Авторизация
Меню
Категории
1 квітня (1)
11 квітня (1)
25 березня (1)
29 березня (1)
ZOG (2)
агентура (1)
агрессия России в Крыму (2)
Азаров (1)
алкоголь (1)
антиукраїнізм (1)
апокаліптика (1)
атеїзм (1)
атракціон (1)
афера (2)
аферисти (1)
аферисты (5)
бабло (1)
бандити (1)
бандиты (2)
банки (1)
банкрутства (1)
барыги (1)
безблагодатна церква (2)
безробіття (1)
беспредел (1)
бидло (1)
бляди (2)
Богдан Ступка (1)
бойкот (1)
борги (1)
бордель (1)
брехня (2)
вибори (1)
відповідь "унылому" (1)
війна (1)
вірш (4)
влада (1)
ГАЗ (1)
Газпром (2)
ганьба (1)
гендлювання (1)
гени (1)
геноцид (1)
гены (1)
герої (1)
гетто (1)
гешефт (2)
гниды (3)
гої (1)
гонево (1)
гра (1)
Граматика (4)
громада (1)
Гроші (1)
ГуSSкій міръ (1)
ГУЛАГ (1)
гумор (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (2)
Даунбасс (3)
дауны (8)
дебилосталинисты (9)
дегенераты (1)
дегенерація (1)
демагоги (1)
депозити (1)
Депозиты (1)
дешевый пиар (3)
дитяче (1)
діти (1)
Добрі новини (1)
документи (1)
донбасс (2)
друга світова війна (1)
євреї (6)
Європа (1)
жиди (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (5)
жидофашизм (1)
Життя (2)
ЖКГ (1)
зайди (2)
заколот (1)
закон (1)
зарази (1)
землеМЫСЛИЕ обязательно (3)
злидні (1)
злочин (1)
Злочини (2)
злочинці (3)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
инциденты (1)
ізраїль (1)
імперія (2)
Інтернет (1)
інтернет-технології (1)
інформаційні війни (1)
історична школа (1)
Історія (1)
карлики (1)
картина мира (2)
кацапи (1)
КГБ (2)
Київ (1)
класика (3)
Клоуны (1)
комунофашизм (1)
конституція (1)
контроль (1)
концтабір (1)
корупція (1)
космополиты (1)
кохання (1)
криза (1)
Крим (1)
ксенофобія (1)
курва (2)
курви (1)
куточок душі. (1)
лайно (2)
лохи (2)
Лохокост (1)
Львів (1)
любовна романтика (2)
любовне (1)
люстрація (3)
майстер-клас (1)
маніпуляції (5)
манкурти (2)
масони (3)
масонізм (2)
менти (1)
Мистецтво (1)
Михайло Коцюбинський (1)
міфи (2)
мова (1)
моральные уроды (7)
мордва (1)
москалі (1)
московиты (1)
московія (7)
московские пархатые (2)
московські попи (1)
Моссад (1)
мрази (2)
мракобесие (2)
мудаки (6)
мысли (3)
народне малярство україни (1)
настроение (1)
нацизм-комунізм (1)
нацизм-сіонізм (2)
неадекваты (6)
недоумки (1)
неосталіністи (6)
НКВД (1)
обрізання (1)
Одеса (1)
оккупированный Крым (1)
окупанти (4)
опозиція (1)
ординці (2)
от души... (1)
от души... задумчивое (1)
п'ята колона (1)
парламент (1)
партия рецидивистов (1)
Патріотизм (3)
педофилы (1)
пидорасы (1)
пісні (2)
погроми (2)
Поезії (1)
полезная информация (4)
Польща (1)
попи (1)
Постаті (1)
права человека (1)
православие головного мозга (4)
притча (1)
провокатори (1)
провокації (1)
прогнози (1)
продажна церква МП (1)
проза (1)
пропаганда (1)
проповедь (1)
проституция (2)
проходимцы (3)
психотерор (1)
Путин (3)
путин хуйло (11)
путин-хуйло (1)
путинизм-кретинизм (8)
путлер (6)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (2)
рашизм (18)
Рашка-говняшка (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (2)
режим (1)
релігійне (2)
реформы (1)
рифма (9)
розстріли (2)
романтика (2)
російці (5)
российские (7)
российский язык (5)
русские люди (6)
русско-украинская война (1)
русско-фашистские захватчики (7)
санкции (1)
сатаністи (2)
СБУ (1)
свобода слова (2)
СВЯТО (1)
секта (1)
сергианство (1)
символізм (3)
сіонізм (2)
сіонізм-расизм (3)
скандал (2)
слово (1)
собаки (1)
совки (5)
совок (2)
соціальне (1)
соціальні мережі (1)
спецоперація (2)
СРСР (2)
стереотипы поведения (1)
Стихи (2)
стукачи (1)
ступка (1)
суд (2)
сэяним (2)
Табачник (1)
Таежный союз (1)
таємниці (1)
талмудическая ложь (1)
терор (1)
террористы (4)
Тимошенко (1)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (1)
тягнибок (1)
украинофобия (1)
Україна (3)
українофобія (1)
Українська мова (1)
українська пісня.українське слово.Петро Радейко (1)
українське народне малярство (1)
українське слово.М.Коцюбинський. (1)
українці (6)
укрпошта (1)
учение созданное евреями для гоев (4)
фальсифікації (1)
фармазоны (1)
фарс (2)
фашизм-путинизм (4)
фашистская Россия (7)
фестиваль (1)
філософська повість (1)
філософське (1)
фото (1)
ФСБ (2)
Хабад (3)
хватит кормить Москву (1)
хозари (1)
Хрень (1)
хуцпа (2)
цензура (1)
Церква (1)
Церковь (1)
цимес (3)
цицьки (2)
чекистская хунта (1)
чужі букви (10)
шабаш (1)
шахрайства (1)
Шевченко (1)
шизофреник Путин (4)
Шимон Перес (1)
Шоабизнес (1)
шовинизм (1)
Шпана (5)
штучки (5)
що не продається (3)
экономика (1)
юдаїзм (3)
юдонацизм (3)
юдофашисты (3)
Янукович (1)


