Православная церковь стала действовать по принципу “быть популярной”, что намного проще, чем стать авторитетной.

Соцопросы, как правило, фиксируют высокий уровень доверия общества к церкви. Никто, впрочем, не потрудился конкретизировать, в чем именно мы ей “доверяем”. Под словом “церковь” мы понимаем то отдельно взятого “церковного чиновника”, то общину верующих, то общественный институт. Да и слово “авторитет” претерпело немало метаморфоз.

Проблема авторитета упирается в плотность информационного потока. Слово больше не “жжет глаголом сердца” — оно подчиняется общим информационным принципам. И те, кто говорит, тоже играют по законам жанра — или просто выходят из игры. Даже когда церковники выходят в медиапространство по собственному почину, а не выдергиваются репортерами в связи со скандалом, правила игры все равно одерживают над ними верх. И эти правила сводятся к наращиванию популярности. А тот, кто хочет ее обрести, должен соответствовать желаниям публики. В этом смысле одиозные медиапредставители РПЦ — просто картинки из учебника. Когда о. Всеволод Чаплин говорит, что если девушку изнасиловали — она сама виновата, потому что “вела себя вызывающе”, это, возможно, совсем не то, что он думает на самом деле. Это то, что подумает подавляющее большинство обывателей — и российских, и украинских — при виде девушки в мини-юбке. Что поделаешь? В условиях “рейтингового” отношения к сказанному, написанному или показанному “авторитетными” оказываются “топ-сториз” от “селебритиз”, хоть в рясы они будут облачены, хоть в бикини. О. Всеволод Чаплин оспаривает строчку в рейтинге у Ксении Собчак, делает это теми же методами — и это не смущает ни его, ни ее. Это правильно, ведь речь идет не об “авторитете” — речь о популярности, пиаре, рейтинге, о “нашем всем” в современной медиакультуре.

Трудно, но иногда следует осознавать, что авторитет и популярность — вещи диаметрально противоположные. “Проблема авторитета” начинается у церкви тогда, когда она пытается проповедовать христианские (или выдаваемые за таковые) принципы в повседневной жизни. Но тогда проблема “авторитета церкви” упирается не только в собственную медийную неуклюжесть, готовность “корректировать” свою проповедь согласно отнюдь не высшим интересам, но еще и в наше собственное нежелание слушать то, о чем она нам говорит. Что ж, проповедь Христа для мира никогда не была простой задачей. И сейчас — ничуть не проще, чем во времена первых апостолов. Кстати, об авторитетах — многие ли современники знали имена Двенадцати?

О пяти грехах православной церкви

Информационная закрытость

Церковь не спешит делиться своими внутренними делами с массовым читателем и зрителем. Современный человек — активный участник информационного обмена — не любит корпоративной закрытости. Примеров неуклюжих попыток церкви что-то скрыть множество — от смешных, как последняя история с отражением патриарших часов, до драматичных, как в истории с попытками Ватикана утаить факты сексуального насилия над детьми в католических приютах. Церковники в таких ситуациях оказываются в незавидном положении ответчиков, говорят что-то о “медиавойне”, но продолжают блюсти свои тайны, давая новые поводы для медиаатак. Их можно понять — им не хочется отчитываться перед “внешними” в том, что их, “внешних”, совершенно не касается. Но, во-первых, допустимо ли деление на “своих” и “чужих” для церкви, которая призвана нести Свет миру? Во-вторых, действительно ли такие вещи не касаются общества, от которого церковь, по ее собственным словам, “не отделена”? А в-третьих, немалая часть
Читать

 В Киеве 20-22 июня будет учреждено международное правозащитное движение «Мир без нацизма» (а на деле – еврейская антиукраинская подрывная организация). Об этом сообщает «Интерфакс» со ссылкой на оргкомитет движения.

По словам президента Всемирного конгресса русскоязычного еврейства, российского сенатора, украинофоба-нациста Бориса Шпигеля, "правозащитное" движение учреждается в год 65-летия Победы, символизируя связь поколений и актуальность борьбы с неофашизмом и неонацизмом в современном мире.

Создание движения стало результатом проведения серии международных конференций в Берлине и Риге, посвященных проблеме якобы героизации пособников нацизма, терпимости в отношении неонацистской, фашистской и ксенофобской идеологии в обществе, искажения истории ХХ века.

Третья, заключительная, конференция евреев-нацистов из 20 стран на тему «Уроки второй мировой войны и Холокоста» пройдет 20-22 июня в Киеве.

Одной из центральных задач движения станет мониторинг проявлений "неонацизма", подготовка ежегодного доклада для ООН, Совета Европы, Евросоюза, ОБСЕ о состоянии дел в различных странах, а также инициирование судебного преследования лиц, причастных к военным преступлениям в годы войны или причастных к пропаганде нацистских идей.

Настоящей же целью организации евреев-нацистов будет очернение героев Украины, отрицание права украинцев на самоопределение и правдивую историю, переписывание истории Украины в угоду кремлевским хозяевам.

напомним, что главная отличительная особенность нацизма – возвеличивание собственной нации и отказ другим народам в праве на самоопределение, независимость и историю.

Полоумный Патриарх Московский и всея Руси Кирилл считает, что истинно верующие люди «не выходят на демонстрации», а молятся за народ «в тиши монастырей, в кельях, в домах».

Найстарший за хіротонією ієрарх Української Православної Церкви Московського Патріархату, митрополит Одеський і Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ публічно став на захист Володимира ПУТІНА від російських опозиціонерів - учасників масових мітингів у Москві - і застеріг росіян від підтримки «кольорового» сценарію розвитку подій.

Характеризуючи протесні акції москвичів на Болотяній площі і проспекті Сахарова, одеський ієрарх угледів у закликах їхніх учасників спроби усунути від влади прем`єр-міністра В.ПУТІНА.

«Заклики мітингів скасувати результати виборів у Державну Думу, - заявив АГАФАНГЕЛ в інтерв`ю російському інформаційному агентству REGNUM, - звільнити "політв`язнів", тобто не кого іншого, як ставлеників антиросійських сил на Заході, і найголовніше, усунути від влади лідера національного і державного відродження великої Росії Володимира Володимировича ПУТІНА - з головою видають справжніх організаторів і ляльководів протесних акцій у російській столиці».

На думку митрополита, «над Росією, що є центром Російського світу, нависла та страшна загроза, яка вже відвідувала Україну на рубежі 2004-2005 років, - загроза «помаранчевої» революції. Нагнітаються антидержавницькі психоз і мітингова істерія».

Він прямо застеріг росіян від підтримки опозиційних сил: «Знову море людських пристрастей високо піднімає хвилі свої, прагнучи скинути в темні безодні розвалу і лихоліття православну Вітчизну нашу, що ледве розпочала шлях відродження. Дух брехні, обману, зради, злості і ненависті знову, як у найтрагічніші дні нашої історії, отруює своїм смертним диханням Російську землю».

Що стосується пошуку шляхів розвитку країни, то навіжений митрополит вказав: «Тільки з В.В.ПУТІНИМ у російських людей, що опинилися не з своєї провини за межами Російської держави і кинутих «демократами», а також у всіх людей доброї волі, які проживають на території країн СНД, і усвідомлюють, що наша сила і саме наше виживання — тільки в єдності, пов`язані обгрунтовані надії на відновлення історичної справедливості, на нову інтеграцію, засновану на тисячолітній богозаповідній єдності Святої Русі».

АГАФАНГЕЛ заявив, що протесні акції в Москві організовують зовсім не жителі столиці: «Упевнений, за цими мітингами та опозиційною істерією, що штучно нагнітається, стоїть зовсім не російський народ. Так, справді, непогрішимий тільки Господь, ніяка влада ніколи не буває ідеальною і може припускатися помилок. Але між нормальною, конструктивною критикою, до якої завжди готові прислухатися, про що не раз заявляли керівники Російської держави - і президент, і глава уряду, і тим, що здійснюється сьогодні з боку так званої несистемної опозиції, лежить прірва».

====

Невже Анафангел забув, що в російців є свій недоумок Гундяєв?

Верхівка Російської православної Церкви знову потішила тих, хто критично ставиться до неї. Спершу 8 грудня голова відділу РПЦ із взаємовідносин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін наголосив, що для подолання політичних розбіжностей російському суспільству необхідно не забувати про уроки Великої смути. 

"Урок подолання Смути, урок творення народної єдності, урок напоумлення народом еліти повинен бути не тільки надбанням історичних доль, цей урок, я в цьому переконаний, важливий для нашого майбутнього. Його потрібно твердо вивчити, щоб уникнути нових смут, в які багато хто сьогодні хотів би ввергнути Росію ", - сказав він на слуханнях, присвячених підготовці до святкування 400-річчя подолання Смути і відновлення державності, яке відбудеться наступного року. На думку Всеволода Чапліна, "цей урок треба вивчити, щоб зрозуміти: Росія може вижити й утвердитися як потужна сила в історії тільки за умови єдності всіх верств суспільства, єдності народу і влади, єдності поверх національних і політичних поділів". Звучить гарно, якщо відволіктися як від політичної ситуації, що склалися нині в Російській Федерації, так і від способів, яким правлячий режим встановлює цю "єдність народу і влади".
 
Далі – більше. 17 грудня патріарх РПЦ Кіріл після літургії в московському храмі Христа Спасителя на честь свята святої великомучениці Варвари виступив із ледь не програмною проповіддю, закликавши росіян не ставати жертвами "інформаційних технологій", що мають на меті "круто поміняти історичну течію нашої Вітчизни", підкресливши: "Сьогодні масові настрої людей визначаються не Божої правдою, а інформаційними технологіями. Ними користуються всі, хто відстоює свою людську правду. Ми знаємо, до чого це доходить в деяких країнах, коли знову проливається кров. Як важливо, щоб ми, спадкоємці великої Росії, пройшли через страшні випробування ХХ століття сьогодні виявилися здатними сприйняти уроки минулого, не повторювати помилки батьків 1917 року і тих, хто в 90-і роки круто міняв життя нашого народу ". Мовляв, це все гординя "подвигає одних судити можновладців, а інших захоплювати владу чужими руками і ціною чужих життів". Треба займатися самовдосконаленням, а не політичними акціями: "Ми ніколи не вийдемо з кризи, поки ми не змінимо людини... І слід охати або ахати, коли суспільство наше здиблюється конфліктами, і не потрібно нарікати на неправильність ведення справ в державі, коли саме від серця людського виходять лихі думки, що реалізуються в корупції, в злочинності, в байдужому ставленні чиновників, у найвищому градусі конфліктності та конкурентності між людьми... Коли дорослі діти останнім діляться, щоб підтримати життя батьків, коли людина неозброєна і навіть слабка в поїзді метро повстає, щоб захистити дівчину від нападів бридких і поганих людей і опиняється в реанімації – це Божа правда, і не потрібно політичних програм, щоб відчути серцем цю Божу правду".
 
Знов-таки, наче й гарно звучить, але що має на увазі патріарх Кіріл, говорячи про 1917 рік? Скинення прогнилого самодержавного режиму (який, до речі, перетворив РПЦ на підпорядковану собі суто бюрократичну інституцію, скасувавши навіть таємницю сповіді) і спробу ствердження демократії, яка включала відтворення незалежної Церкви – чи більшовицько-атеїстичний переворот? Чи й перше, й друге одночасно? А засудження здійсненого в 1990-х (нагадаю, головним тоді стали ліквідація СРСР, економічні реформи, нова спроба ствердження демократії в Росії та нове унезалежнення РПЦ від влади)? Якщо є претензії до способів проведення соціально-економічних трансформацій, наслідком яких стало уставлення державно-олігархічного капіталізму, то про це треба було так і сказати. Але, схоже, і 1917-й, і 1991-й для патріарха РПЦ мічні реформи, я РПЦ)ація СРСР, нова спроба ствердження демократії в Росії юрократичну інституцію, скасувавши навіть таємниє предметом постійних інвектив (заява, про яку йдеться, - далеко не перша) саме
Читать

Дізнавшись про те, що Межигір’я стало тепер рекреаційною зоною, я уявив собі ці одухотворені вервечки трудящих, спортсменів з м’ячами, луками, списами і туристів з мангалами. А на воротах – усміхненого господаря, який радісно вітає гостей.

