Чому треба звільнити Добкіна та не варто чекати Кирила на святкування річниці Хрещення Руси «Коментарям» розповів Леонід Кравчук

- Заявлялося, що в Україні в 2010-2011 роках вже проведено реформу судової системи, водночас Конституційна Асамблея знову говорить, що потрібно реформувати ту саму судову систему…

- Судової реформи в Україні ще не відбулося. На жаль, на рівні Конституції – Основного закону – немає виписаних норм, які дають можливість проводити реальну судову реформу. Є принцип верховенства права. І він полягає в тому, що з конституційної реформи починаються всі інші реформи. Якщо всі інші норми не мають засадничих норм у Конституції, то вони не є легітимними.

- Хіба може бути так, що в Конституції записано одне, а в законах – щось інше?

- Чомусь у 1996 році не виписали в повному обсязі норми, які торкаються судової системи, місцевого самоврядування, прокуратури… І тому зараз виникло кардинальне питання – якщо ми не внесемо зміни судової системи в Конституцію, то судової реформи не відбудеться. Реформа має полягати зокрема в тому, що судова система має бути справді незалежна.

- Закон про референдум відповідає Конституції?

- Ні. У діючому законі про референдум перевищені повноваження, бо він стає вище ХІІІ розділу Конституції. А такого бути не може. Це моя думка, як політика, а не як голови Конституційної Асамблеї. Ми це питання не розглядатимемо, бо це не наші повноваження розглядати закони прийняті ВР. Прийняті закони на предмет їх конституційності чи неконституційності може розглядати тільки КСУ.

- Зараз говорять про нову Конституцію, але вже ніхто не говорить про те, що діюча Конституція не виконується, у першу чергу, вищим керівництвом держави?

- Не виконуються. Тому ми в Асамблеї думаємо й про те, як записати в саму Конституцію розділ охорони самої Конституції. І як виписати пряму відповідальність посадових осіб за невиконання Конституції. Наприклад, у Конституції має бути прописана відповідальність за неособисте голосування. Не голосуєш особисто – позбавляєшся мандата. І має бути прописано так, щоб не було ні вашим, ні нашим.

- 9 травня – це День перемоги, з одного боку. А з другого боку, це день пам’яті, день скорботи чи свято?

- Це дуже делікатне питання. Мій батько загинув на фронті, захищаючи землю, на якій я живу. Його один рідний брат теж загинув, другий прийшов з війни інвалідом і помер дуже швидко. Тобто майже всі чоловіки, які були в родині, загинули на війні. Мільйони людей, які загинули захищали нашу землю і захистили її від страшенного ворога. Нехай це буде день пам’яті, день скорботи за тими, хто загинув. Але для тих, хто ще живий і бився за перемогу, цей день – день пам’яті за їхніми друзями, родичами, водночас і день перемоги. Тому я проти тих, хто хоче відзначати цей день тільки чорними стрічка. Хочу, щоб там були й світлі стрічки.

- Однак, у Західній Україні наполягають, що це виключно день скорботи…

- Не треба втручатися! Якщо обласна рада прийняла рішення, що це День пам’яті, хай відзначають День пам’яті, але не заважає тим, хто хоче відзначити цей день як День перемоги. Бо в Івано-Франківській і у Львівській області є люди, які заслужили відзначати цей день як День перемоги. Сталін – ворог, правда, ворог. А мільйони людей, які загинули, теж вороги? Це визволителі.

-
Читать

Вопрос холокоста http://holocaustrevisionism.blogspot.com/2001/09/blog-post.html Недоцененная работа 

• Вопрос холокоста

Сьогодні під час вручення відзнак Національної спілки журналістів у Львові у залі, де відбувалася подія, спалахнув скандал. Це трапилось після того, коли у своєму виступі одіозний губернатор Львівщини Михайло Костюк вирішив порозмірковувати на тему моралі в політиці та журналістиці. Його слова обурили телеведучого телеканалу ЗІК Дмитра Добродомова, який взяв слово, щоб зробити різку заяву.

"Я уважно слухав голову Львівської облдержадміністрації Михайла Костюка про мораль, про ефективність. Все це слова, які не мають нічого спільного з його цінностями, -- заявив відомий телеведучий. -- Це треба визнати. Корупційна влада, яка в нас на сьогодні є, намагається сховатися за прес-релізами та своїми прес-секретарями. Ми бачимо, як з якоюсь маніакальною перспективою втрачається довіра народу до людей, які є цією владою. І я би нам усім побажав, щоб ми повертали цю довіру людей до себе – журналістів, щоб ми не стали зброєю в руках цих людей, які розікрали цю країну, які вчора вкрали мову цієї країни, які далі продовжують це робити, вдягаючи вишиванки, святкують наші національні свята. Задумайтесь над цим, панове, це дуже важливо. Важливо для тих людей, які хочуть бути гідними. В нас, виявляється, я почув, є куратор преси. Скоро цей куратор буде стояти з нагайкою біля нас - і ми перестанемо будь-що говорити. Ми втрачаємо країну, ми втрачаємо себе».

Після виступу журналіста зал вибухнув бурхливими аплодисментами.

В Таиланде сегодня празднуют Новый год

Новый год официально отмечают с 13 по 15 апреля, целых три дня, а неофициально празднования затягиваются на 5 и более дней. Называется новый год в Таиланде-Сонгкран, название уходит корнями в древнюю Индию. Сонгкран в переводи с сансрита - «переход», в данном контексте означает смену года.

Сонгкран считается буддийским семейным праздником. В этот день принято преподносить изысканные блюда буддийским священнослужителям в знак уважения к буддийской философии.

Домашняя статуя Будды омывается чистой водой с лепестками роз и жасмином. Тайский молодежь в этот день обливает друг друга водой.

90 лет Холокосту исполнится в октябре сего года.

В октябре 1919 года в газете «Американский еврей» («The American Hebrew») опубликована обширная статья Мартина Глинна (Martin H. Glynn) под названием «Крещение евреев нужно остановить!» («The Crucifixion of Jews Must Stop!»).

С первых же слов автор этой старой публикации ввергает современного читателя в полный шок. Оказывается, что, уже «начиная с крещения, шесть миллионов мужчин и женщин кричат о помощи...». Речь, естественно, идёт о еврейских мужчинах и женщинах. Но крайне важно с сегодняшней точки зрения то, что шесть миллионов жертв - это шесть миллионов евреев, которые были крещены. Далее по тексту автор неоднократно напоминает о «шести миллионах убитых евреях», а также замечает, что «принесённые в жертву человеческие жертвы, являются забытым тщательным философским инструментом...». В качестве слова, обозначающего жертву, применено печально известное теперь слово «holocaust».

Из этой публицистической статьи следует, что евреи в далёком 1919 году уже отмечали Холокост и были серьёзно озабочены всё тем же старым вопросом: христианская секта отняла (в религиозном плане) у них шесть миллионов последователей, чем нанесла иудейской (в религиозном плане) общине огромный урон. До сих пор религиозные евреи воспринимают эти 6 миллионов жизней, как Холокост. То есть необходимую жертву, которая была осуществлена крещением, или, религиозно, распятием на кресте. В англоязычной Википедии, в одной из статей, посвящённой Холокосту, интернет-сообщество сформировало на эту тему объёмный пост. В нём, в частности, среди фактов, действующих, по мнению участников Википедии, против современной интерпретации Холокоста, выделяются следующие: жестокие преследования ревизионистов Холокоста; евреи не позволяют проводить расследование; отсутствие вещественных доказательств; отсутствие каких-либо исков о трупах; признания о расправах получены под пытками; 1000000 "переживших Холокост" обнаружились в 2004 году; массовые подделки фотографий нацистских зверств и т.п. Мы не станем касаться существа вопроса. Оставим его религиозным деятелям. Они же пусть «утрясают» проблему, связанную с гораздо более ранними датировками Холокоста, нежели чем датировки временем Второй мировой войны. Мы подойдём к чисто человеческому аспекту ситуации. Как сказано в той же статье из Википедии, «люди обычно пытаются опознать мертвые тела своих близких и похоронить их надлежащим образом. Многие евреи, как утверждается, были похоронены в ямах, но их родственники-евреи не сделали никаких движений, направленных на то, чтобы эти ямы были раскопаны, останки родственников опознаны и переданы родственникам. Хотя евреи потребовали, чтобы золотые зубы казнённых евреев были возвращены в свои семьи!»

Что же касается обнаруженных жертв, то, цитируем, «в докладе AP говорится, что было 1092000 "переживших Холокост" в 2004 году, половина из них живет в Израиле, и 10% умирают каждый год. Это означает, что число "переживших Холокост" после окончания Второй мировой войны было в несколько раз выше, то есть 6000000 не были уничтожены».

На интересные размышления наводит и другая заметка из старой газеты. В ней сам за себя говорит огромный заголовок: «Иудея объявляет Германии войну» и другой - «Евреи всех стран объединяйтесь!» Но главное в этом так это то, что Иудея объявила войну Германии в то время, когда правительство Гитлера находилось всего два месяца. На вопрос: почему евреи всех стран встали против Германии? Получаем следующий ответ: «Известно, что нацисты пришли к власти с помощью поддержки еврейских банкиров. Но грабить страну, как того требовали банкиры, не стали. В течение 2 лет в Германии экономические проблемы в основном
Читать