Судячи з усього, новим поїздам "Хюндай", якими ощасливив нашу країну напередодні Євро-2012, віце-прем'єр, міністр інфраструктури Україні Борис Колесников, судилося запам'ятатися народу не тільки і не стільки постійними технічними неполадками і дорожнечею проїзду, але і куди більш жахаючими наслідками їх експлуатації.

Як стало відомо з джерел у правоохоронних органах, сьогодні близько години ночі на Донецькій залізниці розігралася кривава драма. Після чергової поломки корейського поїзда начальник пасажироперевезень на Донецькій залізниці Михненко В.А і його перший зам Аксьонов О.Н вирішили відвідати начальника залізничного депо Кутько А.В. за місцем його роботи. Не особливо соромлячись у виразах, візитери пояснили останньому, що питання успішної адаптації потягів "Хюндай" до українських залізничних  реалій перебуває  на особистому контролі президента України, відчитали Кутько і зажадали від нього негайного усунення технічних несправностей. Начальник депо відповідав щось на кшталт того, що він не винен в тому, що із закордонними новинками постійно якісь проблеми, і нескінченно лагодити їх він не наймався. Суперечка переросла у бійку із застосуванням холодної зброї.

Суперпотяг Hyundai знову запізнився - цього разу аж на 2 години

Михненко і Аксьонов зараз перебувають в реанімаційному відділенні однієї з донецьких лікарень у важкому стані (у кожного з них по 5 ножових ран), а Кутько затримали правоохоронці. До того ж, зачинившись у будинку після нанесення поранень своїм кривдникам і озброївшись рушницею, Кутько лише після тривалих умовлянь зважився здатися в руки правоохоронців.

За інформацією, за весь той час, що вітчизняними рейками стали їздити "Хюндаї" Колеснікова, під їх колесами загинуло вже три людини: дві жінки і одна дитина. Причому, всі жертви загинули в різний час і в різних місцях, незалежно один від одного. І це тільки на ділянці Донецької залізниці. За словами джерела у правохоронних органах, така смертність пояснюється дуже високою, незвичною для України швидкістю руху нових поїздів. Така швидкість вимагає від українських залізничників інших, більш дієвих способів забезпечення безпеки громадян.

Главное заинтересованное лицо в убийстве депутата Евгения Щербаня - нынешний президент Виктор Янукович.

Об этом заявил защитник бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко Сергей Власенко, комментируя заявление президента о том, что Тимошенко причастна к убийству Щербаня.

"У господина Януковича были мотивы убить Щербаня, потому что через четыре месяца после убийства он стал губернатором Донецкой области. При господине Щербане он бы никогда не стал губернатором", - подчеркнул Власенко.

По его словам, кроме того, имущество Щербаня, после его гибели, досталось бизнес-партнерам нынешнего украинского президента. "Все имущество Щербаня ушло Януковичу и его партнерам", - отметил адвокат.

Кроме того, по мнению защитника Тимошенко, заявление президента "прямо свидетельствует о том, что он в ручном режиме руководит следствием по всем делам Тимошенко".

"Он знает нюансы, знает, что происходит в следствии, несмотря на то, что уголовное дело еще даже не возбуждено. Это свидетельствует о том, что он лично курирует дела против Юлии Владимировны", - отметил он.

Власенко также отметил, что заявление Януковича в интервью западным СМИ "выставляет его в очередной раз клоуном и диктатором в глазах всего демократического сообщества".

Кроме того, в заявлении, которое распространила пресс-служба партии "Батькивщина", отмечается, что Янукович взял на себя функции следствия и суда.

"Следующим шагом должно стать прямое участие Януковича в допросах и пытках Юлии Тимошенко", - говорится в заявлении.

"Фактически Виктор Янукович объявил обвинительный приговор в адрес лидера объединенной оппозиции. И уже не вопрос, как будут действовать судьи и прокуроры в этих делах - высочайшее заказ получен", - отмечают в партии.

"Батькивщина" обращается ка "всем международным наблюдателям, к мировой общественности, к гражданам Украины с просьбой не дать ввести себя в заблуждение и дать достойную оценку горе-президенту, который перешел границу законности, порядочности и морали".

Бруклинский апелляционный суд в Нью-Йорке постановил отобрать у потомков бывшего узника трудового лагеря Аушвиц украденную драгоценность — золотую ассирийскую табличку с 3200-летней историей. Табличка размером с паспортное фото была найдена немецкими археологами на раскопках в районе Ирака в 1913 году. В 1926 ее доставили в Берлинский музей. В 1939 году, когда началась война, табличку поместили в хранилище, но после инвентаризации не нашли.

По материалам следствия, артефакт не принадлежал  «жертве холокоста» Ривену Фламенбауму, а был украден из берлинского музея Фордеразиатишес после окончания Второй мировой войны. Ривен Фламенбаум  после его освобождения из Освенцима в 1945 году был отправлен в лагерь для перемещенных лиц в юго-восточной Германии. Когда и как в его руки попала древняя ассирийская табличка, неизвестно, однако когда в 1949 году он с женой иммигрировал в США и прибыл в Нью-Йорк,  музейная историческая ценность  уже была одной из его наиболее ценных вещей.

Дочь Ривена Фламенбаума Ханна Сегаль заявила журналистам, что ее отец почти пять лет провел в Освенциме и «чудом выжил». По ее мнению, золотая ассирийская табличка, которую хранил ее отец, олицетворяет собой способность к выживанию ее отца. "Это был мрачный период в жизни моих родителей и в жизни еврейского народа", - добавила Сегаль.

Когда Ривен Фламенбаум умер в 2003 году, его наследники нашли табличку в его доме и поняли, что артефакт, вероятнее всего, был украден из музея. Однако после обнародования этой информации они наняли адвоката и решили отстаивать право на табличку.

Ханна Сегаль утверждает, что музей не вспоминал о своих правах в течение 60 лет, а потом внезапно заинтересовался имуществом ее семьи. Адвокат семейства настаивал на том, что 3200-летняя золотая ассирийская табличка "эмоционально важна для семьи, она была одной из первых вещей, которые Ривен Фламенбаум держал в руках, приехав в США". "Он начал здесь новую жизнь, вырастил троих детей, а теперь они гонятся за его прошлым", - заявил адвокат.

В 2010 году музей подал иск в суд с требованием вернуть музейную  собственность, однако суд по наследственным делам округа Нассау отказал музею, отметив, что его администрация никогда не объявляла о похищении таблички. Музей подал апелляцию, которая была удовлетворена. 

Четыре судьи единогласно решили поручить городскому суду по наследственным делам и опеке заняться возвращением таблички в Германию. Представитель музея адвокат Рэймонд Дауд назвал решение апелляционного суда победой для музеев мира. Он подчеркнул, что золотая табличка - мировое наследие, редчайший артефакт, и ученые всего мира заслуживают возможности ее исследовать. Он заявил, что подобная ценность не должна находиться в частных руках и добавил:

"Этот прецедент поможет тем, кто хочет возвращения похищенных работ из музеев не только в США но и во всей Европе".

Однако адвокат семьи на пресс-конференции заявил, что решение было "чрезвычайно несправедливым" и что оно будет обжаловано. Его слова приводит New York Times:

«Мы считаем, что суд неверно истолковал некоторые факты и, как следствие, нарушил закон штата Нью-Йорк».

Дочь  Фламенбаума Ханна ранее сказала AOL News:

"Это было единственное, что он взял с того горького времени, и он хотел передать эту вещь своим детям и будущим поколениям, чтобы она служила напоминанием о жестокости и гибели его семьи от рук нацистов".  

Источник:

New York Times:  
Читать

Все это делается для того чтобы отвлечь внимание народа от Юли и от шквала критики из-за рубежа.

В России тактика взрывов для забивания новостей давно апробирована.

Міністерство освіти поставляє у школи підручники, які вони не замовляють, і не поставляє ті книги, які справді потрібні.

