<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе жизнь как она есть
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (126)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (140)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (50)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (115)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 17 мая 2011
Сообщение прочтено 347 раз
Робер | 2011-05-17 09:44:32

Мій тесть і справді Іван Дем'янюк.

Щоправда, і на щастя також,  не той, якого в Німеччині нещодавно засудили до п’яти років ув’язнення за начебто вбивство 28 тисяч ув’язнених концентраційного табору Собібор.

Цього чоловіка, як відомо,  звати Іван Миколайович. А ось мій родич – Іван Онисимович Дем’янюк, всього лише однофамілець.

Батьку моєї дружини на початку нинішнього травня виповнилося б  лише 86-ть. І війни він "зачепив" лише шматочок. Однак устиг заробити на тому побоїщі і ордени, і медалі, яких чомусь ніколи не зодягав.

Мій тесть після війни чверть віку працював завідуючим районним відділом культури в Андрушівці на Житомирщині. Був заслуженою, вельми шанованою людиною. І його вже  давно немає на цьому світі. Війна зробила своє – надто ж він настраждався в ті роки…

 Але коли по  радіо, телебаченню називають "Іван Дем’янюк", я мимоволі здригаюся. Не кажучи вже про дружину Івана Онисимовича, мою тещу, 85-літню Ларису Михайлівну, двох її дочок. Як часто тіпаються, завмирають їхні серця при цьому словосполученні…

 А потім я вирішив усе таки, бодай для себе, з’ясувати, що ж це за історія така приключилася з невільником мюнхенського суду Німеччини Іваном Дем’янюком, про якого, без перебільшення, гомонить нині увесь цивілізований світ.

Надто ж це химерна якась, заплутана, дивовижна історія. Одні українця  Івана (Джона) Дем’янюка називають махровим убивцею, інші зумисне призначеною жертвою, справу котрого майстерно буцімто сфабриковано спецслужбами. Але багато думок, припущень сходяться на тому, що страждання війни, які почалися ще в сорокові роки минулого століття, для цієї дивної людини не закінчилися ще й по нині.  Він, як дрібненька піщинка потрапив між жорна історії, при чому цілого ряду країн одразу.
Виходить, що млин гуде і начебто всі його механізми справно крутяться, а борошна немає: Дем’янюка перемолоти не може…

Мені хотілося розібратися з цією унікальною історією ще й тому, що стосується вона мого земляка – вінничанина – Івана Миколайовича Дем’янюка, уродженця села Дубові Махаринці Козятинського району (народився 3 квітня 1920 року). Себто йому вже 92-ий рік.

 Уже котра смерть наблизилася впритул, але й ця пройшла мимо…

Ось уже із половини вісімдесятих років минулого століття світова преса широко висвітлюючи події з приводу пошуку нацистських злочинців і їх прислужників, у центр їх виносить ім’я малограмотного вихідця з-під Козятина Вінниччини Івана Дем’янюка. Перед війною працював він трактористом і шофером у місцевому колгоспі. А під час бойових дій отримав поранення, потрапив до німецького полону.
Далі як розвивалися події є декілька версій. Сам бранець під час суду в Ізраїлі у 80-х роках твердив, що його утримували в таборі "Челмно" у Польщі до 1944 року, а потім перевели до іншої "фабрики смерті" в Австрії, де він, зокрема, воював в армії генерала Власова (РОА).

Спецслужби цілого ряду країн – СРСР, США, Ізраїлю, Іспанії, Німеччини переконані – це далеко не так. Кожна із них доклала чимало зусиль до того, щоб зробити звичайного українця замало не головним винуватцем смертей десятків і сотень тисяч полонених концентраційних   таборів одразу декількох фашистських "фабрик смерті".

Після війни, за даними журналу Spiegel, Іван Дем’янюк жив у південній Німеччині, де працював водієм для організацій, які допомагали біженцям.1952 року він із дружиною і дитиною емігрував
Читать

Воскресенье 15 мая 2011

Пропонована стаття може абсолютно змінити відношення до справи звинувачення Івана Дем'янюка, тих людей, які не хочуть вірити у його невинність. Це уривок із книги вдови адвоката Дем'янюка Елеонори Шифрін "Четвертий Вимір". Уривок опублікований на ізраїльському сайті 7kanal.com , який, до речі, чомусь блокується. Вдячний шановній Любі Раскін.

Предисловие автора

Двадцать лет назад в Израиле проходил судебный процесс, оказавший судьбоносное влияние на дальнейшее развитие израильского правосудия и израильское общество в целом, хотя мало кто из живших тогда в Израиле и наблюдавших за происходящим, согласится сегодня с такой оценкой тех событий. Тем не менее, по моему глубокому убеждению, низкий уровень правосознания израильского общества, прессы и политического руководства страны привел к тому, что двадцать лет назад общество потребовало от суда юридически не оправданного приговора, и суд согласился заменить юридически приемлемые доказательства владевшими обществом эмоциями. Иными словами, система правосудия была использована для вынесения неправедного приговора, который выглядел идеологически оправданным в глазах подавляющего большинства израильтян.

Однако нарушение принципов правосудия с одобрения всего общества и общественная легитимация подтасовки фактов в суде ради вынесения идеологически приемлемого приговора не могли впоследствии не ударить бумерангом.
...
Читать

Понедельник 9 мая 2011
Сообщение прочтено 198 раз
Робер | 2011-05-09 22:58:23

 Почему 9 мая - не праздник

              Так вот она, ваша победа!
              А. Галич

И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.

9 мая 2002

Нестеренко Юрий Леонидович

За повідомленнями українських ЗМІ,  польські фахівці знайшли 7 травня  в Биківні ідентифікаційний номер польського поліцейського, що є доказом розстрілів російськими чекістами польських офіцерів в лісі під Києвом у 1940 році під час російської окупації України.

Як передає Polskie radio, за різними даними в Біківні покояться близько 3,5 тис. поляків. За словами представника польської ради охорони пам'яті, боротьби і мучеництва Мацея Данцевича, дана знахідка надзвичайно важлива.

«За останні роки наших пошуків не було речей, які б однозначно вказували ім'я і прізвище з так званого «українського катинського списку», — підкреслив він.

Відзначимо, що через рік в селищі Биківня під Києвом планується відкрити меморіал польським полоненим, розстріляним росіянами у 1940 році.

У 2009 році СБУ встановила імена 14 191 жертви кривавої російської бійні, похованих в Біківні.

Нагадаємо, що 10 квітня 2010 року російська банда ФСБ  за наказом Медведєва і Путіна знищила під Смоленськом президента Польщі Леха Качиньського, його дружину і велику групу польських політиків, громадських діячів і військових.

Вони прямували до села Катинь, щоб взяти участь в траурних заходах на місці масового поховання польських офіцерів, по-звірячому убитих росіянами в ході влаштованої ними традиційної кривавої різанини ненависних для них поляків.

===============

В цьому контексті варто згадати про Брехню Бабиного Яру. Досі невідимо де саме відбувався і чи взвгвлі відбувався розстріл.

Невідомо де знаходяться масові поховання. Вони досі не знайдені, але на відміну від Биківні ніхто їх і не шукав? У Биківні під Києвом справді поховані 100.000 жертв жидобільшовицького режиму, там є реальні могили, трупи, ПОСТІЙНО проводять ексгумації і упізнання, а в Бабиному Яру - чомусь ні... От зараз польські експерти там працюють, які працюють із тілами розстріляних комуністами поляків. Перед цим Президент і уряд Польщі звертались до нашого Президента та уряда за дозволом на ці ексгумації.

