Группа израильтян и евреев Киева сломали мемориал, на которой было выгравировано имя бывшего президента Израиля Моше Кацава.

Траурный камень был установлена в Бабином Яру на месте где евреев готовили к отправке со станции Лукьяновка-Товарная в годы Второй мировой войны. "Имя этого насильника оскверняет их память", - заявили организаторы акции.

Камень был установлен в период пребывания Кацава на посту президента государства. Он также присутствовал на церемонии открытия мемориала, а на доске помимо имени Моше Кацава выгравирован отрывок из его речи. На этой неделе группа израильтян и местных евреев пробрались ночью к мемориалу и сломали его.

Как сообщает "Маарив", Сар-Эль Давидович, житель Нетании посетил мемориал и увидел, что он сломан, а доска с именем Кацава валяется отдельно. Он поинтересовался в еврейской общине Киева обстоятельствами происшествия, и ему рассказали, что речь идет об инициативе группы израильтян, подговоривших местных евреев принять в этом участие. "После приговора Кацаву, они решили, что недопустимо увязывать его имя с памятью жертв, так и родилась эта инициатива", - добавил Давидович.

В Бабином Яре — урочище в северо-западной части Киева — во время войны у евреев отбирали лишние вещи перед их отправкой в трудовые лагеря и гетто с недалеко расположенной железнодорожной станции Лукьяновка-Товарная.

Сообщает Пресс-служба Еврейского форума Украины (что это за расистская организация - кто знает?)

Центр еврейских исследований  (что это за расистские исследования - кто знает?) Еврейского форума Украины подготовил обзор проявлений антисемитизма (что такое антисемитизм - кому-то известно?)  в Украине за январь-февраль 2011 года.

Сотрудники центра зафиксировали за прошедшее время несколько случаев антисемитских заявлений и призывов в электронных средствах массовой информации.
...
Читать

Несправедливо обвиняемый в нацистских преступлениях украинец Джон (Иван) Демьянюк угрожает объявить двухнедельную голодовку, если суд в Мюнхене не примет к рассмотрению документы в его защиту, сообщает во вторник газета Süddeutsche Zeitung. 90-летний Демьянюк назвал суд против него политически мотивированным процессом. "Мне остается только один способ показать миру каким издевательством над правосудием является этот процесс"...

...так он пояснил свое намерение голодать.

Ранее во вторник должны были пройти первые выступления прокуратуры перед судом. Однако адвокат Ивана Демьянюка подал ряд ходатайств о допущении новых доказательств по делу.

Джон (Иван) Демьянюк, проживавший в США, был экстрадирован в Германию в мае 2009 года после выдачи прокуратурой Мюнхена ордера на его арест. Подсудимый был помещен в тюрьму Штадельхайм.

Мюнхенская прокуратура обвиняет Демьянюка в соучастии в убийстве около 29 тысяч заключенных в концлагерях Собибор и Треблинка. Суд по делу Демьянюка начался 30 ноября 2009 года.

В апреле 2010 года экспертам удалось доказать подлинность эсэсовского удостоверения, выданного на имя Демьянюка в Собиборе. Однако в мае 2010 года слушания по делу были приостановлены - по дороге в суд подсудимый почувствовал недомогание и был доставлен в больницу в связи с болями в области сердца.

Сам подсудимый заявляет, что является жертвой нацистов. По его словам, он был узником лагеря, где его якобы использовали для рабского труда. Он признался, что служил SS в качестве охранника лагеря, однако утверждает, что не сотрудничал с нацистами.

Что же касается судебных преследований, они, по мнению Демьянюка, лишь являются "продолжением несправедливости" в отношении него и его народа. Вынесение приговора намечено на начало марта 2011 года.

Вчора всі світові інформагенції передали, що в Дрездені щоб не допустити масових бійок між неонацистами і лівими, місцевій поліції довелося застосувати сльозогін і водомети. Поясненення чому там збиралися "неонацисти" були різні, але нагадаю гоям і людям, що саме вчора була річниця найстрашнішого злочину в історії людства, відомого до цих пір - знищення Дрездена і його жителів у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року. У цьому вогняному пеклі згоріло і загинуло під уламками та выд осколків бомб близько половини мільйона жителів Дрездена і сотні тисяч біженців з Бреслау та інших німецьких міст.

Як відомо, "голокост" означає жидівське ритуальне вбивство через цілопалення. На відміну від уявного, вигаданого жидами холокосту, в Дрездені відбулося реальне всессоженіе, яке має сакральний зміст.

...
Читать

Мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму, однак рішення французького уряду призупинити урочисті заходи з нагоди п’ятдесятих роковин смерті Селіна надсилає небезпечно помилковий месидж.

Міністр культури Франції Фредерік Міттеран повідомив, що французький уряд вирішив виключити зі списку цьогорічних державних святкувань письменника Луї-Фердинанда Селіна, який помер 50 років тому. Таким чином він задовольнив звернення товариства дітей депортованих євреїв і декількох гуманітарних організацій, які протестували проти початкового задуму офіційно вшанувати Селіна з огляду на його агресивні антисемітські памфлети і співробітництво з наці під час гітлерівської окупації Франції.

Фактично Селін був, ввічливо кажучи, покидьком. У шістдесяті роки я прочитав його памфлет "Дрібнички для погрому" [Bagatelles pour un masacre], і мене мало не знудило від цього божевільного блювотиння ненависті, прокльонів й убивчих замірів супроти євреїв, справжнього монумента упередженості й забобонів, расизму, жорстокості та глупоти. Лікар Огюст Детуш (Селін – це був псевдонім) не вдовольнився тим, що вилив свій антисемітизм у їдких памфлетах. Здається, доведено, що в роки німецької окупації він доносив гестапо на родини євреїв, які переховувалися або жили під фальшивими іменами, аби їх депортували. Звісно, що після визволення його заарештували б, він провів би багато років у в’язниці чи був би засуджений до смерті і страчений, як це сталося з Робером Бразіяком [Robert Brasillach, 1909-1945, французький письменник, журналіст і кінокритик, розстріляний за наказом Де Голля за співробітництво з нацистами – Z ]. Його врятувало те, що він утік до Голландії, де провів декілька місяців у в’язниці. Голландія відмовилася видати його, посилаючись на те, що у Франції, яка переживала піднесення через визволення, важко сподіватися справедливого суду для Селіна.

Говорячи це, слід також сказати, що Селін був дивовижним письменником, безперечно, найважливішим французьким романістом ХХ ст. після Пруста, і що, крім романів "У пошуках втраченого часу" і "Людський талан" Андре Мальро [André Malraux], у сучасному наративі французькою мовою немає нічого, що може зрівнятися за оригінальністю, експресивною силою і творчим багатством із шедеврами Селіна "Подорож на край ночі" (1932) і "Смерть у кредит" (1936).

Звісно, мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму – я радше вважав би її обтяжуючою, – однак, на мою думку, рішення французького уряду надсилає громадській думці небезпечно помилковий месидж щодо літератури і створює жахливий прецедент. Це рішення, схоже, продиктоване думкою, що аби бути визнаним як добрий автор, треба писати також хороші твори і, врешті-решт, бути добрим громадянином і хорошою людиною. Правда полягає в тому, що якби це було критерієм, такими були б названі лише жменька літераторів. Серед хороших письменників є декілька, які відповідають цьому еталону доброти, проте переважна більшість їх страждає від таких самих нещасть, вад і глупств, як і всі люди. Лише в рубриці антисемітизму – расової та релігійної упередженості супроти євреїв – їх список є настільки довгий, що слід було б позбавити офіційного визнання силу-силенну великих поетів, драматургів і письменників, серед яких фігурують Шекспір, Кеведо, Бальзак, Піо Бароха, Т.С. Еліот, Клодель, Езра Паунд, Е. М. Сіоран та багато інших.