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту в 2010-2011 роках поставило не замовлені загальноосвітніми установами підручники і не поставило замовлені, пише "Дзеркало тижня"

Наприклад, Львівська область замовила для своїх першокласників букварі, підготовлені трьома різними колективами авторів. Обласне управління зібрало заявки вчителів, підрахувало: найпопулярніший отримав 90,3% голосів, інші — 5,7 і 4%. В область же завезли тільки один підручник — той, котрий посів... останнє місце в рейтингу

І хоча замовили його 1120 штук, отримали у 21 раз більше — 24 тис. Загалом міністерство, очолюване Табачником, надіслало в Львівську область майже 50 тис. підручників, яких школи взагалі не замовляли.  Це обійшлося в 654 тис. грн.

Водночас, не вистачило коштів на підручники, яких школи дійсно потребують — учням 3-х і 4-х класів не дісталося жодного, хоча область замовила для них більше 570 тис.

А школи Одеської області отримали таку кількість підручників "Русский язык" для 10-го класу, що тепер забезпечені ними на 160%. Перебір коштував держскарбниці 48,20 тис. грн. Однак ті ж десятикласники так і не дочекалися підручників 34 найменувань, вписаних учителями в бланки замовлень. За попередніми розрахунками, їх виготовлення обійшлося б у суму 885,5 тис. грн, яких у міністерстві не знайшлося.

Нагадаємо, нещодавно ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" при Міносвіти і науки, молоді та спорту України 19 березня уклало низку угод на друк підручників для 1 класу на загальну суму 61,13 млн грн. Найдорожчими виявились підручники української мови для шкіл з навчанням польською мовою – 647 грн за екземпляр.

«По всему городу - ситилайты с Медведчуком, - пишет в Фейсбуке известная украинская писательница Оксана Забужко, - и надписью «УКРАИНСКИЙ ВЫБОР»

«Похоже, что Кремль начал новую президентскую кампанию - Янукович не устраивает, Тимошенко списали, «скамейка запасных» закончилась, и «Муму возвращается» из-за кулис на авансцену — скучно и предсказуемо...» - пишет она.

«Так и хочется распечатать вот ЭТО фото — и наклеивать его на каждый такой ситилайт, - продолжает Забужко. - Заодно и смысл «выбора» прояснился бы: вот убийца, вот его жертва, выбирай - в чьей стране ты хочешь жить?

Как известно Виктор Медведчук был адвокатом известных украинских правозащитников, диссидентов — Юрия Литвина и Василия Стуса. Один из очевидцев процесса над В. Стусом — Евгений Сверстюк свидетельствовал: В. Медведчук сделал все, чтобы посадить за решетку известного поэта. 

Подзащитный Медведчука Юрий Литвин получил 3 года лишения свободы в колонии строгого режима. И в последнем слове так оценил защиту со стороны В.Медведчука: «Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець — це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей «інакодумаючих»... 

Адвокатом Василия Стуса В. Медведчука утвердили, несмотря на многочисленные протесты самого обвиняемого. Суд над поэтом проходил за закрытыми дверями. Известный писатель, правозащитник, общественный деятель и друг В.Стуса Евгений Сверстюк вспоминает: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката».

Об этом свидетельствует и жена В. Стуса Валентина. Но адвокат не отказался от порученного ему подопечного — пренебрегая профессиональной этикой и честью, В. Медведчук взялся «защищать» поэта, несмотря на высказанное адвокату недоверие, справедливые протесты и решительные возражения.  

Как свидетельствует «Хроника текущих событий» — известный правозащитный журнал, издававшийся «самиздатом» в Москве: «адвокат (В. Медведчук. — „А“) в своей речи сказал, что все преступления Стуса заслуживают наказания, но он просит обратить внимание на то, что Стус, работая в 1979-1980 годах на предприятиях Киева, выполнял норму, кроме этого, он перенес тяжелую операцию желудка».

И еще одна очень красноречивая деталь, характеризующая В.Медведчука с точки зрения морали и профессиональной ответственности. Как свидетельствует процитированная выше «Хроника текущих событий», поздно вечером 30 сентября
Читать

Друга річниця перемоги на президентських виборах змушує згадати, що з обіцяного лідером опозиції втілив правитель країни

«Ефект від реформ українці відчують вже у 2012 році». Наближення третього року президентства змушує Віктора Януковича знаходити виправдання його «корисності» суспільству в попередні два роки. Це коли обіцяна «реформація» перетворилася на нескінченний потік реформування: судову змінює адміністративна, податкову-пенсійна, земельна повторює долю приватизаційної. Однією реформою влади списують своєму бізнесу мільярдні борги перед бюджетом, інший - збільшують пенсійний вік українок. Складається враження, що весь цей Perpetuum Mobile реформування - основа життєдіяльності Президента і його команди. По-перше, дозволяє тримати народ в тонусі. По-друге, не дозволяє країні згадувати про долю колишніх обіцянок. Їх було так багато роздано кандидатом в президенти Віктором Януковичем.

Так, поганим тоном сьогодні вважається згадувати, як два роки тому лідер позиції Янукович обіцяв надати статус держслужбовців вчителям і медикам. Для пари мільйонів виборців це стало важливим аргументом у голосуванні.

Ще, за оцінками політологів, близько мільйона голосів Януковичу на виборах принесло його обіцянку дати "вільну" малому бізнесу. Тим більше, так вдало співпало, що в 2009-м прем`єр Юлія Тимошенко почала реформу «спрощенки». Підприємці почали обурюватися - і тут з`явився Віктор Федорович з «податковими канікулами». Через півроку його президентства всі «напрацювання» Тимошенко були втілені. Навіть з перевиконанням плану і понад очікувань громадян.

Останні, до речі, так і не дочекалися ще одного обіцянки Віктора Януковича - забезпечити їх житлом через доступні іпотечні кредити зі ставкою не більше 7% річних. Середня банківська ставка в більшості українських банків сьогодні становить 20-25% річних за умови виплати першого внеску в розмірі від 40%.

Намагається не згадувати Віктор Федорович і свою обіцянку «заповнити» вітчизняні ВНЗ 75% держзамовленням. Його міністр Дмитро Табачник своєрідно сприйняв цю президентську команду: замовлення стали скорочувати. Обіцянка побудувати більше дитячих садків перетворилося на їх активну «перепрофілювання» по регіонах.

«Коментарі» пропонують топ-10 обіцянок Віктора Януковича на 2011 рік

Він обіцяв саджати чиновників-корупціонерів за порушення при держзакупівлях, натомість провладні депутати прийняли новий закон, який ускладнює доступ ЗМІ до тендерів.

До 1 січня 2012 він обіцяв закінсити підготовку земельної реформи, проте парламент відклав прийняття «земельної реформи» ще на півроку.

Парафування угоди про Асоціацію між Україною та ЄС взагалі відкладено до кращих часів.

Янукович говорив. Що в обов’язковому порядку будуть переглянуті газові контракти з «Газпромом», натомість ціна на газ для України у 2012 році виросла ще більше.

Так і не відбулося переведення української армії на «контракт», а Генштаб прогнозує, що контрактної армія Україні стане не раніше 2025 року.

Обіцяв звільнити міністрів, за зрив графіка проведення реформ, на сьогодні звільнено лише міністра фінансів, який показав зростання доходів держбюджету.

Пообіцяв приструнити «мажора» Романа Ландика, який, як відомом, відпущений під 3 роки «умовно».

Не відбулося підписання зони вільної торгівлі з ЄС, аналогічна доля парафування Асоціацію з ЄС

Янукович обіцяв підвищити мінімальна пенсію до 1320 грн., проте на 1 січня 2012 року мінімальна пенсія становить 822 грн.

Окрім того він обіцяв незалежний судовий процес над Юлією Тимошенко, натомість всі провідні світові ЗМІ назвали судовий процес над екс-прем`єром замовним.

Ще одна обіцянка Віктора Януковича, яке використовується в якості заставки до одного з політичних ток-шоу - стати гарантом свободи слова. З тих пір, як Янукович
Читать

В Украине закрыли EX.UA популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию.

Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно.

Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру.

В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают.

Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль.

Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта.

По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет.

Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли.

Вопрос только в способе оплаты и в цене.

Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации, включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным.

Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства.

Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVD-диски, если потребителю удобнее без этого обойтись.

Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях.

Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества.

Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают.

Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями.

В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления
Читать