Офіційною заявою за підписом керівника Департаменту інформації протоєрея Ігоря Яціва в УГКЦ відреагували за заклик Патріарха Кирила до Предстоятелів помісних Православних Церков «піднести свій голос на захист православних християн Східної України від «уніатів» і «розкольників».

В УГКЦ наголошують, що неприпустимими є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нові напруження та нову смуту в українському суспільстві – цього разу в ділянці міжконфесійних відносин.

Як акцентують в УГКЦ, сьогодні  Україна потребує від церковних мужів не провокування насилля, а побудови миру,  тому намагання ствердити, що під час проведення Антитерористичної операції страждають тільки православні вірні Московського Патріархату, є небезпечним наміром протиставити все українське суспільство одній конфесії.

Текст офіційної заяви УГКЦ

1. Трагедія, яку сьогодні переживає Україна через військову агресію, є трагедією всього народу, прибічників усіх конфесій, усіх суспільних верств. Руйнуються будинки, храми, монастирі представників різних Церков, національностей і релігій. Зазнають страждань, ризикують своїм життям священнослужителі всіх конфесій, які здійснюють своє душпастирське служіння в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

Українська Греко-Католицька Церква впродовж усіх місяців силового протистояння закликає до пошуку шляхів його мирного врегулювання. При цьому не заперечує права і обов’язку громадян України боронити свою свободу і незалежність. УГКЦ разом із представниками інших Церков і релігійних організацій робить конкретні заходи для надання гуманітарної допомоги постраждалим мешканцям східних областей України, незважаючи на їхню конфесійну і національну приналежність.

Ми рішуче засуджуємо всяке насилля супроти мирних жителів України, зокрема її духовенства, незалежно від того, до якої конфесії, релігії чи етнічної групи вони належать. Ще раз пригадуємо заклик Всеукраїнської ради Церков і релігійних організації до негайного припинення насилля та складення зброївсіма незаконними військовими формуваннями, злодіяння яких забрало життя сотень українських військовослужбовців, правоохоронців та цивільних громадян, у тому числі жінок і дітей.

2. Намагання ствердити, що під час проведення Антитерористичної операції страждають тільки православні вірні Московського патріархату, є небезпечним наміром протиставити все українське суспільство одній конфесії. Неприпустимим є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нові напруження та нову смуту в українському суспільстві – цього разу в ділянці міжконфесійних відносин. Сьогодні Україна потребує від церковних мужів не провокування насилля, а побудови миру.

3. Українські військові не є конфесійно структуровані. Тому в зоні проведення АТО присутні капелани різних конфесій. Вони здійснюють своє служіння
Читать

«Якщо ви тільки хочете поцікавитися національністю людини, яка, на вашу думку, є євреєм, це вже сприймається майже як шпигунство. Водночас проти тебе спрямовуються всі стріли, мовляв, це антисемітизм, ксенофобія і таке інше…», – пояснив він.

В нашій державі, за його словами, живуть дуже різні національності, зокрема, українці становлять 78%, росіяни – 17%, євреї – 0,2%.

«Кожний має право під українським сонцем пригріти собі місце. Але одній нації це місце чомусь завжди замале. Якщо 0,2% є в Україні, то у Верховній Раді вони становлять більше як половину», – зазначив президент БФ «Україна-Русь».

Власне, за участі Ростислава Новоженця нині відбулась презентація українського перекладу книги польського автора Єжи Новака під назвою "Кого повинні перепросити жиди". Видання вийшло за сприяння БФ "Україна-Русь".

Додамо, що в книзі є десять розділів – «Повинні вибачитись перед поляками», «Повинні перепросити росіян», «Повинні перепросити угорців», «Повинні перепросити чехів», «Повинні перепросити циганів», «Повинні перепросити арабів», «Повинні перепросити американців, «Повинні перепросити негрів», «Жиди повинні перепросити жидів», «Декілька прикінцевих зауважень» .

«Але вона була б неповною, якби в ній не згадувалося про українську проблематику. На жаль, польський автор перерахував десяток націй, але не згадав про українців», – зауважив Ростислав Новоженець.

