В моем советском прошлом было много легенд, которые помогали людям ощутить себя «пупом земли». Для этого на заре большевистской власти создавались разные структуры, занимавшиеся пропагандой. Но, поскольку достижений у советской власти почти никаких не было, то их нужно было придумывать. К примеру, что создали в своей истории русские люди.

В СССР точно знали, что радио придумал Александр Попов, но не говорили, что первые опыты с электромагнитными волнами провели француз Эдуард Бранли и англичанин Оливер Лодж. А основоположником, создателем радио является итальянец Гульельмо Маркони.

Или создатели первого паровоза – не папа с сыном Черепановы, до них уже было сделано несколько паровых машин французом Коньо, американцем Эвансом, шотландцем Мэрдоком, чехом Божеком. И первый самолет был не русский. И первое книгопечатание было не в современной России. И вообще, много разных легенд после распада СССР рухнули и разочаровали многих, кто в них верил.

Но ведь верят до сих пор. Верят, что итальянский «Fiat» древней модели – это советский автомобиль «Жигули». А автомат Калашникова – не переделанный из автомата Хуго Шмайссера, а самый что ни на есть советский, и даже – русский. И так далее. Перечень изобретений и сочинений, сворованных и присвоенных может составит тысячи страниц.

С историей такие же проблемы. Крым ну никаким боком не русское название, но считается «русским», поскольку завоеван российской империей. А то что Крым несколько тысяч лет был и греческим, и римским, и турецким, и конечно крымскотатарским, в России мало кого волнует. Технология присваивания очень проста и неприхотлива – захотел и сказал, что Крым – «русский». Своровал и сказал, что это – исконно «русский».

​​Так «исконно русским» стал «Авиамарш» – «все выше, выше и выше стремим мы полет наших птиц...», на деле – сворованный немецкий марш «Das Berliner Jungarbeiterlied», известный еще с 20-х годов прошлого века. И популярная советская песня «Маленький барабанщик» была сворованной и изначально называлась «Lied vom kleinen Trompeter».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Страна была закрытая, за «железным занавесом», у кого воровали, те не знали. А что воровали, в советские люди тоже не знали. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили, называли ворованное советским или «русским», главное – убеждали население, которое беспрекословно верило вранью.

Отдел пропаганды ЦК КПСС было самым важным органом советской власти. Не важно, как работали Отдел промышленности или сельского хозяйства, но советское население в очередях за сосисками или чехославацкими сандалиями должны были гордо говорить, что СССР – самая великая страна в мире. Пропаганда воспитывала патриотов, которым не нужно было думать своими головами, за них думали в ЦК КПСС. Советская ложь распространялась по нескольким направлениям.

Военная ложь состояла из многочисленных «подвигов», сочиняемых как военными, так и журналистами, писателями, поэтами, художниками, кинематографистами. Например, Макс Альперт снял постановочную фотографию, известную под названием «Комбат». К ней придумывалась история политрука Клочкова. Потом за Клочкова придумали слова «Велика Россия, а отступать некуда — позади Москва!». Сама легенда про 28 героев-панфиловцев была сочинена в газете «Красная звезда», вначале, 27 нояря 1941 года в заметке военкора Василия Коротеева, в следующем
Читать

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать

Народний депутат від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко назвав голлівудську зірку жидівку Мілу Куніс "жидівкою". Через це в інтернетах вже декілька днів точиться дискусія - здебільшого біля питання чи є слово "жид" образливим і чому українці вперто не хочуть називати жидів "євреями".

Особисто я й надалі буду вживати слово "жид", для мене це понятт принципове, адже відмова від нього буде означати втрату частини національної ідентичності. Нехай ті кому не подобаяться це слово, поважає українську мову і українські традиції, або йдуть на х.й разом із своєю мультікультурністю і толерантністю. (нещодавно ми знову бачили цю "толерантність" в Газі)

Я не вважаю, що в слові "жид" прихована якась образа, і це підтверджує близька нам польська мова. В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто образливого характеру.  

Зрозуміло це відноситься і до творчості  тогочасних українських письменників,  зокрема, Т. Шевченка. Полякам пощастило: вони відбилися від жидобільшовиків і почали жити у власній незалежній державі - без червоного терору, розкуркулювання, голодоморів та репресій. І їм ніхто не нав'язував як треба казати "жид" чи "єврей".

За Радянської влади, керівництво якої складалося переважно з жидів, в період громадянської війни слова "жид" 
Читать