Авторизация
Меню
Категории
fake (3)
ZOG (1)
агентура (2)
агрессия России в Крыму (1)
Адольф Гитлер (1)
Азаров (8)
Азіров (1)
айнзацкоманда (1)
алкоголь (4)
Аль-Джазіра (5)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (5)
архіви (1)
ато (1)
атракціон (6)
афера (3)
аферисти (1)
аферисты (21)
Бабин Яр (5)
бабло (126)
Бандера (20)
бандити (8)
бандиты (12)
банки (5)
банкрутства (1)
барыги (1)
безблагодатна церква (1)
безробіття (1)
беспредел (1)
бидло (3)
бизнес (4)
Близький Схід (1)
бляди (1)
бойкот (5)
борги (1)
бордель (14)
бренд (3)
брехня (80)
Брехня голокосту Лохокост (1)
Брехня голокосту (51)
Будда (1)
бюджет (1)
в'язниця (3)
Вагнер (2)
ВЕСНА (2)
вибори (2)
визентальщина (4)
викриття (1)
ВІДЕО (3)
Візенталь (1)
війна (11)
вітання (1)
вклады (4)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
газова камера (15)
Газпром (2)
Галичина (3)
ганьба (1)
Гароді (1)
гендлювання (85)
гени (3)
геноцид (33)
гены (4)
герої (52)
гетто (76)
гешефт (11)
гитлер (1)
гниды (91)
гої (142)
Голодомор (10)
голокость (1)
гомосексуализм (1)
гонево (95)
гра (13)
гривна (2)
громада (6)
Гроші (13)
Грузыя (1)
ГуSSкій міръ (1)
ГУЛАГ (8)
гумор (2)
Гундяев (3)
Гундяєв (4)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (3)
дебилосталинисты (1)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (3)
дегенерація (4)
демагоги (1)
депозити (1)
Депозиты (4)
дешевый пиар (1)
джинса (1)
диверсия (1)
дівчата (4)
діснейленд (7)
діти (4)
для озабоченных (1)
Добрі новини (75)
довженко (1)
документи (60)
долар (1)
донбасс (1)
Допа и Гепа (1)
Дрезден (1)
друга світова війна (57)
дружба (2)
евреи (1)
евреї (1)
ересь (1)
ерзац-сир (1)
євреї (95)
євроінтеграція України (1)
Європа (7)
єгипет (3)
жарти (1)
жиди (50)
жидівська поліція (4)
жидобільшовизм (40)
жидовствующие (1)
жидофашизм (2)
жінки (1)
ЖКГ (1)
жопа (1)
зайди (3)
заколот (2)
закон (1)
заперечення голокосту (2)
зарази (2)
збочення (4)
зброя (4)
Здоровье (1)
злидні (2)
злочин (2)
Злочини (12)
злочини комунізму (1)
злочинність (1)
злочинці (12)
ЗМІ (54)
зроби сам (5)
инциденты (3)
Іван Дем'янюк (14)
ізраїль (36)
імперія (22)
Індустрія голокосту (40)
Інтернет (3)
інтернет-технології (1)
інформаційні війни (3)
Іржі Томашевський (1)
історична школа (19)
Історія (37)
їжа (1)
карлики (1)
картина мира (2)
католицизм (1)
кацапи (23)
квіти (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Клоуны (3)
книги (9)
ковбаса (4)
кокаїн (1)
колобок (1)
коммуналка (1)
комунофашизм (1)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (32)
концтабори (2)
корупція (4)
космополиты (3)
Костусєв (1)
котики (2)
кохання (1)
кретины (1)
криза (9)
кризис (1)
Крим (2)
круки (1)
Крым (1)
ксенофобія (3)
культура (1)
курва (2)
курви (7)
курс валют (1)
лайно (6)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (116)
Лохокост (82)
луценко (1)
Львів (7)
люстрація (1)
мадагаскар (4)
майдан (1)
майстер-клас (2)
малюнки (1)
маніпуляції (56)
манкурти (4)
масони (85)
масонізм (2)
матюки (2)
маца (1)
менти (4)
Мистецтво (1)
міфи (89)
Мнения (1)
мова (5)
моральные уроды (1)
мордва (2)
москалі (41)
московиты (27)
московія (27)
московские пархатые (1)
московські попи (1)
Моссад (6)
мрази (6)
мракобесие (1)
Мубарак (1)
мудаки (28)
музика (1)
назизм-комунізм (1)
НАТО (1)
нацизм-комунізм (9)
нацизм-сіонізм (1)
национал-социализм (1)
национализм (1)
неадекваты (8)
недоумки (1)
неосталіністи (1)
Німеччина (26)
німці (7)
НКВД (5)
обрізання (5)
огляд ЗМІ (3)
Одеса (1)
Одесса (2)
оккупированный Крым (1)
окупанти (23)
олигархи (1)
ООН (1)
опозиція (1)
ординці (2)
Освенцимленд (1)
Освенцім (23)
ОУН (1)
п'ята колона (1)
палестина (10)
паника (4)
парламент (1)
партия рецидивистов (1)
партія рецидівістів (2)
патріоти (1)
педерасты (1)
педофилы (1)
перемога (3)
Петлюра (1)
пидорасы (40)
погроми (5)
Поезії (3)
полезная информация (1)
Поль Рассіньє (1)
Польща (2)
поп Виговський (1)
попи (4)
порно (1)
потрахаться (1)
пошуковики (1)
Поэзия (1)
права людини (1)
права человека (1)
православие головного мозга (4)
прапор (3)
провокатори (1)
провокації (1)
Прогноз (1)
прогнози (4)
продажна церква МП (2)
пропаганда (20)
проповедь (1)
проституция (4)
проходимцы (8)
психотерор (3)
Путин (4)
путин хуйло (27)
путин-хуйло (2)
путинизм-кретинизм (1)
путлер (1)
раби (2)
рабин (2)
Работа (5)
разводняк (6)
рашизм (7)
Рашка-говняшка (1)
ревізіонізм (52)
ревізіонізм голокосту (22)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
режим (1)
рейтинг (1)
реформи (2)
реформы (1)
розваги (1)
розстріли (7)
російці (9)
российские (25)
российский язык (1)
рукожопые (1)
русіяни (1)
русские люди (1)
русско-украинская война (2)
русско-фашистские захватчики (2)
рыги (1)
санкции (5)
сатаністи (2)
СБУ (3)
світлини (18)
світлтни (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (2)
Севастополь (1)
секс (1)
секта (1)
Селін (1)
сергианство (1)
сеть (1)
сіонізм (4)
сіонізм-расизм (2)
скандал (3)
сльозогін (1)
собаки (1)
Собібор (1)
совки (4)
совок (1)
социал-социализм (1)
соціальні мережі (2)
Соціологія (1)
спецоперація (1)
список (1)
СРСР (3)
стереотипы поведения (2)
Стихи (1)
Стлін (1)
студенти (1)
стукачи (3)
суд (1)
сша (8)
сэяним (4)
Табачник (43)
Таежный союз (1)
таємниці (4)
таиланд (1)
талмудическая ложь (2)
тарифи (3)
татари (3)
телебачення (1)
теория похуизма (1)
теракт (2)
терор (20)
террористы (8)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (38)
тітушки (2)
травень (1)
тупицы (4)
туризм (1)
тягнибок (1)
убийства (1)
увлечение (5)
Угорщина (1)
украинофобия (5)
Україна (65)
українофобія (21)
Українська мова (11)
українці (45)
укрпошта (1)
Умань (1)
учение созданное евреями для гоев (2)
фальсифікації (7)
фармазоны (6)
фарс (5)
фашизм-путинизм (1)
фашистская Россия (2)
ФБР (1)
фестиваль (1)
фінанси (4)
фото (3)
фотошоп (1)
Франция (1)
ФСБ (2)
футбол (1)
Хабад (66)
хватит кормить Москву (1)
Хобби (5)
хозари (1)
холокост - это клей (1)
холуи (1)
Хрень (111)
хуйло (1)
хуцпа (1)
хуцпа Німеччина (1)
царь (1)
цензура (4)
цены (1)
Церква (4)
Церковь (4)
цимес (6)
цицьки (5)
ЦРУ (3)
чекистская хунта (1)
Черчилль (1)
Черчіль (1)
чужі букви (1)
шабаш (2)
шариковая ручка (1)
шахрайства (1)
Шевченко (1)
шизофреник Путин (1)
Шимон Перес (27)
Шоабизнес (70)
шовинизм (1)
Шпана (1)
штурмовики (2)
штучки (70)
Шухевич (9)
экономика (2)
юдаїзм (2)
юденрат (16)
юдонацизм (1)
юдофашисты (2)
Юрген Граф (1)
Янукович (36)


Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Суббота 23 июля 2011
Сообщение прочтено 365 раз

Володимир Даниленко – відомий сучасний український прозаїк, автор книжок «Місто Тіровиван», «Сон із дзьоба стрижа», «Лісоруб у пустелі», «Газелі бідного Ремзі», «Кохання в стилі бароко», «Капелюх Сікорського». Його книжки неодноразово одержували літературні нагороди та лідирували у національних книжкових рейтингах. У багатьох своїх творах письменник торкається духовної кризи людини і кризи суспільства. Сьогоднішня розмова з письменником - про кризу церкви.

МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ – ПОТУЖНА БІЗНЕС-ІМПЕРІЯ

Пане Володимире, у вашому містичному романі «Кохання в стилі бароко» диявол приїжджає в гості до настоятеля Києво-Печерської лаври, бо відчуває себе комфортно в цій святині серед близьких йому за духом людей. Ви хочете сказати, що хвороби суспільства безпосередньо пов’язані з кризою церкви?

Володимир Даниленко Насправді криза суспільства пов’язана з кризою віри. А церква –відображення того, що робиться в суспільстві, яке все більше стає меркантильним і все менше переймається такими речами, як віра, совість, християнські ідеали.

Сучасну церкву роз’їдають розбещеність і гроші. Ви подивіться, як почастішали в Україну візити патріарха Російської православної церкви Кирила, одержимого пронафталіненою візантійською ідеєю. Як кожен російський діяч зі старосвітськими комплексами, він – «собиратель земель», який менш за все переймається проблемами спасіння душі своєї пастви. А в Україні в нього доволі меркантильні інтереси – гроші.

Ще за Алексія ІІ Кирило був замішаний у скандалі, пов’язаному з торгівлею тютюну, який потряс російське суспільство. Про це писало багато російських видань. Назву лише такі, як «Московский комсомолец», «Ленинградская правда», сайт науково-популярного журналу «Просветление знанием» тощо. Без митних зборів пан Гундяєв провозив через кордон як гуманітарну допомогу великі партії сигарет фірми «Філіп Морис», які поступали в Данилів монастир. У митних документах було зазначено, що продавцем сигарет є Московська патріархія.

До тютюнового бізнесу притягнута й рідня нинішнього патріарха. Його сестра Лідія Леонова має близько 300 тютюнових структур. Під опікою патріарха також макаронна фабрика в Смоленську. Московська патріархія має комерційний банк «Пересвєт», який зосередив величезні капітали. А жоден зі 140 з гаком російських єпархіальних архієреїв публічно не підтвердив, що ці кошти були спрямовані на відбудову напізруйнованих храмів і монастирів. У відомстві паріарха Кирила є завод, що випускає воду “Святой источник”. Гроші від продажу води надходять у той же банк «Пересвєт». Свого часу пан Гундяєв підписав угоду з компанією «АРТГЕММА» про створення спільного підприємства з обробки й торгівлі алмазів.

На сьогодні Московська патріархія – потужна бізнесова імперія, що займається торгівлею тютюну, алкоголю, алмазів, нерухомістю, туристичним і готельним бізнесом. Комерційна структура Московської патріархії придбала в Москві супермаркет «Скобелевський», а потім продала його за два мільярди рублів. Це лише невелика частина того, чим насправді займається патріарх Кирило, якому цих грошей панічно не вистачає, тож він уже давно носиться з ідеєю законодавчо закріпити церковні збори з кожного громадянина Російської Федерації.

І коли я бачу на вулицях Києва служителів Московського патріархату з жирними немитими головами і бідно одягнених фанатичних жіночок, які щотижня здійснюють магічні обходи навколо Верховної Ради, мені стає шкода цих задурених людей, які насправді не знають, чим займаються їхні пастирі-мільйонери.

ЯК
Читать


Четверг 21 июля 2011
Сообщение прочтено 260 раз

 Россия - священная нанодержава,
Россия - любимая нанострана.
Могучая нано, великая нано -
Нана, нанана, нананананана!

Славься Отечество наносвободное
Наносвершений надежный оплот.
Партия Путина, нанонародная
Нас к торжеству нанонизма ведет!

От Путинограда до Путинорая
То нанолеса, а то нанополя.
Других таких нету, одна ты такая!
Россия Единанонаноная!

Славься Отечество наносвободное
Наносвершений надежный оплот.
Партия Путина, нанонародная
Нас к торжеству нанонизма ведет!

В отмывке бабла по пути нанонизма
Мерцает грядущее наностраны.
Трехцветному знамени наноотчизны
Коль денег заплатят, мы будем верны!

Славься Отечество наносвободное
Наносвершений надежный оплот.
Партия Путина, нанонародная
Нас к торжеству нанонизма ведет!

От олимпиады до чемпионата
Чиновников своры и денег моря.
И если обломится от паханата
В распиле бабла поучаствую я!

Славься Отечество наносвободное
Наносвершений надежный оплот.
Партия Путина, нанонародная
Нас к торжеству нанонизма ведет!

Кому-то сияет и солнце свободы
Зато нам сам Путин наш путь озарил.
На наносвершенья он поднял народы,
Собой конституцию нам заменил!

Плачь ты, Отечество, полусвободное
Недосвершений бандитских оплот.
Партия Путина, антинародная
Всех нас в тюрьму путинизма упрет!


Четверг 14 июля 2011
Сообщение прочтено 257 раз

У липневому випуску видання «Дзеркало тижня» була опублікована стаття жида Валерія Дружбинського «Наші в Португалії».

В черговий раз українська громадськість отримала можливість порадіти за вдалих співвітчизників, які, за визначенням автора, складають спільну соціальну групу: «інженери і повії, футболісти і слюсарі, дилетанти комерції й аси злочинності». Ну, і, обов'язково, як в кращих зразках радянської пропаганди, виділено  окрему категорію: «юнаки призовного віку, що втікають».

Новиною в цій статті було тільки те, що тепер, швидше всього за вказівкою МЗС України (відповідальний працівник посольства постійно супроводжував журналіста), почали згадувати громадські організації, що співпрацюють за програмою «Русский мир», як такі, що «дбають» за збереження української мови і культури серед українців в еміграції. Для прикладу: Асоціація допомоги іммігрантам, яку очолює Людмила Біла постійно консультується в «братньому» російському посольстві щодо допомоги «недалеким» українцям як не забути рідну мову та історію. До речі, ця організація чомусь не числиться серед складових організацій Світового чи Європейського конгресів українців, зате красується у каталозі фонду «Русский мир», крім цього Людмила Біла обрана в керівні органи «Координационного совета российских соотечественников в Португалии». 

Зрозуміло, автор статті отримав право самостійно визначати, яку мову чи історію потрібно українцям вважати за рідну. Так само, як і те, що, затаврувавши молодь втікачами від військового обов'язку в Україні, він чомусь не згадав, що в українській школі у Лісабоні серед найчастіших причин молодої еміграції називали — втечу від освіти Табачника.

Але, найголовніше те, що пробувши майже тиждень серед української громади у Португалії, досвідчений журналіст так і не знайшов українських громадян, які б виявляли бажання брати участь у політичному житті своєї Батьківщини. Такі собі меркантильні хохли. «Перечекали» лихих годин. Ідилія для українських законодавців: не потрібно змінювати виборчих законів, витрачати бюджетні гроші, реагувати на порушення прав громадян. Тим більше, що емігранти «Нової хвилі» у Європі більш, ніж на 90% голосували проти теперішньої влади.

Що ж, головне переконати українців в Україні, що трудові емігранти тільки підвищують ціни на житло і розбивають сім'ї. А таким (повіям і асам злочинності; цит. автор.), давати право голосу категорично не можна. За даними Національного банку України, об'єм грошових переказів в Україну з-за кордону в січні-березні 2011 року становив 1,489 млрд. доларів.  Якщо до цього додати 30-ти відсоткове підвищення тарифів на консульські послуги і суми, які трудові емігранти привозять в Україну під час відпусток, то вийде, що, крім конституційного, ми маємо повне економічне право брати участь у політичному житті  Батьківщини, в тому числі і у виборах представників всіх рівнів влади.

Але, українська влада не бажає рахувати українських трудових емігрантів своїми громадянами. На законодавчому рівні обмежує конституційне право брати повноцінну участь в політичному житті рідної держави.  Зокрема створюються умови, щоб найменша кількість українців за кордоном могла висловити своє волевиявлення під час виборчих кампаній. Так, в проекті закону  «Про вибори депутатів до Верховної  Ради України»,
Читать


Среда 13 июля 2011
Сообщение прочтено 322 раз

 

В Україні вийшла книжка про сексуальні злочини Червоної армії під час війни

Видавництво "Зелений пес" надрукувало книжку німкені Габі Кьоп "Навіщо я народилась дівчинкою?" про сексуальні злочини Червоної армії. З німецької книгу переклала Юлія Горбач, передає newsru.ua.

У Німеччині книжка викликала резонанс. Габі Кьоп стала першою німецькою жінкою, яка у віці 80 років зізналась у тому, що стала жертвою сексуального насильства радянських солдат, коли була 15-річною дівчинкою.

"Для бійців Червоної армії німкені були одним із найбажаніших трофеїв. Трофеєм стала і авторка книжки, - розповідає піар-менеджер видавництва "Зелений Пес" Анна Богородіченко.

В Україні вийшла книжка про сексуальні злочини Червоної армії"До того ж, нею, як наймолодшою та найслабшою весь час прикривались інші жінки, щоб самим уникнути ґвалтування, - розказали про нову книжку у видавництві. - Усі звикли в нашій країні, що Гітлер поганий, а Сталін бідненький, нещасний, захищався. Ми не вигороджуємо когось одного, просто хочемо показати альтернативну думку. Російська влада досі замовчує факт масового насильства над німкенями, яке чинили радянські солдати".

Книга Габі Кьоп "Навіщо я народилась дівчинкою?" відкрила нову книжкову серію "Нетабачна історія".

"Це буде серія історичної публіцистики. За останній рік слово "Табачник" та "брехня" стали синонімами, історію перекручують і подають однобоко. Ми пропонуватимемо правдиву історію. У цій серії плануємо видати книги про боротьбу ОУН-УПА під проводом Бандери та про війну в Грузії в 90-х роках", - продовжила Богородіченко.

Офіційну презентацію книжки про сексуальні злочини. Червоної армії видавці планують провести вже в вересні. Зараз її можна купити в інтернет-магазинах та книгарнях за 50 грн.

Зазначимо, у Львові 14 лютого відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про Бандеру в українському медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти як українських, так і іноземних фахівців, насамперед істориків.


Вторник 28 июня 2011
Сообщение прочтено 240 раз

Министерство внутренних дел РФ обратилось с письмом к правительству с просьбой ежегодно дополнительно выделять ведомству 280 млн рублей для оплаты услуг внештатных информаторов. За каждое сообщение, которое поможет раскрыть преступление, полиция планирует платить гражданам до 300 тыс. рублей. Эксперты подозревают, что большая часть из этих денег будет оседать в карманах самих полицейских.

Как сообщил газете источник, близкий к ведомству, МВД просит увеличить финансирование ведомства в целом на 670-690 миллиардов рублей начиная уже с этого года. Кроме того, МВД просит еще 400 миллионов рублей на мониторинг общественного мнения, который позволит контролировать работу полицейских.

Ведомство собирается начать официальную оплату "конфиденциального сотрудничества с гражданами" с 2012 года. До сих пор правоохранительные органы оплачивали только услуги специально нанятых штатных агентов. Их доходы и особенности вербовки неизвестны, так как составляют гостайну.

Теперь в МВД решили платить и случайным свидетелям, которые не хотят сообщать то, что они знают, без материального вознаграждения. По словам одного из сотрудников ведомства, раньше для оплаты услуг таких людей приходилось использовать "черную кассу", теперь министерство хочет сделать такое выделение средств легальным.

Как рассказал газете источник в МВД, сейчас деньги ведомство просит у общественных или бизнес-структур, заинтересованных в раскрытии преступления. Большинство резонансных преступлений удается раскрыть и без услуг информаторов. Так, было раскрыто громкое ограбление инкассаторов Сбербанка в Перми летом 2009 года. Александра Шурмана, похитившего рекордные 250 млн рублей, вычислили по его переговорам по мобильному телефону.

Тогда пермские власти из своего бюджета назначали награду в 300 тыс. рублей за помощь в поимке Шурмана, однако дополнительная информация не понадобилась. Шурман был пойман через несколько дней. В феврале он был приговорен судом к 8 годам лишения свободы.

Летом 2009 года ГУВД по Ростовской области пообещало выплатить крупную награду свидетелям убийства под Ростовом-на-Дону подполковника СОБРа Дмитрия Чудакова и его семьи. Деньги остались невостребованными. В сентябре подозреваемый в расправе был задержан.

В Свердловской области накануне за информацию о сбежавшем из части дезертире Марате Кабирове МВД пообещало вознаграждение в три тысячи долларов. Инцидент произошел 22 июня. По версии следствия, из воинской части под Екатеринбургом сбежал солдат, призванный осенью 2010 года из Башкирии. Его отсутствие было обнаружено при построении на обед.

Эксперты считают, что МВД просит на оплату услуг осведомителей неоправданно много. По их мнению, россияне, чтобы заработать, начнут стучать на невиновных людей. С другой стороны, специалисты высказывают опасение, что оперативники будут стараться прикарманить эти деньги себе, списывая расходы как будто на оплату информации.


Сообщение прочтено 320 раз

На Донеччині зростає безробіття серед молоді. Більшість молодих людей, які виходять на ринок праці, мають вищу освіту, водночас економіка регіону потребує висококваліфікованих фахівців з робітничих спеціальностей.  

 

За рік офіційний показник безробіття серед молоді  Донеччини зріс майже на третину ( 27%)  і склав 45 відсотків від загальної кількості  зареєстрованих безробітних. Про це свідчать дані  обласного управління статистики

 

Молодь, яка отримує вищу освіту, виявилась особливо вразливою на ринку праці, відзначають  експерти.  Найчастіше випускники вищих навчальних закладів не можуть влаштуватися за фахом, оскільки роботодавець шукає працівника  з  досвідом роботи.  Крім того, молоді люди з вищою освітою дедалі менше бажають працювати за маленьку зарплатню, яку  їм пропонують. Сьогоднішня донецька молодь надто молодь амбітна, тож, маючи дипломи, наприклад, фахівців з міжнародних відносин чи юристів воліють радше сидіти дома, аніж працювати за півтори тисячі гривень на місяць.

Вже упродовж кількох років місцева влада порушує питання про необхідність соціальної реклами робітничих спеціальностей, але намагання підвищити привабливість робітничих професій  поки що не мають успіху. Експерти вважають,  що серед інших причин  зростання безробіття серед молоді в регіоні, зокрема, проведення скорочення держслужбовців (наївні люди називають це "адміністративною реформою), оскільки під скорочення серед держслужбовців у першу чергу потрапляли наймолодші.

Понедельник 27 июня 2011
Сообщение прочтено 328 раз

4 сентября 1943 г. по инициативе Сталина состоялась его встреча с группой священнослужителей, окончившаяся созданием “Русской Православной Церкви Московского Патриархата”. Группу иерархов, удостоившихся аудиенции у “вождя народов”, возглавлял митрополит Сергий (Старгородский), который еще в 1927 году издал знаменитую “Декларацию”, провозглашавшую полную лояльность по отношению к советской власти (напомню, в те годы власть жидобольшевиков активно уничтожала церкви и священнослужителей). «Декларация» послужила началом административного разрыва между Церковью в Отечестве и ее заграничной частью.  Подписание это декларации стало своеобразным “благословением” для сотрудников ОГПУ-НКВД усилить физическое уничтожение православных священников, монахов и верующих мирян. В 2006 г патриарх Алексий так охарактеризовал роль прислужника безбожного режима Сергия «Насколько успешной была попытка митрополита Сергия? Впоследствии репрессированы были как те, кто сочувственно принял это послание, так и те, кто его отверг, поскольку власть ставила перед собой цель уничтожить Церковь».

Митрополит Сергий  всегда был готов оправдывать большевиков перед всем миром заявлениями о том, что в Советском Союзе нет преследований Церкви. К 1937 году карательные органы советской власти уничтожили столько архиереев, священников, монахов и верующих, что православная Церковь в России фактически перестала существовать открыто и почти полностью ушла в катакомбы - случился так называемый "катакомбный раскол".

Как известно, в первые месяцы войны в 1941 г. русские люди в советской форме отказались защищать "советскую родину" (читай политбюро и жидобольшевиков) и не только сдавались немцам сотнями тысяч, но и просили у немцев оружие, чтобы идти бить коммунистов-жидобольшевиков. Сталин лихорадочно стал искать выход из положения. Именно тогда, вследствие отказа народа защищать советский режим, было принято решение сделать ставку на русский патриотизм. Марксистские жидобольшевистские лозунги были временно упрятаны в архив и вместо них были вытащены лозунги русские.

1 января 1943 г. в армии были введены погоны, для офицеров и генералов – золотые, те самые, которые вырезались на коже у офицеров всего лишь 20 лет до этого, во время гражданской войны. 1 сентября 1943 г. началось раздельное обучение мальчиков и девочек; были учреждены ордена Суворова, Кутузова, Дмитрия Донского и пр.; полкам и дивизиям начали присваиваться имена царских гвардейских и других полков, а жидобольшевистская пропаганда дружно трубила о священных вековых, овеянных славой традициях таких полков. Война с Германией начала преподноситься как “отечественная”, т.е., борьба русского народа с иностранными захватчиками. О коммунизме никто больше не говорил.

Налаживая пропаганду, Сталин не забывал и о духовной стороне вопроса. Первым проявлением показного изменения отношения к церкви со стороны властей была отмена комендантского часа на Пасху, 5 апреля 1942 г. По радио было передано распоряжение коменданта Москвы: разрешается беспрепятственное движение по городу на всю пасхальную ночь, "согласно традиции". Толпы народа повалили к заутрене. А 8 сентября 1943 г. малиновый колокольный звон оповестил жителей столицы об избрании “Патриарха всея Руси”.

Это “избрание” было целиком и полностью организовано Сталиным в ходе упомянутой встречи 4 сентября. Тогда же Сталин приказал начать издание "Журнала Московской Патриархии", открыть некоторые семинарии и духовные академии. На этой же встрече на шею новоиспеченному “патриарху” посадили "Совет по делам Русской Православной Церкви", возглавленный, по указанию Сталина, Георгием Григорьевичем Карповым в недалёком прошлом начальником отдела НКВД по борьбе с религией. При этом назначении Сталин успокоил митрополитов, сказав, что тов. Карпов - человек исполнительный: когда ему приказывали уничтожать священников
Читать


Пятница 24 июня 2011
Сообщение прочтено 249 раз

Делать такое разделение активно просит один из ведущих скандинавских туроператоров. Причин для этого предостаточно - с каждым годом в Таиланд приезжает все больше туристов из России, и весьма часто - это некультурные туристы, которые стали головной болью местных жителей. Местные жители жалуются, что курорты наводнили «пьяные и матерящиеся русские в шлепанцах поверх носков».

Кроме того, россияне бьют рекорды по пьяным заплывам, ругани и неприличному поведению в общественных местах. А периодически еще и воруют в магазинах, после чего российским дипломатам приходится выяснять, насколько серьезны преступления туристов, и по возможности вызволять их из тюрьмы.

Поэтому россияне надоедают многим европейским туристам, которые мечтают о спокойной атмосфере и хотят побольше узнать о местной культуре.


Сообщение прочтено 346 раз

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать


Среда 22 июня 2011
Робер | 2011-06-22 10:06:49 Червононосці
Сообщение прочтено 211 раз

Сталін, мабуть, перевертається у труні. Ще б пак – побачити на стіні поруч із червоним прапором жовто-синій, або ще гірше – імперський російський триколор! Від такого видовища навіть у сучасних людей щелепа відвисає, що вже там казати про тонку психіку Батька народів?

Але спіть спокійно, Іосифе Віссаріоновичу! Це не кінець світу (сподіваємося). Це просто ваші наступнички перестаралися. Проте якщо вони і далі так вільно будуть поводитися з часом та символікою, хтозна – може, кінець світу настане іще до Євро-2012.

Давайте пригадаємо, як активно минулі роки українцям нав’язували стрічку Ордена Слави (вона ж георгієвська) у якості символу Перемоги. Ліпили її до "чужого" ордена ВВВ, в’язали на труси і паркани попри очевидне блюзнірство та штучність самої ідеї.

Слава Богу, вистачило мудрості зрозуміти це і зараз стрічок поменшало. І одразу нова ідея – червоні прапори.

Для справедливості варто зауважити, що це вже не перший кульбіт навколо Перемоги, що його виконують вітчизняні можновладці за командою з Кремля. Пам’ятаєте, з чого все почалося? Правильно, з того, що Янукович Путіна цукерками пригощав.

Розкручений Брежнєвим культ Перемоги дістався Україні у спадок разом з Незалежністю. Але страшна правда про події 1939-1945 років, яка вийшла на поверхню у дев’яностих, різко зменшила кількість охочих до переможних фанфар та феєрверків.

Легендарна Перемога виявилася не просто пірровою. Армія рабів, яку створили комуністи, була озброєна тільки однією стратегією успіху – вимостити дорогу до Берліна тілами росіян, українців, білорусів, грузинів, естонців... Що і було зроблене з жорстокістю і послідовністю, якій позаздрили б найстрашніші тирани давнини.

Тому відзначення 9 травня у кінці минулого століття поступово знижувало оберти. Паради ставали все менш масштабними, а подеколи відмінялися взагалі. Залишалося хіба централізоване вітання ветеранів і кіно про війну на всіх каналах.

Але на початку століття наступного Кремль як спадкоємець імперії опинився у глибокій ідеологічній кризі. Бо саме тоді остаточно стало зрозумілим, що міфологічне слов’янське братерство та дешевий газ не здатні повернути Москві позиції гегемона пострадянського простору.

Тож газ став дорогим, а натомість виникла необхідність шукати новий – ефективний, а головне, більш економний варіант.

І він швидко знайшовся. Двадцять перше століття було ознаменоване новим курсом Кремля. Велика Перемога у Великій Війні – саме цьому ідолу тепер мають вклонитися упокорені народи усієї колишньої імперії.

Пам’ятаєте, як у дві тисячі четвертому до Києва на дев’яте травня раптом завітали аж двоє найвищих посадовців з Москви? Тоді Медвєдєв взяв цукерочку, від якої відмовився Путін. Оце, шановне панство, і був старт української частини проекту.

Щоправда з парадами не склалося. Бо парад – це дизельне пальне, ціни на яке Росія піднімає щороку, це тисячі людей у відрядженнях, парадна форма – коротше кажучи, дорого. А головне – травневий парад почав ідеологічно конкурувати зі святкуванням Незалежності. Яке свято важливіше? Який парад повинен бути бучнішим?

Швидке фіаско проекту імперської мережі парадів змусило Кремль вдатися до більш модних технологій. Маємо на увазі той самий знаменитий флеш-моб "георгієвська стрічка".

Ідея здавалася безпрограшною, поза сумніву, автори заробили на ній великі дивіденди. А що, стрічка – символ героїзму. А героїв поважають усі.

Але в Україні мода на стрічки протрималася два сезони. Побачивши, обтріпаний символ на парканах, собачих нашийниках і антенах автомобілів, люди згадали, що стрічка ця – насправді орденська. І носити її мають право тільки ті, хто нагороджений царським Георгієвським хрестом або совєцьким орденом Слави.

А тому більшості стало зрозумілим, що помаранчево-чорні смужки на одязі – зовсім не данина героям, а звичайнісінька наруга над
Читать


Назад123...21222324Вперед | Указать страницу