Запитайте в Шимона Переса - чому він не вимагає ексгумації? Запитайте в інших жидів - чому вони досі сперечаються де були розстріли і де поховані "розстріляні (до того ж за 70 років не здійснили, на відміну від поляків, жодної спроби знайти ті поховання)? Чому їх за 70 років так і не знайшли?  Розстріляних оунівців знайшли, а жидів - ні? Чому? Напевне тому що їх там нема.

Знаєте, чому жиди так бояться згадки про 9 рабинів, яких нібито захопила якась загадкова айнзацкоманда, і яки закликали жидів їхати до Палестини? Тому, що  всіх жидів насправді вивезли зі станції Лук'янівка-Товарна, а їх зайвий багаж поскидали в яр Бабиного Яру. І всі ті жиди живі і здорові, "дивом пережили  голокост" і опинилися в США та Ізраїлі разом із тими 9-ма киїівськими рабинами. Запитайте в жидів прізвища тих рабинів та про їх подальшу долю - ви побачите як вони нервуються!



 ПРОВОКАЦІЯ - Державної важливості.Сьогодні вранці у Львові було побито голову обласної організації Антифашистського комітету, члена КПУ Олександра КАЛИНЮКА.

Як передає кореспондент УНІАН, перед цим керівництво міста та області поклали до пагорба Слави, де горить Вічний вогонь, квіти та вінки з нагоди 66-ї річниці Перемоги.

З 9.30 до пагорба Слави почали сходитися представники ветеранських організацій та активісти ВО «Свобода». У цей час за кілька десятків метрів від пагорба було побито О.КАЛИНЮКА.

Як повідомив УНІАН сам О.КАЛИНЮК, коли він з квітами підходив до пагорба Слави, до нього підійшли троє молодиків з нарукавними жовто-синіми пов’язками, які представилися йому членами ВО «Свобода», і заявили, що не допустять, щоб він та представники ветеранських і лівих сил проводили сьогодні свої заходи у Львові.

«Вони почали мені викручувати руки, зірвали медаль з грудей і Георгіївську стрічку, після чого почали бити. Підоспіли працівники міліції, які доставили мене у травмпункт 8-ї лікарні Львова, де я зараз і перебуваю», - повідомив О.КАЛИНЮК.

За словами О.КАЛИНЮКА, після проведення необхідних медичних обстежень він їде у райвідділ міліції складати протокол про напад на нього.

Представники ВО «Свобода», партії «Родина», ветеранських організацій та «Русского единства» з 10.00 почали збиратися на Марсовому полі. Близько двох тисяч працівників міліції, а також бійців спецпідрозділу «Беркут» оточили щільним кільцем місце поховання воїнів, і лише окремі ветерани мали змогу пройти туди, щоб покласти квіти.

Без символіки і плакатів представники лівих і ветеранських організацій разом із членами «Родини» і «Русского единства», які приїхали з Одеси та Криму, просто стояли біля місць поховань, не проводячи ні мітингу, ні попередньо запланованих виступів і не маючи змоги покласти квіти.

Як зазначив у коментарі УНІАН депутат Одеської обласної ради, член партії «Родина» Костянтин ГРІНЧЕНКО, «ми сюди приїхали на День міста Львова, а також вклонитися могилам полеглих воїнів, серед яких можуть бути і наші земляки з Одещини». «Львів мені також рідне місто, у 1982 році я тут закінчив вище військово-політичне училище. Цього року вперше приїхали до Львова подивитися, як тут святкують 9 травня, оскільки це перша річниця влади, яка не боронила нам приїхати до Львова і не ущемлює права ветеранів», - додав К.ГРІНЧЕНКО.

За його словами, вони “наштовхнулися на те, що місцеві радикальні сили чинять спротив ветеранам, які хочуть покласти квіти до могил бойових побратимів, а молодики, які за зовнішністю виглядають на футбольних фанів, усіляко провокують їх на сутички та бійки, вириваючи з рук оберемки квітів”.

