Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 13 мая 2016
Сообщение прочтено 97 раз


Ой у полі калина, калина,
Зустрічає то сонце то злива,
Вітер думу воліє сказати:
Вершник, шабля, козацькая мати.

Що веде? То сліди чиїсь полем,
Ширять в далеч, натоптують горем.
Козаку лиш за ними дорога,
Що найперше - рішучість, тривога?

Похилилися трави в пошані.
Вже загоїлась пам'ять у рані?
Тіло з ниток, душа вишивана...
Слава кине, чекає кохана?

То ж на тілі її лиш сорочка,
Що зіткала йому чиясь дочка.
...А сини чиїсь славой напоять,
В рани вдягнуть але не загоять.

Біля деревця вершник спинився,
В рану ягоди сік ось налився,
Кров згорнула: калина причина,
Так учила матуся й дівчина...

Кінь хрипить, поле, лінія в далі,
Горизонт ріже небо й деталі,
Що в минулому серце так гріли...
А попереду шАблі і стріли.

По клітинам протягнуто жили,
Чи від волі, чи рабської сили?!
Одне ясно: сердечна дівчина,
Ткала в серці любові причини.

Та прийшли вороженьки далекі,
Розлетілись надії й лелеки,
Підпалили жнива і покоси,
Розплели назавжди її коси...

Зникло тіло у жили, родина -
Козаку стала шабля й година,
Що у ній поле ширить слідами
Ворогів... Помста в дАлі з вітрами.
На шляху горизонту калина.

(с) 29.11.2015р.



Комментарии (1)  
Четверг 16 июня 2016
Сообщение прочтено 65 раз




Кругом отмитая Росія,
Страна рабов, страна господ.
Країна водочних чеснот,
Оркестрів балалайок мрія.

І прапор - триколор, надія.

Спасі царя, відмий страну.
Скажи що спірт молочні ріки.
Капусту в суп і дух на віки!
В четверту вішаєм струну.

Шансон, мотиви для душі.
Кобзон як титул ру-савдепу.
Тонку в естетиці халепу,
Накриють стіл, зготують щі.

Сідай, хлєбай, послухай "Русь".
Мелодій рать лише одна:
"Я пєснє отдал всьо сполна!"
А людям - щі... Коли нап'юсь.

Колоколов печальний дзвон.
Курбан-байрам веселе свято.
Кобзон пречесаний завзято.
Стравінський відмива шансон.

Гра балалайки, баритон...

На струнах прапори піднято!

(с) 29.07.2014р


Категории: віршРосія    
Комментарии (1)  
Вторник 14 июня 2016
don-ki-HOT | 2016-06-14 10:18:25 Вірш про Росію
Сообщение прочтено 101 раз




У лукоморья дуб зелений,
берьозки фіга там ростуть.
Вночі і в день коте дибелий
із лєшим під коріння гнуть...

Із дуба зняли золотії
дари коштовні - лісові,
цепура в лєшого на шиї,
а завтра буде у Москві.

Коте праворуч - криє матом,
чи русскій сказка гаваріть?!
Ліворуч - льє денатуратом,
тій дурці що в вєтвях сидить.

Там у глубінкє, в дєрєвушках
слєди нєвіданих звєрєй...
Під балалайку, у ізбушках
бабу Ягу ітіть Кащєй.

Там пиво - пііівом величають!
Там Ваня їзде на печі!
Буржуйкой хату нагрівають,
Паді чадіють у ночі.

Панянку - тьолкою назвали.
Вуста, гауптвахта - все губа.
Пельмені, борщ - усе покрали,
Коте з чортами їх руба.

В сусідній ліс зміюк наперли,
мов той Гаринич - "запальних".
А в себе очі всі натерли:
"Када сасєдзєй скруцім злих?"

Бухий коте - сильніш мєдвєдя!
Матрьошка лєшого - тираж!
Всі русской рєчью наче брєдя,
Вступають в матєрний кураж.

І я ж там був, мьод-піво пивши,
хоч не вусатий - затікло.
Усе прикрасило сп'янивши,
от тільки горло попекло.


(с) 2012р.


Комментарии (3)  
Понедельник 23 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-23 10:18:55 Вірш про любов
Сообщение прочтено 53 раз




 

Дотик - стук,
У серці радість...
Шепіт струн у тілі є.
Марить звук
І досконалість,
З ним, із тіла постає.

Дух просяк
По всім джерелам,
Де клітинки проросли.
Знаєш як
Небесним стеллам
Бути в них... І щоб жили.

Сонце там,
Його мільйони,
Ти породиш - доторкнись.
Серце - храм,
А стукіт - дзвони,
Світло - ти! Мені явись...

Лиш одна.
Лише єдина.
Тільки раз на весь мій шлях.
Роль складна,
Та особлива - 
Рух життя в твоїх руках!

(с)17.07.2013р

 



Комментарии (1)  
Понедельник 16 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-16 12:10:14 Вірш про секс
Сообщение прочтено 88 раз





Ось темнота і ось чекання,
Застигло все... І навіть сни.
Але в деталі є торкання
І дріботіння крихт весни.

Космічна тьма закрила вечір
І там у ній тремтять вуста,
Клітини тіла... Дрібні втечі
Від сьогодення... Ніч гостра.

У ній як пил пробились зорі,
Сяйні і тонкі їх сліди.
У тілі сип, але не хворі,
Космічні в нас блищать світи.

Цей блиск в очах і сонце поряд,
Ось підтискає тьму в екстаз.
Крізь неї сіль зірок і погляд,
Їх проливає в ніч прикрас.

Уся концепція довкола
І уся влада, все видіння,
Вся явна правда щиро-гола.
В тілах і поміж них тремтіння.

Ще до падіння трохи миті,
Моторить серце, злет, салюти.
Пульсує тіло, оповиті,
Ефіром низані ми всюди.

Посеред тонкощі - чуттєве.
Ти розгадала глиб вогнів,
Що колять дрібно у миттєве,
В нутрі, із нього, так зімлів.

Не ця Земля, не ця система
І не наркотик... Тиск і жар.
Іншопланетная богема,
Вжимає всесвіт у той дар.

А чи загублено приємність?
Знайдеться в ніжностях, ривках.
Ось нагнітається безмежність,
Насолодись в її думках...

(с) 21.04.2016р.

 



Четверг 12 мая 2016
don-ki-HOT | 2016-05-12 16:42:23 Вірш про мову
Сообщение прочтено 105 раз




Ліс непроглядний, все дерева,
Ні звір, ні птах тут не живуть.
Лиш де не де річок джерела,
Кудись зажурено течуть.

У лісі є хтось – то людина,
Що заблукала тут мабуть?!
На дворі пізня вже година,
А постать думає як буть?!

Побіг в один бік, зупинився…
Іде у другий, закричав,
Присів на землю бо стомився
І прислухатися почав.

Та ось почув він шелестіння,
Сховавсь за деревом, стоїть
І чує голос – мов шипіння,
Закляк налякано – мовчить.

Та швидко мужності набравшись
Він подивився у той бік,
А там стоїть також злякавшись,
Незнаний досі чоловік.

Прибувший став про щось казати,
Та мова дивною була,
Щось бурмотів – не розібрати,
Як дивні звуки, не слова.

«Не розберу я що ти кажеш,
І що тут робиш? Заблукав?
А може вихід ти покажеш,
Можливо його відшукав?»

Та той у відповідь скривився,
І зник у гущі тих лісів,
А заблукавший вслід дивився,
І доганяти не посмів…

Так от, без мови є людина
Лише загублена мара,
Химера лісу, де чужина
І де є дім – не зна вона.

А та людина що говорить,
І свою мову пам’ята,
Хоч заблукавша в лісі ходить,
Та вихід скоро пригада.


(с) 2001р.


Комментарии (1)