мир лучше или хуже? ".
...
Читать

Вторник 13 декабря 2011

 "Коли ми, нарешті, здобули незалежність, чому мова окупаційної влади має ставати другою мовою країни?", - риторично запитав Тоомас Ільвес.


Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес в інтерв'ю швейцарській газеті Der Bund назвав російську "мовою окупаційної влади".

Під час інтерв'ю журналіст згадав про сучасні відносини Естонії та Росії та зауважив, що вони ускладнені тим, що приблизно одна чверть населення Естонії, яка вважає російську мову рідною, відноситься "до більш низького економічного класу".

У відповідь Ільвес наголосив, що протягом 50 років росіяни в Естонії були привілейованою "нацією панів".

"Тепер, оскільки у них більше немає привілеїв, деякі люди розглядають це як втрату", - сказав Ільвес.

Президент також відповів на запитання про те, чому російська в Естонії не є офіційною мовою.

"А чому має бути? Наприклад, ми окупували вашу країну, а через 50 років ми говоримо, що ви повинні зробити естонську мову державною. Окупаційна влада захоплює країну, депортує сотні тисяч людей в Сибір і надсилає сюди своїх людей. І тепер, коли ми, нарешті, здобули незалежність, чи повинна мова окупаційної влади бути другою мовою країни? Не задавайте мені смішні питання! Моя порада: росіяни за походженням мають потурбуватися про естонське громадянство", - заявив він.

Нагадаємо, раніше категорично проти надання російській мові державного статусу виступив президент Латвії Андріс Берзіньш. "Єдине, що я можу пообіцяти щодо мови: поки щось у цій справі буде залежати від мене, такого не станеться. А якщо станеться, то я залишу цю посаду", - запевнив він.

Среда 17 августа 2011
Первый национальный телеканал, а также некоторые областные государственные телекомпании показали 30-минутный фильм Украденный попкорн, который, по убеждению партии Батьківщина, компрометирует ее лидера Юлию Тимошенко

Об этом сообщает Украинская служба Би-би-си.

Один из лидеров общественного движения Спільна справа Игорь Пилипчук утверждает, что указание показать этот фильм получило руководство всех телерадиокомпаний.

«В субботу, 13 августа, мне продемонстрировали свежие записи эфиров Закарпатской ОГТРК Тиса-1 и Херсонской ОГТРК Скифия, которые транслировали Украденный попкорн. Этот образец черного пиара был презентован еще в разгар прошлой президентской кампании», – сообщил он.

«Нам удалось установить, что и другие областные ТРК также транслируют этот фильм, начиная с прошлой недели. Выяснилось, что существует указание каждой ОГТРК продемонстрировать Украденный попкорн 10 раз и исключительно в прайм-тайм», – сказал Пилипчук.

Как удалось выяснить Би-би-си, областные телекомпании показали фильм в рамках сотрудничества с государственной компанией УТР (Всемирная служба Украинское телевидение и радиовещание), которая, в свою очередь, показывала Украденный попкорн согласно соглашению, заключенному с заказчиком. Им оказалась общественная организация Общевоинский союз Украины, которую возглавляет регионал Олег Калашников. Именно он является одним из организаторов акций протеста против Тимошенко под стенами Печерского райсуда в Киеве.

«Художественный совет рассмотрел предложение, после чего мы заключили соглашение. Это нормальная практика. Мы имеем план зарабатывания денег, так называемое наполнения специального фонда. Естественно, если дают материалы, которые не нарушают закон, мы берем их в эфир. Это средства, за которые мы живем», – сказал генеральный директор УТР Василий Юрычко.

Фильм Украденный попкорн создан американскими журналистами. Впервые он появился на экранах во время президентской кампании 2010 года. Авторы фильма утверждают, что главной целью было показать механизмы коррупции, действовавшие в Украине во времена премьерства Павла Лазаренко. Фильм доказывает, что коррупционная сеть в Украине действовала на государственном уровне и что Тимошенко была задействована в этих схемах как бывший руководитель компании Единые энергетические системы Украины.

