Авторизация
Меню

Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Кандидаты в Президенты Украины. Кто они?
No-Angel | 2009-08-31 12:24:31
Сообщение прочтено 347 раз

 

ЧЕСТНАЯ БИОГРАФИЯ ВИКТОРА ЮЩЕНКО


На сайте центра материал посвященный книге Андрея Дерепы “Факт Ю”. Андрей Дерепа – известный журналист, родился и вырос в Киеве. Говорит, что в своем блиц-очерке не придумал ни одного слова. Использовал только проверенные сведения о Викторе Ющенко и его супруге – гражданке США. За последние два месяца Фонд также издал такие скандально известные книги как “Ющенко: история болезни” (украинско- и русскоязычный варианты) и Владимира Скачко “журналист против “мессии”. Все эти книги были представлены на презентации стенда украинской политической книги на ХVII Московской международной книжной выставке-ярмарке 2 сентября 2004 года во Всероссийском выставочном центре, где завоевали огромный интерес публики и были названы “открытием выставки”.


 

Чесна біографія Віктора Ющенка

 

1954, 23 лютого - народився в глухому селі на Сумщині де 1971 р. закінчив середню школу.

 

1975 - закінчує найкорумпованіший, за свідченням експертів, у Радянській Україні Тернопільський фінансово-економічний інститут за спеціальністю бухгалтерський облік у сільському господарстві, отримуючи кваліфікацію бухгалтера.

 

1975, серпень-вересень - працює заступником головного бухгалтера колгоспу імені 40-річчя Жовтня в селі Ярове на Івано-Франківщині.

 

1975, жовтень - 1976, листопад - служить у прикордонних військах, що входили до структури КҐБ СССР.

 

1976, грудень - 1985, липень - п’ять місяців працює економістом, а потім вісім років поспіль керує відділенням Держбанку в селищі Ульянівка на рідній Сумщині.

 

1977 - стає членом КПСС. (Цей факт ретельно приховується після повалення ҐКЧП у 1991 р. Як і те, що він був випускником відділення "пропагандистська майстерність" факультету ідеологічних кадрів Університету марксизму-ленінізму з червоним дипломом пропагандиста. Відомості про вихід із КПСС відсутні. Подальша партійна кар’єра поновлюється в лютому 1996 р. - з посади члена політради НДП - партії, створеної на підтримку політики Президента Леоніда Кучми. У 2002 р. обирається народним депутатом за квотою Молодіжної партії України у виборчому списку блоку "Наша Україна").

 

1985, липень - з’являється в Києві, де влаштовується в республіканську контору Держбанку СССР.

 

1986, квітень - дослужується до заступника начальника управління кредитування сільського господарства республіканської контори Держбанку СССР.

 

1989, грудень - призначається заступником голови правління республіканської контори Агропромислового банку СССР, що в 1991 р. постає як Акціонерний комерційний агропромбанк "Україна" (АК АПБ "Україна").

 

1989, грудень - 1992, лютий - перша велика з низки оборудок, після якої 804 млн руб. кредитних сум зникають з банку безповоротно.

 

1992, червень - через АК АПБ "Україна" у США на рахунки фірм "Vortex" і "Yokomura" перераховує для конвертації 15 млрд руб., що перевищує $ 233 млн. Фактично кожен "маленький" українець був пограбований на $ 5.

 

1992, вересень - Генпрокуратура України порушує кримінальну справу стосовно посадових осіб АК АПБ "Україна" та СП "СИПМА", їм інкримінується незаконне перерахування в Ґосбанк Росії 2 млрд руб. для конвертації на $ 31,111 млн (80 томів справи зберігаються в архіві Генпрокуратури).

 

1993, січень - з посади першого заступника голови правління АК АПБ "Україна" призначається головою правління Національного банку України, завдяки чому отримав право власного підпису на українських грошах.

 

1993 - знайомиться в літаку з 32-річною американкою Катрін Клер, стосунки з якою згодом призводять до остаточного розриву з першою дружиною Світланою та двома їх малолітніми дітьми.

 

1993, грудень - за одинадцять місяців головування в Нацбанку рівень інфляції в Україні, за даними Світового банку, стає найвищим у світі - 10 000%.