Ну хіба це справді не покращення життя?

Ще й яке покращення. От тільки на ідеологічному фронті у нас повний провал. Або, як казав тов. Сталін, запаморочення від успіхів.

Пригадайте, як не так давно у Росії судили хлопчину, який в Інтернеті щось там негарне писав про кацапів. Їхня ФСБ вирахувала його без проблем і притягла до відповідальності. А тим часом у нас може хто завгодно писати про українців різні свинства і нічого йому за те не буде.

Може, тому що у нас зараз влада належить виключно росіянам? Ось і президент позитивно відгукнувся про законопроект на захист російської мови. Ну, я йому не дивуюся. Це його рідна мова, от він її, як уміє, так і плекає.

Але що ж нам, бідолашним аборигенам робити? Як нам себе захистити?

СБУ знову ж таки захищає не нас, україномовних, а тих других. От я б і запропонував іншу назву для цієї поважної установи – СБРУ. А то якось незручно я себе почуваю.

Купив недавно футболку… Ну, цю… „Спасібо…” цим… за… цього… А тепер не знаю, чи можу її вдягнути, бо чую, що УБОЗ полює за тими футболками. Таке враження, що я сів у машину часу і повернувся років так на 25.

Скромний працівник стадіону „Динамо” Андрєй Саламатов, якого начебто з роботи уже звільнили, хоча сам він каже, що ніхто його не звільняв, ставши в позу Валуєва, виклав в Інтернеті свій погляд на нас, аборигенів: „Украинской нации никогда не было, нет и не будет! „Украинская нация” и “украинский язык” – это исскуственные химеры созданные для расчленения и уничтожения Русского народа.

Все “украинцы” – это Русские, или “бывшие” Русские, а “Украина” Русская земля, оккупированная подонками и предателями, целенаправлено переплавливающими Русских людей в высосаных из пальца “украинцев”, а по сути делающих из них анти-русских.

Мирится с этим невозможно, это будет соучастием в преступлении. Нет никакого смысла в существовании нескольких Русских государств, а значит мы должны объединится в одно Российское Государство”.

Та це ще не все. Саламатов “В Контакте” перебуває в групах “НКВС”, “Наша родина СССР”, и “Я чекист”, а в мережі „Мой мир” у розділі “коротко о себе” вказав: “Советский человек – гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго…”

Ну ФСБ точно б знала, що з таким типом робити. А СБУ? Невже вона не бачить тут заклику до повалення існуючого ладу? Ні? А якщо на хвильку відірватися він здування порошинок зі свіженьких пагонів? Якщо, наприклад, викликати громадянина і поцікавитися: а хто ж то такі ті „подонки и предатели”, які окупували „русскую зємлю”? А раптом виявиться, що то Кабмін на чолі зі знатним капустоводом? Або ще й гірше – з цим… котрий… на майці? Бо ж вони начебто ніколи не заявляли, що „савєтскі люди”.

Нє, я б за такі прорахунки погони не давав, а зривав.

Окремо питання до Суркіса. А що якби хтось оте саме написав про вашу націю? Були б якісь наслідки? Тому візьмемо ще один бік ідеологічного фронту – ксенофобію. Читай – антисемітизм. Воно, звичайно, як подивитися на українських євреїв, то семітів там удень з вогнем не знайдеш. Не той фасон. Так що у нас із цим ділом усе гаразд, незважаючи на усі камлання Рабіновича і Фельдмана. Я б їм так сказав: пацани, ви в дзеркало дивилися? Які ви семіти? Ну, на крайняк ліца кавказкой національності.

Але ворог не дрімає. А хто виявився ворогом старозавітного народу? Не повірите: цигани! Мало того, що вони вимагають,
Читать

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...