Ге́тто це райони міст, де добровільно або примусово проживають етнічні меншини. Під час Другої світової війни словом «гетто» називалися ті житлові зони куди німці збирали євреїв для компактного мешкання. Найбільш відоме Варшавське гетто, а в Радянському Союзі і пострадянському просторі Мінське гетто. Були закриті і відкриті гетто. Відкриті гетто виникали в містечках зі значним єврейським населенням, де було недоцільно його виселяти і потім охороняти. Крім того, гетто виникали і в дрібних населених пунктах, де німецька влада не могли організувати охорону закритого гетто. У відкритих гетто євреям наказували лише не залишати свого населеного пункту та не відвідувати громадських місць. У цих гетто євреї, також як і в закритих гетто, виконували примусові роботи, зобов'язані були носити єврейські розпізнавальні знаки, платити контрибуцію. У всіх гетто утворювалися юденрати або призначалися старости.

Юденра́т (нім. Judenrat — «єврейська рада» (жидівська рада) — єврейський адміністративний орган самоврядування, який за ініціативою німецької окупаційної влади в 1939 році створено при Генерал-губернаторстві Польщі (нім. Generalgouvernement für die besetzten polnischen Gebiete) у кожному єврейському гетто, на окупованих нацистами територіях, і пізніше на території СРСР. На території Європи діяв 101 юденрат.  Окремий юденрат міг відповідати за певне гетто, окрему територію, регіон або навіть за цілу країну. До повноважень Юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір різних грошових коштів, а також виконання розпоряджень і наказів окупаційної влади. Юденрати складалися з впливових людей і рабинів.

Юденрату підпорядковувалась єврейська (жидівська) поліція (нім. Judischer Ordnungsdienst), але про неї ми поговоримо іншим разом.

Тобто жили собі євреї в таких містечках відокремленним життям і майже всі пережили війну, навіть збройні повстання там підіймали. Потім, через багато років вони почали говорити, що "дивом пережили голокост" і пройшли через "пекло гетто". Пекло, напевно тому, що потрібно було працювати, а не гендлювати.

Отак починалась Варшавське гетто. Просто відокремили для євреїв половину міста.

На вулицях було чисто, охайно, будинкі були комфортні для проживання

Люди ходять, життя кипить, підлітки скрізь однаково кучкуються, пекла не помітно

Продуктова картка - хліб, м'ясо, мармелад, різне, цукор - непогано харчувались.

Групове фото шести єврейських жінок, які засмагають у Варшавському гетто, в цей день вони склали іспити в школі зрілості. Тепер вони жертви голокосту.
Липень 1942

Мінськ. Діти є діти,  граються. Ніхто нікого не знищує, всі веселі.

Львів.




В цей  час шла Друга світова війна, а тут було тихе провінційне життя, яке через багато років обізвали "голокостом".

Гарненькі єврейські дівчата з Варшавського гетто

Гетто в Ченстохова, Польща. Жиди займаються улюбленою справою - гендлюванням.

Повсякденне життя  гетто в Ченстохова, Польща - вулицями прогулюються жертви голокосту. Численність населення гетто досягала 48000 осіб.

Будапештское гетто, 1942 год - муж и жена. В это время на территории Украины шла кровавая советско-немецкая война, гибли миллионы украинцев.

От що пише про гетто Річард Харвуд у своїй знаменитій книзі "ЧИ ДІЙСНО ЗАГИНУЛИ ШІСТЬ МІЛЬЙОНІВ?":

             "Реальна ситуація була така — коли німці окупували Польщу, вони зібрали всіх жидів у гетто з міркувань безпеки. Внутрішня адміністрація гетто знаходилась у руках жидів, поліція там також складалась із жидів. Там використовувались спеціальні гроші, які були введені в обіг, щоб боротися із спекуляцією. I хоч це були жорсткі заходи, вони були введені в умовах війни. Звичайно, гетто — це не таке вже і привабливе місце, але це і не інструмент геноциду. Багато публікацій заявляють, що гетто використовувалось для знищення жидів поряд з концтаборами, бо там жидів марнували голодом.

            Це не відповідає дійсності. В гетто існував значний рівень економічної діяльності, і ті, хто працював, повністю могли забезпечити себе нормальним життям. Організація служби соціального забезпечення була вже справою жидівської адміністрації гетто. Для того гетто і були створені, щоб жиди там жили серед своїх, у своєму середовищі. Багаті мешкали там у розкоші, в гетто були не лише ресторани, але навіть нічні клуби! Так що жиди повинні були більше піклуватися про своїх побратимів, засобів для цього у гетто було достатньо."

Нижче ви можете подивитись дуже цікавий фільм про гетто

 

У cвоєму інтерв'ю популярній українській газеті "2000" син одного з лідерів УПА Романа Шухевича Юрій Шухевич заявив, що "гетто придумали самі жиди" і що "Симон Візенталь був агентом гестапо".

"Гетто як таке придумав не Гітлер", - відзначив Юрій Шухевич кореспонденту "2000", - "а придумали самі жиди. Вони тримали в гетто, як у певній сепарації, свій народ, щоб їм управляти.

Бо в Російській імперії вони б інакше зникли. Й ніхто б їх вже не згадував... Але, але, але!.. Завдяки гетто вони уціліли. Та як потім розбрелись, тоді Гітлер почав їх зганяти назад".

"А чи знаєте, що жиди дуже цікаво до тієї теми ставляться. Я кажу про війну, гетто, нищення, як ви говорите, «євреїв». Просто я на власні очі це бачив, як їхня ж поліція збирала жидів... В них були спеціальні підрозділи, що гетто охороняли, гнали своїх же на роботу і з роботи.

Вони мали «юденрат", — продовжив Юрій Шухевич. — "Це така жидівська рада у кожному гетто. Вони виконували рознарядку на розстріл. Самі відбирали по категоріях, кого розстрілювати, — старих, інвалідів. Бо тих, які працювали, розстрілювали потім.

Ще «юденрати» збирали контрибуцію. Ось так воно відбувалось... А саму жидівську поліцію німці розстрілювали в останню чергу. То так: співпрацюють до пори до часу.