 

1997, травень - 1998, січень - розміщує на депозитах банку "Credit Suisse First Boston Ltd" (Кіпр) валютні резерви Національного банку України в розмірі $ 580 млн, з яких повернуто лише 85 млн (іншу частину валютних резервів переказує в московський "Національний резервний банк").

 

1998 - захищає в Українській академії банківської справи кандидатську дисертацію на тему "Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні".

 

1998 - спільно з давнім наставником і "учителем" Вадимом Гетьманом ущент розвалює ринок облігацій внутрішньої державної позики, внаслідок чого Україна втрачає $ 3 млрд валютних резервів.

 

1998, кінець року - після п’ятирічного знайомства одружується з громадянкою США Катрін Клер.

 

1999, березень - відмовляється від висування кандидатом у Президенти України через високий рейтинг Леоніда Кучми, завдяки якому в серпні того ж року починається виплата заборгованостей по зарплатам і пенсіям.

 

1999, грудень - призначається прем’єром України для втілення тридцяти декретних указів Президента Леоніда Кучми, виданих протягом літа-осені 1999 р. з метою підвищення добробуту українського народу.

 

2000, перше півріччя - за потурання прем’єра ціни на м’ясо зростають на 31,6%, цукор - на 64,5%; ціни на зерно спекулятивно здіймаються втричі.

 

2001, лютий - як прем’єрміністр підписує заяву, в якій політичні організації, що згодом виступають на його підтримку, опосередковано називаються "фашистськими".

 

2001, травень - нищівна критика з боку Верховної Ради, Указом Президента усувається з посади прем’єр-міністра.

 

2001, серпень - 2002, квітень - директор Українсько-Російського інституту менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина при Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП).

 

2001, грудень - у змові з комуністами за винагороду від столичного голови Олександра Омельченка дає вказівку Петру Порошенку усунути з посади першого заступника голови Верховної Ради Віктора Медведчука.

 

2002 - на чолі блоку з десяти партій "Наша Україна" виграє парламентські вибори і в коаліції чотирьох фракцій (КПУ, СПУ та блоку Юлії Тимошенко) опиняється в парламентській меншості.

 

2003 - провалює спроби структурування коаліції чотирьох фракцій у Верховній Раді.

 

2004, липень - стає "героєм" першої в Україні книги-розслідування про тіньову комерцію та фінансові махінації "Ющенко: історія хвороби".

 

2004, серпень - стає прискіпливим читачем книги відомого журналіста Володимира Скачка "Журналіст проти "месії". Фрагменти несприйняття".


 

Замість прологу

Продукт чорного піару

 

"...Сьогодні я звертаюсь до всіх, хто носить у душі віру в Світле Христове Воскресіння, хто намгається попри все будувати своє життя та життя своїх родин за Заповідями Господніми. По собі знаю, як це не просто - зберігати цю віру у світі, де ще так багато несправедливості, людської злоби, болю, страждання. Проте тільки з Божою допомогою ми зможемо долати свої життєві випробування. Я твердо в це вірую і завжди намагаюсь уселяти це відчуття у серця всіх, кого знаю та люблю...".

 

Так говорив Віктор Ющенко - народний депутат, голова фракції "Наша Україна" у Верховній Раді, кандидат у Президенти.

Він же:

- колишній директор Українсько-російського інституту менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина Міжрегіональної академії управління персоналом;

- колишній прем’єр-міністр;

- колишній голова Національного банку України;

- колишній перший заступник правління збанкрутілого агропромбанку "Україна";

- колишній заступник головного бухгалтера ліквідованого колгоспу ім. 40-річчя Великого Жовтня;

- колишній член політради Народно-демократичної партії України;

- колишній член КПСС, випускник відділення "пропагандистська майстерність" факультету ідеологічних кадрів Університету марксизму-ленінізму з червоним дипломом;

- справжній доктор комуністичної теології.

 

Мало кому випадає здійснити таке "круте сходження" і разом з тим зберегти моральну "незайманість" та "цноту", якими так полюбляє хизуватися наш герой.

 

 

- Я вірю в Бога! - каже він і без жодних роздумів додає: Я - моральна людина.