Тимошенко в фильме названа «сообщницей» Лазаренко, которая «контролировала газовый кран с богатой ресурсами России в бедную ресурсами Украину». Авторы фильма доказывают, что половина доходов от деятельности ЕЭСУ пересчитывалась на счета Лазаренко и что такие условия в 90-х годах были предпосылкой ведения бизнеса в Украине.

В фильме также указывается, что вина Тимошенко не доказана.

Пятница 12 августа 2011

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

Пятница 24 июня 2011

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

Среда 22 июня 2011
Сообщение прочтено 312 раз
Робер | 2011-06-22 10:06:50

Сталін, мабуть, перевертається у труні. Ще б пак – побачити на стіні поруч із червоним прапором жовто-синій, або ще гірше – імперський російський триколор! Від такого видовища навіть у сучасних людей щелепа відвисає, що вже там казати про тонку психіку Батька народів?

Але спіть спокійно, Іосифе Віссаріоновичу! Це не кінець світу (сподіваємося). Це просто ваші наступнички перестаралися. Проте якщо вони і далі так вільно будуть поводитися з часом та символікою, хтозна – може, кінець світу настане іще до Євро-2012.

Давайте пригадаємо, як активно минулі роки українцям нав’язували стрічку Ордена Слави (вона ж георгієвська) у якості символу Перемоги. Ліпили її до "чужого" ордена ВВВ, в’язали на труси і паркани попри очевидне блюзнірство та штучність самої ідеї.

Слава Богу, вистачило мудрості зрозуміти це і зараз стрічок поменшало. І одразу нова ідея – червоні прапори.

Для справедливості варто зауважити, що це вже не перший кульбіт навколо Перемоги, що його виконують вітчизняні можновладці за командою з Кремля. Пам’ятаєте, з чого все почалося? Правильно, з того, що Янукович Путіна цукерками пригощав.

Розкручений Брежнєвим культ Перемоги дістався Україні у спадок разом з Незалежністю. Але страшна правда про події 1939-1945 років, яка вийшла на поверхню у дев’яностих, різко зменшила кількість охочих до переможних фанфар та феєрверків.

Легендарна Перемога виявилася не просто пірровою. Армія рабів, яку створили комуністи, була озброєна тільки однією стратегією успіху – вимостити дорогу до Берліна тілами росіян, українців, білорусів, грузинів, естонців... Що і було зроблене з жорстокістю і послідовністю, якій позаздрили б найстрашніші тирани давнини.

Тому відзначення 9 травня у кінці минулого століття поступово знижувало оберти. Паради ставали все менш масштабними, а подеколи відмінялися взагалі. Залишалося хіба централізоване вітання ветеранів і кіно про війну на всіх каналах.

Але на початку століття наступного Кремль як спадкоємець імперії опинився у глибокій ідеологічній кризі. Бо саме тоді остаточно стало зрозумілим, що міфологічне слов’янське братерство та дешевий газ не здатні повернути Москві позиції гегемона пострадянського простору.

Тож газ став дорогим, а натомість виникла необхідність шукати новий – ефективний, а головне, більш економний варіант.

І він швидко знайшовся. Двадцять перше століття було ознаменоване новим курсом Кремля. Велика Перемога у Великій Війні – саме цьому ідолу тепер мають вклонитися упокорені народи усієї колишньої імперії.

Пам’ятаєте, як у дві тисячі четвертому до Києва на дев’яте травня раптом завітали аж двоє найвищих посадовців з Москви? Тоді Медвєдєв взяв цукерочку, від якої відмовився Путін. Оце, шановне панство, і був старт української частини проекту.

Щоправда з парадами не склалося. Бо парад – це дизельне пальне, ціни на яке Росія піднімає щороку, це тисячі людей у відрядженнях, парадна форма – коротше кажучи, дорого. А головне – травневий парад почав ідеологічно конкурувати зі святкуванням Незалежності. Яке свято важливіше? Який парад повинен бути бучнішим?

Швидке фіаско проекту імперської мережі парадів змусило Кремль вдатися до більш модних технологій. Маємо на увазі той самий знаменитий флеш-моб "георгієвська стрічка".

Ідея здавалася безпрограшною, поза сумніву, автори заробили на ній великі дивіденди. А що, стрічка – символ героїзму. А героїв поважають усі.

Але в Україні мода на стрічки протрималася два сезони. Побачивши, обтріпаний символ на парканах, собачих нашийниках і антенах автомобілів, люди згадали, що стрічка ця – насправді орденська. І носити її мають право тільки ті, хто нагороджений царським Георгієвським хрестом або совєцьким орденом Слави.

А тому більшості стало зрозумілим, що помаранчево-чорні смужки на одязі – зовсім не данина героям, а звичайнісінька наруга над
Читать

Вторник 21 июня 2011

Россию ждет китайский сценарий развития интернет-пространства. Оппозиционным блогерам и политикам уже объявлена война.

Об этом заявил лидер движения "Молодые социалисты России" Дмитрий Гудков со ссылкой на "дружественный источник в "Единой России".

По его сведениям, "партия власти" разработала план "заглушки" неугодных. С этой целью создан "секретный отдел", призванный блокировать распространение информации в ЖЖ и социальных сетях.

"Набирающих популярность политиков и общественников решено останавливать для начала техническими препонами. Цензура уже введена во всех российских поисковых системах – yandex.ru, mail.ru, rambler.ru и других ресурсах. Посты удаляются из системы поиска и индексирования поисковиков", – уверяет политик.

Как отмечает Гудков, наиболее "известных героев сети" попытаются "столкнуть лбами" – для этого создана специальная креативная группа. В дальнейшем конфликтные истории будут раскручивать через "сеть проплаченных блогеров".

Кроме того, бороться с оппозиционерами помогут система "антипост" и тактика "мусорного заполнения". Так, при появлении рейтинговой публикации, в топ будет выводиться материал с противоположным смыслом, разоблачающий исходный, а также посты "о кошечках-собачках-татуировках-гадалках-пришельцах". Это позволит контролировать "самую желанную для блогеров "зону доступного поиска" (первую страницу самых популярных записей в ЖЖ) и не пущать туда посторонних", поясняет Гудков.

Против оппозиционеров также будут применять "метод остановочной процентовки", предусматривающий программное занижение рейтинга по авторам из "черного списка".

"В этом случае в рейтинге отражается только заданное программой процентное соотношение (например, 30%) от реальных посетителей и просмотров каждого конкретного поста. Если вас посетили 10 тысяч человек, то статистика покажет только 3 тысячи", – разъясняет Гудков.

По его данным, цензоры не откажутся и от стандартных приемов – нашествия ботов, ddos-атаки, cross-post ссылок, а также использования рейтинговых интернет-ресурсов для накрутки "пиар-постов" против людей из "черного списка".

Как отмечает Гудков, со многими приемами борьбы "с контрмодернизацией" он уже не раз сталкивался, к примеру, когда разместил в блоге открытое письмо "200 тысяч бесквартирных военных президенту". Сам пост, уверяет политик, набрал почти 3 тысячи комментариев, десятки тысяч просмотров, "однако в yandex и mail.ru он даже не значился в поиске". При этом у google и yahoo он был в топе, а статистика ЖЖ выдала показатели на 60% меньше, чем статистика google.

Суббота 18 июня 2011

Заявление
Председателя ПСПУ Наталии Витренко
от 16 июня 2011 года

Каждый день правления Виктора Януковича все ярче проявляет его чудовищную антинародную, предательскую сущность.
Он вместе с правительством Азарова и его политической опорой в Верховной Раде Украины из Партии регионов, оппортунистами КПУ и блоком Литвина взялись "радикально преобразовать общество", проводя так называемые реформы.

Вся предвыборная сказка кандидата в Президенты Януковича, которой поверило большинство избирателей Украины, обернулась в махровую ложь, в политику социального фашизма, политику распродажи стратегических предприятий, рабского, предательского служения НАТО. Из гаранта конституционных прав и свобод Янукович превратился в киллера, громящего и уничтожающего и Конституцию, и конституционные права и свободы. Так называемая конституционная, судебная, пенсионная и жилищная реформы, трудовой кодекс, избирательные законы – всё, абсолютно всё направлено против граждан Украины, все в угоду ненасытной олигархии, увеличившей свои несметные богатства за год правления Януковича в пять раз. Страна превращается в мафиозный концлагерь с нищим, бесправным населением и с жирными псами у власти.

Вчера Янукович посягнул на последнее общенародное достояние – на землю Украины. Он заявил, что землю нужно пустить в продажу с тем, чтобы под ее залог можно было бы получать кредиты для сельского хозяйства.

Я, как гражданка Украины, как политик, как доктор экономических наук, заявляю свой решительный протест. Янукович и вся его камарилья во власти должны знать:

– торговать землей – все равно, что торговать Родиной, своей матерью;
– торговать землей – твореньем Божьим – это стать не просто антихристом, а дьяволом.
Как руководитель Собора православных женщин Украины, я требую от Януковича, называющего себя глубоко верующим православным человеком, покаяться, не совершать греха, отказаться от дьявольских планов;
– торговать землей наш народ никому права не давал и, убеждена, не даст. Поэтому без всеукраинского референдума любые формы продажи земли будут нелегитимны и нелегальны. Это преступление, за которое рано или поздно будут судимы все причастные к нему, во главе с президентом;
– с экономической точки зрения нет никакой необходимости вводить частную собственность на сельскохозяйственные угодья. Всем барыгам во главе с Януковичем я предлагаю изучить мировой опыт лучших форм хозяйствования. Эффективность сельского хозяйствования зависит прежде всего от используемых технологий. Изучите опыт СССР (в том числе УССР), Голландии, Швеции, Китая, Белоруссии. Частная собственность на сельскохозяйственные угодья – это дремучее прошлое. Но как только землю превратят в товар, то стоимость земли войдет в себестоимость сельскохозяйственной продукции, что резко повысит цены на сельхоз продукцию и сделает её неконкурентной на внешнем рынке и недоступной для большинства наших сограждан;
– суть провозглашенной Януковичем земельной реформы не в повышении эффективности и снижении цен (нет и не может быть научного обоснования этому), а в том чтобы мафия, захватившая власть в Украине, урвала за бесценок землю, рыночная цена которой 3 триллиона 300 миллиардов долларов. Украинская олигархия захотела из миллиардеров стать тримиллиардерами! В этом вся преступная суть провозглашенной Януковичем земельной реформы.

Прогрессивные социалисты не смиряться с таким предательством интересов нашего народа. Януковичу и его камарилье не место во власти! Эта власть незаконна и нелегитимна.

Янукович, вон из власти!

Председатель ПСПУ Наталия Витренко

Пятница 17 июня 2011

Один из самых престижных университетов США сообщил на этой неделе о прекращении финансирования Института по изучению проблем антисемитизма.

Институт был открыт в 2006 году, и в нем изучались не только причины антисемитизма, но и способы борьбы с этим явлением. Это была единственная программа подобного рода на территории США.
 
Местные еврейские организации, обвинили администрацию учебного заведения в том, что они пошли на поводу у антиизраильских и пропалестинских организаций, которые обвиняли Институт в разжигании "исламофобии".
 
В Университете утверждают, что программа изучения антисемитизма будет закрыта из "академических соображений". В частности, из-за того, что за пять лет работы института исследователи не продемонстрировали заметных успехов в изучении этой темы.
 
Институт должен прекратить свою работу уже в следующем месяце

 

Назад12345678Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены