На літературній сторінці "Газети по-українськи" Андрій Бондар опублікував уривок з моєї "Глобалізації" і дуже компліментарний анонс, в якому називає мене "українським Жуль Верном" і ледве не родоначальником нового жанру в укрліт, якого начебто в нас не було.

Свого часу нам бракувало власної держави й власного моря, а разом із тим не було в нас свого Стівенсона, Верна, Конрада або Сабатіні. Не було української літератури, створеної людиною, яка довгими місяцями могла не бачити на обрії нічого, крім моря, і нікого, крім його трудівників. Лише тепер проза Санченка компенсує відсутність питомо української морської романтики минулих століть

Звідси

Попри приємність подібних порівнянь, мушу заперечити, що Конрад таки наш, бо, як це не дивно, народився під Житомиром. Щодо неіснування української мариністики теж не можу погодитися. Буквально тижнем раніше вийшла моя стаття про українську мариністику в "Другові читача".  "Українська мариністика". Отже, сама собою намалювалася якась газетна дискусія з Андрієм Бондарем

Стаття вийшла в дещо скороченому вигляді зогляду на газетний формат. Повністю почитати її можна під катом.