Я запитую себе: "Що має статися з людиною, перш ніж вона раптом відчує в собі покликання нести маси високе Святе Письмо?". Декого може блискавка вдарити, і вони сприймають це як Божий знак. Але Віктору Ющенкові як знаку Божого вистачило того, що у нього виріс найбільший в Україні рейтинг. Наприкінці 90-х років минулого століття він побрався з американкою Kathy Clare Сhumachenko (точна дата шлюбу замовчується), корпоративним представником впливової у фінансових колах Заходу Barents Group of KPMG", транснаціональної корпорації, на рахунках котрої обертаються мільярди доларів.

 

 

На тлі цих "успіхів" нашому герою почало здаватися, що у нього склались особливі стосунки Богом.

Посудіть самі: "...Під час урочистої Пасхальної відправи я молитовно прошу допомоги та захисту всім своїм знедоленим, ображеним, покинутим співвітчизникам. Я сподіваюсь, що Бог не обійде всіх нас своєю милістю, буде допомагати завжди та повсякчас, посилати мудрість та терпіння, надиха на добрі та праведні справи..." (Віктор Ющенко. Христос Воскрес! // Україна молода. - 26.04.2003 р.). За звичайним здоровим глуздом, маючи таку анкету, такий життєвий досвід, син комуніста, сам колишній комуніст із 14-річним компартійним стажем (до КПСС він вступив у 1977 році, коли йому виповнилося лише 23 роки), Віктор Ющенко ніколи не був та й не міг бути по-справжньому релігійною людиною.

 

 

Але, можливо, хтось із тих, хто був зовсім поруч (а може, жив поверхом вище), чи жартома, чи з якоюсь іншою метою, прошепотів йому: ти обранець.

Він почув глас. Він побачив світло. Його осяяло. Він відчув себе покликаним, аби порятувати... Кого? Від кого? Це вже не мало значення.

Ющенко втратив відчуття реальності. Дослухатися до всіх лестощів стало означати дослухатися до небесних голосів...

Його зачарували безмежні можливості високої посади, на яку він замахнувся.

Але і це ще не все. Ющенко взяв на себе роль полум’яного борця за чистоту звичаїв, викривача хвороб та вад людських.

"Ми дев’ять років жили аморально", - проголосив він зі сторінок добре відомого у вузьких політичних колах видання. Мабуть, відтоді й закріпилося за Віктором Андрійовичем прізвисько "месія".

 

Нібито він насправді став "миром помазаний" (так буквально перекладається давньоєврейське Машиах - Месія, яке згодом отримало ще й грецький переклад Cristo,j - Христос).

Ющенкові подобається, коли почт називає його ТАК, дарма що це блюзнірство.

"Давайте зрозуміємо одне, - каже Ющенко, - якась одна людина повинна взяти той хрест..."

(Громадське Радіо. - 13.06.2003 р.).

 

 

"Хрестоносець" Ющенко - зовсім не така людина, за яку себе видає. Ті, хто добре знає "месію", знають і те, що його зовнішня "моральна" видимість облудна. Служіння беззаконню інколи маскується критикою інших.

Пригадаймо, як Ісус, якого на словах так любить пан Ющенко, обурився проти тих, хто судить інших: "Або як ти скажеш до брата свого: "Давай вийму я тріску з ока твого", коли колода у власному оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду із власного ока..." (Мт 7:4-5).

Все те, що Ющенка удавано дратує в інших, властиве йому самому. Але Віктор Андрійович просто не помічає власних вад. Для себе він залишає достатньо свободи й випрадань, а всім іншим: "або-або". Тож, Христове "Лицеміре!" адресоване в першу чергу до Ющенка, адже Христос не знав, що таке "піар".

 

 

Не завадило б і нам визначитися, що ж таке "піар" та "політичні технології". Адже ці слова є дуже важливими для подальшої розповіді про В. Ющенка.

 

 

Відомий шоумен Микола Вересень-Ситник із "безтабушною" відвертістю сповіщає: "Політтехнологія - це дурильня народу. Треба обдурити людей максимально ефективно, для того, щоб люди повірили, що чорне - це біле, а біле - це чорне" (Громадське радіо. - 19.05.2004 р.). Цей крутихвіст від журналістики говорить, чим переймаються так звані "чесні новини" на "5 каналі", фінансованому кумом Ющенка Петром Порошенком.

 

 

Цю ж думку підтримує Олег Мєдвєдєв, ще один (цього разу московський) політичний технолог блоку Віктора Ющенка "Наша Україна": "Я цим займаюся більш-менш з різною інтенсивністю 10 років, і 10 років про це чую. У нас якось так повелося, якщо політичні технології, то вони неодмінно брудні..." (Громадське радіо. - 19.05.2004 р.).

 

 

Вишколень московських іміджмейкерів Олег Мєдвєдєв за допомогою отого чорного піару та брудних політичних технологій десять років надавав своїм клієнтам зовні привабливого вигляду. Нині в Олега Мєдвєдєва нове завдання: створити фальшиве, але привабливе обличчя для Віктора Ющенка. В цей час Олег Мєдвєдєв та ціла "команда" його колег докладають титанічних зусиль, аби зробити Ющенка Президентом України. Як?

 

 

"Чесний" новинкар Микола Вересень: "...Треба обдурити людей максимально ефективно, для того, щоб люди повірили, що чорне - це біле, а біле - це чорне".

 

Мені відома не вся правда про Віктора Ющенка. Я знаю, що все це (віра в Господа Бога й висока моральність) є звичайним піаром та звичайною політтехнологією. Розрахунок на те, щоб обдурить всіх.

Навіть побіжне знайомство із справжніми обставинами буття Віктора Ющенка дозволяє дійти висновку, що все, що ми бачимо і чуємо про нього від його оточення, є лише "імідж" або, іншими словами, оманлива видимість.

 

Правда виявляється дещо іншою і не такою красивою, як хотілося б самому Ющенкові та тим, хто розраховує на його прихід до влади.


 

Частина I

Перевертень із Недригайлівки

 

 

  Віктор Ющенко народився в с. Хоружівка Недригайлівського району 23 лютого 1954 року в сім’ї директора місцевої школи Ющенка Андрія Андрійовича та вчительки цієї ж школи Ющенко (Черненко) Варвари Тимофіївни.

Про своє дитинство Віктор Андрійович багато не розповідає. Відомо, що пас корів, цупив з колгоспного поля буряки разом з батьками, допомагав їм відгодовувати та забивати на м’ясо свиней, гусей, індиків та іншу живність.

 

 

  Банкірські здібності розкрились у Ющенка досить рано: якось він закопав на городі банку з грошима, планував купити собі велосипеда, а батьки знайшли, й на знайдені гроші купили йому шкільну форму. У школі особливими здібностями він не відзначався, навчався не краще і не гірше за інших - посередньо. У Хоружівській школі, як свідчить старший брат Віктора Ющенка, Петро, панував дух казарми, а ідейно- виховна робота являла собою необхідність брати участь у численних піонерсько-комсомольських "виховних" заходах, так званих "лінійках".

 

  Зараз Віктор Ющенко поширює вигадки про те, що він народився в сім’ї інтелігентів, котра була і є "прикладом класичної української родини". Неправда.

Віктор Ющенко мав би подумати: відгодовування свиней та птиці далеке від уявлення про інтелігентність. Та й від класичности досить далеченько.

Були класичні родини в Україні: Коцюбинські, Кобилянські, Ковалевські, Левицькі, але до чого тут Ющенки? За таке порівняння представники класичних родин і образитися могли б, якби дожили до сьогоднішніх мерзотних піар-часів.

 

 

А ще цей "герой" на своєму персональному сайті в інтернеті розмістив інформацію, що "рід Ющенків почався від запорізького козака Петра Калнишевського-Ющенка, який заснував хутір Хоружівку" (персональний сайт В. Ющенка).

 

 

  Як свідчать енциклопедії, справді існував такий козак Калнишевський Петро Іванович. Це був останній кошовий Запорозької Січі, за походженням жалуваний дворянин, але був він полковником Лубенського полку, що від Недригайлівки аж надто далеко, та й додатка "Ющенко" у своєму прізвищі цей козак ніколи не мав. Хоружівка, яку заснував полковник Калнишевський, за свідченням все того ж джерела, знаходилась у Роменскому повіті Полтавської губернії (Полтавської, а зовсім не Сумської).Знов Ющенко схибив. Хотілося б нашому Йвану в дворяни, та писком не вдався.

