Друг.... Коли знаєш людину (я маю на увазі чоловіків) уже багато років. Вважаєте один одного друзями і не зважаєте на те,що він чоловік,а він не зважає на те що ти жінка  - а сприймає тебе як особистість - як справжнього друга)).Довіряєш йому да і він тобі також повністю довіряє. І здається, що ваша дружба на все життя ! Вам здається, що нічого і ніхто не може її зруйнувати. Ти знаєш всі його походеньки  - та у всій їх красі. І про ці всі інтимні речі розмовляєш з ним, як з дівчиною - нічого не приховуєш і він тебе розуміє....коли потрібно  дасть пораду.  Інколи твій друг просить  твоєї поради - а коли ти щось радиш - він цінує її)) . Да і поради його  для тебе дуже багато важать - бо такого не порадить дівчина (чоловіки прагматичні  і розсудливіші - не такі емоційні , як жінки). Тому, для жінок дуже важлива дружба чоловіка.

Одного разу на вечірці у спільних друзів, він був сам без дівчини  і так вийшло що і ти була сама без прихильника. Гарно випили і разом пішли з вечірки додому. Він запропонував  продовжити вечір в нього. Ти ж звісно нічого не запідозрила - бо сприймаєш його як друга і не більше. Але після того як ти переступила поріг його квартири - то все якось було не так як завжди.....він приділяв тобі увагу як не подрузі, а як дівчині до якої має потяг фізичний. Ти розумієш - що це нестандартна ситуація для тебе.....але все таки піддаєшся йому......В інтимному плані все було чудово! Але після всього ти не залишаєшся в нього до ранку. А йдеш після того як він заснув.

Після цього вечора якось не розумієш ситуацію - бо незнаєш як її сприймати. І не можеш набрати його телефон - бо тобі якось незручно. Бо вже не сприймаєш його як друга.....а як сприймаєш - то не розумієш!?  Минуло декілька днів ні ти не набирала його номер,ні він не телефонував тобі. Випадково зустрічаєтесь : ти незручно почуваєшся, а він якийсь серйозний і каже  - що сильно зайнятий і має йти , бо поспішає і вже запізнюється  та обіцяє зателефонувати!?!? Ти дещо збентежена, незнаєш як сприймати.....але вже точно не як друга, з яким знайомі і дружите з дитинства........і як  же сприймати його?!

Я бываю такая разная,
То капризная, то прекрасная,
То страшилище опупенное,
То красавица "мисс вселенная",
То покладистая, то с характером,
То молчу, то ругаюсь матерно,
То в горящие избы на лошади,
То отчаянно требую помощи
Дверью хлопну-расставлю все точки,
То ласкаюсь пушистым комочком,
То люблю и тотчас ненавижу,
То боюсь высоты, но на крышу
Выхожу гулять темной ночкой,
То жена, то примерная дочка,
То смеюсь, то рыдаю белугой,
То мирюсь, то ругаюсь с подругой.
Не больна я, не в психике трещина…
Просто я 100% женщина