Відтак, в українській версії книги є окремий невеличкий розділ від редакції – «Жиди мають вибачитись і перед українцями».

«Ми собі дозволили тут вказати декілька слів про Голодомор...», – зазначив Ростислав Новоженець. І додав, що серед організаторів та виконавців Голодомору, керівників каральних органів в Україні, зокрема, Об'єднаного державного політичного  управління 67% становили євреї.

Під невеличкими текстом від редакції опублікували список керівників радянських та партійних органів влади, каральних організацій, які вчинили Голодомор. Це, за словами президента БФ "Україна-Русь", офіційний список СБУ, який був оприлюднений на їхньому сайті 17 березня 2009 року.

http://galinfo.com.ua/news/147680.html

«Якщо ви тільки хочете поцікавитися національністю людини, яка, на вашу думку, є євреєм, це вже сприймається майже як шпигунство. Водночас проти тебе спрямовуються всі стріли, мовляв, це антисемітизм, ксенофобія і таке інше…», – пояснив він.

В нашій державі, за його словами, живуть дуже різні національності, зокрема, українці становлять 78%, росіяни – 17%, євреї – 0,2%.

«Кожний має право під українським сонцем пригріти собі місце. Але одній нації це місце чомусь завжди замале. Якщо 0,2% є в Україні, то у Верховній Раді вони становлять більше як половину», – зазначив президент БФ «Україна-Русь».

Власне, за участі Ростислава Новоженця нині відбулась презентація українського перекладу книги польського автора Єжи Новака під назвою "Кого повинні перепросити жиди". Видання вийшло за сприяння БФ "Україна-Русь".

Додамо, що в книзі є десять розділів – «Повинні вибачитись перед поляками», «Повинні перепросити росіян», «Повинні перепросити угорців», «Повинні перепросити чехів», «Повинні перепросити циганів», «Повинні перепросити арабів», «Повинні перепросити американців, «Повинні перепросити негрів», «Жиди повинні перепросити жидів», «Декілька прикінцевих зауважень» .

«Але вона була б неповною, якби в ній не згадувалося про українську проблематику. На жаль, польський автор перерахував десяток націй, але не згадав про українців», – зауважив Ростислав Новоженець.

Відтак, в українській версії книги є окремий невеличкий розділ від редакції – «Жиди мають вибачитись і перед українцями».

«Ми собі дозволили тут вказати декілька слів про Голодомор...», – зазначив Ростислав Новоженець. І додав, що серед організаторів та виконавців Голодомору, керівників каральних органів в Україні, зокрема, Об'єднаного державного політичного  управління 67% становили євреї.

Під невеличкими текстом від редакції опублікували список керівників радянських та партійних органів влади, каральних організацій, які вчинили Голодомор. Це, за словами президента БФ "Україна-Русь", офіційний список СБУ, який був оприлюднений на їхньому сайті 17 березня 2009 року.

http://galinfo.com.ua/news/147680.html

В США раскрыли банду, состоящую из раввинов и их сообщников, которые похищали и пытали ортодоксальных евреев, требуя, чтобы те развелись с женами.

В течение 20 лет группировка раввинов похищала мужчин, вынуждая их дать развод своим жёнам. По строгим законам ортодоксальных евреев, развестись супруги могут только по желанию мужа. Поэтому, чтобы расторгнуть брак, некоторые женщины прибегали к услугам банды.
 
Главными обвиняемыми по делу проходят 68-летний раввин Мендель Эпcтейн и 55-летний раввин Мартин Уолмарк, всего же в банде состояло, как минимум, 10 человек. Получив от заинтересованных в разводе женщин деньги, преступники похищали их мужей, а затем путём угроз и пыток выбивали у них согласие на расторжение брака.
 
С заказчиц раввин брал $10 тысяч себе и ещё $50 тысяч для своих подельников, сообщает New York Times. В ходе расследования выяснилось, что похищенных мужчин бандиты заковывали в наручники, надевали им на голову пакеты и били электрошокером.
 