 

 

  А ще кажуть, як маєш збрехати, то краще змовчати. Не потрібно "маленьких українців" дурити...

Існує міф, що навчання в Тернопільському державному фінансово-економічному інституті (1971-1975 рр.) й спілкування з природою Карпат та Прикарпаття сприяло формуванню в характері Віктора Ющенка рис українського патріота. Сам Ющенко полюбляє підкреслювати, що нібито "тернопільський період" його життя допоміг йому відчути себе українцем.

Це чергова вигадка.

  Діяльність нашого героя "післятернопільського періоду" свідчить про зовсім протилежне.

Як фахівця з бухгалтерського обліку сільського господарства (цитується відповідно до назви факультету, що закінчив Ющенко) нашого героя в середині 1975 р. направили на роботу до закарпатського мальовничого села Яворове. Але належного для "молодого спеціаліста" строку в Яворівському колгоспі ім. 40-річчя Жовтня Ющенко не відпрацював, і вже в 1976 році (після року служби в Радянській Армії) повернувся на рідну Сумщину, де для початку його влаштували на посаду економіста відділення Держбанку СССР в смт. Ульянівка Білопільського району на Сумщині.

 

 

  В 1977 році Ющенко вступив до лав КПСС (що насправді є дуже непогано, як для українського "патріота").Членство у комуністичній партії забезпечило молодому рахівникові можливість у квітні цього ж року здобути посаду голови Ульянівського відділення Держбанку СССР. "Справжньому ульянівцю-лєнінцю дісталося Ульянівське відділення", - сказав би хтось, хто полюбляє каламбури.

  Виникає запитання: навіщо Ющенкові треба було їхати на навчання в таку далечінь від дому? Адже зрозуміло, що у порівнянні з ближчими харківськими (не говорячи вже про київські) вузами тернопільській інститут був далеко не Гарвардом.

Іще одне. Якщо так зачаровують український дух та краса Західної України, то чому ж звідти так швидко зникати?

 

 

  Ці географічні (і не тільки) кульбіти молодого Ющенка знаходять деяке пояснення у словах його батька, які відомі всім із розповідей матері. Направляючи сина на навчання до Тернополя, батько казав: "Якщо не в колгоспі будеш працювати, то в районі або в обласному центрі - все ближче до нас". Батько, як вчитель і директор школи, тверезо оцінив, що з шкільним багажем сину нема чого робити ані в Києві, ані в Харкові.

  А зв’язків директора навіть сільської школи радянських часів повинно було вистачити, щоб прилаштувати синка на хлібне місце. Тому й не дивно, що все сталося саме так, як спрогнозував багатомудрий та досвідчений Андрій Андрійович. Маленький патріотик (мусі-пусі) у Вікторі Ющенкові подолав "патріота великого". Воно й не дивно: власна сорочка була і завжди буде пану Ющенкові ближчою до власного ж тіла.

 

 

  Цей майбутній "лідер національно-демократичних і патріотичних сил" виявив при цьому неабияку спритність - проліз у "передові лави будівників комунізму" у двадцять три роки з посади службовця, що в ті часи вдавалося не кожному кмітливому хлопцю навіть за великим "блатом". На вступ до КПСС для службовців існували квоти, дехто такої щасливої нагоди чекав роками. Квиток члена КПСС тих часів - це хлібна картка часів голодомору. Хтось продавався не вагаючись, інші були приречені на винищення або животіння.

Треба було вміти ловити корисні подуви вітру. Серед піонерського та комсомольського активу Хоружівської середньої школи поширений був вислів "від ленінської науки міцніють розум і руки".

  Саме в цей час:

- Левка Лук’яненка, який відбув п’ятнадцятирічний термін, вдруге заарештовано і засуджено на десять років таборів та п’ять років заслання;

- Вячеслав Чорновіл відбував п’ятий рік свого другого ув’язнення в концтаборі Мордовської АССР;

- Василя Стуса, що відбув п’ять років табору в тій же Мордовії, заслано на три роки до Магадану.

