Ледь чутно опадає листя,
Вкриваючи траву багрянцем.
Тихенько в кронах вітер свище,
І листопад квітчає ранок.
Зірниця в небі над дахами
Ще зашарітися не встигла,
Упала паморозь на трави
Й різноколірне пале листя.
Схід у права свої ступає
І розчиняє ніч імлисту.
Під інієм трава дрімає
Покрита жовтим палим листям.
Мете листки по всіх стежинах,
Немов двірник,( так всюди чисто),
Гульвіса-вітер безупинно.
Знов на стежки лягає листя…
На сході ледве червоніє, -
День буде сонячний, іскристий,
І до обіду потепліє.
Шепоче, падаючи, листя…
Із неба синява струмує,
Поволі тане ніч імлиста…
Стою і крізь вікно милуюсь
Осіннім ранком падолисту...
27.09.2017 Автор Марія Дьогтяр
