Группа израильтян и евреев Киева сломали мемориал, на которой было выгравировано имя бывшего президента Израиля Моше Кацава.

Траурный камень был установлена в Бабином Яру на месте где евреев готовили к отправке со станции Лукьяновка-Товарная в годы Второй мировой войны. "Имя этого насильника оскверняет их память", - заявили организаторы акции.

Камень был установлен в период пребывания Кацава на посту президента государства. Он также присутствовал на церемонии открытия мемориала, а на доске помимо имени Моше Кацава выгравирован отрывок из его речи. На этой неделе группа израильтян и местных евреев пробрались ночью к мемориалу и сломали его.

Как сообщает "Маарив", Сар-Эль Давидович, житель Нетании посетил мемориал и увидел, что он сломан, а доска с именем Кацава валяется отдельно. Он поинтересовался в еврейской общине Киева обстоятельствами происшествия, и ему рассказали, что речь идет об инициативе группы израильтян, подговоривших местных евреев принять в этом участие. "После приговора Кацаву, они решили, что недопустимо увязывать его имя с памятью жертв, так и родилась эта инициатива", - добавил Давидович.

В Бабином Яре — урочище в северо-западной части Киева — во время войны у евреев отбирали лишние вещи перед их отправкой в трудовые лагеря и гетто с недалеко расположенной железнодорожной станции Лукьяновка-Товарная.

Максим Чайка – молодий український націоналіст, який жив і боровся за права українців в Одесі. Був активістом молодіжної організації “СіЧ” (Слава і Честь), вчився в Одеському національному університеті на факультеті журналістики.

17 квітня 2009 року Максим був підступно вбитий членами лівоекстермістського українофобського угруповування “Антифа”. Убивць досі не знайдено, і, здається, ніхто їх не шукав.

Слава Максиму Чайці! Герої не вмирають.

Муніципальний департамент охорони здоров'я Нью-Йорка часто публікував повідомлення про спалах шінгелезу в бруклінських районах Боро Парк і Вільямсбург, населених в основному ультраортодоксальним і хасидськими жидами. Одночасно The Journal News в Нью-Джерсі опублікував статтю Джейн Лернер про спалах шінгелеза в Монс, однієї з найбільших ультраортодоксальних общин Америки. За межами юдейської громади випадків шінгелеза не виявлено. Шінгелез не що інше, як важкий пронос, що викликається бактерією шінгела. Кращий засіб профілактики - добре вимити руки гарячою водою з милом. Так в чому ж проблема?

З'ясувалося, що користування гарячою водою заборонено в шаббат чи то тому, що вимагає запалювання вогню, чи то тому, що це знаходиться в якомусь списку робіт, що вироблялося під час будівництва Єрусалимського Храму. З милом у побожних юдеїв теж проблема. Кускове мило в шаббат суворо заборонено. Щодо рідкого мила немає прямого галахічного заборони, але більшість набожних жидів воліють їм не користуватися за принципом, як би чого не вийшло. Один з найбільших авторитетів ультраортодоксального іудаїзму ХХ століття рабін Мойше Файнштейн з цього приводу ухвалив: «я не бачу причини, за якою рідке мило дозволено». У хасидських і неоортодоксальних угорських громадах рідке мило також під забороною. Причина? У східноєвропейському містечку XIX століття, яке слугує еталоном укладу в цих громадах, не знали про рідке мило, а отже, й нам не треба. Як визначив протопоп Аваакум «Не нами поставлено, навіки стояти». У побожних іудеїв цей же принцип виражається давньожидівською фразою, не раз повтореної законодавцями-поским багатьох поколінь «Хадаш асур бе Тора» - нове заборонено в Торі.

У деяких ортодоксальних общинах рідким милом все ж користуються. Однак там сильно помиляються, коли вважають, що вони захищені від шлунково-кишкової інфекції. Причина знову ж таки в Галасі. Просте миття рук з милом може вбити бактерії, але не звільняє від головної небезпеки - сакана, від злого духа. Тут необхідне ритуальне обмивання рук, нетілат ядаім, ще відоме як Ашер йоцер (буквально, давньоєврейською мовою «який створив») назване по першій фразі благословення, яке належить вимовляти. Ритуал цей настільки істотний, що в ідиші навіть туалетний папір назвали по імені цього благословення Ашер йоцер-папір. Для обмивання рук користуються особливим ритуальної кухлем з двома ручками. Воду ллють на кожну руку (в шаббат, зрозуміло, холодну) три рази. Тримаючи кухоль у лівій руці, воду ллють на праву, а потім беруть в праву і ллють на ліву, і так повторюють три рази. У деяких громадах обливають руки по два рази. А вже порядок того, яку руку, праву чи ліву треба облити спершу, як у жидів водиться, послужив приводом нескінченних схоластичних дискусій. Ритуальному омиванню рук надається містичне значення мало не космічного масштабу. З гігієнічної точки зору цей ритуал шкідливий, тому що ритуальне обмивання здійснюється вже після миття рук, і всі користуються одним і тим же кухлем. Не дивно, що якщо хоч один з членів сім'ї або ребе і учні в йешиві попередньо не вимили рук, то вони заразять усіх, хто скористається кухлем по тому. Цікаво, що не лише після туалету, але навіть після душу деякі галахічні авторитети вимагають здійснити ритуальне обмивання рук, тому, що в талмудичні часи дві тисячі років тому лазня теж вважалася нечистим місцем.

Але не можна сказати, що іудаїзм зовсім негнучкийі. Наприклад, галаха забороняє відривати листки туалетного паперу в шаббат. Відмовлятися від цього досягнення сучасної цивілізації набожні жиди не стали. Вони заздалегідь наривають туалетний папір у будні дні. Деякі великі рабини, які використовують кожну хвилину для осягнення секретів Тори, рвали туалетний папір лише в Різдвяну ніч, єдиний день у році, коли традиція забороняє вчити Тору. Таким чином вони заперечували модну сьогодні теорію іудейсько-християнських цінностей і виявляли глибину
Читать

 Міністерство внутрішніх справ Палестинської автономії направило офіційне звернення до голови МВС з приводу зникнення інженера. Палестинця Дірара Абу-Сісі кинули в ізраїльську в'язницю того ж дня, коли він зник з поїзда "Харків-Київ" в Україні, і в Ізраїлі діє судова заборона на поширення інформації про нього, повідомляє "Радіо Свобода" з посиланням на ізраїльських правозахисників.

"У тюремній службі підтвердили, що він перебуває у них з 19 лютого 2011 року. Спочатку його помістили у в'язницю поблизу міста Петах-Тіква, потім перевели у в'язницю "Шикма" біля Ашкелона. Нам відомо, що в обох випадках він перебував під контролем спецслужб. Я не маю жодного уявлення, в чому його звинувачують. Маємо судове рішення, яке забороняє поширювати інформацію про це", - сказав фахівець правозахисної організації "Гамокед" Далія Керштейн.

Тим часом представник палестинської діаспори в Києві Ях'я Харботлі не відкидає, що інженера Дірара Абу-Сісі ізраїльські спецслужби могли вивезти з України без відома її уряду. "Ізраїльська влада підтвердила факт захоплення цього інженера. Про це його адвокатові повідомили в адміністрації в'язниці. Українська міліція до цього може бути і непричетною. "Моссад" вже здійснював подібні операції в інших країнах. Інженера могли вивезти дипломатичним транспортом або літаком з одного з невеликих аеропортів України. З Діраром, думаю, так і зробили", - сказав він.
...
Читать

Сообщает Пресс-служба Еврейского форума Украины (что это за расистская организация - кто знает?)

Центр еврейских исследований  (что это за расистские исследования - кто знает?) Еврейского форума Украины подготовил обзор проявлений антисемитизма (что такое антисемитизм - кому-то известно?)  в Украине за январь-февраль 2011 года.

Сотрудники центра зафиксировали за прошедшее время несколько случаев антисемитских заявлений и призывов в электронных средствах массовой информации.
...
Читать

Несправедливо обвиняемый в нацистских преступлениях украинец Джон (Иван) Демьянюк угрожает объявить двухнедельную голодовку, если суд в Мюнхене не примет к рассмотрению документы в его защиту, сообщает во вторник газета Süddeutsche Zeitung. 90-летний Демьянюк назвал суд против него политически мотивированным процессом. "Мне остается только один способ показать миру каким издевательством над правосудием является этот процесс"...

...так он пояснил свое намерение голодать.

Ранее во вторник должны были пройти первые выступления прокуратуры перед судом. Однако адвокат Ивана Демьянюка подал ряд ходатайств о допущении новых доказательств по делу.

Джон (Иван) Демьянюк, проживавший в США, был экстрадирован в Германию в мае 2009 года после выдачи прокуратурой Мюнхена ордера на его арест. Подсудимый был помещен в тюрьму Штадельхайм.

Мюнхенская прокуратура обвиняет Демьянюка в соучастии в убийстве около 29 тысяч заключенных в концлагерях Собибор и Треблинка. Суд по делу Демьянюка начался 30 ноября 2009 года.

В апреле 2010 года экспертам удалось доказать подлинность эсэсовского удостоверения, выданного на имя Демьянюка в Собиборе. Однако в мае 2010 года слушания по делу были приостановлены - по дороге в суд подсудимый почувствовал недомогание и был доставлен в больницу в связи с болями в области сердца.

Сам подсудимый заявляет, что является жертвой нацистов. По его словам, он был узником лагеря, где его якобы использовали для рабского труда. Он признался, что служил SS в качестве охранника лагеря, однако утверждает, что не сотрудничал с нацистами.

Что же касается судебных преследований, они, по мнению Демьянюка, лишь являются "продолжением несправедливости" в отношении него и его народа. Вынесение приговора намечено на начало марта 2011 года.

Вчора всі світові інформагенції передали, що в Дрездені щоб не допустити масових бійок між неонацистами і лівими, місцевій поліції довелося застосувати сльозогін і водомети. Поясненення чому там збиралися "неонацисти" були різні, але нагадаю гоям і людям, що саме вчора була річниця найстрашнішого злочину в історії людства, відомого до цих пір - знищення Дрездена і його жителів у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року. У цьому вогняному пеклі згоріло і загинуло під уламками та выд осколків бомб близько половини мільйона жителів Дрездена і сотні тисяч біженців з Бреслау та інших німецьких міст.

Як відомо, "голокост" означає жидівське ритуальне вбивство через цілопалення. На відміну від уявного, вигаданого жидами холокосту, в Дрездені відбулося реальне всессоженіе, яке має сакральний зміст.

...
Читать

Во время акции в защиту Софии Киевской во вторник представители милиции способствовали провокатору, который пытался дискредитировать участников мероприятия.

Об этом в своем Facebook написал депутат от НУНС Олесь Доний.

По его словам, во время акции "проявился провокатор", который "целенаправленно специально громко выкрикивал антисемитские лозунги, делал все, чтобы спровоцировать участников акции и привлечь внимание присутствующих масс-медиа".

"Его защищала и сопровождала милиция! На мои попытки привлечь внимание милиционеров к провокации, представители МВД никак не реагировали. Зато устроили ему сопровождение", - утверждает Доний.

По его словам, провокатор, "сделав свое "черное дело" - покрасовавшись с провокаторскими лозунгами перед телекамерами, сел в "Мицубиси" и уехал".

"Попытки выяснить непосредственно у него его личность натолкнулись на противодействие (!) милиции. Таким образом, имеем попытки дискредитации уличного движения сопротивления путем засылки в середину акций", - считает Доний.

По его мнению, в дальнейшем такие провокаторы могут демонстрироваться "провластными масс-медиа, чтобы показать якобы "истинное лицо" уличной оппозиции".

"Вывод: 1. Организаторы акций протеста должны быть готовы к противодействию провокаторам 2. Масс-медиа и конкретные журналисты, которые будут вместо акций показывать провокаторов (якобы, как "лицо протеста") должны быть показаны общественности как составляющая процесса провокации", - заявил Доний.

Как известно, акция в защиту Софии была организована группой неравнодушных граждан, членов трудового коллектива Заповедника, жителей окрестных кварталов. К ней непричастна ни одна политическая сила.

Мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму, однак рішення французького уряду призупинити урочисті заходи з нагоди п’ятдесятих роковин смерті Селіна надсилає небезпечно помилковий месидж.

Міністр культури Франції Фредерік Міттеран повідомив, що французький уряд вирішив виключити зі списку цьогорічних державних святкувань письменника Луї-Фердинанда Селіна, який помер 50 років тому. Таким чином він задовольнив звернення товариства дітей депортованих євреїв і декількох гуманітарних організацій, які протестували проти початкового задуму офіційно вшанувати Селіна з огляду на його агресивні антисемітські памфлети і співробітництво з наці під час гітлерівської окупації Франції.

Фактично Селін був, ввічливо кажучи, покидьком. У шістдесяті роки я прочитав його памфлет "Дрібнички для погрому" [Bagatelles pour un masacre], і мене мало не знудило від цього божевільного блювотиння ненависті, прокльонів й убивчих замірів супроти євреїв, справжнього монумента упередженості й забобонів, расизму, жорстокості та глупоти. Лікар Огюст Детуш (Селін – це був псевдонім) не вдовольнився тим, що вилив свій антисемітизм у їдких памфлетах. Здається, доведено, що в роки німецької окупації він доносив гестапо на родини євреїв, які переховувалися або жили під фальшивими іменами, аби їх депортували. Звісно, що після визволення його заарештували б, він провів би багато років у в’язниці чи був би засуджений до смерті і страчений, як це сталося з Робером Бразіяком [Robert Brasillach, 1909-1945, французький письменник, журналіст і кінокритик, розстріляний за наказом Де Голля за співробітництво з нацистами – Z ]. Його врятувало те, що він утік до Голландії, де провів декілька місяців у в’язниці. Голландія відмовилася видати його, посилаючись на те, що у Франції, яка переживала піднесення через визволення, важко сподіватися справедливого суду для Селіна.

Говорячи це, слід також сказати, що Селін був дивовижним письменником, безперечно, найважливішим французьким романістом ХХ ст. після Пруста, і що, крім романів "У пошуках втраченого часу" і "Людський талан" Андре Мальро [André Malraux], у сучасному наративі французькою мовою немає нічого, що може зрівнятися за оригінальністю, експресивною силою і творчим багатством із шедеврами Селіна "Подорож на край ночі" (1932) і "Смерть у кредит" (1936).

Звісно, мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму – я радше вважав би її обтяжуючою, – однак, на мою думку, рішення французького уряду надсилає громадській думці небезпечно помилковий месидж щодо літератури і створює жахливий прецедент. Це рішення, схоже, продиктоване думкою, що аби бути визнаним як добрий автор, треба писати також хороші твори і, врешті-решт, бути добрим громадянином і хорошою людиною. Правда полягає в тому, що якби це було критерієм, такими були б названі лише жменька літераторів. Серед хороших письменників є декілька, які відповідають цьому еталону доброти, проте переважна більшість їх страждає від таких самих нещасть, вад і глупств, як і всі люди. Лише в рубриці антисемітизму – расової та релігійної упередженості супроти євреїв – їх список є настільки довгий, що слід було б позбавити офіційного визнання силу-силенну великих поетів, драматургів і письменників, серед яких фігурують Шекспір, Кеведо, Бальзак, Піо Бароха, Т.С. Еліот, Клодель, Езра Паунд, Е. М. Сіоран та багато інших.

Те, що ці та інші знаменитості були расистами, звісно, не узаконює расизму, а радше є неспростовним доказом того, що літературний талант може співіснувати зі сліпотою, недоумством, політичними, моральними і громадянськими хибними поглядами, як це бездоганно довів Альбер Камю. Бо як іще можна пояснити те, що один з найвидатніших філософів сучасності Мартін Гайдеггер був нацистом й ніколи в цьому не розкаявся, позаяк помер із чинним посвідченням націонал-соціаліста?

Хоча це не завжди легко, слід змиритися з тим,
Читать