Календарь
 Январь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Пятница 12 декабря 2014
Сообщение прочтено 232 раз

Недавно министр культуры России Владимир Мединский назвал Россию «Рашка-говняшка». Вот полностью фраза Мединского:

«В чем я не вижу смысла — это снимать киноленты на деньги Министерства культуры, которые оплевывают выбранную власть, даже не критикуют. Это про тех, кто снимает кино по принципу "Рашка-говняшка". Зачем? Какой-то государственный мазохизм. Этого мы делать не будем, в остальном поддерживаем широкий спектр фильмов».

"РАШКА-ГОВНЯШКА" - Владимир Мединский, министр культуры России.

По этому поводу российский обозреватель Матвей Ганапольский пишет:

"Думаю, что нам за употребление этого словосочетания про «Рашку…» следует Мединского даже поблагодарить, ведь он его легализовал. Отныне этот «говнистый перл», произнесённый устами самого министра культуры, СМИ могут безбоязненно употреблять в публикациях. А если придёт Роскомнадзор, нужно всего лишь показать им оригинал и напомнить, кто именно посчитал, что подобное можно произносить вслух. Так что полезное начинание Мединского тут налицо."

А вот что сказал известный писатель Виктор Шендерович:

"«Рашка-говняшка» останется и будет намертво связано с именем этого государственного деятеля. ... он этим войдет в историю. Вот помянёте мои слова. Знаете, часть лица – нос, поэт – Пушкин, фрукт – яблоко, Хрущев – кукуруза. Какие-то ассоциации, вот первое что приходит на память...  Язык, он действительно очень… его пробивает таким разрядом тока и жестко связываются слова, ассоциативный ряд называется. Ничего с этим не сделаешь. Хрущев – кукуруза, хотя кроме этого этот бог знает, чего - и хорошего и плохого: от освобождения сталинских узников до расстрела в Новочеркасске – бог знает чего, а осталась кукуруза. Прилепилась словцо. Так вот помяните мое слово – будем вспоминать через десять лет: А кто у нас был? А вот этот – «Рашка-говняшка» - вот все."

Ну что же, видимо всем блоггерам пора вводить выражение «Рашка-говняшка» в теги и категории - оно уже стало легальным и официальным!

Кстати, именно Мединский первым рассказал о том, что русские имеют одну лишнюю хромосому!

 

Читайте также:

Кремлю выгодна дегенерация общества

 


Воскресенье 20 июля 2014
Сообщение прочтено 450 раз

В моем советском прошлом было много легенд, которые помогали людям ощутить себя «пупом земли». Для этого на заре большевистской власти создавались разные структуры, занимавшиеся пропагандой. Но, поскольку достижений у советской власти почти никаких не было, то их нужно было придумывать. К примеру, что создали в своей истории русские люди.

В СССР точно знали, что радио придумал Александр Попов, но не говорили, что первые опыты с электромагнитными волнами провели француз Эдуард Бранли и англичанин Оливер Лодж. А основоположником, создателем радио является итальянец Гульельмо Маркони.

Или создатели первого паровоза – не папа с сыном Черепановы, до них уже было сделано несколько паровых машин французом Коньо, американцем Эвансом, шотландцем Мэрдоком, чехом Божеком. И первый самолет был не русский. И первое книгопечатание было не в современной России. И вообще, много разных легенд после распада СССР рухнули и разочаровали многих, кто в них верил.

Но ведь верят до сих пор. Верят, что итальянский «Fiat» древней модели – это советский автомобиль «Жигули». А автомат Калашникова – не переделанный из автомата Хуго Шмайссера, а самый что ни на есть советский, и даже – русский. И так далее. Перечень изобретений и сочинений, сворованных и присвоенных может составит тысячи страниц.

С историей такие же проблемы. Крым ну никаким боком не русское название, но считается «русским», поскольку завоеван российской империей. А то что Крым несколько тысяч лет был и греческим, и римским, и турецким, и конечно крымскотатарским, в России мало кого волнует. Технология присваивания очень проста и неприхотлива – захотел и сказал, что Крым – «русский». Своровал и сказал, что это – исконно «русский».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили и убеждали население, что это советское или «русское»

​​Так «исконно русским» стал «Авиамарш» – «все выше, выше и выше стремим мы полет наших птиц...», на деле – сворованный немецкий марш «Das Berliner Jungarbeiterlied», известный еще с 20-х годов прошлого века. И популярная советская песня «Маленький барабанщик» была сворованной и изначально называлась «Lied vom kleinen Trompeter».

Воровали в советское время безбожно, безбоязненно и бессовестно. Страна была закрытая, за «железным занавесом», у кого воровали, те не знали. А что воровали, в советские люди тоже не знали. Воровали идеи, песни, сценарии, изобретения, самолеты и танки, автоматы и автомобили, называли ворованное советским или «русским», главное – убеждали население, которое беспрекословно верило вранью.

Отдел пропаганды ЦК КПСС было самым важным органом советской власти. Не важно, как работали Отдел промышленности или сельского хозяйства, но советское население в очередях за сосисками или чехославацкими сандалиями должны были гордо говорить, что СССР – самая великая страна в мире. Пропаганда воспитывала патриотов, которым не нужно было думать своими головами, за них думали в ЦК КПСС. Советская ложь распространялась по нескольким направлениям.

Военная ложь состояла из многочисленных «подвигов», сочиняемых как военными, так и журналистами, писателями, поэтами, художниками, кинематографистами. Например, Макс Альперт снял постановочную фотографию, известную под названием «Комбат». К ней придумывалась история политрука Клочкова. Потом за Клочкова придумали слова «Велика Россия, а отступать некуда — позади Москва!». Сама легенда про 28 героев-панфиловцев была сочинена в газете «Красная звезда», вначале, 27 нояря 1941 года в заметке военкора Василия Коротеева, в следующем
Читать


Пятница 30 мая 2014
Сообщение прочтено 176 раз
МЗС України висловлює рішучий протест у зв'язку з діями Росії, спрямованими на відверте знищення системи освіти в тимчасово окупованій Росією Автономній Республіці Крим. Про це йдеться в заяві МЗС України, повідомили УНІАН у прес-службі міністерства.

«Численні звернення громадян, сигнали міжнародних правозахисних організацій, обурення батьків, вчителів і учнів ігноруються російською стороною. Шляхом тиску і залякування прискореними темпами відбувається насильницька русифікація багатонаціонального Криму», - йдеться в заяві.