У концтаборах, в’язницях та "психушках" мучилися сотні українських патріотів.

Дехто з них був членом Української Ґельсинської спілки (УҐС), організації, яка боролася за права людини в Україні. Серед іншого вони намагалися привернути увагу й до теми голодомору. Платили вони за це найкращими роками свого життя. Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Стус загинули в концтаборах.

Їх просто замордували. В цей час Віктор Ющенко брав активну участь у компартійному житті, справно голосував за лінію партії, не ставлячи жодних запитань.

 

  Запитання виникають зараз.

Коли комуніст Віктор Ющенко заговорив про голодомор?

Відповідь.

Тоді, коли стали потрібні голоси на виборах.

Для цього його дружина американка Катрін Клер американським коштом фонду USUF влаштувала спеціальну виставку (в Америці це називають exhibition). На цій виставці її чоловік, набундючившись, позував перед об’єктивами, робив гучні "патріотичні" заяви на кшталт такої: "Ми мусимо згадати їх усіх поіменно, впорядкувати їхні могили, збудувати меморіали, навчити себе і наших дітей приходити до них" (персональний сайт В. Ющенка).

  Який добрий самаритянин, за сумісництвом - впорядник меморіалів загиблим героям.

А де ж ти був раніше? Героїв убивали і в той час, коли була писана заява про вступ до КПСС: "Хочу быть в передовых рядах строителей коммунизма".

 

 

  За часів Ющенківського банкірства розквітнув новий геноцид - геноцид бюрократів проти власного народу: люди працювали, але зарплатню сплачувати їм ніхто не збирався. Що робить Віктор Ющенко? Він засекречує відомості про заборгованість із зарплатні та каже: "Если денег на решение проблемы задолженности по зарплатам нет, то их - нет, и значит, нужно выплачивать текущую зарплату, оставив задолженности на потом" (Зеркало недели. - 1997. - N 39).

  Він говорив це з такою ж поважною пихою, як і на виставці пам’яті жертвам голодомору. Для себе та особливо наближених він облаштовував тим часом офісні хороми та закриті сауни, тоді як найменш захищені верстви українського народу просто вимирали.

Про впорядкування їхніх могил псевдомесія мовчить.

 

 

  Якось напередодні виборів до Верховної Ради іміджмейкери порадили Вікторові Ющенкові "образитися" на свого головного ворога - Віктора Медведчука, і Ющенко заявляє: не може, каже, вибачити йому Василя Стуса та й годі.

Якщо десятиліттями не було діла до Стуса, то чи не наруга заради виборів згадувати святе ім’я всує?

Можна скільки завгодно на дозвіллі виводити удаваний родовід хоча б від самого Солов’я-Харциза. Але то не справа лихваря.


 

Частина II

"Банківська справа" бухгалтера

 

 

  Понад семирічна (04.1977-07.1985) діяльність Віктора Ющенка на посаді начальника відділення Держбанку СССР смт. Ульянівка Білопільського району Сумської області є прогалиною його біографії.

Записані, щоправда, спогади не дуже балакучого колишнього заступника колгоспного бухгалтера одного з сіл Білопільського району, який згадав таке: "Він був очень справедливий, щоб чужим там - ніколи, канєшно, токо своїм. Ти з їм работаєшь, канєшно, ти ж тода й получаєшь, єслі нє, то тода вже, канєшно, другой разговор..."

 

  У цій характеристиці дуже меткий зміст.

Це суть колгоспного бюрократа. Своєрідний кодекс. Він увесь у вислові: "Щоб чужим там - ніколи, канєшно, токо своїм".

 

 

  Бюрократична робота полягає в тому, щоб "сидіти" на якихось "благах" (йдеться, вочевидь, про кошти селу), і "блага" вони намагаються розподілити поміж своїх: родичів, кумів, сватів.

 

Для багатьох загадка, як провінційний, нічим не видатний, ледь "політично підкутий" завідувач селищного осередку колгоспного фінансування раптом потрапив до столиці УРСР.

За традиційною радянською кар’єрою кожний номенклатурник, перш ніж потрапити до республіканської установи, повинен був подолати усі районні та обласні щаблі. Ющенко, відбувши семирічний термін в Ульянівці, здійснив "великий стрибок" аж до столиці. Він обійняв посаду заступника начальника управління кредитування і фінансування колгоспів, агропромислових об’єднань і міжгосподарських підприємств Української республіканської контори Держбанку СССР.

 

  Подейкують, що цьому сприяв легендарний і всемогутній Вадим Гетьман. Можливо. Але дуже схоже на казку. На цей час Вадим Петрович, вочевидь, працював заступником голови Держкомцін УРСР і не мав можливості розподіляти посади Держбанку СССР. Інша версія. Ющенкові допоміг земляк Володимир Стельмах із села Велика Писарівка Сумської області. На той час він працював у центральному апараті однієї з установ Держбанку СССР. Але й ця версія не має прямих доказів.

  Одне не викликає сумніву: посада начальника управління кредитування і фінансування колгоспів, агропромислових об’єднань Української республіканської контори Держбанку СССР була номенклатурою ЦК КПУ. Для того, щоб її обійняти, слід було пройти крізь чистилище контрольно-партійної комісії та КҐБ.

 

 

  З парткомісією все ясно: комуністичне "благонравіє" майбутньої "надії нації" було поза усіляким сумнівом: вірний лєнінець Віктор Ющенко якщо і "колєбался", то тільки разом із лінією партії, яку ніколи не ставив під сумнів. Стосовно Комітету державної безпеки - питання інше.

 

  За словами Л. Кучми, в ті часи кожного кандидата на посаду такого рівня "пропускали через КҐБ" І це правда. Контора була всюдисущою і без її схвалення не відбувалося жодне більш-менш істотне призначення, а до Держбанку СССР й поготів.

 

 

  Виникає абсолютно обґрунтоване питання, що корисного зробив для КҐБ Віктор Ющенко, якщо комітет благословив його на цей безпрецедентний кар’єрний стрибок? Ну звичайно, колгоспними кредитами КҐБ цікавився мало, а от відомості про те, хто чим дихав у фінансовому середовищі, могли бути дуже корисними для "державної безпеки". Діяльність такого роду була дуже поширеною серед радянських номенклатурників-бюрократів.

  "Стукайте й відчинено буде вам", - цинічно примовляли вони, не соромлячись. Плоть від плоті цієї номенклатури, Віктор Ющенко був одним із них. Задля уможливлення стрімкого кар’єрного зростання повинні були існувати особливі стосунки між ним та КҐБ. Про їх суть зараз можуть дізнатися тільки працівники Федеральної служби безпеки Російської Федерації, в архівах котрої зберігається чимало вивезених з України особових справ на колишню КҐБшну агентуру.

Але дещо залишилося і в Україні.

   На одній з плівок майора Мельниченка тодішній голова податкового відомства Микола Азаров доповідає Леоніду Кучмі про те, як Ющенко допомагав грошима одному із суперників Кучми на виборах 1999 р. - Євгену Марчуку, кадровому генералу КҐБ-СБУ.

Пікантна ситуація для "українського патріота". Які почуття чи міркування примушували головного банкіра фінансувати КҐБшного генерала? Історія свідчить: всі таємниці рано чи пізно розкриваються. Рано чи пізно розкриється й таємниця десантування Ющенка до Києва. Аби не запізно...

І

  У 1985 році Ющенко перебрався до Києва, через рік розпочалася "перестройка", а згодом – вибухнув Чорнобиль. Та навіть Чорнобиль не міг зіпсувати Ющенкові настрою. Він був у Києві на грошовитій посаді начальника управління кредитування сільського господарства та агропромислового комплексу. Про такі досягнення в молоді роки "месія" і мріяти не міг!

 

  Пробудження суспільства Ющенка не торкнулося. Він продовжував робити кар’єру, і в грудні 1989 р. його призначають заступником голови - начальником планово-експертного управління Української республіканської контори Агропромбанку УРСР.

