Вчора всі світові інформагенції передали, що в Дрездені щоб не допустити масових бійок між неонацистами і лівими, місцевій поліції довелося застосувати сльозогін і водомети. Поясненення чому там збиралися "неонацисти" були різні, але нагадаю гоям і людям, що саме вчора була річниця найстрашнішого злочину в історії людства, відомого до цих пір - знищення Дрездена і його жителів у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року. У цьому вогняному пеклі згоріло і загинуло під уламками та выд осколків бомб близько половини мільйона жителів Дрездена і сотні тисяч біженців з Бреслау та інших німецьких міст.

Як відомо, "голокост" означає жидівське ритуальне вбивство через цілопалення. На відміну від уявного, вигаданого жидами холокосту, в Дрездені відбулося реальне всессоженіе, яке має сакральний зміст.

...
Читать

 Крым и его туристические возможности будут представлены на выставке в Берлине, которая пройдет с 9 по 12 марта. 

Об этом заместитель председателя Совета министров АРК Георгий Псарев сообщил на совещании в крымском правительстве, посвященном курортному сезону.

«Беспрецедентная будет выделена площадь - 500 м квадратных (для Украины – ред.). Такого никогда не было. Но Украина является организатором Евро-2012. И мы понимаем, что при проведении мероприятия такого масштаба все захотят поехать посмотреть Крым», - сказал он. 

Вице-премьер признался, что иностранцы пока «слабо еще знают, что такое Крым, его рекреационные возможности». 
   
Крымский стенд на берлинской выставке будет размещаться на 30 кв. м. «Концепция стенда такая, что, я думаю, ни один немец не пройдет мимо крымского стенда», - сказал  министр курорта и туризма Александр Лиев.

По его словам, крымчане при подготовке стенда собирались воплотить несколько идей, но одну из них немцы уже забраковали. «Стенд делается за немецкие деньги, и фишку, которую я настоятельно предлагал, - это вывезти наши восковые фигуры Сталина, Рузвельта и Черчилля», - рассказал министр. 

По его словам, цель такой затеи состояла в том, чтобы позиционировать Крым как место событий мирового масштаба, как культурно-исторический центр, а не как исключительно пляжный курорт. «Но, к сожалению, учитывая политкорректность, мы от этой недели отказались. В Германию за их деньги привезти им Сталина! Это был бы перегиб, конечно», - признался Лиев.

========

Я не могу подобрать слава для комментирования этого идиотизма....

В травні 2010 року ізраїльські ВМС захопили турецький корабель „Маві Мармара”, що прямував в сектор Газа з гуманітарним вантажем. В результаті сутички загинули вісім громадян Туреччини і один громадянин США турецького походження.

Інцидент надихнув турецьких кінематографістів, авторів найбільш касового турецького серіалу „Долина вовків” (тур. Kurtlar Vadisi), зняти чергову серію під назвою „День вовків: Палестина”. Стрічка розповідає про турецького спецагента, який відправляється в сектор Газа і на Західний берег ріки Йордан, щоб помститися ізраїльтянам за захоплення „Маві Мармара”. В картині відверто описані незаконні дії ізраїльських військових та спецслужб проти палестинців.

Зрозуміло, Ізраїль обурився. Посол Ізраїлю в Туреччині Габі Леві назвав фільм відверто антиізраїльським та антисемітським. А особливо підкреслив те, що його прем’єра запланована наступного дня після Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
...
Читать

Мало хто знає, що Німеччина почала війну проти СРСР під прапором боротьбі із жидобільшовизмом.

В своєму зверненні до німецького народу у зв'язку з початком війни проти СРСР
22 червня 1941  Адольф Гітлер заявив, що «зсередини і ззовні плелася відома нам змова жидів і демократів, більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів»…  Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії. Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько-більшовицькі правителі Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину, але і всю Європу. Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію, а жидобільшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування, притому не тільки духовне, але, перш за все, військове… Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирним пропозицією. Вона було відхилена міжнародними та єврейськими підпалювачами війни. Але тепер настав час, коли необхідно виступити проти цієї змови жидівсько-англосаксонських підпалювачів війни і також жидівських володарів більшовицького центру в Москві.

Німецька окупаційна пропаганда використовувала тезу про те, що більшовицький режим — це витвір євреїв, це передусім єврейська влада, німецька пропаганда і газети, що виходили на окупованих територіях, постійно писали про «жидобільшовизм», «злочини комуножидів», «змову Сталіна з євреями». Нацистська пропаганда стверджувала, що більшовицька партія і її каральні органи — ГПУ-НКВД — насправді є маріонетками в руках всесвітнього єврейської змови, мета якого — поневолення народів світу. Євреїв звинувачували в тому, що розпочата війна була розв'язана з їх ініціативи; що вони є нацією-паразитом, що живе за рахунок інших; що євреї, захопивши владу в Росії, створили радянську тюрму народів. Висновок з усього цього робився наступний: більшовизм і єврейство є одне ціле.

Адольф Гітлер постійно стверджував, начебто "Жовтнева революція була справою жидів і загрожувала Європі встановленням у ній комунізму за співучасті жидів, розвивав тему "жидобільшовизму" як втілення світового комунізму і у той же час таврував жидів як втілення світового капіталізму".

У перші тижні окупації, влітку 1941 року, німці в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС, показали всім злочини сталінського режиму і оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї (нижче ви бачите як образ «жидокомісара» використаний в плакаті «Злочини Москви у Вінниці», присвяченому розстрілам у Вінниці)

Читать

Книгу "Основоположні міфи ізраїльської політики” французький письменник, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.

Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика - як інструмент американської політики - приводить до війни".

Скачати книгу  Роже Ґароді "Основоположні міфи ізраїльської політики" можна тут.

В книзі Роже Ґароді ставить під сумнів факт Голокосту - тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм ... але нацистський Голокост - це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі...", - пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померли зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".

Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою,  автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі.  Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.

Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі, багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна - це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.

Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді
Читать

 "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" - (англ. Did Six Million Really Die?, ISBN 0-906879-95-0) — опублікована в 1974 році книга, в якій автор Річард Харвуд стверджує, що не було шести мільйонів знищених євреїв, а було тільки 256 тисяч померлих.

Скачати  "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" можна тут.

Цю книгу називають одним з найбільш дорогих видань, коли-небудь надрукованих англійською мовою. Мільйони слів були сказані і надруковані про цю книгу протягом двох судових процесів в Канаді над Ернстом Цунделем (Ernst Zundel) - видавцем цієї книги.  Єврейське лобі подало на нього до суду. Звинувачення проти Цюнделя спиралося на закон «Про розповсюдження неправдивих відомостей», який взагалі майже не застосовувався і сходить до англійського закону 1275 року - по ньому лицарі забороняли простолюду сміятися над собою в сатиричних віршах. Цюнделю знадобилося вісім років і сотні тисяч
Читать

Табу Второй Мировой войны

Скандал в США : Америка оказалась прибежищем фашистов

Отто фон Болшвинг

В США разгорается очередной скандал, связанный с двойными стандартами этой страны в международной политике. Газета «Нью-Йорк таймс» опубликовала выдержки из секретного доклада министерства юстиции США о том, как американские спецслужбы в послевоенное время прятали от международного правосудия сотни нацистских военных преступников и их пособников. Среди названых имён - сотрудник ведомства Адольфа Эйхмана, который непосредственно участвовал в разработке плана чистки Германии от евреев, Отто фон Болшвинг. После войны он был тайно переправлен в США и стал работать на ЦРУ. В NASA долгие годы работал бывший руководитель фашистского военного завода, где использовался рабский труд военнопленных, Артур Рудольф. Власти США на это пятно в биографии Рудольфа закрыли глаза и доставили его в Америку, скрыв от правосудия, мотивируя это тем, что нацист многое знал о производстве ракет. Действительно, Рудольф славно потрудился на этом поприще в США. NASA отметило его заслуги наградой. Рудольфа называют отцом ракеты Saturn 5. ЦРУ приютило и небезызвестного Ивана Демьянюка, обвиняемого в убийствах узников лагеря Треблинка.

«Америка, которая гордилась тем, что была в годы второй мировой войны надежным прибежищем для преследуемых фашистами, стала надежным прибежищем также и для преследователей», - говорится в публикации «Нью-Йорк таймс».

Артур Рудольф

 О том, как США уводили от уголовной ответственности нацистских преступников и вывозили их из Европы, до сих пор нет полных достоверных сведений. Имеются лишь свидетельства отдельных разведчиков, политиков и журналистов. Одна из наиболее реальных версий связана с засекреченной на беспрецедентный срок в 75 лет операцией англо-американских спецслужб под кодовым названием «Санрайз» («Восход»). В ее основе были закулисные переговоры между США и представителями Гиммлера. Встреча американского эмиссара Аллена Даллеса с доверенным лицом Гиммлера генералом Вольфом, на которой обсуждалось заключение сепаратного мира за спиной Москвы, была полностью вскрыта советской разведкой. Сталин предотвратил этот вариант развития событий. Но у операции «Санрайз» имелось и второе дно, сведения о котором до сих пор засекречены. О нем можно судить по тому, что в результате конспиративных переговоров между представителями США и фашистской Германии в конце марта 1945 года немецкие армии на Западном фронте фактически прекратили боевые действия против Англии и США, без боя сдавая крупные города и пропуская союзников к Берлину. А те, в свою очередь, тоже не оставались в долгу. Именно после тех переговоров резко активизировала свою деятельность так называемая ODESSA (к нашему славному южному городу никакого отношения не имеет) - организация, созданная верхушкой СС для оказания помощи своим членам в послевоенном обустройстве. В общей сложности с её помощью из Германии в 1945 году скрылись более 30 тысяч гитлеровцев. Разумеется, не через советскую зону оккупации. Трудно поверить, что такая масса нацистских чинов была переправлена в заранее подготовленные «гнездышки» без ведома и участия наших союзников.

Один из каналов, по которым уходили от возмездия нацисты,  заканчивался в Латинской Америке. В конце войны правительство Германии приобрело в Аргентине, Уругвае, Чили обширные участки земли (кстати, до сих пор площадь немецких владений в Аргентине по площади равняется Баварии). Туда и потянулись в апреле-мае 1945 года суда, груженные пассажирами с новенькими документами в карманах. Тех, кого легализовать не удавалось
Читать

Заява Івана Дем`янюка

з приводу рішення продовжити судовий процес в нинішній Німеччині, спадкоємиці Третього райху, винесений без жодних на те юридичних підстав аморальними суддями - з порушенням засад справедливого судового розгляду, супроти правди, законнності, а навіть самих основ правосуддя

У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це нині чинять тут (у Мюнхені). Дійсно, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, це – відмова німців від повної відповідальності за Голокост.

Я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлудера за:
...
Читать

Уряд Німеччини прийняв рішення збільшити в два рази загальний бюджет для виплат компенсацій особам, які пережили так звану "Катастрофу" європейського єврейства. У 2011 році Німеччина виділить на ці цілі 535 млн шекелів.

Після тривалих переговорів між організацією Claim Conference і представниками міністерства фінансів Німеччини було вирішено, що ці кошти будуть спрямовані на надання медичної допомоги людям, які пережили так звану "Катастрофу".

Claim Conference буде фінансувати роботу медичних сестер і доглядальниць, які допоможуть людям похилого віку в домашніх умовах. Крім того частина коштів буде спрямована на придбання продуктів, ліків і додаткових послуг, необхідних жертвам так званої "Катастрофи".

За даними Claim Conference, в 2010 році більше 22.000 жертв так званої Катастрофи, які проживають в Ізраїлі, отримали допомогу від представників організації.
======================

Зазначимо, що лише в Ізраїлі (через 65 років після Другої Світової!) проживає близько 240.000 осіб, які "дивом пережили" так званий голокост. Останнім часом євреї намагаються уникати слів "голокост" (єврейське ритуальне вбивство через спалення живцем) та "шоа" (хаос, безлад) і надають перевагу слову "катастрофа". Отже, скоро слово "катастрофа" гої будуть вживати лише в значенні "трагедія єврейського народу".

До речі, якщо суму  в 535 млн шекелів перевести в гривні - це буди складати 1 млрд 100 млн гривень. І це лише на медичну допомогу і харчі престарілим "жертвам катастрофи", не враховуючи тих 300 євро, що вони отрмують за іншими програмами щомісяця. Напевне  українці під час війни в порівнянні з євреями зовсім не постраждали - ті 7 млн загиблих та мільйон тих, хто був угнаний до Німеччини, нічого не значать, це не жертви. Як нічого не варто зруйноване німцями житло майже всіх українців (а те що збереглося швидко займали євреї, що повернулися з Ташкентського фронту, через що виникали навіть погроми в 1945-1946 рр.) та втрачене майно.  Та й життя українця (гоя) нічого не варте, пишуть Талмуд та Шулхан Арух - свячені жидівські книги.

Гої, коли ви нарешті включите свій мозок?