Зокрема, у МЗС обурені наміром незаконної влади перетворити єдину гімназію в Сімферополі з українською мовою навчання на російськомовну.

У міністерстві зазначили, що, відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

«У зв’язку з цим, закликаємо російську сторону до цивілізованого і поважливого ставлення до культурно-історичних, етнічних, цивілізаційних надбань цієї древньої землі і вимагаємо не порушувати прав кожного її мешканця на освіту рідною мовою», - наголошується в заяві МЗС України.

30 травня цього року з цього приводу до МЗС РФ було передано офіційну ноту-протесту МЗС України.


Понедельник 14 октября 2013
Робер | 2013-10-14 10:25:32 Пахне здобиччю
Сообщение прочтено 274 раз

На двадцять другому році Незалежності ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією.

Уявіть, що у вас з'явився сусід родом десь із Улан-тайги, оголосив вас своїм родичем, навітьбратом, й на цій підставі привласнив ваше прізвище, ім'я та по-батькові. Ви, натурально, як людина трохи боязка й делікатна, кажете – тоді я перейду на прізвище матері, аби нас не сплутали. Це добре – каже сусід, і привласнює ваше свідоцтво про народження. Ви робите собі інше – з новим прізвищем і датою, аби вважатися молодшим. Користуючись вашим свідоцтвом сусід виробляє собі пашпорт на ваше колишнє ім'я, й забирає ваші юридичні права на власність. Ваша жінка йде до нього разом із вашою квартирою, бо їй набридла ваша занадта делікатність у сексі, окрім того, офіційно він є її чоловіком.

Це не марення, це історичний факт. Так було не лише з нами та нашим сусідою – Москвою, подібне сталося у Габсбургів із Гогенцоллернами. Габсбурги кілька століть очолювали германську націю й завжди асоціювалися з германською нацією. Порівняно нещодавно з'являються прусські (тобто, мутного походження) вискочки Гогенцоллерни, й проголошують себе найголовнішими германцями. Раз так – кажуть наївні Габсбурги – ми будемо називатися австро-угорцями.

Зрештою, в Габсбургів не стало ні провідництва в Германії, ні володіння Угорщиною, й навіть до Австрії їх нині не допускають, згідно з спеціяльним австрійським законом. На двадцять другому році Незалежності ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією. Вони вкрали у нас цю назву нещодавно, десь тоді ж, як нечистокровні прусські німці почали заявляти свої перші претензії на провідництво германцями. З кінця п'ятнадцятого століття московські хани титулуються в т. ч. й великими князями, а згодом царями всія Русі. Й це багатьох вводить в оману. Неосвічені люди вважають, що Московський улус був Руссю.

Пояснюю. Титул означає часто не фактичне володіння, а лише претензії. Для прикладу, ті самі Габсбурги до 1918 року мали титул "апостольські королі Єрусалиму", хоча жодним Єрусалимом не володіли, й навіть не були євреями. Шведські монархи до останнього часу титулувалися "королями готів", хоча Остготія – це північна Італія, Візіготія – Іспанія, Причорноморська Готія – Україна. З кінця вісімнадцятого століття титул Романових майже відповідав їхнім фактичним володінням – вони загарбали більшу частину Русі, тобто України. Проте, москалі від цього не стали росіянами. Так Вікторія – королева англійців – взяла титул імператриці Індії, й справді володіла Індією, але ні вона сама, ні її англійці не стали індусами.

Якщо ми прагнемо повернути втрачені землі, зберегти своє майно, захистити наших жінок, ми не повинні називати москалів нашим справжнім іменем. Ми зобов'язані відібрати в них наше свідоцтво про народження. Русь (або грецькою – Росія) – це ми. А вони – Московія.Так і має бути в наших шкільних підручниках, на географічних картах, на шляхових покажчиках і прикордонних стовпах. Офіційні установи Московії в Україні не мають права використовувати назву "Росія". Це має бути заборонене українським судом. За це треба боротися.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого. 

Московсько-петербурзька бюрократія у вісімнадцятому столітті остаточно закріпачила своє підвладне різноплемінне населення, і
Читать


Воскресенье 12 мая 2013
Сообщение прочтено 284 раз
Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части украинцев. Фото: micto.cz
Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части украинцев. 

Известный украинский историк, искусствовед и филолог Вадим Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части граждан Украины, а нахождение при власти таких чиновников, как министр образования Дмитрий Табачник и мэр Харькова Геннадий Кернес не способствуют преодолению "совка".

Об этом историк рассказал в интервью"Главкому".

"Советское прошлое остается в сознании и поведении людей. Это быстро не устранить, хотя за последние двадцать лет что-то сделать можно было. Но кто бы это делал - доктор исторических наук Табачник? Который сначала написал цикл работ, как сталинизм уничтожал украинскую интеллигенцию. А вслед за тем, спустя годы, я увидел, как оно шло под плакатами Сталина рядом с тем, кто нес портреты этого же Сталина 9 мая в Киеве. Что происходит с этим самым персонажем, он же просто мерзавец и карьерист, который всегда ко всему приспосабливается", - считает Скуративский.

При этом историк вспоминает мэра Харькова Геннадия Кернеса, который в последнее время выступил ярым защитником памятников Ленину.

"Но у какого-то харьковского мэра это выглядит более органично. У последнего гуманитарный кругозор на уровне "учащегося начальных классов Харьковской гимназии" каких-то 1880-х годов. Поэтому имеем то, что имеем. Понимаете, украинский чиновник - это мерзавец, который обустраивает свою карьеру. Может, есть какие-то другие чиновники, но пока я их видел не много. И для этой карьеры годится все - памятники Ленину, марксистско-ленинская мифология, советское прошлое в представлении СССР", - рассказал историк.

"Вот и имеем ситуацию - ультрабуржуазный мэр Кернес, но ему подавай памятник Ленину. Как ты собираешься творить новую формацию и тот же неуклюжий памятник? Ничем, кроме скандала, это не кончится", - подытожил Скуративский.
Джерело: http://gazeta.ua/ru/articles/politics/_tabachnik-merzavec-i-karerist-kotoryj-vsegda-ko-vsemu-prisposablivaetsya-istorik/496578


Вторник 29 января 2013
Сообщение прочтено 245 раз

Бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України; масово і категорично відмовлятися від вивчення у школі мови окупанта - російської; активно здійснювати національне виховання через знакові націєцентричні факти нашої історії у супротиві до відновлюваної совєцько-московської ідеології. До таких дій закликає відозва Всеукраїнського об‘єднання СВОБОДА, спричинена цілеспрямованим нищенням української гуманітарної складової освіти.

Аби не дати зробити з української молоді слухняних московських рабів та яничарів, СВОБОДА закликає освітян, студентів, школярів та їхніх батьків усіма прийнятними методами боронити духовну незалежність, без якої вся інша незалежність - примарна.

"Кожна самостійна і незалежна держава освітню та наукову галузь вважає за першорядну та стратегічну. Освіта та наука є не лише ідеологічною та культурною передумовою буття нації, але її економічною основою.

З огляду на колоніяльну та холуйську ідеологію теперішньої влади, зокрема совєцько-рабський світогляд міністра освіти та науки Д. Табачніка, - ми отримали найбільшу загрозу для нашого суверенітету. Табачніки посягають на духовну основу української незалежности: мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам´ять. Без цих двох фундаментальних опор освіти та науки неможливий розвиток і побудова національної держави.

Зменшення прохідного балу з української мови під час вступу, скасування іспиту з української мови при завершенні бакалаврату, перехід на навчання іноземців з державної мови на мову ворожої держави - російську, ймовірне запровадження мови окупанта як предмету в середні школи, запровадження асиміляторського конкурсу вивчення російської мови "Лукоморьє" - все це свідчить про оголошену всередині країни війну з мовою титульної нації - УКРАЇНСЬКОЮ.

Елементом руйнації самодостатнього національного світогляду та його входження у світовий контекст є перетворення шкільного курсу зарубіжної літератури у курс російської літератури, що сповна має переорієнтувати українських школярів на російські духовні цінності та моделі поведінки.

Виняткову роль у цьому відведено переписуванню підручників з історії України, де брутально вилучено історичні факти протиборчого змагання нашої нації за право мати Незалежну Державу. Зокрема, з підручника історії для 5 класу вилучено знаменні "помаранчеві" події 2004 року, факт союзництва СССР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами та портрет Героя України Романа Шухевича, Голодомор як геноцид нації, організований Москвою, масштабну повоєнну русифікацію українських шкіл у 50-х роках, масові репресії українців у 30-80-і роки, вбивчу большевицьку колективізацію та атеїстичну чуму ХХ століття, обов´язковість знань під час вступних випробовувань життєдіяльности Героїв України Степана Бандери і Романа Шухевича. Отже, знищення української гуманітарної складової освіти - продуманий і підтримуваний ззовні план не просто міністра-українофоба, але чинного уряду та Президента.

1933 року Провідник нашої нації Степан Бандера під час навальної полонізації української освіти зініціював резонансну шкільну акцію "У боротьбі за душу української дитини", де зауважив:

"Молоді друзі! Українські школярі! [...] не дайте, щоб з Вас вороги зробили яничарів! Не дайте, щоб ляхи обернули Вас у своїх слухняних рабів! Ви маєте бути лицарями й борцями за волю України! Перед Вами велика свята боротьба".

Як ніколи, ці слова Провідника злободенні. Аби не дати зробити з нашої молоді слухняних московських рабів та яничарів, ВО СВОБОДА закликає Вас усіма прийнятними методами боронити нашу духовну незалежність, без якої вся інша незалежність примарна:

- бойкотувати і не приймати ймовірний вихід імперського підручника з історії України через принципове навчання лише за теперішніми підручниками;

- організовувати гуртки вивчення історії української державности та спецкурси "Лідери нації", "Українські перемоги",
Читать


Четверг 17 января 2013
Сообщение прочтено 183 раз

Рига – Жителі Латвії, за виключенням тих, хто отримав освіту латиською мовою і має підтверджений сертифікат, повинні здавати іспити на знання державної мови. В залежності від рівня володіння мовою, особа отримує посвідчення, в якому вказано ступінь знання державної мови. Наявність такого посвідчення обов’язкова при влаштуванні на роботу. 
 
Відповідно до закону про державну мову в Латвії є три рівня володіння латиською мовою: «А» (основний), «В» (середній) і «С» (вищий), кожний з них ще поділяється на першу і другу ступінь. Контроль за дотриманням мовного законодавства в Латвії здійснює Центр державної мови.
 
Керівник відділу контролю Центру державної мови Антонс Курсітезазначив Радіо Свобода, що кожній професії відповідає конкретний рівень. Державні посадові особи й депутати мають мати вищу категорію знання латиської мови.
...
Читать


Вторник 25 декабря 2012
Сообщение прочтено 987 раз

Уривок з книги Богдана Богослова "Сіонізм проти українців": 

Народ, про який далі піде мова, називають жидами, євреями, юдеями. Слово "жид" вживають в Руси-Україні та з усіх інших країнах світу, за винятком Московії та її колоній, де більше прийнята назва "єврей". Остання пішла від Біблії, таким чином, "євреї" мало б означати давньобіблійний народ семітського походження. На нашу мову "єврей" перекладається як "зайда", "заброда", "приблуда", що добре відповідає суті справи, бо колись одне з племен кочівників забрело у населену ханаанським народом землю Палестини. Нижче буде показано, що сучасні "євреї" до тих зайд ніякого відношення не мають. В усіх Західних країнах цей народ позначається словом, яке у нас звучить як "жид". 

Слово "жид" вживалось в усій українській класичній літературній спадщині, зокрема у наших геніальних мислителів та поетів Тараса Шевченка та Івана Франка. Образливий смисл слова "жид" в Русь-Україну принесли москвини, які познайомилися з цим народом через Біблію. Після 1917 р. колоніальним народам з Москви було наказано: для означення назви владного народу вживати слово "єврей"; слово "жид" вважати образливим (Указ керованого жидом В.Бланком-Лєніним Совєта народних комісарів від 9 серпня 1918 р.). За вказівкою Лазаря Кагановича, одного з провідників правлячої юдейської кліки, в Україні навіть був введений закон, згідно з яким за слово "жид" можна було отримати три роки в'язниці, але ще до закінчення цього строку жиди-"товаріщі" могли і розстріляти. У наш час малоросам немає чого боятися, бо цей закон уже не діє. 

Словом "юдей" (власне, від нього походить "жид") називають тих віруючих, які сповідують юдаїзм, а у більш широкому значенні також і тих безбожників, які виховувались на традиціях юдаїзма та Талмуда і вважають себе належними до жидівського народу. 

Тепер, слава Богу, ми живемо у певній мірі незалежній від Москви державі, отже можемо повернути в українську мову для широкого вживання слово "жид". Але юдеї вважають, що їх треба називати "євреями", а слово "жид" має образливий відтінок. З цим погодитись не можна, бо вважаючи слово "жид" за образливе, ми таким чином: 

- змушені підсвідоме засуджувати свою класичну літературну спадщину; 
- продовжуємо використовувати і погоджуватись з нав'язаною нам імперською термінологією; 
- у встановленні термінології і для позначення тих чи інших понять на своїй землі зважаємо на думку релігійної меншини, а не на свої 
...
Читать


Сообщение прочтено 291 раз


українська мова,євреї,жиди,українофобія,русифікація

До редакції Українських Видань “Інституту для вивчення СССР”.

Я довідався, що після видання моєї монографії — “Жидівська автономія на Україні” - виникли сумніви щодо уживаних мною термінів “жид” і “жидівський” замість прийнятих у Совєтській Україні “єврей” і “єврейський”.

З приводу цих сумнівів стверджую, що термін “жид” є властивий українській мові як теж іншим слов’янським мовам (наприклад: польська, чеська, білоруська), уживання його в згаданих мовах є природне і не має зневажливого характеру, як у мові російській. Уважаю, що в Совєтській Україні приписано уживати виключно слова “єврей” зі святенництва, щоб не викликати у читачів, котрі звикли до образливого сенсу слова “жид” у російській мові, запідозріння автора в антисемітизмі. Очевидно, ніхто з читачів моєї Монографії не запідозрить в антисемітизмі її національно-жидівського автора.

І справді, я уживаю послідовно цієї термінології в моїх українських творах уже з 1918 р., коли я почав говорити та писати українською мовою. Так, уже моя перша більша праця в українській мові — “Листи жидівського соціял-демократа про Україну”, котру я видав у Відні в 1921 р., уживає виключно термін “жид”.

Так само моя стаття про становище жидівства в СССР, надрукована в ч. 16 “Українського Збірника” в “Інституті для вивчення СССР” у Мюнхені, уживає термінів “жид”, “жидівський” і т. д. Взагалі, я засадничо ніколи не погодився б на уживання терміну “єврей” у моїх українських працях, бо добачав би в тому святенництво та боягузство.

ІІроф. д-р Соломон Ґольдельман

Єрусалим, січень 1964.

 


Суббота 1 декабря 2012
Сообщение прочтено 1045 раз

Народний депутат від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко назвав голлівудську зірку жидівку Мілу Куніс "жидівкою". Через це в інтернетах вже декілька днів точиться дискусія - здебільшого біля питання чи є слово "жид" образливим і чому українці вперто не хочуть називати жидів "євреями".

Особисто я й надалі буду вживати слово "жид", для мене це понятт принципове, адже відмова від нього буде означати втрату частини національної ідентичності. Нехай ті кому не подобаяться це слово, поважає українську мову і українські традиції, або йдуть на х.й разом із своєю мультікультурністю і толерантністю. (нещодавно ми знову бачили цю "толерантність" в Газі)

Я не вважаю, що в слові "жид" прихована якась образа, і це підтверджує близька нам польська мова. В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто образливого характеру.  

Зрозуміло це відноситься і до творчості  тогочасних українських письменників,  зокрема, Т. Шевченка. Полякам пощастило: вони відбилися від жидобільшовиків і почали жити у власній незалежній державі - без червоного терору, розкуркулювання, голодоморів та репресій. І їм ніхто не нав'язував як треба казати "жид" чи "єврей".

За Радянської влади, керівництво якої складалося переважно з жидів, в період громадянської війни слова "жид" 
Читать