Те, що ці та інші знаменитості були расистами, звісно, не узаконює расизму, а радше є неспростовним доказом того, що літературний талант може співіснувати зі сліпотою, недоумством, політичними, моральними і громадянськими хибними поглядами, як це бездоганно довів Альбер Камю. Бо як іще можна пояснити те, що один з найвидатніших філософів сучасності Мартін Гайдеггер був нацистом й ніколи в цьому не розкаявся, позаяк помер із чинним посвідченням націонал-соціаліста?

Хоча це не завжди легко, слід змиритися з тим,
Читать

 Міграційний суд Детройта санкціонував депортацію позбавленого громадянства США 88-річного Джона Калімона, вихідця з України, обвинуваченого в пособництві нацистам в роки Другої світової війни.

За версією звинувачення, Джон (спочатку - Іван) Калімон служив у поліції Львова, принаймні з травня 1942-го до березня 1944 року. Слідство вважає, що він особисто розстрілював мирних громадян, зокрема євреїв, і брав участь у каральних операціях і зачистках гетто. Слідчі вважають, що обвинувачений причетний до так званої "Великої операції" з ліквідації в серпні 1942 року львівського гетто, в якому жили, за оцінками американської сторони, 40 тисяч євреїв.

Позов до Калімона в міграційному суді Детройта у вересні 2009 року ініціював Мінюст США, відділ спецрозслідувань якого (Office of Special Investigations, OSI) за останні 30 років виграв 107 аналогічних справ, в т.ч. справу Івана Дем’янюка. Куди обвинувачений буде висланий, не розголошують. У США він прибув на початку 1950-х років з Німеччини.

=============

А тепер наведемо спогади німецьких солдат про жахи жидобільшовизму у Львові.

Зверские убийства детей

Я писал в двух своих последних письмах о зверствах русских и мог бы добавить еще.

Но, еще немного о "советском рае". Я расскажу главным образом о том, что случилось во Львове-Тернополе и Требовле. Требовля находится прямо на юге от Тернополя. Я видел тюрьмы во Львове, и видел вещи, которые меня глубоко потрясли. Здесь были люди с отрезанными ушами и носами и т.п. Они приковывали живых детей гвоздями к стене, подвергая их пыткам. Кровь доходила до лодыжек. Не имело большого значения, были ли они живыми или мертвыми. Они заливали груды тел бензином и поджигали. Вонь была ужасной. Я видел подобные вещи в Тернополе и Требовле. Незадолго до того, как пришли немцы, в Требовле семь украинцев были выброшены из постелей. На следующее утро их тела были найдены в лесу, избитые до такой степени, что их невозможно было узнать.

Я видел все это своими глазами, а не просто слышал об этом. Не стесняйтесь рассказать об этом другим, особенно тем, кто, возможно, все еще хорошо думает о Советском Союзе.

Я всегда думаю, как нам повезло, что эта беда не появилась в нашей стране. Я не думаю, что даже годы подготовки сделают немцев способными на подобные зверства.

Оскверненные останки

Я был во Львове вчера и видел кровавую баню. Это было чудовищно. Со многих была снята кожа, мужчины были кастрированы, их глаза выколоты, руки или ноги отрублены. Некоторые были прибиты гвоздями к стене, 30-40 человек были замурованы в маленькой комнате и задохнулись. Около 650 человек на этой территории погибли подобным образом. Зловония можно было избежать только если курить сигарету и держать платок у носа. Большую часть этого сделали евреи. Сейчас им приходится копать могилы. Виновные будут [нами] расстреляны. Многие уже умерли из-за удушающего зловония. В этом городе они даже вскрывали могилы и оскверняли трупы. Это ужасно. Трудно даже поверить, что подобные люди существуют.

Сироты, прибитые гвоздями к стене и убитые

Когда мы прибыли, надо Львовом висела серая туча. Зловоние было почти невыносимым. Русские были вытеснены из города после тяжелой битвы. Двумя часами позже я обнаружил источник этого чудовищного запаха. Большевики и евреи зверски убили 12 000 немцев и украинцев.
Читать

Вчора у зв"язку з черговою річницею  звільнення трудового табору Освенцім-Біркенау багато сайтів ставили цю світлину, супроводжуючи її підписом, що маленького єврейського хлопчика на цій фотографії, нібито відправляють до газової камери у концентраційному таборі Освенцім (інколи пишуть КТ Треблінка, Собібор, Майданек, Дахау, хоча газових камер не існувало взагалі).

За повідомленням Jewish Chronicle від 11 серпня 1978 року, ця маленька "жертва голокосту", виросла в багатого бізнесмена, який зараз живе в Лондоні.

Сегодня все ведущие телеканалы и печатные СМИ уже с раннего утра взахлеб торопятся известить нас о том, какой сегодня «великий» и «знаменательный» день - день памяти жертв холокоста. Привязан он к дате освобождения советскими войсками трудового лагеря Освенцим.  Именно советские войска, а не американо-саксонские или, тем более, подразделения ЦАХАЛ. Но мир об этом намеренно забывает.

Ну все точно, как в том незабвенном фильме "День сурка". "Память о жертвах Холокоста побуждает сделать все возможное для недопущения в украинском обществе каких-либо проявлений антисемитизма, ксенофобии, расизма и нетерпимости" -, заявил президент Украины Виктор Янукович по случаю Международного дня памяти жертв Холокоста.

Я не хочу портить этот праздник. Извините, день памяти и скорби. Кстати, предлагаю перенести известные высказывания «Оставь надежду всяк сюда входящий» и «Труд делает человека свободным» с парадных ворот «лагерей смерти» на парадные двери наших прокуратур и судов. А что? Тут в них будет больше сакрального смысла. Но это тема для другого разговора. Касательно же обсуждаемого вопроса, скажу словами незабвенного одессита: «Таки хочу заметить важные неприятности».

Почему именно день памяти жертв холокоста, т.е. геноцида евреев во времена гитлеровского режима? Что, фашисты воевали исключительно с евреями? Что, Третий Рейх все свою военную, политическую, экономическую и научную мощь обращал только и исключительно против представителей «богоизбранного» народа? Или на просторах СССР, в горах Югославии, в песках Северной Африки части вермахта воевали с частями ЦАХАЛа? Насколько я помню из истории (из настоящей истории, а не из суррогата который нам подсовывают табачники, фашистами было уничтожено более двадцати миллионов граждан СССР, среди которых были представители десятков национальностей и народностей. Целые деревни в Белоруссии и Украине были сожженны вместе с их жителями (чем не холокост?). Сотни тысяч уничтоженных поляков, сербов, французов, англичан. Или жизни этих «гоев» не идут ни в какое сравнение с жизнями «богоизбранных», чья высшая роль закреплена на страницах Талмуда? Или все неевреи, погибшие от рук гитлеровских людоедов, по вашему мнению, не являются жертвами нацизма?

Не кажется ли вам, что такое деление жертв фашизма на жертв холокоста и на всех остальных, менее значимых, является таким же фашизмом и нацизмом только в их еще более худшем и страшном проявлении? Разве можно вот так, по национальному признаку, делить память жертв гитлеризма, когда одних возводят в мировой ранг, а других задвигают в самый темный угол истории. Должен быть день памяти ВСЕХ жертв фашизма, а не только жертв холокоста. Иначе - мы имеем нацизм в его ином, негерманском, обличье.

Когда вот так нарочито, агрессивно и насильственно заставляют весь мир рыдать по поводу жертв холокоста, отметая память по другим жертвам фашизма, это лишь возбуждает неприязнь к евреям. Это попахивает радикальным сионизмом, который ничем не лучше гитлеризма. Хотите вы того или нет. Это как раз играет на руку так называемым антисемитам. Хотя, более правильно употребить термин антиеевреям, поскольку среди семитов евреи занимают весьма малый процент. Не только банальная человеческая совесть, но и вселенская справедливость, требуют в этот день отдавать дань памяти не жертвам холокоста, а всем жертвам нацизма, независимо от их национальной принадлежности. Тем паче, что в том же Освенциме среди 300.000 умерших  было множество узников нееврейского происхождения.

важно заметить, что Израилю, как государственному образованию, вообще не стоит орать на каждом углу о холокосте, геноциде и какой-то там вине кого-то перед кем-то. Известно с каким рылом в калашный ряд не лезут. Руководству Израиля лучше облачиться в рубище, посыпать голову пеплом, обернуть
Читать

Количество антисемитских инцидентов в 2010 году уменьшилось по сравнению с предыдущем годом. Об этом сообщили на совместной пресс-коференции глава Еврейского агентства Натан Щаранский, министр информации и диаспоры Юлий Эдельштейн и Амос Хермон, возглавляющий в Сохнуте отдел борьбы с антисемитизмом.

Вместе с тем было подчеркнуто, что резко усилившаяся в 2010 году тенденция делегитимации и демонизации Израиля представляет собой реальную угрозу еврейским общинам в диаспоре. Щаранский и Эдельштейн заявили, что радикальный ислам по существу принял идеологию нацизма.

Пресс-конференция, прошедшая в иерусалимской штаб-квартире Сохнута, была посвящена публикации ежегодного отчета о проявлениях антисемитизма. Пресс-конференцию приурочили к международному дню Холокоста и борьбы с антисемитизмом, который будет отмечаться 27 января.
...
Читать

Мало хто знає, що Німеччина почала війну проти СРСР під прапором боротьбі із жидобільшовизмом.

В своєму зверненні до німецького народу у зв'язку з початком війни проти СРСР
22 червня 1941  Адольф Гітлер заявив, що «зсередини і ззовні плелася відома нам змова жидів і демократів, більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів»…  Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії. Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько-більшовицькі правителі Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину, але і всю Європу. Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію, а жидобільшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування, притому не тільки духовне, але, перш за все, військове… Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирним пропозицією. Вона було відхилена міжнародними та єврейськими підпалювачами війни. Але тепер настав час, коли необхідно виступити проти цієї змови жидівсько-англосаксонських підпалювачів війни і також жидівських володарів більшовицького центру в Москві.

Німецька окупаційна пропаганда використовувала тезу про те, що більшовицький режим — це витвір євреїв, це передусім єврейська влада, німецька пропаганда і газети, що виходили на окупованих територіях, постійно писали про «жидобільшовизм», «злочини комуножидів», «змову Сталіна з євреями». Нацистська пропаганда стверджувала, що більшовицька партія і її каральні органи — ГПУ-НКВД — насправді є маріонетками в руках всесвітнього єврейської змови, мета якого — поневолення народів світу. Євреїв звинувачували в тому, що розпочата війна була розв'язана з їх ініціативи; що вони є нацією-паразитом, що живе за рахунок інших; що євреї, захопивши владу в Росії, створили радянську тюрму народів. Висновок з усього цього робився наступний: більшовизм і єврейство є одне ціле.

Адольф Гітлер постійно стверджував, начебто "Жовтнева революція була справою жидів і загрожувала Європі встановленням у ній комунізму за співучасті жидів, розвивав тему "жидобільшовизму" як втілення світового комунізму і у той же час таврував жидів як втілення світового капіталізму".

У перші тижні окупації, влітку 1941 року, німці в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС, показали всім злочини сталінського режиму і оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї (нижче ви бачите як образ «жидокомісара» використаний в плакаті «Злочини Москви у Вінниці», присвяченому розстрілам у Вінниці)

Читать