Чтобы арестовать раввинов и их сообщников, ФБР отправило свою сотрудницу, которая под видом ортодоксальной еврейки попросила у бандитов помочь ей развестись с мужем.

«Щоденник Анни Франк» - відверту фальсифікацію зробили міжнародним культурним надбанням

Голова Харківської облдержадміністрації етнічний жид і українофоб Михайло Добкін обізвав відомого українського мовознавця Юрія Шевельова "пособником" фашистів".

Про це чиновник написав у своєму Twitter , коментуючи інформацію про наміри влади Харкова зняти дошку Шевельову.

"Юрій Володимирович Шевельов - зрадник, дезертир, пособник фашистів в окупованому Харкові. Ось він кумир Жадана, Варченок, Авакова та інших", - написав він.

Коментуючи той факт , що в Харкові, незважаючи на перешкоди, відкрили дошку Шевельову, він написав: "Мерзотники фашистські своєму фашистському мерзотникові дошку прибили. Похапцем і в темряві, як і личить зрадникові".

Як відомо, у Харкові на два дні раніше запланованого відкрили меморіальну дошку мовознавцю - славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову.

Офіційне відкриття дошки планувалося на 5 вересня, але подія відбулася ввечері 3-го , "в надзвичайному і позаплановому режимі".

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Українська правда

Паломничество хасидов в Умань Черкасской области к могиле их духовного лидера Цадика Нахмана в 2013 году начинается с грандиозного скандала

Крест преткновения

По словам главы Совета общественных организаций Умани Валерия Кислинского, поклонный крест – интернациональный. Его освятили священники нескольких конфессий. Но вся проблема в том, что установлен крест аккурат напротив синагоги, где находится могила лидера брацлавских хасидов ребе Нахмана. А сами хасиды после празднования Рош-ха-Шана проводят традиционное омовение в пруду, над которым возвышается крест. Теперь они требуют от городских властей перенести святыню.

– Мы уважаем другие религии, – говорит представитель Международного фонда имени Раби Нахмана Шимон Бускилла, – и никогда не тронем символ чужой веры. Но, к сожалению, не все наши единоверцы это понимают. Крест могут сломать или повредить. Тогда начнется настоящая война между хасидами и христианами. Мы не можем этого допустить, поэтому и просим перенести крест в другое место.

– Крест мешает сектантам, – сокрушается Валерий Кислинский. – Ведь хасидизм – это ортодоксальная ветвь иудейства. Иначе как сектантами их не назовешь. Наших активистов запугивают – и власть, и силовики, и сами хасиды из-за креста. Местный хасид Соломон Нахман вообще заявил, что закопает нас. Мы обратились в милицию.

Зреет бунт

Заместитель мэра Умани Владимир Виблый предложил активистам перенести крест в другое место и установить еще несколько памятников в городе в поддержку христианства, но уманцы не согласны.

– Хасиды приезжают на нашу землю, вот и пусть ведут себя соответствующим образом – как в гостях, а не указывают хозяевам, что они должны делать, – возмущается уманец Павел Проценко.

– Если тронут крест, мы пойдем с ответным визитом к могиле их Цадика, – возмущаются местные.

Не промолчали и представители ВО «Свобода».

– Нас шокировало увиденное, – заявил член Уманского городского комитета партии Сергей Яремчук. – Мы немедленно вызвали милиционеров и требуем расследовать это не как хулиганство, а как вандализм. Это провокация с целью разжечь межнациональную вражду. Переносить крест мы не дадим и готовы к адекватному ответу власти и хасидам, которые попытаются это сделать.

Сейчас активисты и «свободовцы» требуют от власти установить круглосуточное дежурство возле святыни.

Тридцять членів ізраїльського Кнесету підписали лист на ім'я президента Європарламенту Мартіна Шульца, в якому висловили глибоке занепокоєння з приводу зростання ультраправих тенденцій в Україні. Депутати закликали європарламентаріїв бойкотувати Всеукраїнське радикально-націоналістичне об'єднання "Свобода".

"Вже більше ніж півроку ми отримуємо тривожні повідомлення про те, що націоналістичні настрої в Україні зростають, що підігріваються неонацистським об'єднанням "Свобода", яке отримало більше ніж 10 % голосів на останніх парламентських виборах", - говориться в зверненні членів Кнесету.

Автори документа заявляють про свою стурбованість наклепом і загрозами свободівців на адресу єврейського і російського населення України, а також на адресу інших національних груп.

«Це люди, що черпають натхнення в нацистських ідеях і відкрито звеличуючи масові вбивства, що здійснювалися українськими дивізіями СС в роки Великої Вітчизняної війни", - підкреслюють жиди в листі.

Це перший провокаційний документ такого роду, в якому акцентується проблема російського населення України.

Члени Кнесету, що підписалися під листом, висловили надію, що Європарламент вживе відповідних заходів "заради кращого і більш безпечного майбутнього Європи і всього світу".

Нагадаємо, 3 грудня 2012 року Європарламент прийняв єдину поправку до тексту резолюції щодо ситуації на Україні. У ній говориться про те, що Європарламент стурбований зростанням націоналістичних настроїв на Україні, вираженим в підтримці партії "Свобода", що стало однією з двох нових партій, які увійшли у Верховну Раду. У ЄП закликали демократичні партії українського парламенту не взаємодіяти, не підтримувати і не формувати коаліцій з ВО «Свобода».

Институт исторического обозрения

Подготовил: Марк Вебер
1993 г. 

Введение

Этот буклет документирует подноготную и преступные действия еврейских сионистских террористических групп, и, особенно, Лиги защиты евреев. Специфический акцент здесь дается на террор – в том числе убийства - против "преступников мысли", тех, кто подвергает сомнению историю холокоста, что шесть миллионов евреев были методически истреблены в течение Второй Мировой войны. Сионистские террористы открыто декларируют идеологию еврейского превосходства и признают свою готовность использовать насилие против тех, кто не соглашается с ними. С хорошо документированным фанатизмом и преступлениями, они представляют серьезную опасность для нашего общества, и всем, кто дорожит свободой.

Меир Кахане и Лига защиты евреев

Наиболее рьяной неправительственной сионистской террористической организацией являлась Лига защиты евреев. Её активисты причастны к широкому кругу преступлений и американское Федеральное бюро расследований неоднократно изобличало ее как преступную террористическую группу. 

Лига защиты евреев была основана в 1968 г. раввином Меиром Кахане [Meir Kahane]. Мартин [Меир] Давид Кахане родившийся в 1932 в Бруклине, Нью-Йорк, был первым сыном ортодоксального раввина, активиста сионистского «ревизионистского» движения ярого сиониста Владимира Жаботинского. Жаботинский и другие лидеры его движения были частыми гостями в доме у Кахане, когда еще Мартин [Меир] был мальчиком. Будучи юношей, Кахане стал активным членом Движения сторонников еврейского превосходства Бейтар, которое Жаботинский основал в 1925. Первый арест Кахане был в 1947, когда ему было только пятнадцать лет, за руководство молодежной группой Бейтар при атаке против визита британского министра иностранных дел Эрнеста Бевина. [1]

Двое из самых пылких преверженцев Жаботинского снискавшие и утвердившие за собой славу лидеров сионистских террористических групп и позже, как и премьер-министры Израиля: Менахим Бегин, который однажды возглавлял Irgun group, и Ицхак Шамир, который возглавлял Lehi group - «Шайка Штерна». Шамир, к примеру, играл решающую роль в убийстве группировкой Lehi в ноябре 1944 г. британского ближневосточного посланника лорда Мойна, а в сентябре 1948 г. в убийстве шведского посредника от Организации Объединенных Наций Графа Фолк-Бернадотта. [2]

Какое-то время в 1960-х, Кахане вел двойную жизнь. Он жил и работал под именем Майкла Кинга, скрывая это даже от его жены. В течение этого периода он работал на Центральное Разведывательное Управление и Федеральное бюро расследований. Для ФБР он шпионил за правым крылом Общества Джона Бича, а так же за различными левыми студенческими группами. [3]

