Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29


Вторник 3 августа 2010
Сообщение прочтено 306 раз

ex-libris | 2010-08-03 17:21:05 Нэ пойнЯв
Сообщение прочтено 196 раз

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ не розуміє причини неприходу керівництва Меджлісу кримських татар на сьогоднішню зустріч із ним у Сімферополі й нараду зі стратегічного розвитку Криму.

Про це він заявив на прес-конференції за підсумками наради й зустрічі з представниками кримськотатарських громадських організацій.

«Хай цьому оцінку дає кримськотатарський народ. Політизування незрозуміле для мене. До кого вони в опозиції: до населення Автономної республіки Крим, до Автономної республіки Крим? Ми ніяких політичних питань не розглядали, ми розглядали питання розвитку Кримської автономії, де проживає велика кількість кримських татар, які повинні залучатися до цієї роботи», - сказав Президент.

«Я цю позицію не розумію. Мені здається, що така позиція керівництва Меджлісу не має ніякої перспективи», - сказав він.

___

Члени Ради представників кримськотатарського народу при Президенті України, які є членами Меджлісу, відмовилися брати участь у запланованій на сьогодні зустрічі з В.ЯНУКОВИЧЕМ.

Відповідне рішення було ухвалене на засіданні президії Меджлісу.

У заяві президії зазначається, що 13 травня 2010 року в Києві відбулася зустріч голови Меджлісу, народного депутата України Мустафи ДЖЕМІЛЬОВА з главою держави, в ході якої було досягнуто домовленість про проведення на початку серпня зустрічі В.ЯНУКОВИЧА з Радою представників кримськотатарського народу при Президенті України. На зустрічі планувалося обговорити найбільш актуальні питання, пов`язані з поверненням, облаштуванням і відновленням прав кримськотатарського народу.

"До запланованої зустрічі Радою представників кримськотатарського народу було проведено відповідну підготовчу роботу. Проте, напередодні зустрічі були зроблені дії, що йдуть урозріз із раніше прийнятим Президентом України рішенням про проведення засідання Ради представників кримськотатарського народу. Так, замість засідання Ради представників кримськотатарського народу за участю Президента України було запропоновано "зустріч із представниками кримськотатарського населення", - йдеться в заяві.

Автори заяви зазначили, що "на цю переформатовану зустріч, окрім керівників Меджлісу кримськотатарського народу і делегованих його Президією учасників, виявилися запрошеними не керівники більшості впливових громадських організацій кримських татар, які активно працюють і мають авторитет у Криму, а представники двох-трьох відомих своєю скандальністю громадсько-політичних утворень, за якими стоять особи, готові заради своїх амбіцій до будь-яких деструктивних дій".

Президія Меджлісу попросила В.ЯНУКОВИЧА призначити дату зустрічі з Радою представників кримськотатарського народу при Президенті України.


Сообщение прочтено 396 раз

Задовго до Мерілін Монро і Бриджіт Бардо світ мав іншу кінозірку-сексуальний символ. Хоча поняття сексуальності на великому екрані у 20-30-х роках серйозно відрізнялося від 50-х та 60-х, Елізабет Берґнер, поряд з Марлен Дітріх, була однією з перших кінозірок з вираженою сексуальної привабливістю.

Один німецький критик писав 1927-го про емоції багатьох тодішніх чоловіків: "Берґнер є найбільш чарівною та повною версією фатальної жінки (femme-fatale) і я сподіваюся, що нам цю книгу ще довго читати. Дівчинка, яку кожен чоловік хоче удочерити, але про яку він також думає – не без особливої ніжності – як про жінку. Берґнер також відьма, яку, не виключено, треба спалити на вогнищі, як свого часу Жанну Д'Арк, роль якої вона грає. Тому що вона – привид, дух в повітрі, який руйнує спокій і збуджує великі, важливі метрополіси, яка заплутує думки і навіть почуття людей – і не тільки молоді й чоловіків".