 

 

  Процес розвалу Радянського Союзу супроводжувався розподілом власності. Дехто ходив під прапорами на мітинги й демонстрації, потрапляючи до "відділків" та під кийки ОМОНу, інші розтягували колишнє "народне" майно. Віктор Ющенко на мітинги не розмінювався...

 

  Скориставшися змінами та безладдям, українське банківське "начальство", до якого належав і Віктор Ющенко, відірвало собі Українську республіканську контору Агропромбанку УРСР й утворило Акціонерний комерційний агропромбанк "Україна" (АК АПБ "Україна").

 

  Це був величезний шмат колишнього Держбанку СССР. На той час банк "Україна" за обсягом капіталу, розміром операцій та розгалуженістю інфраструктури посідав третє місце серед усіх банків колишнього СССР. Сума його балансу в 1991 році склала 297 млрд крб. Регіональна мережа банку складалась із 27 обласних дирекцій та 546 відділень у містах та більш-менш великих населених пунктах України. Формальнj власниками акцій банку були понад 5 600 юридичних осіб з числа сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (ціна однієї акції становила 100 000 крб., а отже, усіляка мілька відганялася одним порухом).

  Але це була паперова корпорація, всіма справами керувала обмежена група людей - перший в Україні бізнесово-політичний клан, створений купкою номенклатурників на чолі з Вадимом Гетьманом. Другим у цій ієрархії на той час слід вважати Віктора Ющенка. Для поважності вони стали називати себе "фінансистами". Через банк прокачувалися величезні бюджетні кошти, які спрямовувалися сільськогосподарським підприємствам, а отже, купка керівників банку завжди мала можливість тримати акціонерів на короткому кредитному ланцюжку. Цьому сприяла абсолютна відсутність щонайменшого контролю й законодавчого регулювання. Центральний апарат АК АПБ "Україна" з шиком розташувався в будівлі (колишня вулиця Жовтневої революції, 9), де нині Національний банк України.

 

 

  Початок 90-х років ХХ століття зробив злиднями мільйони українців, але для клану "фінансистів" це були роки справжнього розквіту. Прибуток від комерційної діяльності АК АПБ "Україна", наприклад, в 1991 р. становив 2 млрд. 796 млн. радянських карбованців (що за курсом на той час дорівнювало не менш ніж $ 270 млн.). Цією астрономічною сумою керівництво банку розпоряджалося винятково у власних інтересах. Віктор Ющенко в листопаді 1990 року став одним із заступників, а в квітні 1992 - першим заступником голови правління АК АПБ "Україна". Але відтоді, як В. Гетьмана призначили головою Нацбанку, його правою рукою в банку "Україна" став саме Ющенко.

 

Нині історія створення та становлення банку "Україна" подається як боротьба за економічну незалежність України. Байки!

 

 

  Ось що свідчать фахівці: "На початку 90-х років Вадим Гетьман починає формувати своєрідне фінансове угруповання - один із перших вітчизняних "кланів", які мали вступити в боротьбу за контроль над певними сферами економіки. Вадим Гетьман запропонував механізми цивілізваної гри при розподілі економічного "пирога" між різноманітними фінансовими угрупованнями (за матеріалами "Елiт-Профi").

 

 

  Варто вдуматись у слова "угруповання", "клан уявити 2 млрд 796 млн (тоді ще міцних!) радянських карбованців або 270 млн доларів США і зрозуміти зміст цього цинічного висловлювання "механізми цивілізованої гри при розподілі економічного "пирога" між різноманітними фінансовими угрупованнями".

 

 

  Внаслідок такого "цивілізованого" розподіл українці отримали від цього "пирога" копійчаний ваучер, злиденну зарплатню і дулю замість чесно зароблених роками непомірної праці вкладів до ощадкаси, а фінансове угруповання Віктора Ющенка - право безконтрольно розпоряджатися щорічним прибутком у розмірі 270 млн доларів США, можливість отримувати дивіденди з багатьма нулями, а головне - можливість керувати фінансовими потоками в Україні.

 

Перепечатано с president.org.ua

Голосование
Вы будете голосовать за этого кандидата в президенты?
1) Да
0%
2) Ещё не знаю
0%
3) Нет
100%
Всего проголосовало 4 человека
Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем