|
Авторизация
Меню
Категории
Календарь
|
Четверг 11 апреля 2013
Сообщение прочтено 2810 раз
 |
1596 року за Лубнами на Солониці
Живу — назад. Я — Наливайко. Все.
Ми починаєм битву за Вкраїну.
Наш чорний вус у чорний гнів тече,
І юний меч наш розгинає спину.
Не прапор-раб, не прапор-порохня
Нам обпожежив душу, товариство.
Не встанемо, братове, із коня,
Доки не стане в полі нашім чисто.
В суцільних ворогах пройшли роки-рої,
Руїна захлинається руїною.
Ми на Вкраїні хворі Україною,
На Україні в пошуках її...
Забудьмо все у цю священну мить.
Забудьмо наші розбрати і чвари.
Я вас веду — і воля нам горить,
Вона горить нам вічно, як Стожари. "Остання сповідь Северина Наливайка" М.Вінграновський (уривок) 1966р. |
Среда 20 марта 2013
Сообщение прочтено 355 раз
|
О, як люблю я рідний край
І в щастя мить і у негоду!
Дунай, Дунаю мій, Дунай,
Ти у піснях мого народу.
...
Читать |
Понедельник 18 марта 2013
Сообщение прочтено 167 раз
|
Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи лунають
По рідній коханій моїй стороні.
І, може, де кобза найдеться,
Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні. І, може, заграє та кобза вільніше,
Ніж тихії струни мої.
І вільнії гуки її
Знайдуть послухання у світі пильніше;
І буде та кобза — гучна,
Та тільки не може вона
Лунати від струн моїх тихих щиріше.
Л.Українка 1890р.
|
Воскресенье 24 февраля 2013
Сообщение прочтено 477 раз
|
Всюди наші українські лиця,
але де не йди чи де не стань,
по-російськи чтокає
столиця,
наче це не Київ, а Рязань.
Чтокають нащадки
гречкосіїв
і нащадки козаків довкруж.
Витравила все святе Росія
з українських легковірних
душ,
аби нас тримати
за тубільців,
дворових індиків — не орлів.
Меншає свідомих українців,
більшає задурених хохлів…
Я іду, прибитий, по майдану
між чужими нашими людьми,
і кричати хочеться —
Богдане,
злізь з коня, манкуртів
врозуми! Володимир Сіренко
|
Категории:
Патріотизм , вірш
Воскресенье 13 января 2013
Сообщение прочтено 566 раз
|
Говнотьма на меті, або очевидність речей! (філософська трагікомедія) Дійові особи: spyglass - людина овоч, у вигляді тєрпіла Прикол - просто поц leginaest - неопріделенноє непріятно пахнущеє картавоє тело ORION - людина-світло Родіна Мать - символічна і велична статуя Чан з дротами - тара, символічний винахід цивілізації Сцена зображає собою переважно темну неосвітлену панораму. На задньому плані вісить невелике, ледь підсвічене простирадло, на якому зображена фотофіксація міста. Праворуч на сцені знаходиться дерев'яний, поточений термітами стіл. Біля нього стоїть стуло у вигляді савдепівської табуретки. На столі горить карасінова лампа. Праворуч сцени стоїть Родіна Мать - це величезний пам'ятник що на піднятих руках тримає дерев'яного гроба. Голос з темряви: -Макулатуру здал, бутилкі, Бомжей пивком я угостил, Собдрал за ето с пьяні філкі, Іх телок так же закадріл... До столу з темряви виходить Прикол. Це нєвзрачний мужик з м'якими канцелярськими руками й величезною дупою. Він вдягнений у рвану сорочку, затерту на місті локтей, та савдепівські сині спортівки з бретельками під п'яти. На драних носках надіті домашні тапочки. Прикол сідає до столу й дивиться на глядачів. Прикол (в пів голоса по наростаючій): -А гідність, честь, і людські ідеали, Любов до ближнього свого, Духовність, святість - їх ми не пізнали, Не мозку справи то мого. Патріотизм сміття, розвага ідіотів, Навіщо це піднесення - ЗАЧЄМ? Во мраку не відать тих патріотів, Бо тінь не сочітаєца з вогнем... (на мить задумується та кривиться, через деякий час продовжує): Живу я стільки років на землі,
Читать |
Категории:
проза , Патріотизм , притча , вірш , гумор , барыги , громада , куточок душі. , Добрі новини , гої , дегенераты , бандити , антиукраїнізм , бидло , недоумки , от души... , філософська повість , пісні , символізм , філософське , класика
Понедельник 27 августа 2012
Сообщение прочтено 223 раз
 |
Чорти літають, зорі гасить світ
в маленькім місті. Я мовчу і свідчу
ту кожну душу - рідну і правічну,
як твої стегна Єви і Ліліт.
Я падав, Анно, як падуть мости,
безсилі знову душі поєднати.
Мабуть з кохання плутає хвости
трипільський вітер відьмі пелехатій.
Тремтіння, Анно... І дрижить земля.
Я кров'ю вріс у ці ліси й озера.
Твій милий біос, щем і ноосферу;
наосліп йшов, на подих звідтіля.
Чорти літають - поштарі за Збруч,
дають птахам свої листи пропащі.
Трипільський вітер носить межируч
цих янголят, що заблукали в хащі.
Душа пропала. Чом Господь не дасть,
щоб повернути, натягнувши віжжі.
Стирчать світи, як камені наріжні.
І жити - тісно, і померти зась.
Олег Короташ 2008р.
|
Пятница 24 августа 2012
Сообщение прочтено 322 раз
|
Війна закінчилась в душі, Зостався слід тяжкий кривавий, Притихло все навколо, рани, Живуть у тілі мов кліщі. ОУН-УПА і Січ козацька Пропали в безвісті віків, І не гримлять шторми морів, Слухняна тиша живе рабська. Здалось красу вже не калічать, Вона встає, живе, горить, Їй кожний день і кожна мить Немов розквітнути все зичить… Все очищається від крові, Що протікала тут колись, Що нею край увесь покривсь, Але болять іще в нас скроні. Герої славні спочивають, В яких ожила кров в серцях, На наших стягах – прапорах, Слова і нині їх лунають. То є святі слова, то мова, Яку сказали ті серця, Що будуть жити без кінця, Вони говорять нам їх знову: -Коли орнаментом свободи Укритий буде простір твій, Здійсниться прояв наших мрій, Стражденним буде нагорода! don-ki-HOT 2001p. |
Воскресенье 12 августа 2012
Сообщение прочтено 447 раз
|
І знову зрада. Знову поряд смерть Пасеться. Десь недалеко Камера і нари. До його горла не дістати. Омріяна війна Вже може не початись. Як страшно вечорами. Тікаю в степ, Під землю, в небо, в ліс, Де дико, вогко, тепло. Забути все. Я згодом по щоденнику згадаю Їх імена і назви І як звуть Мою війну. Я екзистую. Тепло. Порожнеча - вище благо. Себе заховано в собі - Розлите масло по воді. Не праведник в соборі, Грішник ближче В бункері до Бога, У схованці, у схроні. Я встану і піду Ходою ле́гкою, мов тінь. Я вийду з порожнечі на дорогу, Я віднесу їм смерть. З грудей у них Я вирву перемогу. Дмитро Корчинський
Читать
|
Воскресенье 22 июля 2012
Сообщение прочтено 720 раз
|
Людина, жінка, поетеса, Велика постать, хто вона? Одна з рушівників процесу… Насправді ким вона була? Жила у час важкий, кривавий, Одні лиш біди, голод, смерть, Народи в пазурі прибрали, Війни пекельна круговерть… Та чи злякаєш божевіллям Блажене серце, велич, дух?! Катам не вирвати з корінням, Народну силу, волю, рух. Вона – Теліга, серця сила, У славі вийшла над вогнем, Тендітна, мила і красива, Думки, вуста - були мечем. Чи Україна би відбулась? Чи жили б ми, а може ні? Якби Олена не торкнулась, Перстом тріумфу в тій війні. don-ki-HOT 2001p.
|
Суббота 21 июля 2012
Сообщение прочтено 572 раз
|
Ветерани, що пишуть вірші, скарги,
одаліски, що поночі йдуть на лови,
аноніми, що вкупі становлять черги,
франкмасони, що в'ють павутини змови, пушкіністи, твердим розчулені знаком,
патріоти, над кіром пониклі в думах,
юнаки, що б'ють або ставлять раком,
пияки, що знаються на парфумах, росіянки пишні, з яких купецьке
випирає щоками, грудьми, задами,
кавалери їхні, також опецьки,
імбецили з рисами далай-лами, всяка інша потолоч, інше дрантя,
всі на світі раси, народи, люде!
Я стомився від кремлівських курантів.
Прощавайте, завтра мене тут не буде. Прощавайте, всі! І ти, круглолиций,
що з гори, як манну, даруєш укази.
Я, можлива здобич твоїх міліцій,
я боюсь, що вони застосують гази. Прощавайте, храмів хрести щербаті,
під якими тужив я і вив совою!
Ці слова я не викричав на Арбаті:
десь вони замерзли понад Москвою. Юрій АНДРУХОВИЧ Із циклу "ЛИСТИ В УКРАЇНУ"
|
|
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