Выдавая себя за нееврея Майкла Кинга, он имел сношения со множеством молодых женщин, которых он «снимал» в нью-йоркских барах. Одной из них была Глория Джин Д'ардженио, (нееврейка) 22-летняя модель, которая работала под именем Эстель Эванс. После их встречи в 1966, у них сразу же началась интимная связь. Никогда не выдавая свою истинную идентичность, он даже планировал свадьбу с ней. После того как Кахане/Кинг прервал с ней отношения, несколько недель спустя она попыталась покончить жизнь самоубийством, бросившись в East River и скончавшись двумя днями позже (на день рождения Кахане). [4]

Жизнь Кахане в корне изменилась в 1968 г., когда он и несколько его коллег основали Лигу защиты евреев [в дальнейшем - ЛЗЕ]. Размахивание оружием и провокационными лозунгами ("Every Jew a .22", "Never Again "), ЛЗЕ Кахане быстро привлекла значительное
Читать

Олег Кашин о неизбежной ревизии сегодняшних культов

Иван Ургант порубил зелень как красный комиссар жителей украинской деревни. Черт его дернул за язык обозначить географическую принадлежность деревни - украинский МИД делает заявление, украинские политики тоже что-то говорят, да и не только политики - я читал интервью украинской певицы Ани Лорак, у которой тоже есть какая-то позиция по поводу украинофобской шутки Урганта.

Не сказал бы Ургант, что деревня украинская, ничего бы этого, конечно, не было, но дело совсем не в том, что русские, в отличие от украинцев, чужды этого странного поклонения нерелигиозным святыням. Нет, просто у нас немного другая иерархия святынь. Деревня никого бы не смутила, а попробовал бы Ургант сказать что-нибудь о Великой отечественной войне или о ветеранах, и вот тогда бы мы узнали, что такое настоящее общественное порицание, и кто бы поручился за то, чтобы Урганта не уволили бы с Первого канала за такие шуточки.

Герман Садулаев заметил когда-то, что практически всем «древним чеченским традициям», культивируемым сегодня властями Чечни, на самом деле не больше пяти лет. Все, что рекламируется сегодня как возвращение к истокам, на самом деле придумано нашими современниками для решения вполне утилитарных текущих политических задач. Принцип Садулаева вообще-то легко применить и ко всей России, не только к Чечне. То, что считается сегодня духовными скрепами, исторической памятью, национальными святынями, в действительности имеет все необходимые черты политтехнологического новодела. И главный новодел - это, конечно, культ 9-го мая и Великой Отечественной войны.

Это совсем не тот культ, который возник при Брежневе. Фильм «Белорусский вокзал» или, скажем, песня «Мой милый, если б не было войны», а тем более книги Василя Быкова или Виктора Астафьева были бы восприняты сегодня российским обществом как непозволительная вольность в трактовке истории. Российской традиции отмечания победных годовщин сейчас не больше десяти лет. Датой рождения нового культа стоит, очевидно, считать 2005-й год, когда накануне 60-летия Победы журналисты РИА «Новости» придумали георгиевскую ленточку как материальный знак новой-старой духовной скрепы. К ленточке быстро добавилось все остальное - эстрадные звезды в старой военной форме, исполняющие фронтовые песни, надписи «Спасибо деду за победу» на автомобилях, возрождение ветеранских организаций, слово которых в какой-то момент приравнялось к закону (вспомним потешный по нашим временам скандал с «Антисоветской» шашлычной), и, наконец, абсолютная, какой никогда у нас не было, нетерпимость к любым непочтительным высказываниям о Победе и о том, что ей предшествовало.

Это именно новый, совсем не советский культ, корни которого - не в середине сороковых, а в середине нулевых. Поиски исторических доказательств своей легитимности - любимое занятие любой власти во все времена, даже большевики в это играли, а теперь играет нынешний Кремль. Быть наследниками дедушки Ельцина скучно и неинтересно, быть наследниками великой Победы гораздо круче, и это настолько очевидно, что даже говорить об этом неловко.

Но, жестко привязывая себя к истории и «духовным скрепам», власть, которая в любом случае не будет вечной, программирует уже будущие отношения общества
Читать