Бабин Яр: ВЕРСІЇ ГІРКОЇ ПРАВДИ 

У неділю 2 червня 1996 року відділ УК Ради в Кергонксоні (Нью-Йорк) та відділ УККА зорганізували доповідь про найновіші історичні дослідження відносно братських могил у Бабиному Яру в Києві. Про це докладно інформував «Вечірній Київ» (20 жовтня 1995 року та 16-19 березня 1996 року). Доповідь відбулася в залі церкви святої Трійці, виповненій членами кергонксонської громади, а також гістьми з осередку «Союзівка» Українського Народного Союзу. Доповідав голова Спілки прихильників України в США д-р Мирослав Драган.

Доповідач розповів про історичні розшуки, що тривали протягом шести років в Україні і в США. У Національному архіві у Вашингтоні віднайдено численні аерофотознімки окупованого німцями Києва. Вони дозволяють твердити, що за час війни в Бабиному Яру не було жодної свіжої братської могили, себто у ярах та ярчаках Реп'яхівського та Бабиного ярів, поруч з жидівським кладовищем, не поховано жодного іудея. Натомість ці знімки, зроблені ще в травні 1939 року, дають змогу виявити могили жертв ЧК-НКВД з 1922-34 років у Бабиному Яру, далеко від жидівського кладовища. Поки Київ став столицею України, тут до 1934 року хоронено розстріляних у підвалах ЧК-НКВД в будинку царського Інституту благородних дівиць в середмісті Києва. Після 1934 року НКВД почав ховати жертви за Дніпром, у Биківні.

 Далі доповідач звернув увагу на те, що справу розстрілу гітлерівцями 100.000 жертв у Бабиному Яру знехтували судді на Нюрнберзькому суді, тому що прокурори зосередилися на жертвах Славути (150.000), Одеси (200.000), Криму (200.000), Харкова (250.000) і аж 600.000 (!) у Львові. Справу Бабиного Яру КГБ порушив допіру 1964 року в зв'язку з антинімецькою нагінкою на Аденауера та терором проти українських націоналістів-дисидентів. На Заході ідею жидівських страждань у Бабиному Яру підхоплено тільки на початку 1970-х років. У 23-томовій Еnсуclореdіа judаіса з 1972 року у статті про Бабин Яр 80% тексту — це вірш Євтушенка, а число жертв подано ледве коло 34 тисяч. Аж у 1991 році, з нагоди 50-ліття події у Бабиному Яру, число жертв збільшено до фантастичних масштабів. У цю пору дорадник Горбачова, «українець» з Києва, Віталій Коротич проголосив у Канаді, що Бабин Яр був найбільшою масакрою за історію людства і що там замордовано 300.000 осіб, переважно жидів. Згідно з Коротичем, розстріли провадила українська поліція та Буковинський курінь під командою Василя Кейбіди та Петра Войновського і під наглядом німецьких спецвідділів та гестапо (П.Войновський помер у Кергонксоні навесні 1996 року).

 Теперішню важливість Бабиного Яру для жидівського страждальництва підкреслює факт, що газета «Нью-Йорк Таймc» у спеціальному, ювілейному виданні на своє століття 9 березня 1996 року, на тему другої світової війни вмістила лише дві статті: одну про Бабин Яр і участь в розстрілах жидів українською поліцією та другу про визволення в'язнів концтабору Дахау в Німеччині. Спираючись на історичні джерела, доповідач д-р М.Драган ствердив, що хоч українців у західному світі вважають за найбільш варварський народ, однак проявів антисемітизму в Україні та Польщі було дуже мало. Зате антисемітизм був сильним в інших державах та імперіях ще перед Христом. Сьогодні він посилився там, де практично немає християнства, наприклад, у Японії або Індонезії.

 Далі д-р Драган звернув увагу на те, що Старий заповіт і Талмуд плекають у жидів почуття страждальництва і того, що їх усі безнастанно переслідують. Цим пояснюється творення страждальницьких міфів про «терор — різню» жидів за Хмельниччини чи катастрофи жидів під час першої та другої світових війн, та знеславлення інших народів. Вони мають з цього великий зиск, що й породжує неприязнь до них — антисемітизм.

 Крім того, жидівська релігія вимагає від своїх вірних уміти читати й писати та займатися торгівлею. Ще за єгипетських часів іудеї торгували золотом
Читать

Президент Росії Дмитро Медведєв під час свого візиту на Близький Схід виступив на підтримку створення незалежної Палестинської держави.

«Росія зробила свій вибір вже давно, наприкінці 1980-их. Ми підтримували і продовжуємо підтримувати невід’ємне право палестинського народу на створення власної незалежної держави, територіально єдиної, життєздатної, зі столицею в Східному Єрусалимі», – сказав Медведєв після зустрічі з лідером палестинської адміністрації Махмудом Аббасом в місті Єрихон на Західному березі Йордану.

За словами російського президента, прогресу в ізраїльсько-палестинських мирних переговорах не буде без «розумного» рішення Ізраїлю щодо єврейських поселень.

Прямі переговори, що відновилися у вересні минулого року після 20 місяців перерви, перервалися за кілька тижнів, коли закінчилась дія заборони на нове житлове будівництво в єврейських поселеннях на землях, які палестинці вважають частиною своєї майбутньої держави.

==========

Не захотів Ізраїль платити Росії за невизнання... Цікаво якої думки щодо держави Палестина наша пацанська влада.

 В список стран, прилагающих наименьшие усилия в поисках военных преступников времен Второй мировой, вошли Норвегия, Швеция, Сирия, Эстония, Венгрия, Литва и Украина.

В  докладе также указываются 10 самых разыскиваемых нацистов. В прошлом докладе первым номером в таком списке значился Джон (Иван) Демьянюк, который, однако, уже предстал перед судом в Мюнхене.

Теперь список возглавляет Сандор Кепиро, обвиняемый в организации массового убийства по меньшей мере 1250 мирных жителей в сербском местечке Нови Сад в 1942 году.

Он был признан виновным в совершении этого преступления еще в 1944 году в Венгрии, но наказания так и не понес. Однако три года назад венгерские власти снова возбудили против него дело по тем же пунктам обвинения.

В ответ Кепиро обвинил Эфраима Зуроффа в клевете и инициировал встречный иск в венгерском суде.

===========

Нюрнбергский трибунал - фарс, не имеющий ничего общего с судебным процессом, судилище по типу сталинских "троек". Из-за еврреев, которые выдумали Холокост, засудили и убили десятки тысяч невинных людей после войны, расстреливали даже уборщиц из немецких учреждений.

Хотя есть за что объявить преступниками все руководство Израиля начиная с 1948 года - за убийства палестинцев.

Симон Визенталь был сотрудником израильской разведки Моссад. В январе 2010 года центр Симона Визенталя резко осудил присвоение звания Героя Украины лидеру ОУН Степану Бандере.

Замечу от себя, что Визенталя неоднократно ловили на лжи - об этом можно прочитать здесь:  http://uk.wikipedia.org/wiki/Брехня_Голокосту .

В 2009 году на свет вышла книга «Охота на Зло» (англ. Hunting Evil) английского журналиста Гая Уолтерса, в которой он утверждает, что рассказы Визенталя  являются ложными, факты во всех его трех мемуарах противоречат друг другу, и не соответствуют документированным свидетельствам, что ставит под сомнение все что он написал. Британский журналист Даниел Финкельштайн в публикации на интернет-портале «Еврейские Хроники», сообщил, что Винерская библиотека (англ.), учреждение занимающееся исследованием Холокоста, поддерживает выводы, сделанные Уолтерсом. Директор библиотеки Бен Барков заявил, что "Визенталь может считаться шутом и хвастуном, и даже просто лжецом". 

«Вся репутация Симона Визенталя построена на песке. Он лжец, да и не очень умелый к тому же. С окончания Второй мировой войны и до самого конца своей жизни он будет неоднократно сообщать в прессе ложные сведения о себе, своей гипотетической охоте на Эйхмана и о других своих подвигах по выслеживанию беглых нацистов. Он также всю жизнь будет сочинять абсолютно несусветные истории о своей жизни в годы войны, лгать о полученном им образовании и сделанной им научной карьере. Очевидно, что правда казалось ему совершенно не важной, и это заставляет сомневаться во всём, что он когда-либо нам рассказывал». Так начинает свой рассказ о Симоне Визентале Гай Уолтерс.  http://www.chaskor.ru/article/simon_vizental_ohotnik_na_natsistov_19909

Вытолкнув их во двор тюрьмы со связанными
Читать

 "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" - (англ. Did Six Million Really Die?) — опублікована в 1974 році книга, в якій автор Річард Харвуд стверджує, що не було шести мільйонів знищених євреїв, а було тільки 256 тисяч померлих.

Скачати  "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" можна тут.

Цю книгу називають одним з найбільш дорогих видань, коли-небудь надрукованих англійською мовою. Мільйони слів були сказані і надруковані про цю книгу протягом двох судових процесів в Канаді над Ернстом Цунделем (Ernst Zundel) - видавцем цієї книги.  Єврейське лобі подало на нього до суду. Звинувачення проти Цюнделя спиралося на закон «Про розповсюдження неправдивих відомостей», який взагалі майже не застосовувався і сходить до англійського закону 1275 року - по ньому лицарі забороняли простолюду сміятися над собою в сатиричних віршах. Цюнделю знадобилося вісім років і сотні тисяч доларів
Читать

Не кожен християнин, особливо це стосується слов'ян, знає, що жидівська молодь виховується на Талмуді. Через усе життя кожний юдей, чи він правовірний, чи він атеїст, повинен щось прочитати із Талмуда.

Газета "Джюїн Кронкіл" за 4 квітня 1919 року писала:

"Багато з самого існування большевизму, з обставин, що так багато жидів є большевиками, лежить в тім факті, що ідеї большевизму у багатьох точках є згідні з найкращими ідеями жидівства".

А газета "Джюїш Ворлд" за 15 березня 1923 року відкрито писала:

"Фундаментально юдаїзм є проти-християнським!''

Перший друкований Талмуд видано в Еспанії у 1475 році - так говорять жиди.

Перша редакція Талмуда називалася "Мішна", вона з'явилась близько 2-3 сторіччя до н.е. З часом жиди додали до Мішни тлумачення, що отримало назву "Гемара". Ці два твори називаються Єрусалимським Талмудом. Кінцево він був зредагований в 5 ст. і отримав назву Бабілонського талмуду. Талмуд складається із 63 книг по етиці, праву, моралі, історії, що її писали стародавні рабини, за всю історію християнства аж по нинішній час ніде в світі не з'являлося такої огидної брехні, замішаної на люті проти Ісуса, як це пишуть жиди.

Талмуд вчить, що Ісус заслужив на п'ять смертних кар: занурити в гноївці і засудити, налити в рот розтоплене олово, відтяти голову, скаменувати на смерть, розп'яти на хресті.

Ось що писав Генріх Гейне, німецький поет, жид-вихрест, про жидівську віру:

"Жидівська віра - це не набожество, а божевілля".

Нижче подаємо витяги із "богословської" книги Талмуд.

"Кожного гоя, що вивчає Талмуд і кожного жида, що допомагає йому в цьому, треба скарати смертю"/Сангезрин 59-а , Авда Зора 6, 8/.

"Розповідати щось гоєві про жидівську віру - це те саме, що повбивати всіх жидів, бо якщо б гої дізналися, чого навчає жидовське набожество, то вони б повбивали всіх жидів".

"Будьте немилосердними до християн", /Гі лхот Акум 10.1/.

"Християни створені, щоб служити і бути слугами жидів"/Мідаш Талпіот 225/.

"Християни - це худоба, віслюки"/3ога 2, 64-6/.

"Християнські свята негідні у Бога, марні, неправдиві, поганські і шкідливі'' /Абгода Зара 78-ц/.

"Проливати кров не жидів - це дати жертву Богові" /Іалкут Сімоні 245-ц /.

"Всі жиди мусять допомагати вбити жидівського зрадника" /Чошен Гам 338/.
 "Непотрібно молитися, вбиваючи в суботу" /Песачім 49-ц/.

"Забороняється жидам рятувати життя гоя" /Бабга Кама 29/.

"Жид, що служить в християнському війську, не має йти в перших лавах, навпаки - повинен іти позаду" /Песачім 113-а/.

"Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи варті презирства і ненависти. Маєтки всіх народів належать жидівському народові, то ж він має право відібрати від них те майно" /Члжен Гамішпат 348/.

"Лише жид є людська істота, а всі інші народи не є людськими істотами, вони є звірями" /Бабга Мака 2,6/.

"Бог надав гоєві людську подобу, щоб служити жидам. Гой є худоба в людській подобі і приречений служити жидові денно і ночно" /Мідраш Талпіот 225-д/.

"Жид не зобов'язаний додержуватися моралі щодо гоїв, жид може порушити мораль, якщо це корисно йому, або жидам взагалі" /Чожен Гаміцпат 248/.

"Жид може мати статеві стосунки з нежидівкою, але не сміє брати шлюбу з нею" /Гад Шас/.

"Дозволено згвалтувати і трьохрічну нежидівку" /АбодаСара 3-А/.

"Шлюб поміж гоями не має законної сили, тому статеві стосунки між ними є такі самі, як у худоби, а їх діти не є людськими істотами" /Аруч Іоре 269/.

"Намовляйте християн мати статеві стосунки із тваринами" /Гілхот Махалот,8/.

"Не провинився в убивстві той, хто не вбив християнина" /Макот 7-6/.

"Християни - це брудні тварюки" /Кетубот 110-6/.  

"Християнські діти - це діти Євинного гада" /Зогар 1,28-6/.  

"Всі християнські книги потрібно спалити" /Шабат 116-а/.

 "Християнські свята - це дні нещастя " /Абгода Зара
Читать

Жидівська поліція - так називалась «Служба порядку» (польською - Żydowska Służba Porządkowa, в просторіччі policja żydowska,  нім. Judischer Ordnungsdienst) — органу для забезпечення порядку, який утворювався у кожному єврейському гетто під час німецької окупації.  Існувала у 1939—1943 роках.

Жидівська поліція підпорядковувалась юденратам — жидівським радам, які очолювали відповідні гетто і складалися з поважниї євреїв та рабинів. Зброї жидівська поліція не мала — членам полиції дозволялось носити тільки гумові кийки. На чолі поліції варшавського гетто стояв вихрест, колишній полковник польської поліції Юзеф Шерінський.

Єврейська поліція мала наступні функції:
...
Читать

Герберт Тидеманн 

ЗАГАДКА БАБЬЕГО ЯРА

(критические вопросы и замечания) 

Herbert Tiedemann Babi Jar – Kritische Fragen und Anmerkungen in Ernst Gauß (Hg.) Grundlagen zur Zeitgeschichte, Grabert-Verlag, Tübingen, 1994

Перевод с немецкого: Виталий Крюков, Киев, 2003

Предисловие переводчика:

Данная статья была опубликована в сборнике Эрнста Гаусса “Основы новейшей истории”, изданной в 1994 году издательством Граберт-Ферлаг в г. Тюбинген, Германия. Свободная продажа этой книги в Германии до сих пор запрещена. Переводчик выражает искреннюю благодарность швейцарскому автору Юргену Графу (1) и бельгийскому книготорговцу Зигмунду Фербеке, приславшему мне эту замечательную книгу. Несмотря на некоторую тенденциозность статьи, она будет интересна всем любителям современной истории, тем более что о ревизионистском взгляде на эту проблему мало что известно. Перевод статьи несколько сокращен.

Мне, с другой стороны, пришлось дополнить статью несколькими примечаниями, касающимися тех аспектов истории Бабьего Яра, которые не могли быть известны немецкому автору более 9 лет назад. Они обозначаются цифрами в скобках и приведены в конце статьи. Хотелось бы, чтобы эта статья подхлестнула действительно независимое и свободное изучение этой трагедии, которое во многом смогло бы помочь  улучшению взаимопонимания нас, восточных славян, с нашими немецкими соседями. 

                                      “Мужество - это искать правду и говорить о ней”

                                                                         (Жан Жорес) 

1. Предисловие. 

Случай Бабьего Яра запутан во многих отношениях. Для лучшего обзора я уже здесь кратко перечислю основные проблемы. 

1. Массовое убийство в Бабьем Яру произошло почти за 4 месяца до совещания (конференции) в Ванзее, где якобы впервые было спланировано проведение политики геноцида.
2. В разных источниках называются разные даты массовых убийств.
3. Количество жертв в разных источниках тоже колеблется в пределах двух порядков.
4. Называются самые различные методы и инструменты убийства.
5. Точно так же нет и единства касательно места трагедии.
6. Свидетели и сообщения дают противоречивые сведения и о других обстоятельствах случившегося.
7. Число якобы убитых евреев намного превышает общее количество евреев, оставшихся в Киеве после проведения советскими властями массовой эвакуации.
8. До сего времени не была проведена ни одна криминалистическая экспертиза места убийства и орудий убийства. Никто не позаботился о сохранении следов и вещественных доказательств.
9. Другая загадка - почему Советы использовали место, в котором во время Великой Отечественной войны заклятым врагом было убито бесчисленное количество  невинных людей, как свалку, где сжигался городской мусор.
10.  И, наконец, утверждения о массовых казнях были опровергнуты недавно найденными материалами аэрофотосъемки времен войны.

При исследовании вышеупомянутых проблем мы будем пользоваться обычными приемами научного исследования. После введения, облегчающего общее понимание проблемы, конкретные
Читать

Ге́тто це райони міст, де добровільно або примусово проживають етнічні меншини. Під час Другої світової війни словом «гетто» називалися ті житлові зони куди німці збирали євреїв для компактного мешкання. Найбільш відоме Варшавське гетто, а в Радянському Союзі і пострадянському просторі Мінське гетто. Були закриті і відкриті гетто. Відкриті гетто виникали в містечках зі значним єврейським населенням, де було недоцільно його виселяти і потім охороняти. Крім того, гетто виникали і в дрібних населених пунктах, де німецька влада не могли організувати охорону закритого гетто. У відкритих гетто євреям наказували лише не залишати свого населеного пункту та не відвідувати громадських місць. У цих гетто євреї, також як і в закритих гетто, виконували примусові роботи, зобов'язані були носити єврейські розпізнавальні знаки, платити контрибуцію. У всіх гетто утворювалися юденрати або призначалися старости.

Юденра́т (нім. Judenrat — «єврейська рада» (жидівська рада) — єврейський адміністративний орган самоврядування, який за ініціативою німецької окупаційної влади в 1939 році створено при Генерал-губернаторстві Польщі (нім. Generalgouvernement für die besetzten polnischen Gebiete) у кожному єврейському гетто, на окупованих нацистами територіях, і пізніше на території СРСР. На території Європи діяв 101 юденрат.  Окремий юденрат міг відповідати за певне гетто, окрему територію, регіон або навіть за цілу країну. До повноважень Юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір різних грошових коштів, а також виконання розпоряджень і наказів окупаційної влади. Юденрати складалися з впливових людей і рабинів.

Юденрату підпорядковувалась єврейська (жидівська) поліція (нім. Judischer Ordnungsdienst), але про неї ми поговоримо іншим разом.

Тобто жили собі євреї в таких містечках відокремленним життям і майже всі пережили війну, навіть збройні повстання там підіймали. Потім, через багато років вони почали говорити, що "дивом пережили голокост" і пройшли через "пекло гетто". Пекло, напевно тому, що потрібно було працювати, а не гендлювати.

Отак починалась Варшавське гетто. Просто відокремили для євреїв половину міста.

На вулицях було чисто, охайно, будинкі були комфортні для проживання

Люди ходять, життя кипить, підлітки скрізь однаково кучкуються, пекла не помітно

Продуктова картка - хліб, м'ясо, мармелад, різне, цукор - непогано харчувались.

Групове фото шести єврейських жінок, які засмагають у Варшавському гетто, в цей день вони склали іспити в школі зрілості. Тепер вони жертви голокосту.
Липень 1942

Мінськ. Діти є діти,  граються. Ніхто нікого не знищує, всі веселі.
...
Читать

Олексій Токар, PhD. 

ЩОДЕННИК АННИ ФРАНК:
СУМІШ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ТА ОПИСАНЬ ЖІНОЧИХ ГЕНІТАЛІЙ 

 «Щоденник Анни Франк» вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах і моментально став бестселером. Він перекладений багатьма мовами світу, безліч разів перевидавався і продавався публіці як справжній - власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама. За мотивами щоденника ставилися спектаклі, балети, його екранізували в Голівуді – цей фільм мав колосальний успіх. Щоденник Анни Франк є офіційним міжнародним культурним надбанням - він включений до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", також у 2009 році на порталі Onepoll.com він потрапив до ТОП-10 списку книжок, "які надихають читачів". В 2003 році щоденник видавався в Україні і тепер "надихає" українців.

Однак в жанрі мемуарів та щоденників відомо чимало літературних містифікацій, які видавалися за справжні спогади або життєписи різних відомих людей – достатньо згадати «мемуари Хесса», «щоденники Мюллера» або різні версії скандально відомих «Застільних бесід Гітлера». Але одне з найбільш сенсаційних викриттів пов'язане з книгою «Щоденник Анни Франк». 

Передісторія. Чому родина Франк не виїхала з Нідерландів

У 1925 році батьки Анни, Отто Франк і Едіт Холландер одружилися і оселилися у Франкфурті, Німеччина. Анна народилася в 1929 році. Батько Анни був успішним бізнесменом, а мати Анни була дочкою промисловця.

 У 1934 році Отто із сім'єю перебралася в Амстердам, де він купив фірму Opekta, основною продукцією котрої був гелеутворюючий агент пектин, що є рослинним замінником желатину і використовується в домашньому господарстві при виготовленні желе та джемів, а також з метою дотримання кашруту.

У травні 1940 року, після того як німці окупували Амстердам, Отто залишився в цьому місті, в той час як його мати і брат переїхали до Швейцарії. Отто залишився в Амстердамі через те що його фірма робила вдалий бізнес з німецьким Вермахтом - з 1939 по 1944 рік Opekta продавала пектин для німецької армії. Пектин використовувався як харчовий консервант, протиінфекційний бальзам для ран, колоїдний кровозамінник та загусник, що значно збільшує строк зберігання донорської крові. Пектин також застосовувався як емульгатор для нафти та згущеного бензину для запалюючих бомб. Забезпечуючи Вермахт, Отто Франк перетворився в очах голландців на нацистського посіпаку.

Вид на сховище з боку 50-и квартирного будинку
6 липня 1942 Отто Франк перевіз свою сім'ю до «таємного сховища» (так називала його Анна Франк: «het achterhuis» - буквально: «задній дім», часто перекладається як «секретна прибудова», «сховище»). Це був триповерховий флігель із великим скляним таунхаусом, розташований перед великим п'ятдесятиквартирним будинком майже в центральній частині Амстердаму на каналі Прінсенграхт. Крім заможної сім'ї Франк в цьому комфортному і просторому сховищі також ховалися інші євреї (всього - вісім, а ще домашні тварини).

Дехто називає ці приміщення коморою, але ось так їх описує дівчинка:

"А за правими дверима
Читать