<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе жизнь как она есть
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (140)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (50)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Пятница 15 августа 2014

Офіційною заявою за підписом керівника Департаменту інформації протоєрея Ігоря Яціва в УГКЦ відреагували за заклик Патріарха Кирила до Предстоятелів помісних Православних Церков «піднести свій голос на захист православних християн Східної України від «уніатів» і «розкольників».

В УГКЦ наголошують, що неприпустимими є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нові напруження та нову смуту в українському суспільстві – цього разу в ділянці міжконфесійних відносин.

Як акцентують в УГКЦ, сьогодні  Україна потребує від церковних мужів не провокування насилля, а побудови миру,  тому намагання ствердити, що під час проведення Антитерористичної операції страждають тільки православні вірні Московського Патріархату, є небезпечним наміром протиставити все українське суспільство одній конфесії.

Текст офіційної заяви УГКЦ

1. Трагедія, яку сьогодні переживає Україна через військову агресію, є трагедією всього народу, прибічників усіх конфесій, усіх суспільних верств. Руйнуються будинки, храми, монастирі представників різних Церков, національностей і релігій. Зазнають страждань, ризикують своїм життям священнослужителі всіх конфесій, які здійснюють своє душпастирське служіння в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

Українська Греко-Католицька Церква впродовж усіх місяців силового протистояння закликає до пошуку шляхів його мирного врегулювання. При цьому не заперечує права і обов’язку громадян України боронити свою свободу і незалежність. УГКЦ разом із представниками інших Церков і релігійних організацій робить конкретні заходи для надання гуманітарної допомоги постраждалим мешканцям східних областей України, незважаючи на їхню конфесійну і національну приналежність.

Ми рішуче засуджуємо всяке насилля супроти мирних жителів України, зокрема її духовенства, незалежно від того, до якої конфесії, релігії чи етнічної групи вони належать. Ще раз пригадуємо заклик Всеукраїнської ради Церков і релігійних організації до негайного припинення насилля та складення зброївсіма незаконними військовими формуваннями, злодіяння яких забрало життя сотень українських військовослужбовців, правоохоронців та цивільних громадян, у тому числі жінок і дітей.

2. Намагання ствердити, що під час проведення Антитерористичної операції страждають тільки православні вірні Московського патріархату, є небезпечним наміром протиставити все українське суспільство одній конфесії. Неприпустимим є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нові напруження та нову смуту в українському суспільстві – цього разу в ділянці міжконфесійних відносин. Сьогодні Україна потребує від церковних мужів не провокування насилля, а побудови миру.

3. Українські військові не є конфесійно структуровані. Тому в зоні проведення АТО присутні капелани різних конфесій. Вони здійснюють своє служіння
Читать

Среда 30 июля 2014
Сообщение прочтено 97 раз
Олег Михайлович | 2014-07-30 14:44:19

Нет сомнения, что депутат ГД, публично произносящий особо сочную глупость, испытывает острейшее наслаждение. Наверное, такое же, как эксгибиционист, которому удалось показать свои сизые гениталии большой толпе пенсионерок, детей и мамаш. У депутата, конечно, аудитория побольше, чем у извращенца в скверике, но, вероятно, и удовлетворение посильнее.

Вообще эксгибиционизм нынче в моде. Помимо депутатов им балуются и министры.

Всех, конечно, превзошел Рогозин, показавший прессе «всего себя» в мундире.

Мединский застенчиво явил стране отжатую у итальянского университета мантию. Своей улыбкой (в этот момент) он был явно обязан той самой «лишней хромосоме», о которой сам министр любит упомянуть как об особом благе.

Изборский клуб принял решение проводить заседания «спасителей Руси» исключительно в кокошниках. Будем справедливы: большей части черносотенцев они очень идут, освежая сиянием жемчугов их глобальные физиономии.

Главы думских фракций, чиновники и попы открыто показывают в телевизоре свои лица.

Конечно, это не вполне обычный эксгибиционизм. Но это тоже сладострастная и торжествующая демонстрация того, что следует тщательно скрывать от всех, кроме врача и полового партнера.

Прилюдное обнажение самого постыдного и тупого становится в России лучшим проявлением благонадежности. И символом единения с госаппаратом.

Исключением является только Аполлон на сторублевой купюре. Его маленький пенис, недавно повредивший рассудок Думы и большую часть духовных скреп России, будет, по всей вероятности, запрещен. Уже сейчас церковь рекомендует монахиням, прихожанкам, девственницам, а в особенности благочестивым блудницам при пересчете заработанных купюр использовать варежки (во избежание греховного касания).

Разумеется, новая революция в России необходима. Причем не столько для смены власти, сколько для смены народа. Только революции под силу изменить людскую массу и вернуть ее из шовинистических грез в реальность. Революция (как мы помним) работает не очень эстетично, но результативно. А степень болезненности, с которой она хирургирует общество, напрямую зависит от уровня неадекватности последнего.

В этом смысле сегодня Россия вне конкуренции. Раскаленная «праведной злобой» на весь мир, избравшая изоляцию и дремучесть, воодушевленная черносотенством и душительскими амбициями, она, конечно же, является пациентом №1. Это заметил даже подслеповатый Кремль. И принял меры.

Отгрызть у грядущей революции руки доверили зверю «имперской идеи». Но выведенный из сурковских подвалов на публику, зверь оказался шелудив, безобразно худ и слаб. Попытка подкормить зверя «крымнашем» и мясом молодых украинцев сил ему не прибавила. А лишь привела бедолагу к диарее, причем настолько мощной, что брызги разлетелись по всему миру. Кремлю их досталось больше всего.

В итоге затея оказалась не просто дурацкой, но и на редкость зловонной.
Читать

Пятница 20 июня 2014

Москва подвергает цензуре Берлинского историка: Спор о генерале, который умер дважды 

Россия включила работы немецкого историка Себастьяна Штоппера в список «экстремистских материалов» – сразу же после трудов Муссолини. Штоппер разоблачил ложь советской партизанской пропаганды.

Немецкий генерал, который умер дважды, покоится на кладбище в Вене. Карл Борнеман мирно ушел из жизни, и произошло это в 1979 году, так написано на надгробном камне из черного гранита. В России, напротив, правильной считается другая правда: Борнеман якобы был убит в 1943 году, был застрелен партизанами «в голову и грудь», так написано в российских документах.

Историк Себастьян Штоппер реконструировал случай с генералом и поместил фотографию надгробного камня в Интернете. В своем блоге он пишет о партизанском движении во время Второй мировой войны, также на русском языке. Его исследования принесли Штопперу докторскую степень в Берлинском университете Гумбольдта, но в России – обвинение в неонацизме.

Суд классифицировал его работы как экстремистские, доступ к статье о Борнемане заблокирован в Интернете. Министерство юстиции включило тексты Штоппера под номером 2286 в список «экстремистских материалов», сразу за книгой Бенито Муссолини, вождя итальянских фашистов.

На вокзале Брянска встречают с советскими военными песнями То, что Штоппер подвергает сомнению успехи партизан, бьет по гордости России. Президент Владимир Путин в мае 2014 года подписал закон, согласно которому наказуемым становится не только «преуменьшение преступлений нацизма», но и критика Красной армии. Блеск победы в «Великой Отечественной войне» – краеугольный камень самоидентификации новой путинской России.

В интернет-форумах Штоппера ругают за то, что он, мол, «топчется по костям» героев. Ученый много месяцев работал в архивах Брянска, города в четырех часах езды на поезде к югу от Москвы. Город все еще носит почетное звание «города партизанской славы». Приезжих на вокзале даже спустя 69 лет после капитуляции приветствуют советскими военными песнями, свадебные пары предпочитают позировать для памятных фотографий перед памятником участникам сопротивления.


...
Читать
Понедельник 9 июня 2014
Сообщение прочтено 128 раз
Робер | 2014-06-09 21:43:48

Пришла пора высказаться по поводу того, что сейчас происходит в Украине, и реакции некоторых на это. "Вата" твердит одно и то же как мантру, словно все читают с одного листочка. Так вот, мои дорогие, идите в баню, отписывайтесь и не морочьте людям голову. Никакого "услышьте нас" или "уважайте нашу точку зрения" не будет.

1. "Одумайтесь, это всё Запад / США / Европа / жидомасоны (нужное подчеркнуть) хотят нас рассорить, а вы ведётесь".

Кто аннексировал Крым? Чьи флаги тыкали на захваченных сепаратистами зданиях? К кому обращаются правительства самопровозглашённых республик на Донбассе за военной помощью? Из какой страны к нам едут камазы с боевиками? Кто это всё делает? Америка? Европа? Израиль? Может, кому-то из этих стран и выгодно нынешнее положение дел между Россией и Украиной, но Россия делает всё, чтоб украинцы её ненавидели. Так что все претензии — к своему правительству. Хватит на зеркало пенять, знаете ли.

2. "Как так? За что вы так ненавидите Россию? Мы же братья!"

Это вообще гнусный шантаж на уровне алкаша, избивающего свою жену: напьётся, отлупит, а когда она начинает паковать чемоданы с целью переехать к маме, он заводит жалобную песню: "Мы же семья, неужели ты меня не любишь? Я же без тебя пропаду ("Россию можно будет уничтожить тогда, когда украинцы поверят, что они не русские")". И, как правило, жена остаётся. Такое срабатывает в отношениях с закомплексованными и забитыми жизнью тётками, но не в международных отношениях. Оставьте все эти сопли себе.

Впрочем, как и все эти "историко-этнографические исследования", доказывающие, что мы — один с вами народ. Может, корни и общие, но это никак не влияет на моё отношение к тому, что сегодня вытворяет Россия с моей Родиной. И если вы скатываетесь до риторики алкаша-манипулятора, то даже не рассчитывайте на какое-то толерантное отношение.

3. "Тебе промыли мозги. Украинское телевидиние врёт. Включи логику".

Не смешно вообще. Опустим все сообщения блоггеров об очередных фейках в российских новостях — предположим, что это всё гнусные провокации. Но если врёт именно наше телевидение, то объясните мне: как это возможно, что по российским новостям показали, что лидером в первом туре президентских выборов стал Ярош, а в итоге победу одержал Порошенко? Нам опять наврали? Допустим. Тогда откуда у российского телеканала "настоящая" информация, если данные они брали "с официального сайта ЦИК", который "всех обманул"? Нелогично, не находите ли? Так может врёт кто-то другой? Может, это вам пора включить логику наконец-то?

4. Когда начинаешь тыкать носом "ура-патриотов" в очевидные и неоспоримые проделки их родины в Украине, то в ход идёт очередная мантра: "У вас у власти фашисты, они ущемляют русскоязычных".

Опустим тот момент, что это очередная брехня. Но если Россия так печётся о благополучии этнических русских в Украине, то где соответсвующие обращения в ООН, где программы переселения этнических русских в Россию (как это делают Германия и Израиль в отношении своих соотечественников, например), где вообще какая-то дипломатическая активность по этому поводу? А если ещё и учесть, как тот же Путин "защитил" русских в Таджикистане, к примеру, то аргумент "защиты прав русскоязычных" становится вообще смехотворным. Если вы не способны к такому элементарному анализу, то и не ждите, что кто-то будет разговаривать с вами как с равными.

5. Тут начинается судорожный поиск аргументов, и в итоге всплывает: "сепаратисты – защитники интересов народа".

Я,
Читать

Воскресенье 8 июня 2014

Отрицание силы права и утверждение права силы, отрицание суверенитета соседей и самоутверждение через произвол и насилие лежат в основе уже вполне оформившегося в официальную идеологию рашизма. Это эклектичная смесь великодержавного шовинизма, ностальгии по советскому прошлому и мракобесного православия. Это пренебрежение к личности, стремление растворить ее в "большинстве" и подавить меньшинство. Это неверие в демократические процедуры, потому что "все это лишь инструмент тонких манипуляций" (сам рашизм предпочитает манипуляции грубые). Рашизм исходит из того, что "народный дух" и "высший общий интерес" выявляются не через формальные выборные механизмы, а иррациональным, мистическим образом – через вождя, который стал таковым, потому что сумел всех остальных зачистить.

Взгляд на мир как на поле всеобщей звериной борьбы за выживание причудливым образом сочетается в рашизме с претензией на высокую духовность, до которой не в состоянии подняться весь остальной мир. А высокомерное, подозрительное (кругом враги, все хотят нас съесть) и, в общем, вполне злобное отношение к этому растленному миру, взгляд на него как на потенциальную добычу, в свою очередь, сочетается с по-детски наивной обидой на то, что "нас никто не любит". Рашист хочет, чтобы его еще и любили. Как Большого Брата. Будучи приверженцем традиционных семейных ценностей, он и на отношения между народами распространяет патриархальные принципы. Он убежден, что любить можно заставить, что "стерпится-слюбится", что "бьет - значит, любит", потому что "для их же блага".

Рашизм – квинтэссенция холуйства и хамства. Это разновидность тоталитарной, фашистской идеологии. Недаром утверждение фашистских принципов во внешней политике идет рука об руку с утверждением аналогичных принципов в политике внутренней.

Честь и хвала всем тем представителям интеллигенции и политикам, которые находят в себе силы противостоять затопляющей страну мутной и вонючей волне рашизма. Но не все, что они предлагают, не все, к чему они призывают, представляется адекватным ситуации. Болезнь неизбежно должна пройти положенные ей стадии. На этой стадии бесполезно обращаться к беснующимся рашистам с призывами к диалогу, бесполезно призывать к преодолению раскола в обществе. Пусть будет раскол. Это единственный способ не дать рашистскому потопу поглотить тебя.

Сейчас неуместно предлагать компромиссы. Неуместно предлагать обменять отказ от продолжения российской агрессии на гарантии невступления Украины в НАТО, федерализацию ее государственного устройства или изменение состава ее правительства. Все эти вопросы являются исключительным делом Украины и не могут быть предметом торга ни на двусторонних, ни на многосторонних переговорах.

Что касается Крыма, то все касающиеся его постановления высших органов власти России должны быть безусловно отменены. Самоопределение Крыма может быть результатом длительного политического процесса, в ходе которого должны быть использованы все имеющиеся конституционные, дипломатические и международно-правовые средства. И лишь в случае исчерпания всех этих средств может быть поставлен вопрос об одностороннем провозглашении независимости. А вот Россия право на участие в определении дальнейшей судьбы Крыма потеряла. Как и право на базу в Севастополе. Акт откровенного разбоя должен иметь последствия.

Путинская агрессия угрожает всему миру. В первую очередь – свободному миру, защищающему хоть какие-то
Читать

Пятница 30 мая 2014
МЗС України висловлює рішучий протест у зв'язку з діями Росії, спрямованими на відверте знищення системи освіти в тимчасово окупованій Росією Автономній Республіці Крим. Про це йдеться в заяві МЗС України, повідомили УНІАН у прес-службі міністерства.

«Численні звернення громадян, сигнали міжнародних правозахисних організацій, обурення батьків, вчителів і учнів ігноруються російською стороною. Шляхом тиску і залякування прискореними темпами відбувається насильницька русифікація багатонаціонального Криму», - йдеться в заяві.

Зокрема, у МЗС обурені наміром незаконної влади перетворити єдину гімназію в Сімферополі з українською мовою навчання на російськомовну.

У міністерстві зазначили, що, відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

«У зв’язку з цим, закликаємо російську сторону до цивілізованого і поважливого ставлення до культурно-історичних, етнічних, цивілізаційних надбань цієї древньої землі і вимагаємо не порушувати прав кожного її мешканця на освіту рідною мовою», - наголошується в заяві МЗС України.

30 травня цього року з цього приводу до МЗС РФ було передано офіційну ноту-протесту МЗС України.

Воскресенье 4 мая 2014
Сообщение прочтено 200 раз
Робер | 2014-05-04 22:45:36

Историческая пьеса «Россия и Украина» будет иметь несколько актов, но за громким ором и яркими пропагандистскими картинками, за массой пусть и эффектных, но подробностей мы должны рассмотреть главное и ответить на вопрос «зачем», «кому это выгодно».

По моему убеждению, российский режим, оказавшись в тупике, в который сам себя загнал, решил хитро перенаправить ненависть населения изнутри - вовне. Все недовольство жизнью, в котором виноват режим (и народ, который или молчит, или поддерживает его), все теперь превращено во внешнюю агрессию (нашли наиболее уязвимого и наименее опасного соседа) и ко всему добродушному внутри. Под «тупиком» я подразумеваю неработающую экономику, чудовищную коррупцию, нефтяную «иглу», миллионы безвизовых азиатов, провал попыток использовать устаревшие идеологические схемы, деградация культуры, отток капиталов, бегство интеллектуалов, репрессивные законы и т.д., и т.д. И вот все стало раздражать даже совсем «овощные» слои населения. Единственным способом продлить агонию и удержать власть было направить энергию протеста вовне. Не получится «маленькая победоносная война» - устроим большую проигрышную, зато долгую. Есть задача – закрыть страну от свободной информации, но и это хорошо бы провернуть под маркой борьбы с «цивилизационными» врагами.

Все это было, все проходили. Нет, чтобы, наконец, научиться что-то производить (ведь Россия все закупает у «врагов») – нет, лучше мы уйдем в еще большее отставание, в средневековье – главное, чтобы небольшое количество заинтересованных лиц сохранило власть и свободу.

   Как историк я уже все это видел, все помню. Сегодня Россия идет по известному сценарию 1930-х. Просто диву даешься, насколько люди бывают слепы. Но лично мне все это было видно (привет Ванге!) еще в 2004 году – и вот тому печатное доказательство: http://www.kommersant.ru/doc/441429

  Однако вернемся к риторике дня. И сегодня я хочу добавить в копилку противоречий официозной идеологии следующее: а у нас православная страна или нет? В последние годы только это и внушают населению. А разве христианин может разделять людей по национальности? 

Евгений Понасенков
режиссер, историк, академик РуАН,
член Независимого совета по правам человека (НСПЧ)
http://echo.msk.ru/blog/eponasenkov/1313396-echo/ 

Воскресенье 13 октября 2013

В США раскрыли банду, состоящую из раввинов и их сообщников, которые похищали и пытали ортодоксальных евреев, требуя, чтобы те развелись с женами.

В течение 20 лет группировка раввинов похищала мужчин, вынуждая их дать развод своим жёнам. По строгим законам ортодоксальных евреев, развестись супруги могут только по желанию мужа. Поэтому, чтобы расторгнуть брак, некоторые женщины прибегали к услугам банды.
 
Главными обвиняемыми по делу проходят 68-летний раввин Мендель Эпcтейн и 55-летний раввин Мартин Уолмарк, всего же в банде состояло, как минимум, 10 человек. Получив от заинтересованных в разводе женщин деньги, преступники похищали их мужей, а затем путём угроз и пыток выбивали у них согласие на расторжение брака.
 
С заказчиц раввин брал $10 тысяч себе и ещё $50 тысяч для своих подельников, сообщает New York Times. В ходе расследования выяснилось, что похищенных мужчин бандиты заковывали в наручники, надевали им на голову пакеты и били электрошокером.
 
Чтобы арестовать раввинов и их сообщников, ФБР отправило свою сотрудницу, которая под видом ортодоксальной еврейки попросила у бандитов помочь ей развестись с мужем.

«Щоденник Анни Франк» - відверту фальсифікацію зробили міжнародним культурним надбанням

Пятница 4 октября 2013
Сообщение прочтено 231 раз
Робер | 2013-10-04 16:15:16

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Сообщение прочтено 159 раз
Робер | 2013-10-04 16:14:17

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Назад123456Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены