Авторизация
Меню

Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Для тих хто забув))))
don-ki-HOT | 2013-01-13 21:06:07
Сообщение прочтено 549 раз





 

Говнотьма на меті, або очевидність речей!

(філософська трагікомедія)

 

Дійові особи:

spyglass - людина овоч, у вигляді тєрпіла

Прикол - просто поц

leginaest - неопріделенноє непріятно пахнущеє картавоє тело

ORION - людина-світло

Родіна Мать - символічна і велична статуя

Чан з дротами - тара, символічний винахід цивілізації

 

 

Сцена зображає собою переважно темну неосвітлену панораму. На задньому плані вісить невелике, ледь підсвічене простирадло, на якому зображена фотофіксація міста. Праворуч на сцені знаходиться дерев'яний, поточений термітами стіл. Біля нього стоїть стуло у вигляді савдепівської табуретки. На столі горить карасінова лампа. Праворуч сцени стоїть Родіна Мать - це величезний пам'ятник що на піднятих руках тримає дерев'яного гроба.

 

Голос з темряви:

-Макулатуру здал, бутилкі,

Бомжей пивком я угостил,

Собдрал за ето с пьяні філкі,

Іх телок так же закадріл...

 

До столу з темряви виходить Прикол. Це нєвзрачний мужик з м'якими канцелярськими руками й величезною дупою. Він вдягнений у рвану сорочку, затерту на місті локтей, та савдепівські сині спортівки з бретельками під п'яти. На драних носках надіті домашні тапочки. Прикол сідає до столу й дивиться на глядачів.

 

Прикол (в пів голоса по наростаючій):

-А гідність, честь, і людські ідеали,

Любов до ближнього свого,

Духовність, святість - їх ми не пізнали,

Не мозку справи то мого.

Патріотизм сміття, розвага ідіотів,

Навіщо це піднесення - ЗАЧЄМ?

Во мраку не відать тих патріотів,

Бо тінь не сочітаєца з вогнем...

(на мить задумується та кривиться, через деякий час продовжує):

Живу я стільки років на землі,

І стільки ж літ я сру безбожно,

І там де сяду - все стоїть в гамні...

 

Голос із темряви:

-І как так жить на світі можна?

 

Прикол шугається при цих словах і стає як скунс в позу рачки:

-Хто єсть во тьме, ти появісь,

Я не боюсь тєбя - акстісь!

 

Голос з темряви:

-Гиги, гиги, пісь-пісь, пісь-пісь...

 

Біля Прикола з'являється другий нєвзрачний тіп, слєгка наляканий. Але при погляді на нього стає зрозуміло що Прикол не такий уже й овощьной як здавалось на перший погляд.

 

Прикол (продовжує стояти рачки):

-Ах ти хотєл мя іспугать?

Іль просто раком в щель поймать?

spyglass - Вітьок, дружаня мой,

Тебе прівет мой нєзємной.

 

spyglass:

-Вставай мой брат, к тєбє прішол.

Смотрі что в городє нашол.

 

spyglass знову зникає в темряві, і з'являється зі здоровенним чаном обкрученим дротами.

 

spyglass:

-Ну вот мой друг, дєржи прізєнт...

 

Прикол підіймається з підлоги, його очі блищать від радості. Він бере в руки чан і підіймає над головою.

 

Прикол:

-Я рад і счастлів мой дружбан,

Доселе сралі ми во тьмє,

Тепер же маєм диво-чан,

Він нам поможе у борьбє.

 

З темряви знов чути чийсь неприємний голос:

-Гиги, гиги, пісь-пісь, пісь-пісь...

 

spyglass налякано кліпає очинятками.

В цей час на протилежному боці сцени згори раптово вмикається прожектор. Він освічує величну статую Родіни Маті. Прикол і spyglass прєзрітельно й боязко дивляться на пам'ятник.

 

spyglass (дрижачим голосом):

-На землю срали ми вночі,

Коли вся нечисть виползала,

Ложили рівно калачі,

Але людина то не знала.

Не мали тари замісить,

А все під себе викладали,

Возможность святость цю зганьбить,

(показує на статую)

До цих часів ми ще не мали.

 

З темряви знову чується чийсь голос:

-Гиги, пісь-пісь...

 

Прикол затискаючи рота spyglassу:

-Стоїть она наперекор,

Моєї тьми що там ми срали,

Там (показує на тьму) - создавали ми хардкор!

А там - гомна ми не відалі (показує на Родіну Мать).

По сьом, зготовім ми замєс.

Вот в етом чанє ідєальном,

Он послан нам нє із нєбєс,

А міром-анусно анальном.

Замєс сєй вимажим о ту,

Что там стоит во свєтє нєба,

Омажем голову-балду,

Шоб всьо стікало, так як треба.

Людина знала постамєнт,

Що символ він її свободи,

Його ні жлобєр, ані мєнт,

Не гадив жоден із природи.

(голосно)

А ми Вітюша, Вітушец,

Со тьми із пекла ми востали,

Загадім клушу ту, кабздєц!

Бо наші дні уже настали.

 

Оба дибіла знімають штани і спершись спина об спину - какають в чан.

З темноти, вже трохи голосніше:

-гиги, гиги, пісь-пісь, пісь-пісь...

 

spyglass налякано підривається з місця, так що Прикол втрачає рівновагу і падає голою сракою в тару. Чутно плюх.

 

Прикол:

-Та йоб же ш Вітя твою мать...

Чого ти встав муділа?

 

spyglass:

-Я голос чув, там щось відать? (тицяє у темряву)

 

Прикол:

-Та то рахіль-підріла.

 

З темряви:

-Гиги, пісь-пісь...

 

spyglass заспокоюється і знов сідає на тару, поряд з Приколом. Два муділа сидять і ритмічно починають розмішувати булками наповнену фікаліями і обкручену дротами посудину. Під час цього процесу з темряви безперервно доноситься вже звичне - "гиги, пісь-пісь". Коли вони закінчують - все стихає. Карасінова лампа на столі по троху блякне.

 

Прикол:

-Пора, пора, Вітюша мой...

 

spyglass бере в руки чан і намагається підняти:

-Ой, ой... мой клятий гіморой...

 

Випускає чан з рук, той падає на підлогу й гуде. Карасін гасне. Сцена біля столу погружаєца во мрак. spyglass скрикує. З темряви:

-Ага, гиги, пісь-пісь, пісь-пісь...

 

Прикол (в темноті)

-Усе, пошлі, тащі баняк.

 

spyglass:

-Беру, беру... Ой мій черяк!

 

Ліва і центральна частини сцени повністю в темноті. Чути вовтузіння, скиглення spyglassа і скрегіт металевої тари що сунуть по паркету. На центр фоні сцени, там де вісить злегка освічене простирадло проповзають два скручені дибільні силуети. spyglass і Прикол виходять із пітьми праворуч, де стоїть Родіна Мать з гробом на піднесених долонях освічена зверху прожектором.

 

З темряви:

-Гиги, пісь-пісь...

 

spyglass знову лякливо скрикує і випускає чан.

 

Прикол:

-Не сци Вітьок, нам все посрать...

(В цей час прожектор гасне і статую покриває темрява)

 

Прикол:

-А от тепер, впірьод - МЄТАть!

 

spyglass (налякано):

-Куда же говницо кидать?

 

Прикол (голосно):

-Во тьму, уже ні прівикать!

 

spyglass:

-Примєрно помню гдє она,

Мой друг - накінєм же говна.

 

В темряві чутно чвякання та ляпання гівна. При чому звук схожий на такий немов шмарклями кидають об дерев'яний ящик. Кидаючі фікалії стараються повище закинути свої екскременти. Це чутно по їх хеканню й гидкому запаху що здіймається над глядацьким залом.

 

Голос Прикола:

-Кидай, повище ти, кидай

Накинем шапку їй - давай...

 

Через декілька секунд гуркіт дерева й чвякання гімна стихають. Чутно як в темноті важко дихають два тіла.

 

Голос Прикола:

-Ну вот і все, свободєн чан,

Гаплик цій ляді мій дружбан.

 

В цей час на місці дійства чутно скрегіт, неначе важка дерев'яна шафа наповнена квашеними помідорами падає з балкона на асфальт. Чутно грохочущий удар о підлогу у темряві, гул глушить весь зал. При ударі роздається моторошне чвякання, та попередній безпорадний зойк що миттю стихає.

 

Голос із темряви (вже не такий веселий):

-гиги, пісь-пісь...

(чутно неначе "вода" льється на паркет)

 

Звреху, над Родіной Матью, спускається канатна драбина підсвічена світлом. По ній в низ злазить ORION. По мірі його сходження світло наповнює сцену так що стає видно Родіну Мать яка не має жодної ознаки обкидування фікаліями. Натомість її підняті руки вже порожні. Під постаментом лежать два припизжені дерев'яним гробом дибіла. Видно що з розколотої основи труни стікають кизяки. Прибиті говномети-дибіли повністю залиті фікаліями так що не зрозуміло де Прикол а де spyglass.

ORION злазить з драбини і стає на підняті руки статуї. Він переможно дивиться в далечінь. По центру сцени знову починає щось дзюрчати, неначе на паркет льють воду. Світло вже повністю освітлює сцену і залу з глядачами. В центрі сцени стоїть навколішках обисцяний і наляканий leginaest. Він з маленькою шапочкою на голові, в куцій кацавейці. Він бородатий і пацаватий.

 

leginaset (дивлячись на Родіну Мать з ORIONом і пісяючи під себе):

-гиги, гиги, пісь-пісь, пісь-пісь :(

 

Світло повністю наповнює зал, чутно легку мелодію в стилі "с чего начинается родіна". leginaest  перетворюється на рідину. ORION переможно світить. Родіна Мать стоїть велично.

 

Завіса. 



Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем
Комментарии RSS :

Явір | 13.01.2013 22:24 | [Ссылка]

 Very Happy І знову посміявся від душі.


don-ki-HOT | 14.01.2013 08:13 | [Ссылка]

)) класика


Робер | 14.01.2013 00:09 | [Ссылка]

Чудово! Не має слів!
Проте дуже важко сприймається що ці фріки спілкуються українською. 


don-ki-HOT | 14.01.2013 08:14 | [Ссылка]

це ж фантастична трагікомедія)) уточнюю