Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 13 мая 2016
Сообщение прочтено 234 раз


Ой у полі калина, калина,
Зустрічає то сонце то злива,
Вітер думу воліє сказати:
Вершник, шабля, козацькая мати.

Що веде? То сліди чиїсь полем,
Ширять в далеч, натоптують горем.
Козаку лиш за ними дорога,
Що найперше - рішучість, тривога?

Похилилися трави в пошані.
Вже загоїлась пам'ять у рані?
Тіло з ниток, душа вишивана...
Слава кине, чекає кохана?

То ж на тілі її лиш сорочка,
Що зіткала йому чиясь дочка.
...А сини чиїсь славой напоять,
В рани вдягнуть але не загоять.

Біля деревця вершник спинився,
В рану ягоди сік ось налився,
Кров згорнула: калина причина,
Так учила матуся й дівчина...

Кінь хрипить, поле, лінія в далі,
Горизонт ріже небо й деталі,
Що в минулому серце так гріли...
А попереду шАблі і стріли.

По клітинам протягнуто жили,
Чи від волі, чи рабської сили?!
Одне ясно: сердечна дівчина,
Ткала в серці любові причини.

Та прийшли вороженьки далекі,
Розлетілись надії й лелеки,
Підпалили жнива і покоси,
Розплели назавжди її коси...

Зникло тіло у жили, родина -
Козаку стала шабля й година,
Що у ній поле ширить слідами
Ворогів... Помста в дАлі з вітрами.
На шляху горизонту калина.

(с) 29.11.2015р.



Комментарии (1)  
Среда 4 сентября 2019
Сообщение прочтено 76 раз

Листком осіннім я від вітки відірвусь,
Полишу дім, як та пора довкола стане.
Ні, моє дерево не було так погане,
Але ж долоні хочу пестити комусь.

У окулярах жовтих днина наджива,
Хоча сумна і не така вже урочиста.
Фарбує місто спокій мого падолиста,
Воно прощається, та має ще дива.

Гаряче тіло йде - ворота золоті,
Долоня лагідна відкриє у них таїн.
Вона листок торкає, він і оживає,
Хоча від дерева назавжди відлетів.

Олег Купрієнко (с) 20.10.2018р.
 




підписуйтесь на наш Телеграм канал https://t.me/poetsleep


Вторник 3 сентября 2019
don-ki-HOT | 2019-09-03 14:57:55 Вірш про секс
Сообщение прочтено 70 раз
Администрация МетаБлогов предупреждает, что этот пост может содержать материалы для взрослых.

Четверг 16 июня 2016
Сообщение прочтено 252 раз




Кругом отмитая Росія,
Страна рабов, страна господ.
Країна водочних чеснот,
Оркестрів балалайок мрія.

І прапор - триколор, надія.

Спасі царя, відмий страну.
Скажи що спірт молочні ріки.
Капусту в суп і дух на віки!
В четверту вішаєм струну.

Шансон, мотиви для душі.
Кобзон як титул ру-савдепу.
Тонку в естетиці халепу,
Накриють стіл, зготують щі.

Сідай, хлєбай, послухай "Русь".
Мелодій рать лише одна:
"Я пєснє отдал всьо сполна!"
А людям - щі... Коли нап'юсь.

Колоколов печальний дзвон.
Курбан-байрам веселе свято.
Кобзон пречесаний завзято.
Стравінський відмива шансон.

Гра балалайки, баритон...

На струнах прапори піднято!

(с) 29.07.2014р


Категории: віршРосія    
Комментарии (1)  
Вторник 14 июня 2016
don-ki-HOT | 2016-06-14 10:18:25 Вірш про Росію
Сообщение прочтено 335 раз




У лукоморья дуб зелений,
берьозки фіга там ростуть.
Вночі і в день коте дибелий
із лєшим під коріння гнуть...

Із дуба зняли золотії
дари коштовні - лісові,
цепура в лєшого на шиї,
а завтра буде у Москві.

Коте праворуч - криє матом,
чи русскій сказка гаваріть?!
Ліворуч - льє денатуратом,
тій дурці що в вєтвях сидить.

Там у глубінкє, в дєрєвушках
слєди нєвіданих звєрєй...
Під балалайку, у ізбушках
бабу Ягу ітіть Кащєй.

Там пиво - пііівом величають!
Там Ваня їзде на печі!
Буржуйкой хату нагрівають,
Паді чадіють у ночі.

Панянку - тьолкою назвали.
Вуста, гауптвахта - все губа.
Пельмені, борщ - усе покрали,
Коте з чортами їх руба.

В сусідній ліс зміюк наперли,
мов той Гаринич - "запальних".
А в себе очі всі натерли:
"Када сасєдзєй скруцім злих?"

Бухий коте - сильніш мєдвєдя!
Матрьошка лєшого - тираж!
Всі русской рєчью наче брєдя,
Вступають в матєрний кураж.

І я ж там був, мьод-піво пивши,
хоч не вусатий - затікло.
Усе прикрасило сп'янивши,
от тільки горло попекло.


(с) 2012р.


Комментарии (3)  
Понедельник 23 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-23 10:18:55 Вірш про любов
Сообщение прочтено 157 раз




 

Дотик - стук,
У серці радість...
Шепіт струн у тілі є.
Марить звук
І досконалість,
З ним, із тіла постає.

Дух просяк
По всім джерелам,
Де клітинки проросли.
Знаєш як
Небесним стеллам
Бути в них... І щоб жили.

Сонце там,
Його мільйони,
Ти породиш - доторкнись.
Серце - храм,
А стукіт - дзвони,
Світло - ти! Мені явись...

Лиш одна.
Лише єдина.
Тільки раз на весь мій шлях.
Роль складна,
Та особлива - 
Рух життя в твоїх руках!

(с)17.07.2013р

 



Комментарии (1)  
Понедельник 16 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-16 12:10:14 Вірш про секс
Сообщение прочтено 260 раз





Ось темнота і ось чекання,
Застигло все... І навіть сни.
Але в деталі є торкання
І дріботіння крихт весни.

Космічна тьма закрила вечір
І там у ній тремтять вуста,
Клітини тіла... Дрібні втечі
Від сьогодення... Ніч гостра.

У ній як пил пробились зорі,
Сяйні і тонкі їх сліди.
У тілі сип, але не хворі,
Космічні в нас блищать світи.

Цей блиск в очах і сонце поряд,
Ось підтискає тьму в екстаз.
Крізь неї сіль зірок і погляд,
Їх проливає в ніч прикрас.

Уся концепція довкола
І уся влада, все видіння,
Вся явна правда щиро-гола.
В тілах і поміж них тремтіння.

Ще до падіння трохи миті,
Моторить серце, злет, салюти.
Пульсує тіло, оповиті,
Ефіром низані ми всюди.

Посеред тонкощі - чуттєве.
Ти розгадала глиб вогнів,
Що колять дрібно у миттєве,
В нутрі, із нього, так зімлів.

Не ця Земля, не ця система
І не наркотик... Тиск і жар.
Іншопланетная богема,
Вжимає всесвіт у той дар.

А чи загублено приємність?
Знайдеться в ніжностях, ривках.
Ось нагнітається безмежність,
Насолодись в її думках...

(с) 21.04.2016р.

 



Четверг 12 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-12 16:42:23 Вірш про мову
Сообщение прочтено 262 раз




Ліс непроглядний, все дерева,
Ні звір, ні птах тут не живуть.
Лиш де не де річок джерела,
Кудись зажурено течуть.

У лісі є хтось – то людина,
Що заблукала тут мабуть?!
На дворі пізня вже година,
А постать думає як буть?!

Побіг в один бік, зупинився…
Іде у другий, закричав,
Присів на землю бо стомився
І прислухатися почав.

Та ось почув він шелестіння,
Сховавсь за деревом, стоїть
І чує голос – мов шипіння,
Закляк налякано – мовчить.

Та швидко мужності набравшись
Він подивився у той бік,
А там стоїть також злякавшись,
Незнаний досі чоловік.

Прибувший став про щось казати,
Та мова дивною була,
Щось бурмотів – не розібрати,
Як дивні звуки, не слова.

«Не розберу я що ти кажеш,
І що тут робиш? Заблукав?
А може вихід ти покажеш,
Можливо його відшукав?»

Та той у відповідь скривився,
І зник у гущі тих лісів,
А заблукавший вслід дивився,
І доганяти не посмів…

Так от, без мови є людина
Лише загублена мара,
Химера лісу, де чужина
І де є дім – не зна вона.

А та людина що говорить,
І свою мову пам’ята,
Хоч заблукавша в лісі ходить,
Та вихід скоро пригада.


(с) 2001р.


Комментарии (1)