На даний час біля пагорба Слави, щільно оточеного кордонами міліції, зібралися декілька сотень представників ВО «Свободи» і молодих людей, деякі з яких одягнені у футболки з написами «Бандерівець», у багатьох - пов’язки з написами «Свобода» або із символікою футбольного клубу «Карпати».

Вони скандують: «Ганьба!» і не пропускають до пагорба Слави жителів Львова та області, які хочуть покласти квіти до могили Героя Радянського Союзу Миколи Кузнєцова та інших визволителів Львова.

Як повідомили УНІАН представники ветеранських організацій, під час протистояння між ветеранами та активістами ВО «Свобода» було піднято прапор Російської Федерації, який “молодики вирвали і спалили”.

Суббота 7 мая 2011

Вопрос обязательного вывешивания копий Знамени Победы 9 мая вызвал бурную реакцию не только украинцев и общин западных областей Украины. Для крымских татар любое знамя красного цвета болезненно воспринимается даже если это Знамя Победы. Об этом накануне вечером, 6 мая, в эфире «Шустер Live» сообщил народный депутат Украины Олесь Доний. Так, по его словам, в Музее современного крымско-татарского искусства в Бахчисарае находится очень грязный красный флаг с советским гербом. «Я вначале не понял и спросил у работников музея, что это, собственно, означает. Мне ответили, следующее: «Это наше старшее поколение любит показывать пример молодому поколению, люди ходят по красному полотну». У нас нет презренного отношения к флагам, а там, в Крыму, где крымско-татарский народ пережил депортацию, который пережил физическое истребление, старики показывают пример отношения к этой символике. Символике, под которой убивали и истребляли нацию», - сказал Олесь Доний.

Напомню, дискуссия в обществе по поводу реанимирования фашистско-советских символов была спровоцирована внесением изменений в Закон «Об увековечивании Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов (относительно порядка официального использования копий Флага Победы)». Изменения обязывают органы местного самоуправления вместе с символами украинского государства вывесить еще и копии Знамени Победы. Правда, закон не указывает кто будет финансировать этот идиотизим.

Пятница 29 апреля 2011
Сообщение прочтено 207 раз
Робер | 2011-04-29 10:49:00

На сторінках світової преси, у всіх ЗМІ звучить це прізвище з епітетом в додатку: українець-антисеміт. Що переслідувала шайка сіоністів на чолі з відомим брехуном і провокаторм  Візенталем і що переслідують тепер його спадкоємці?

Роздмухуючи ненависть всього світу до людей причетних до нищення євреїв підчас 2-ої світової війни, сіоністи кидають тінь відповідальності за голокост на народи Європи, в тому числі, та навіть в більшій мірі, на український народ. Сіоністи керуються агентурними матеріалами московського КДБ, де вони самі займали багато керівних посад.

На першому Всесвітньому конгресі українських політв’язнів в Києві в червні 1991 році лунала контраверсійна аргументацієя злочинів нацизму, куди клеїли і українця Івана Дем’янюка. Там я зустрівся впритул з апологетом сіоністської еліти Яківим Сусленським.

Яків Суслинський закликав учасників Конгресу до дружби між єврейськими та українськими політв’язнями. Я схвально сприйняв цей заклик і в унісон заявив: "...моя пропозиція адресована присутнім в цьому залі представникам єврейських організацій; якщо наша співпраця має бути плідною, якщо ми повинні йти назустріч один одному, то нехай вони (присутні сіоністи) звернуться до парламенту Ізраїлю з вимогою звільнити єдиного політичного в’язня-українця, який на сьогоднішній день перебуває в тюрмі Тель-Авіву. Його прізвище - Іван Дем’янюк. Представник сіоністської організації на цьому Конгресі повинен солідаризуватися з нашою вимогою і поставити перед урядом Ізраїлю питання про звільнення з-під арешту Дем’янюка".
...
Читать

Четверг 28 апреля 2011
Сообщение прочтено 258 раз
Робер | 2011-04-28 16:25:53

 Написано в засланні 20-го травня 1979 року

Його Святості Папі Іоанну-Павлу II.

Місто Ватикан.

Святий Отче, моє ім'я — Леон Дегрель. Я був головою бельгійських рексистів перед Другою світовою війною. Під час Другої світової війни командував бельгійськими добровольцями на Східному фронті, воював у 28-й Валлонський дивізії військ СС. Звичайно, не для всіх це являтиме рекомендацію. Однак, я католик, як і Ви, і тому вважаю, що у мене є право написати Вам як братові у вірі.

Мене стривожило повідомлення в пресі про те, що під час Вашого майбутнього візиту до Польщі з 2-го по 12-е червня 1979 Ви збираєтеся відслужити спільну месу з усіма польськими єпископами в колишньому концтаборі в Освенцім. Дозвольте мені перш за все заявити, що я знаходжу дуже повчальним молитися за мертвих, ким би вони не були і де б то не було, навіть у новісіньких печей крематорію з бездоганної вогнетривкої цегли.

Проте, мене терзають деякі побоювання. Те, що Ви — поляк і патріот своєї батьківщини, постійно підкреслюється Вашими вчинками на посаді первосвященика. Це по-людськи зрозуміло. У юності Ви були залучені до тяжкого військового протистояння. Але якщо старі образи справили на Вас занадто сильне враження, то тепер, ставши Папою, Ви можете піддатися спокусі взяти участь у мирських суперечках, на які історією пролито ще недостатньо світла.

Наприклад, яку відповідальність несе кожна з воюючих сторін за розв'язання Другої світової війни? Яку роль відіграли певні підбурювачі? Всім відомо, що Ваш тодішній прем'єр-міністр, полковник Бек, був вельми неоднозначною особистістю. Чи достатньо врівноважено він діяв в 1939 р.? Чи не відкинув він тоді з надмірною пихатістю можливість досягнення компромісу із німецький урядом?

Що було потім? Чи справді війна відбувалася саме так, як її малюють? Які помилки і навіть злочини були здійснені з обох сторін? Чи завжди об'єктивно оцінювалися мети, до яких вони прагнули? Можливо, доктрина противника була представлена в спотвореному вигляді — або через брак належної уваги, або навмисно на вимогу пропаганди. Противнику могли бути приписані плани та вчинення дій, реальність яких ніколи не була підтверджена фактами.

Церква завжди була краще поінформованою за будь-кого. Проте, ось вже дві тисячі років вона веде дуже обачливу політику і остерігається займати необмірковані позиції. Вона береться судити тільки на підставі свідчень, причому спокійно і після того, як час остудить запал пристрастей і відокремить зерна від полови.

Зокрема, надзвичайна стриманість відрізняла її під час Другої світової війни. Вона всіляко прагнула не поширювати фантастичні вигадки, що панували в той час. Перебуваючи на рідній землі, Святий Отець, і особливо в Освенцімі, де на Вас, можливо, нахлинуть уривчасті спогади з минулого, що вже стали символами сліпої віри, чи будете Ви тільки молитися?

Більше за все боюся, що Ваші молитви і просто сам факт Вашої присутності в такому місці можуть бути негайно позбавлені їх глибинного сенсу і використані безпринципними пропагандистами як димова завіса для розв'язання нової кампанії ненависті під Вашим прикриттям. Подібні кампанії засновані на брехні і вже більше чверті століття отруюють саме поняття Освенціма.

Отже, підкреслюю, — на брехні. Міф про масові знищення в Освенцімі спричинив колективний психоз, який через неконтрольовані чутки оголомшив багатьох ув'язнених часів Другої світової війни. Починаючи з 1945 року ці вигадки заполонили весь світ. Сотні брехливих тверджень були повторені в тисячах книг з усе зростаючою злісною люттю. Вони відтворені у кольорі в апокаліптичних фільмах, що викликають обурення галтуванням не тільки правди, але й здорового глузду, елементарної арифметики і самих фактів.

Я чув, Святий Отець, що під час війни Ви билися в Опорі і піддавалися всім небезпекам військового часу. Кажуть також, що Ви були ув’язненим в
Читать

Пятница 15 апреля 2011
Сообщение прочтено 189 раз
Робер | 2011-04-15 15:27:14

 Группа израильтян и евреев Киева сломали мемориал, на которой было выгравировано имя бывшего президента Израиля Моше Кацава.

Траурный камень был установлена в Бабином Яру на месте где евреев готовили к отправке со станции Лукьяновка-Товарная в годы Второй мировой войны. "Имя этого насильника оскверняет их память", - заявили организаторы акции.

Камень был установлен в период пребывания Кацава на посту президента государства. Он также присутствовал на церемонии открытия мемориала, а на доске помимо имени Моше Кацава выгравирован отрывок из его речи. На этой неделе группа израильтян и местных евреев пробрались ночью к мемориалу и сломали его.

Как сообщает "Маарив", Сар-Эль Давидович, житель Нетании посетил мемориал и увидел, что он сломан, а доска с именем Кацава валяется отдельно. Он поинтересовался в еврейской общине Киева обстоятельствами происшествия, и ему рассказали, что речь идет об инициативе группы израильтян, подговоривших местных евреев принять в этом участие. "После приговора Кацаву, они решили, что недопустимо увязывать его имя с памятью жертв, так и родилась эта инициатива", - добавил Давидович.

В Бабином Яре — урочище в северо-западной части Киева — во время войны у евреев отбирали лишние вещи перед их отправкой в трудовые лагеря и гетто с недалеко расположенной железнодорожной станции Лукьяновка-Товарная.

Среда 23 февраля 2011
Сообщение прочтено 173 раз
Робер | 2011-02-23 09:15:42

Несправедливо обвиняемый в нацистских преступлениях украинец Джон (Иван) Демьянюк угрожает объявить двухнедельную голодовку, если суд в Мюнхене не примет к рассмотрению документы в его защиту, сообщает во вторник газета Süddeutsche Zeitung. 90-летний Демьянюк назвал суд против него политически мотивированным процессом. "Мне остается только один способ показать миру каким издевательством над правосудием является этот процесс"...

...так он пояснил свое намерение голодать.

Ранее во вторник должны были пройти первые выступления прокуратуры перед судом. Однако адвокат Ивана Демьянюка подал ряд ходатайств о допущении новых доказательств по делу.

Джон (Иван) Демьянюк, проживавший в США, был экстрадирован в Германию в мае 2009 года после выдачи прокуратурой Мюнхена ордера на его арест. Подсудимый был помещен в тюрьму Штадельхайм.

Мюнхенская прокуратура обвиняет Демьянюка в соучастии в убийстве около 29 тысяч заключенных в концлагерях Собибор и Треблинка. Суд по делу Демьянюка начался 30 ноября 2009 года.

В апреле 2010 года экспертам удалось доказать подлинность эсэсовского удостоверения, выданного на имя Демьянюка в Собиборе. Однако в мае 2010 года слушания по делу были приостановлены - по дороге в суд подсудимый почувствовал недомогание и был доставлен в больницу в связи с болями в области сердца.

Сам подсудимый заявляет, что является жертвой нацистов. По его словам, он был узником лагеря, где его якобы использовали для рабского труда. Он признался, что служил SS в качестве охранника лагеря, однако утверждает, что не сотрудничал с нацистами.

Что же касается судебных преследований, они, по мнению Демьянюка, лишь являются "продолжением несправедливости" в отношении него и его народа. Вынесение приговора намечено на начало марта 2011 года.

Назад1234567Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены