Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


ЕПІТАФІОН (українська література 17 століття)
don-ki-HOT | 2012-08-14 18:46:42
Сообщение прочтено 363 раз

Тута зложив кость в тілє

Муж праведний, ач сміле,

Смерте, береш, що ть дано,

Не озьмеш больш, заслано

Пред тобою до неба,

Где жив, там бив, так треба.

 

З землі мертвих, з вигнання,

По пелкгримстві, з мешкання

Мізерного, в палаци

Небеснії, по праці,

На розкоші одходить,

В землю живих заводить

 

Мислі наші. Рукою

Держить квіток, другою

Книгу, там же кадило.

«Так умереть мні мило», —

Мовить до нас. Як к богу

Жертва святих дорогу

 

Берет. Живот нетрвалий

Значить тот квіт опалий,

Книга чистость сумнення

Кажет міти, збавення

В добрих ділєх чекати,

За ним в небо ступати.

 

Тіло його дол земний

Покриваєт, незмєнний

Квіток душі у бога.

І нам там же дорога

З його молитв готова

Єст запевне, дость слова.

Мелетій Смотрицький 17ст.







Категории: вірш  | філософське  | класика  | релігійне    
Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем
Комментарии RSS :

Galluck | 14.08.2012 19:17 | [Ссылка]

 Господеви  заступник  мой,  еси  и  Прибежище  мое,  Бог  мой и  уповаю  на  Него и  явлю  Ему  спасение  мое