Недавно министр культуры России Владимир Мединский назвал Россию «Рашка-говняшка». Вот полностью фраза Мединского:

«В чем я не вижу смысла — это снимать киноленты на деньги Министерства культуры, которые оплевывают выбранную власть, даже не критикуют. Это про тех, кто снимает кино по принципу "Рашка-говняшка". Зачем? Какой-то государственный мазохизм. Этого мы делать не будем, в остальном поддерживаем широкий спектр фильмов».

По этому поводу российский обозреватель Матвей Ганапольский пишет:

"Думаю, что нам за употребление этого словосочетания про «Рашку…» следует Мединского даже поблагодарить, ведь он его легализовал. Отныне этот «говнистый перл», произнесённый устами самого министра культуры, СМИ могут безбоязненно употреблять в публикациях. А если придёт Роскомнадзор, нужно всего лишь показать им оригинал и напомнить, кто именно посчитал, что подобное можно произносить вслух. Так что полезное начинание Мединского тут налицо."

А вот что сказал известный писатель Виктор Шендерович:

"«Рашка-говняшка» останется и будет намертво связано с именем этого государственного деятеля. ... он этим войдет в историю. Вот помянёте мои слова. Знаете, часть лица – нос, поэт – Пушкин, фрукт – яблоко, Хрущев – кукуруза. Какие-то ассоциации, вот первое что приходит на память...  Язык, он действительно очень… его пробивает таким разрядом тока и жестко связываются слова, ассоциативный ряд называется. Ничего с этим не сделаешь. Хрущев – кукуруза, хотя кроме этого этот бог знает, чего - и хорошего и плохого: от освобождения сталинских узников до расстрела в Новочеркасске – бог знает чего, а осталась кукуруза. Прилепилась словцо. Так вот помяните мое слово – будем вспоминать через десять лет: А кто у нас был? А вот этот – «Рашка-говняшка» - вот все."

Ну что же, видимо всем блоггерам пора вводить выражение «Рашка-говняшка» в теги и категории - оно уже стало легальным и официальным!

Кстати, именно Мединский первым рассказал о том, что русские имеют одну лишнюю хромосому!

Читайте также:

Кремлю выгодна дегенерация общества

Когда-то давно человечество придумало политические партии, чтобы более эффективно управлять государствами. Европейский парламентаризм в его нынешнем виде зародился во Франции, во времена Великой Французской революции. Именно тогда возникла традиция делить парламентариев на левых, правых и центристов. Справа во французском Национальном собрании сидели консерваторы и монархисты, выступавшие за сохранение старых порядков, в центре – умеренные сторонники республики, слева – якобинцы, сторонники радикальных преобразований и полного упразднения «старого мира». Такая классификация политических течений на левых и правых оказалась весьма удобной. Она прижилась, и употребляется политологами до сих пор, не смотря на призывы заменить ее на что-то более современное.

К правым в Европе принято относить тех, кто ставит во главу угла традиционные ценности - церковь, нацию, гетеросексуальную семью, капитализм, неприкосновенность частной собственности. Левые – сторонники так называемой «социальной справедливости». Разного рода коммунисты и социалисты, предлагающие различные варианты перераспределения доходов в пользу бедных. Все, что между правыми и левыми – умеренный центр. Традиционно сюда принято относить партии социал-демократического направления, в разных пропорциях мешающие капитализм с социализмом.

В Украине, где политическая грамотность населения на момент прихода демократии стремилась к нулю, а в обществе с момента обретения независимости существовал серьезный ментальный раскол на «националистов» и «советских», процесс перехода к многопартийной системе имел свою неповторимую специфику. Разновекторность украинских регионов, часть которых осознает себя украинскими землями, а часть – заблудшими российскими территориями, создает в государстве такую ситуацию, при которой определяющим в партийной идеологии становится не экономический подход, а лояльность той или иной политической силы Кремлю. Поэтому в отличие от большинства европейских государств, где есть просто социалисты, просто националисты и просто либералы, в Украине все эти течения существуют в двух ипостасях – русской и украинской, каждая из которых борется не только с идеологическими оппонентами, но и с «единомышленниками» из другой части страны.

Самое яркое отражение этой ситуации – партии КПУ и «Свобода». На первый взгляд идеологические противники, на самом деле имеют гораздо больше общего, чем того хотелось бы обоим. И если со «Свободой», которая открыто и честно признает себя силой националистической, т.е. правой - все понятно, то партия Симоненко являет собой весьма любопытный феномен, воплотивший в себе всю эволюцию русского национализма в XX веке, когда националистами в России быть было нельзя, но очень хотелось.

Если приглядеться повнимательнее, то оказывается, что за раскрученным брендом и популистской левацкой риторикой украинских коммунистов, призывающих «вернуть страну народу», на самом деле скрывается совсем другая, противоположная марксизму идеология. Партия Симоненко, соблазнив избирателя красочной ретро-упаковкой с советскими символами, подсунула ему реакционный русский национал-консерватизм с отчетливым послевкусием черносотенства. Под личиной левых притаились самые настоящие правые! Правда, избиратель КПУ, похоже, и сам был рад такому подлогу, потому как и сам по большому счету на Маркса с его интернационализмом чихать хотел.

Корни ситуации следует искать в недалеком прошлом. Страна, победившая
Читать

Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать

Языковой вопрос может привести Украину к национальной войне. - такое мнение высказал директор Института трансформации общества Олег Соскин.
 
«Пусть добиваются (принятия языкового законопроекта Колесниченко-Кивалова), если им нужна национальная война. Пусть попробуют, - заявил Олег Соскин. - Лучше бы экономикой занимались: страна вошла в тройку наиболее коррумпированных стран, вся эта банда находится в международной изоляции, все президенты боятся ему (о Януковиче, - ред.) руку жать, потому что сразу рейтинг падает, бизнес весь замучили, налоговая - как мародеры, банки разгромлены… ну, фактически, как оккупация какая-то - как татаро-монгольская орда какая-то по Украине прошла. Если все это еще дополнить национальным вопросом - этого как раз и не хватает, чтобы все сейчас в обществе рвануло. Языковой вопрос детонатором будет…»
 
«Это все равно, что, если бы какой-то депутат-полиглот из Польши подал закон в польский парламент о том, что, в связи с тем, что Польша когда-то была колонией России, Австро-Венгрии и Германской империи, то надо восстановить права государственного языка для русского и немецкого языков… Я бы посмотрел, что с этим полиглотом сделали бы поляки, - отмечает также эксперт. - У нас же этот процесс носит какой-то латентный, замедленный характер. Но, все равно, у нас есть здоровая часть общества, поэтому этот процесс обязательно рванет».
 
«Особенно неймется этому Колесниченко (нардеп-«регионал» Владимир Калесниченко, - ред.), что бы его вывезли в Москву. Пусть изучит судьбу Бакая ( экс-глава «Нефтегаза Украины» и Госуправления делами, который после Оранжевой революции сбежал в Россию, - ред. ) и других», - заявил также господин Соскин.
 
«А Литвин* всегда был коммунистическим номенклатурным председателем. Но еще, по своей жизни, он большой трус. Это приспособленец - он всегда приспосабливался всю свою жизнь. И он сейчас очень напуган - он знает, что у него сейчас нет политического будущего: партия развалена, он, как политический лидер, никому не нужен, это отыгранный материал… Думаю, ему надо собирать чемоданы и ехать в Москву - это самое лучшее, что он может сделать. Потому что, когда придут национально-патриотические силы к власти, ему будет так плохо, что он даже не представляет, - подытожил также Олег Соскин, говоря о позиции спикера и его фракции в Верховной Раде по поводу принятия языкового законопроекта. - Этот человек - предатель и представитель пятой московской колоны, который умеет цвет менять, как хамелеон».

Магазин, черга, розмова продавця з покупцем - ... - Спасібо - "Спасібо" - Жителям донбаса, а мені дякую.

Даючи інтерв'ю для ЗМІ, відомий мовознавець, професор, академік Академії наук Вищої школи України Олександр Пономарів прокоментував особливості вимови прем'єр-міністра Миколи Азарова під час його спілкування українською мовою: "Тут напрошуються дві версії: або Микола Янович відверто знущається над нами, або ж він, вибачте, просто тупий".

За словами Пономаріва, за останній час від Азарова втекло вже п'ять вчителів української мови. Тут одне з двох: "Азаров або не хоче вивчити мову, або не може. Якщо правильне друге твердження, то така людина не здатна ні на що через свою кволість. До речі, кажуть, що від нього вже п'ять учительок української мови пішли, не витримали ...".

У той же час, вказівку президента міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову вивчити державну мову і розмовляти нею академік вважає цирком.

"Через місяць він дійсно заговорив, але вистачило цього чиновника на дві-три промови. А тепер пан Могильов знову користується російською. Пересічна людина сприймає це так: "Ви хотіли - я довів, що можу. А тепер відчепіться".

==============

Азаров - просто тупий, хіба не зрозуміло? До речі, а хто в тій банді розумний?