<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Справжня історія
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
бог (1)
БЮТ (1)
війна (11)
влада (56)
воры (1)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (141)
гра (13)
Гроші (13)
Дети (1)
діти (4)
дом (1)
євреї (97)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
МИР (1)
міфи (87)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
СССР (1)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
ум (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Четверг 11 ноября 2010
Сообщение прочтено 534 раз
Робер | 2010-11-11 11:46:39

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

  1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
  2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
  3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
  4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
  5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
  6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
  7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
  8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
  9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
  10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат2. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені близько 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і близько 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать

Среда 10 ноября 2010
Сообщение прочтено 320 раз
Робер | 2010-11-10 14:06:06

 Рекомендую всім прочитати «Індустрію Голокосту» — книга американського автора, політолога Нормана Фінкельштейна. Він єврей і добре знає суть "шоабізнесу". Після появи цієї книги цей термін також використовується для критики брехні і зловживання пам’яттю Голокосту.

В своїй книзі «Індустрія Голокосту, Міркування про експлуатацію страждання євреїв» (англ. The Holocaust Industry: Reflections on the Exploitation of Jewish Suffering) Норман Фінкельштейн стверджує, що певні кола в США та Ізраїлі зловживають та експлуатують пам’ять Голокосту для свого власного збагачення і виправдовування дій Ізраїлю на Близькому Сході.  Ці твердження і книга набули неабиякого розглосу, схвальних відгуків та гострої критики як в США так і в інших країнах світу.

Норман Фінкельштейн пояснює, що ця тема для нього — сина жертв Голокосту має велике персональне значення і називає написання її справою честі. Він пояснює необхідність написання цієї книги тим фактом, що на його думку виникла ціла індустрія, яка займається відвертою експлуатацією пам’яті Голокосту і тим самим плюндрує та спотворює пам’ять про страждання людей, а також цим самим сприяє зростанню антисемітизму в світі. Він зокрема стверджує, що:
  • впливові єврейські організації експлуатують трагедію Голокосту задля політичного та фінансового зиску.
  • існують численні шахраї, які приписують себе до жертв Голокосту і що сама кількість жертв штучно завищується.
  • звинувачує Індустрію Голокосту в монополізації страждання; стверджує, що трагедія єврейського Голокосту штучно перебільшується як незрівняна трагедія людства, гірша за всі інші.
  • деякі організації, які представляли інтереси жертв Голокосту не завжди виплачували всі кошти компенсацій потерпілим, привласнили деякі кошти і використовують гроші для увіковічення індустрії Голокосту.
  • інші народи загалом і безпідставно звинувачуються у неприродній ненависті до євреїв і в активній участі у їх винищенні.
  • піддає критиці той факт, що компенсація вимагається від німців і швейцарців і ігнорується така ж практика американських банків під час війни.

Скачати книгу (російською) та почитати он-лай можна отут: http://warrax.net/industria/cover.html 

Понедельник 8 ноября 2010
Сообщение прочтено 3580 раз
Робер | 2010-11-08 12:08:12

 Першою великою брехнею, пов'язаною з голокостом, була книга «Размальований птах» (англ. The Painted Bird) польського емігранта єврейського походження Єжи Косинського (справжнє ім'я - Йосеф Левінкопф). За поясненнями Косинського, він писав цю книгу англійською мовою, щоб «мати можливість писати безпристрасно, без емоційних асоціацій, які завжди викликає рідна мова». Насправді, всі частини написані (до цих пір невідомо ким) польською мовою. Ця книга видається за автобіографічну розповідь Косинського про поневіряння самотньої дитини польськими селами під час другої світової війни. Насправді Косинський всю війну жив у своїх батьків. Лейтмотив книги — сексуальний садизм, якому віддається польське селянство та калмики, які визволяли село в лавах Червоної армії. Читачі, які познайомилися з цією книжкою до її публікації, жартували, що її слід віднести до розряду «жорсткого порно» і вона являє собою «плід розуму, схибленого на садомазохізмі». Майже всі розказані ним епізоди Косинський вигадав. Польських селян, серед яких він жив, він зображує затятими антисемітами. «Бий євреїв! Бий виродків!» — Кричать вони в його книзі. Насправді, сім'ї Косинського надали притулок польські селяни, хоча вони знали, що це єврейська сім'я і, якщо це відкриється — на них чекають жахливі наслідки.

У журналі «Нью-Йорк Таймс бук рев'ю» Елі Візель вихваляв цю книгу як «одне з кращих» звинувачень нацизму, «написане з глибокою відвертістю і сентиментальністю». Синтія Озік хвалилася, що вона відразу ж здогадалася, що Косинський — це єврей, який пережив Голокост. Навіть коли Косинського пізніше було викрито як літературного шахрая, Візель продовжував обсипати похвалами його «чудовий твір».

Книга Косинського стала одним з основних текстів Голокосту. Вона була бестселером, отримала премії, її перевели багатьма мовами і викладали у вищих школах і коледжах. Косинський роз'їжджав з лекціями і називав себе «Елі Візель задешево» (гонорари Елі Візеля за розповіді про Голокост сягали 25.000 доларів). Навіть коли його нарешті викрили, «Нью-Йорк Таймс» продовжувала захищати його, стверджуючи, ніби Косинський став жертвою комуністичної змови.

Цитата з книги Є.Косинського «Размальований птах»:

Іноді ночима люди, які рушили до крематорію, викидали з вікон немовлят, сподіваючись, що ті залишаться живі. Часом комусь вдавалося вирвати дошку з підлоги вагону, і найхоробріші євреї стрибали в дірку і розбивалися на смерть об посипані дрібним щебенем шпали, рейки або дріт. Понівечені, розрізані колесами тіла втікачів скочувалися з насипу у високу траву.

Вдень, походжаючи вздовж шляхів, селяни знаходили останки сміливців і швидко роздягали їх. Обережно, щоб не забруднитися поганою нехрещеною кров'ю, вони у пошуках коштовностей зривали з трупів білизну. Біля знахідок часто спалахували сварки і бійки. Оголені тіла залишали лежати між рейками, де на мотодрезині щодня проїжджав патруль. Німці поливали понівечені останки бензином і спалювали їх або закопували під насипом.

Пропоную вам ще одну цитату з одного з кращих звинувачень
Читать

Среда 3 ноября 2010

У жовтні 1995 р. Ірен Зісблатт (Irene Zisblatt), яка дивом пережила Голокост, дала інтерв'ю для документального фільму «Останні дні» (The Last Days) Стівена Спілберга. Вона була однією з п'яти дивом переживших Голокост, яких відібрали для розповіді своєї історії для фільму, що вийшов на екран в 1998 році і отримав премію Американської академії кіномистецтв "Оскар" як кращій документальний фільм. В фільмі субтитри гарантують глядачу: "Все, що ви зараз побачите це правда" (Everything you are about to see is true), а Зісблатт повідомляє:

-Вона втікла із середини газової камери "I was sent to the Gas Chamber but it was full!";
-Після втечі з газової камери мужній єврей загорнув її голу в ковдру і жбурнув через електрифікований колючий дрот огорожі табору на відкриту платформу потяга, який відвіз її в безпечне місце;
-Вона ледве уникнула, щоб Ільза Кох зробила з її бездоганної шкіри абажур ("Ilse Koch wanted My Skin For Lampshades!");
-Доктор Менгеле видалив її татуювання;
-Вона була "морською свинкою" Менгеле, яка пережила кілька експериментів, в тому числі один, щоб зробити її очі блакитними.
...
Читать

Понедельник 1 ноября 2010
Сообщение прочтено 331 раз
Робер | 2010-11-01 21:15:21

Герман Розенблат (Herman Rosenblat), єврей, який "дивом пережив" нацистські концтабори, написав автобіографічну книгу «Ангел за парканом» (Angel at the Fence).

Розенблат був підлітком під час Другої світової війни ув'язнений у Шлібені — підрозділі концентраційного табору Бухенвальд, і вижив завдяки Ромі Радзіцкі — 9-и річній єврейській дівчинці, яка жила поруч у місцевому господарстві і видавала себе за християнку. Розенблат розповів, що він познайомився з Ромою, коли вони залазила на огорожу з колючого дроту, з якої 7 місяців поспіль кидала йому яблука, поки Розенблата не направили в інший концтабір. Пізніше, в 1957 році, Розенблат і Радзіцкі знову зустрілися випадково на Коні-Айленд, коли Розенблат погодився на побачення наосліп з польською іммігранткою. Під час розмови обидва зрозуміли, що вже зустрічалися. Незабаром вони одружилися і прожили разом більше 50 років.

Опра Вінфрі назвала це «найбільшою історією кохання за 22 роки існування свого шоу, про яку ми коли-небудь розповідали в ефірі». Цю історію називали «Великим коханням Голокосту».

Однак дослідники Голокосту почали сумніватися в достовірності деталей розповіді. Вони довели, що в Радзіцкі не було навіть фізичної можливості щось перекинути Розенблату в концентраційному таборі і що насправді Радзіцкі працювала на фермі неподалік від Бреслау — в 210 кілометрах від Розенблата.

Опра Вінфрі заявила що "дуже розчарована".

У 2008 році видавництво Berkley Books скасувало публікацію книги, також були відмінені зйомки фільму під назвою «Квіти біля паркану» з бюджетом $25 млн.

 

Воскресенье 31 октября 2010
Сообщение прочтено 728 раз
Робер | 2010-10-31 15:44:28

У фільмі С.Спілберга "Список Шиндлера" розповідається як багатий єврей Оскар Шиндлер врятував життя більш ніж тисячі польських євреїв під час Голокосту наймаючи їх на роботу на власностворену фабрику. Для надання фільму більшої достовірності його знято на чорно-білу плівку.

Ревізіоністи Голокосту Ернст Цюндель та Фрідріх Берг оповідають іншу версію цієї історії: коли в листопаді 1944 року радянська армія перебувала на підступах до Пласова — табору в п'ятдесяти кілометрах на схід від Освенціму, Шиндлер і тисяча з гаком євреїв прийняли рішення йти на захід з відступаючими нацистами, замість того, щоб залишитися і бути визволеними радянськими військами. Деякі з них навіть провели наступні кілька тижнів в Освенцімі, але ніхто з них не загинув у «газових камерах» — навіть у фільмі. Навіть на внутрішній стороні обкладинки роману, за яким знімався фільм, написано: «Ця книга є художнім твором. Імена, персонажі, місця і події є продуктом уяви автора або використовуються фіктивно. Будь-яка подібність з реальними подіями або місцями або особами живими чи мертвими є цілком випадковою».

В інтернеті можна найти безліч інформації, схем, які свідчать, що в коменданту табору навіть не було можливості стріляти з балкону свого будинку із гвери по ув'язнених, адже його будинок був розташований нижче бараків... Та й навіщо йому було знищувати робочу силу?

Ернст Цюндель також доводить, що деякі події з фільму просто не могли відбуватися. Інші критики також стверджують, що події фільму є перекрученими і зовсім не збігаються з реальністю. За словами Девіда Брукшмидта, вдова Оскара Шиндлера Емілі Шиндлер охарактеризувала фільм Спілберга як «брехню». Девід Кроу, професор історії з Північної Кароліні, пов'язаний з Американським меморіальним музеєм Голокосту у Вашингтоні, в інтерв'ю New York Times стверджував, що коли складалися списки, Шиндлер фізично не міг цього зробити, оскільки перебував в той час у в'язниці за підозрою у підкупі нацистського офіцера СС начальника концентраційного табору Амона Гета, роль якого у фільмі виконав Ральф Файнс, також бухгалтер Шиндлера Іцхак Штерн (Бен Кінгслі) не працював на нього в цей період. Кроу виявив також, що ізраїльтяни зарахували Шиндлера до праведників світу не в 1958 році, за 16 років до його смерті, а тільки в 1993, коли на зйомки фільму Спілберга до Єрусалиму прибула дружина Оскара Емілія. Кроу також розповів, що після війни Шиндлер крав гроші в тих кого він рятував, а Емілія назвала його «аморальним розпусником».

В США жартівники замість "Schindler's List" (Шиндлерс ліст - список Шиндлера") кажуть "Swindler's Mist" (Свіндлерс міст - містіфікація шахрая).

Ще про Шиндлера тут:

Правда о бабнике, взяточнике и аферисте Оскаре Шиндлере. В Израиле таких называют "праведниками"

Назад123...707172 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены