<МЕТА> - Україна | Блоги | Русский
<META> - Україна
Інтернет
Реєстр
Новини
Реферати
Товари
Блоги
шукати в співтоваристві Справжня історія
Авторизація
Логiн:
Пароль:
 
#

Категорії

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
бог (1)
БЮТ (1)
війна (11)
влада (56)
воры (1)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (141)
гра (13)
Гроші (13)
Дети (1)
діти (4)
дом (1)
євреї (97)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
МИР (1)
міфи (87)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
СССР (1)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
ум (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календар

 Серпень 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Субота 13 серпня 2011

В Україні ось уже понад два місяці йдуть зйомки спільного російсько-українського кінофільму про так званий «матч смерті», що відбувся 9 серпня 1942 року в окупованому німцями Києві, між німецькою командою «Флакельф» і українською «Старт».

Мета картини, бюджет якої становить понад 10 млн. дол., як окреслено на одному із російських сайтів, «відродити патріотизм в… Україні, особливо в Західній, де наростають антиросійські настрої населення, показати, що націоналізм і зневага до радянської історії – це не тільки блюзнірство, але й антиморальна поведінка». У свою чергу, продюсер фільму Ілля Неретін в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що мета створення фільму - нагадати про героїчний подвиг радянських футболістів, показати реальних героїв, які, незважаючи на тиск і погрози з боку окупантів, виграли всі 9 матчів.

Думаю, що коментувати безглузді висловлювання росіян стосовно «героїчного подвигу радянських спортсменів», і «відродження патріотизму в Україні» через легенду про «матч смерті» не варто, хоча б з тієї причини, що в Україні за період з липня 1941 по 1944 рік наші футболісти зіграли з солдатами вермахту та їх союзниками не 9 матчів, а понад 150.

Мені за 5 років дослідження теми спорту в роки німецької окупації вдалося встановити результати 111 відповідних поєдинків. При цьому статистика таких ігор свідчила не на користь загарбників – 60 виграли українці, 36 окупанти і 15 завершилися внічию.

Більше того, окрім футболу, в окупованій Одесі, згідно даних тодішньої преси, відбулося 16 боксерських поєдинків з німецькими і румунськими солдатами (бої проходили в Одеському цирку – авт.), з яких у 7-ми перемогу здобули українці (3 нокаутом), 5 виграли окупанти (2 нокаутом), 4 зустрічі завершилися внічию. Жодний спортсмен не був арештований окупантами після своїх перемог.

Варто зауважити, що перемагали німців українці, які підтримували радянський режим і ті, що його ненавиділи, як скажімо, більшість футболістів Західної України. І не думали вони тоді ні про який героїзм, для них все було набагато прозаїчніше – хтось намагався в такий спосіб заробити, хтось убезпечити себе від відправлення на роботи до Німеччини, хтось знаходив у спорті розраду та відпочинок. Наприклад, зі слів одесита Прохоровича, виходити на боксерський ринг в ті часи його примушувало скрутне фінансове становище в сім’ї. На той час одеські боксери за кожен бій отримували від 300 до 3000 марок в залежності від статусу поєдинку. Для німців такі спортивні протистояння були лишень однією із можливостей культурного відпочинку в тилу.

У випадку з міфом про «матч смерті» українські дослідники неодноразово доводили його невідповідність із реальною дійсністю, але росіян, які все частіше вдаються до совкових штампів героїчної боротьби радянських патріотів в роки війни – це не зупиняє.

Якщо з російською сучасною пропагандою, направленою на збереження провідної ролі на пострадянському просторі і намаганні не втратити свого впливу на ряд сусідніх країн, все зрозуміло, то я не зовсім розумію українську позицію, адже в суспільстві поширюються чутки про святкування наступного року 70-річчя з дня «матчу смерті» на державному рівні. Невже в нашій історії немає більше пам’ятних дат, і головне не міфічних, які заслуговують відзначення на всеукраїнському рівні?

Не ставлячи під сумнів проведення футбольного матчу 9 серпня в окупованому Києві, все ж хотів би зауважити продюсеру Неретіну, що ніякого тиску на футболістів «Старту» з боку німецької адміністрації в часи окупації не було, і радянська легенда, на основі якої вони знімають кінофільм, розбавивши її любовною історією, насправді
Читать

П'ятниця 12 серпня 2011

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

Середа 10 серпня 2011
Повідомлення прочитано 264 раз
Робер | 2011-08-10 14:23:22

 

Майже півроку влада годувала українців красивими казками про щасливе життя, європейські цінності, інвестиційні дива та інші псевдо реформаторські солодощі на кшталт "Українапопередупланетивсій".

Наїлися… Звичайні українці "наїлися" далі нема куди, а мільйонери та мільярдери, що ростуть в країні як гриби, ніяк не можуть напхатися. Їх фантастична ненаситність перейшла всі межі, випирає в очі кожному українцю і як явище, потребує втручання фахівців з психіатрії та травлення…

Хто ще не зрозумів, що всі гасла, без винятку, які подаються українському народові під підливою "покращення життя", є брудним, цинічним, хамським фарсом, під головним режисерством з Банковій і розрахованим на тупість та безвілля нації?

Фарсом, який їх мовою називається "понтами".

Понти (понт) - це засіб видурити майно чи гроші обманом, погрозами, шулерством, створенням враження мнимої значимості та важності.

"Понт", закріплений на рівні інстинкту у базарній молодості багатьох сучасних українських "державних діячів", як засіб легкого збагачення, не зміг не тільки покинути арсенал методів і засобів збільшення ними свого капіталу, а по суті став єдиним і головним викрутасом, який до останнього часу був вдалим для нинішніх можновладців.

Можна тільки здогадуватися, як реготали автори програми "Україна для людей", коли до них доходили дискусії про недосконалість реформ.

Можна тільки уявити, як надривали вони свої ненаситні пуза, коли колишні президенти, політологи та фахівці намагалися надавати їм публічні поради з різних питань розбудови економіки, суспільства чи зовнішньої політики.

Пам’ятаєте, як "Україну мали таланти" з бандитською "Муркою" у виконанні майже головного прокурора країни Рената Кузьміна?

Хто ще має сумніви, що реформи – судова, адміністративна, пенсійна, інформаційна – це звичайнісінькі "понти"?

Одна з перших, мабуть в силу колишньої спільної історії, розібралася в "антикорупційних понтах" Росія. Заява російської влади з приводу "газових угод Тимошенко" була викладена не зовсім дипломатично і вже більше нагадувала стиль тих, до кого вона була спрямована, майже : "А Янукович отвєтіт…".

Розібралися остаточно в цих "понтах" і на Заході. Звернення зарубіжних урядів та організацій все більше і більше позбавляються звичайних дипломатичних вивертів і стають все більш зрозумілими українській стороні.

Тільки так можна пояснити таке тривале мовчання офіційних осіб на реакцію міжнародної спільноти на арешт Юлії Тимошенко – нарешті втямили, що від них вимагають, а що тепер з цим роботи – ще тямити й тямити…

Таки ж самі "понти" як прагнення до євроінтеграції, боротьба з утисками свободи слова, публічність і відкритість влади, боротьба з корупцією і багато інших. Останній "понт" - боротьба з корупцією – вилився у перелякані спроби будь-якою ціною кинути за грати Тимошенко і Луценко.

Але, розраховуючи на наслідки таких кроків по собі, по своїм розумовим здібностям і психологічному устрою, надірваному "лихими" донецькими дев’яностими роками, влада наштовхнулася на зовсім неочікувану реакцію.

"Понтові" киреєвсько-вовчі судді у змові з "понтовим" обвинуваченням, самі перетворилися у підсудних. Хто ще не зрозумів, що в цих процесах справжні судді це Тимошенко, Луценко, Макаренко, Діденко, Корнійчук, Іващенко та інші політв’язні – "тризубівці", "свободівці", "антіподаткові активисти"?

А так, то постає питання до кого справедливіше буде звертатися "Ваша честь"? Перед ким і кому треба вставати?

З тісняві приміщень Хрещатика, 42-А (вже не наважусь назвати це "судом") засідання виплеснулися під відкрите небо. І саме на вулицях Києва в цей час знаходиться справжнє, а не "понтове" обвинувачення, яке невдовзі доведе цю справу до логічного кінця і всі "понтовщики" отримають народний вирок - справедливий і безщадний.

І сподіватися декому, що "Беркут" стане на захист "понтов
Читать

Понеділок 8 серпня 2011

Депутаты Львовского горсовета приняли обращения в поддержку экс-премьера Юлии Тимошенко и против лишения Романа Шухевича и Степана Бандеры званий "Герой Украины"

Госровет считает, что в Украине "фактически ликвидирована демократия".

"Виктор Янукович и его команда не прошли испытание властью. Они не смогли поставить интересы общества и государства выше, чем собственные инстинкты мести, страха, вседозволенности, зависти. Они сдают национальные интересы, разрушают экономику, устанавливают тотальную коррупцию, уничтожают украинские ценности, фальсифицируют украинскую историю. Они не в состоянии управлять европейским государством", - сказано в документе.

"Но для того, чтобы сохранить демократическое право украинцев выбирать и менять власть, уже сегодня все должны приложить максимум усилий, чтобы не дать установить в Украине режим тотальной диктатуры, отобрать наше право свободного политического выбора, право на собственное мнение", - говорится в обращении.

Депутаты требуют немедленного освобождения Тимошенко "и всех, кого преследуют за политические взгляды".

Отсутствие успеха в экономические сфере компенсируется избитые коммунистическими лозунгами о войне, красные флаги, возрождения фашизма подобное. При этом идет сознательное натравливание разных регионов Украины друг на друга согласно сценарию, написанному российскими политтехнологами. Оказывается, что Украина является единственным государством, где гонению подвергаются те фигуры, которые боролись за ее независимость: Мазепа, Петлюра, Шухевич, Бандера и другие. Зато величаются Екатерина II, Ленин, Сталин и другие поработители народа. Попытка лишить звания Героев Украины превращает гуманитарную политику государства в откровенный фарс », - сказано в заявлении. 

Кроме того, Львовский горсовет принял заявление о том, что главнокомандующий УПА Роман Шухевич и лидер ОУН Степан Бандера являются героями Украины, независимо от решения "украиноненавистников".

"Примитивная судебная тяжба с лишением званий Героя Украины Бандеры и Шухевича свидетельствуют о полном отсутствии государственнической ориентации у правящей в Украине партии. Гуманитарная сфера полностью отдана коммунистам и пророссийски настроенным кругам, что ведет к расколу Украины на два лагеря", - говорится в нем.

Львовский горсовет констатирует, что такими действиями полностью дискредитируются правительственные награды и звания.

«Эти звания как народная память будут храниться вечно в отличие от современных политических конъюнктурщиков, которые забудутся через несколько лет. Требуем от Президента Украины прекратить переписывание истории и глумление над памятью украинских героев», - отметили депутаты.

"Почетные граждане Львова и других городов Украины Степан Бандера и Роман Шухевич не нуждаются званиях от коммунистов и украиноненавистников. Звания героев им присвоил украинский народ так же, как и тысячам других патриотов, отдавших свою жизнь за свободу Украины", - уверены депутаты.

П'ятниця 5 серпня 2011

Московский патриархат (московских пархатых) обвиняют в попытке устроить переворот в украинской московской православной церкви, и сменить ее руководство.

Цена вопроса – 5 миллионов прихожан и треть всего православного мира (на самом деле - бабло).

По информации издания, накануне собора Украинской православной церкви крупнейшие спонсоры Украинской православной церкви, руководители группы «Донецксталь» Виктор Нусенкис и Юрий Филатов предложили возглавить украинскую церковь донецкому епископу.

«Нусенкис с Филатовым на голубом глазу предложили Павлу место митрополита Киевского в обмен на поддержку их позиции на Соборе. По плану, который они озвучили Павлу, митрополитом вначале должен был стать епископ Донецкий и Мариупольский Иларион, а потом, собственно, сам Павел, потому что он на 10 лет моложе», - пишет издание.

«Самого митрополита намеревались низложить либо убедить оставить свой пост по состоянию здоровья», – рассказал источник в киевской митрополии.

«По его же словам, на смелое предложение высоких гостей настоятель Киево-Печерской лавры ответил отказом и в рискованную интригу ввязываться не стал. Вместо этого о разговоре с Нусенкисом и Филатовым он рассказал митрополиту Владимиру. Собственно говоря, уже на этом этапе заговор по отстранению предстоятеля УПЦ провалился», - пишет издание.

«И хотя сам Нусенкис не захотел комментировать эту информацию, скорее всего, это не конец истории, а ее начало. Ведь, судя по всему, за смелыми планами по смещению Владимира стоит высшее духовенство РПЦ, а возможно, и сам патриарх Кирилл, который таким образом пытается вернуть автономную украинскую церковь под свой прямой контроль», - предполагает издание.

В Украине идеологической опорой РПЦ называют лидеров так называемого славянофильского крыла УПЦ – епископов Донецкого и Мариупольского Илариона, которого заговорщики прочили в митрополиты, и Одесского – Агафангела.

Версию о том, что возникший на соборе конфликт был срежиссирован в канцелярии Кирилла на условиях анонимности подтвердили и сотрудники аппарата Киевской митрополии.

Как сообщалось ранее, воспользоваться моментом не побрезговали и в УПЦ КП. Так, Филарет предложил Владимиру уже в который раз объединиться в обход РПЦ.

П'ятниця 29 липня 2011

Атмосфера в Євросоюзі по відношенню до Росії тепер набагато краща, ніж до України чи Білорусі. Про це в інтерв’ю журналу «Новая Польша» заявив колишній президент Польщі Олександр Квасьнєвський.

«Досить порівняти заходи Євросоюзу стосовно Росії - хоча б в економічній сфері - з тим, як він чинить з країнами «Східного партнерства». Тоді швидко виявляється, що говорити нема про що. Різниця в масштабах гігантська - природно, на користь Росії.

Так, наше втручання і допомога під час української кризи були визнані антиросійською діяльністю. Путін ображав мене за них, але немає потреби приймати подібні речі близько до серця: це була всього лише риторика для внутрішнього використання. Найбільше, можна відповісти, що перед Росією відкриті всі шляхи до співпраці з ЄС. Більш того, атмосфера в Євросоюзі по відношенню до Росії тепер хороша - набагато краща, ніж до України чи Білорусі: з ними в серйозний діалог взагалі не вступають», – заявив він.

На думку Квасьнєвського, Україна і Росія не можуть нічого запропонувати одна одній окрім труднощів.

«Сьогодні, коли в самій Росії говорять про модернізацію, її шанси пов'язані виключно з Євросоюзом, а не з побудовою російської неоімперії або навіть м'якої зони економічного співробітництва. Приміром, перед Україною стоїть та ж сама проблема модернізації, що і перед Росією: і тій і іншій потрібно осучаснити свою промисловість і технології, потрібні і ринки збуту. Що ці дві країни можуть запропонувати один одному? Множення труднощів. Бо навіть якщо вони разом сядуть за стіл з метою вирішити проблему відставання, то в кращому випадку вони зможуть разом поплакати, що їм все не вистачає», – стверджує він.

Повідомлення прочитано 306 раз
Робер | 2011-07-29 00:23:39

 На відміну від невеликої кількості руських літописів, у шведів літописання було розвинуте куди ширше. Але ніде, у жодному джерелі нема ані слова про якусь Невську битву. Якщо хтось подумає, що шведи вирішили замовчати свою поразку, то мушу розчарувати.

Недавно Дмітрій Мєдвєдєв запропонував Україні та Білорусі разом з Росією відзначити у 2012 р. 1150-річчя російської державності. Бо, мовляв, "у нас спільні історичні та духовні корені". А далі заліпив таке, що хоч стій, хоч падай: "державність наша відповідно до канонічної теорії поширювалася, що називається, з півночі – північного заходу на південь, і в цьому сенсі ми зацікавлені, щоб наші партнери прийняли також в усьому цьому участь".

Цікаво, де він таку канонічну теорію вишпортав. Щоб мене качка брикнула, коли не Кіріл підказав! Це ж треба – з півночі на південь. Так чого доброго ми довідаємося, що і Київ московити заснували, і Львів, і Чернігів...
...
Читать

Вівторок 26 липня 2011

Битва тільки намічалася. Дмитро Донський, як васал Золотої Орди, володар Московського улусу за наказом хана Тохтамиша виступив, вірніше почав просування своїх військ проти самозванця на ханський престол – Мамая.


Якби ми сприймали за правду все, що написане літописцями радянської епохи, то вважали би, що життя було в кисільних берегах з молочними ріками. Але, будучи очевидцями зовсім недавньої епохи, ми прекрасно усвідомлюємо ціну писанини цих політруків друкованого слова – «літописців» ЦК компартії СРСР про радянське життя, що все що там було – було ХОРОШО.

Але ми ж знаємо, що це не так!

Подібна ситуація з історичними літописами. Ну не любили Чернігівські літописці київських Рюриковичів, а київські – чернігівських Ольговичів. І в результаті один і той же факт в історії має прямо протилежні оцінки. Наприклад: ну, немає жодної згадки в західній історіографії тих часів про «льодове побоїще» з Олександром Невським на чолі. Там взагалі ставлять цей «факт» під великий сумнів.
...
Читать

Четвер 14 липня 2011
Повідомлення прочитано 284 раз
Робер | 2011-07-14 00:09:40

У липневому випуску видання «Дзеркало тижня» була опублікована стаття жида Валерія Дружбинського «Наші в Португалії».

В черговий раз українська громадськість отримала можливість порадіти за вдалих співвітчизників, які, за визначенням автора, складають спільну соціальну групу: «інженери і повії, футболісти і слюсарі, дилетанти комерції й аси злочинності». Ну, і, обов'язково, як в кращих зразках радянської пропаганди, виділено  окрему категорію: «юнаки призовного віку, що втікають».

Новиною в цій статті було тільки те, що тепер, швидше всього за вказівкою МЗС України (відповідальний працівник посольства постійно супроводжував журналіста), почали згадувати громадські організації, що співпрацюють за програмою «Русский мир», як такі, що «дбають» за збереження української мови і культури серед українців в еміграції. Для прикладу: Асоціація допомоги іммігрантам, яку очолює Людмила Біла постійно консультується в «братньому» російському посольстві щодо допомоги «недалеким» українцям як не забути рідну мову та історію. До речі, ця організація чомусь не числиться серед складових організацій Світового чи Європейського конгресів українців, зате красується у каталозі фонду «Русский мир», крім цього Людмила Біла обрана в керівні органи «Координационного совета российских соотечественников в Португалии». 

Зрозуміло, автор статті отримав право самостійно визначати, яку мову чи історію потрібно українцям вважати за рідну. Так само, як і те, що, затаврувавши молодь втікачами від військового обов'язку в Україні, він чомусь не згадав, що в українській школі у Лісабоні серед найчастіших причин молодої еміграції називали — втечу від освіти Табачника.

Але, найголовніше те, що пробувши майже тиждень серед української громади у Португалії, досвідчений журналіст так і не знайшов українських громадян, які б виявляли бажання брати участь у політичному житті своєї Батьківщини. Такі собі меркантильні хохли. «Перечекали» лихих годин. Ідилія для українських законодавців: не потрібно змінювати виборчих законів, витрачати бюджетні гроші, реагувати на порушення прав громадян. Тим більше, що емігранти «Нової хвилі» у Європі більш, ніж на 90% голосували проти теперішньої влади.

Що ж, головне переконати українців в Україні, що трудові емігранти тільки підвищують ціни на житло і розбивають сім'ї. А таким (повіям і асам злочинності; цит. автор.), давати право голосу категорично не можна. За даними Національного банку України, об'єм грошових переказів в Україну з-за кордону в січні-березні 2011 року становив 1,489 млрд. доларів.  Якщо до цього додати 30-ти відсоткове підвищення тарифів на консульські послуги і суми, які трудові емігранти привозять в Україну під час відпусток, то вийде, що, крім конституційного, ми маємо повне економічне право брати участь у політичному житті  Батьківщини, в тому числі і у виборах представників всіх рівнів влади.

Але, українська влада не бажає рахувати українських трудових емігрантів своїми громадянами. На законодавчому рівні обмежує конституційне право брати повноцінну участь в політичному житті рідної держави.  Зокрема створюються умови, щоб найменша кількість українців за кордоном могла висловити своє волевиявлення під час виборчих кампаній. Так, в проекті закону  «Про вибори депутатів до Верховної  Ради України»,
Читать

Субота 9 липня 2011

Шановні ДРУЗІ! Вітаю всіх з Великою Перемогою УКРАЇНСЬКОГО війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві (1659)

Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.


...
Читать

Назад123...181920Вперед | Вказати сторінку
Пошук:
ІнформаціяСпілкуванняБізнесДозвілля
додати сайт | реклама на порталі | контекстна реклама | контакти Copyright © 1998-2010 <META> Усі права захищені