Дізнавшись про те, що Межигір’я стало тепер рекреаційною зоною, я уявив собі ці одухотворені вервечки трудящих, спортсменів з м’ячами, луками, списами і туристів з мангалами. А на воротах – усміхненого господаря, який радісно вітає гостей.

Ну хіба це справді не покращення життя?

Ще й яке покращення. От тільки на ідеологічному фронті у нас повний провал. Або, як казав тов. Сталін, запаморочення від успіхів.

Пригадайте, як не так давно у Росії судили хлопчину, який в Інтернеті щось там негарне писав про кацапів. Їхня ФСБ вирахувала його без проблем і притягла до відповідальності. А тим часом у нас може хто завгодно писати про українців різні свинства і нічого йому за те не буде.

Може, тому що у нас зараз влада належить виключно росіянам? Ось і президент позитивно відгукнувся про законопроект на захист російської мови. Ну, я йому не дивуюся. Це його рідна мова, от він її, як уміє, так і плекає.

Але що ж нам, бідолашним аборигенам робити? Як нам себе захистити?

СБУ знову ж таки захищає не нас, україномовних, а тих других. От я б і запропонував іншу назву для цієї поважної установи – СБРУ. А то якось незручно я себе почуваю.

Купив недавно футболку… Ну, цю… „Спасібо…” цим… за… цього… А тепер не знаю, чи можу її вдягнути, бо чую, що УБОЗ полює за тими футболками. Таке враження, що я сів у машину часу і повернувся років так на 25.

Скромний працівник стадіону „Динамо” Андрєй Саламатов, якого начебто з роботи уже звільнили, хоча сам він каже, що ніхто його не звільняв, ставши в позу Валуєва, виклав в Інтернеті свій погляд на нас, аборигенів: „Украинской нации никогда не было, нет и не будет! „Украинская нация” и “украинский язык” – это исскуственные химеры созданные для расчленения и уничтожения Русского народа.

Все “украинцы” – это Русские, или “бывшие” Русские, а “Украина” Русская земля, оккупированная подонками и предателями, целенаправлено переплавливающими Русских людей в высосаных из пальца “украинцев”, а по сути делающих из них анти-русских.

Мирится с этим невозможно, это будет соучастием в преступлении. Нет никакого смысла в существовании нескольких Русских государств, а значит мы должны объединится в одно Российское Государство”.

Та це ще не все. Саламатов “В Контакте” перебуває в групах “НКВС”, “Наша родина СССР”, и “Я чекист”, а в мережі „Мой мир” у розділі “коротко о себе” вказав: “Советский человек – гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго…”

Ну ФСБ точно б знала, що з таким типом робити. А СБУ? Невже вона не бачить тут заклику до повалення існуючого ладу? Ні? А якщо на хвильку відірватися він здування порошинок зі свіженьких пагонів? Якщо, наприклад, викликати громадянина і поцікавитися: а хто ж то такі ті „подонки и предатели”, які окупували „русскую зємлю”? А раптом виявиться, що то Кабмін на чолі зі знатним капустоводом? Або ще й гірше – з цим… котрий… на майці? Бо ж вони начебто ніколи не заявляли, що „савєтскі люди”.

Нє, я б за такі прорахунки погони не давав, а зривав.

Окремо питання до Суркіса. А що якби хтось оте саме написав про вашу націю? Були б якісь наслідки? Тому візьмемо ще один бік ідеологічного фронту – ксенофобію. Читай – антисемітизм. Воно, звичайно, як подивитися на українських євреїв, то семітів там удень з вогнем не знайдеш. Не той фасон. Так що у нас із цим ділом усе гаразд, незважаючи на усі камлання Рабіновича і Фельдмана. Я б їм так сказав: пацани, ви в дзеркало дивилися? Які ви семіти? Ну, на крайняк ліца кавказкой національності.

Але ворог не дрімає. А хто виявився ворогом старозавітного народу? Не повірите: цигани! Мало того, що вони вимагають, аби їх ромами називали! Це ж так, чого доброго, і німці свої претензії висловлять, і угорці, а там і китайці…

Ну, та менше з тим. Зійшлися цигани з євреями на полю битви під назвою Бабин Яр. Передував цьому грандіозний план заходів, розроблений нашим відомим ідеологом єдіной і нєдєлімой Дмитром Табачніком. План заходів просто таки захоплює. Я собі уявляю радість школярів. Тим більше, що діткам дохідливо пояснять не тільки, усе про Голокост, а й про нацизм. А від цього неважко передбачити, які паралелі з нацизмом відшукають у нашій сучасності. Адже банери з Шухевичем і Бандерою на переконання професійного семіта Рабіновича, „циничного олигарха с отнюдь не диссидентским тюремным прошлым”, як висловився Семен Глузман, – це нацизм і фашизм.

Так от. До організаційного комітету з підготовки і проведення заходів до 70-тиріччя трагедії у Бабиному Яру не запросили жодної циганської організації. Представники ромів обурилися: «Це дає нам підстави розглядати План заходів… як бізнесовий проект з відмивання бюджетних коштів через єврейські фонди. Робиться це на кістках предків народу Рома, ігноруючи пам’ять жертв Голокосту – розстріляних ромів у Бабиному Яру. Рома України і наша організація вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу Рома».

А незабаром зник і символічний камінь, встановлений циганами у 2009 в пам’ять жертв їхнього народу. А відтак і пам’ятник циганській балагулі (кибитка) теж зник з Бабиного Яру і опинився аж у Кам’янці-Подільському.

«Толик, не надо превращать Бабий Яр в общежитие!», – заявили автору пам’ятника Анатолію Ігнащенкові дуже впливові семіти.

Звичайно на одній жилплощаді із професійними євреями циганам не місце. Як і оунівцям, яких там теж розстріляли.

Та це ще квіточки. Невтомний Рабінович вирішив узагалі збудувати меморіал Бабиного Яру не на місці розстрілів, а окремо. „Если все задуманное будет осуществлено, то посетители Национального историко-мемориального заповедника “Бабий Яр”, увидев невдалеке (350 метров) мемориал “Бабий Яр” В. Рабіновича могут задать резонный вопрос: если это тоже Бабий Яр, то почему он за пределами заповедника? Скорее всего, ответ – у каждого свой Бабий Яр – не будет воспринят с пониманием”, – зреагував на це Лев Дроб’язко.

Крім цього на чотирьох гектарах Рабінович вирішив висадити „32 тысячи деревьев („это значит, что дерево от дерева будет находиться на расстоянии 1,1(!) метра”, – уточнив Л. Дроб’язко), на каждом будет табличка с именем человека, расстрелянного в Бабьем Яре”.

Ну, що не буде там імен поетів Олени Теліги й Івана Ірлявського – це зрозуміло. Бабин Яр – нє общєжитіє.

Тобто планується така собі потьомкінська дєрєвня. А у цьому мистецтві наш Бендер-Рабінович мастак. Він уже в Єрусалимі встановив сімсоткілограмову позолочену Менору і всім оголосив, що вона золота. Пілітє, Шура!

Юрій Винничук