ArticleImage_2_66554.jpgЛондонська преса 1936 року писала що "ноги Берґнер є одночасно предметом дикої заздрості та безнадійної одержимості кожної дівчини в Лондоні". І не тільки в Лондоні, дівчата в Берліні 20-х - початку 30-х років мріяли виглядати, як Берґнер. Берґнер упритул наблизилася до європейського еталону жіночої краси 20-30-х років.

Сама Елізабет підливала масла у вогонь. Коронне амплуа Берґнер - інженю, отака безтурботна дитина-жінка, що в принципі й було втіленням богемного життя, яке її оточувало. Її сценічний одяг часто складався з туніки, зашнурованих високих чобіт, і штанців в обтяжку. На афішах її фільму Берґнер, що грала Жанну Д'арк, була зображена сором’язливою перед "суддями", але її туніка акуратно підібрана, щоб оголити ноги. Сексуальність гри Берґнер революціонізувала навіть класичні твори Шекспіра. Коли вона зіграла в першому англійському кінофільмі за твором Шекспіра, то виразність тіла Берґнер в її ролі збентежила деяких англійських критиків. "Нью-Йорк Таймс" описувала Берґнер так: "Вона досить висока, щоб виглянути з-за півтораметрової шафи. Вона настільки тонка, що найменший вітер може її здути. Вона блондинка, але її очі темні і бездонні. Її волосся коротке і гладке". Берґнер представляла раніше небачений еротичний ідеал актриси, демонструючи складний і примхливий тип жінки.

ArticleImage_4_66554.jpgОднак сексуальність була лише одним боком акторської майстерності Берґнер. Крім прекрасних фізичних даних, вона володіла надзвичайним талантом. У 20-30-х роках, гра Берґнер в шекспірівських творах вважалася неперевершеною. Сама вона здобула собі слави найбільшої зірки сцени в німецькомовних країнах. Відомий німецький критик, Герберт Ігерінґ, писав про свої враження після вистави 1923 р.: "Елізабет Берґнер втілювалася з однієї в іншу. Сором’язливість та владність, хлоп'яцтво і дівоча жіночність. Її коліна захоплюють, а емоції надихають. Вона нерішуче простягає руки, і репліка стає відчутною. Її голос надломлений, всі відчувають подвійну трансформацію: з дівчинки в хлопчика і з хлопчика в дівчинку, яку вона грала. Надзвичайна гра!".

Запаморочлива, але тендітна краса Берґнер буквально губила чоловіків. Насправді Берґнер на екрані була дуже
Читать


Сообщение прочтено 258 раз
 Пожежі, які не знайшов Держлісгосп. ФОТО

Слоника замучили

Кляті москалі

Похилився хоботом

Слоник до землі

"Прощавай же Україно,

Ти ж мій рідний краю!

Безневинно молоденький

Слоник умирає!

Гей! Гей!

(Юрко Позаяк. Дума про слоника)

Задимленість, яка виникла у Чернігівській області, у Київській та безпосередньо у Києві, за версією нашої москвофільської влади пов’язана із пожежами на торфовищах у Московській області та у центральній частині Російської Федерації. Про це сьогодні на прес-конференції у Києві повідомив заступник голови Державного комітету лісового господарства Віктор Червоний.

«На сьогоднішній ранок лісових пожеж в Україні немає… Пожеж, що діють у межах Київської, Чернігівської області і навіть Гомельської області Білорусі, теж немає», - сказав він, зауваживши, що сьогодні вранці після виявлення задимленості був здійснений вертолітний обліт території Київської області і ніяких пожеж на торфовищах та у лісах виявлено не було.

«Тому ми сьогодні з вами дихаємо димом торф’яників, які горять у Московській області і центральній Росії», - зазначив В.Червоний. Rolling Eyes  За його словами, на відміну від Росії, в Україні збережена та діє злагоджена система попередження та ліквідації лісових пожеж, завдяки, у тому числі, достатньому фінансуванню Держлісгоспу. Також заступник голови Держлісгоспу поінформував, що на даний час у межах кордонів України з Білоруссю і Росією не спостерігається лісових пожеж.

В.Червоний зауважив, що для попередження лісових пожеж у підпорядкуванні Держлісгоспу перебувають понад 560 36-метрових веж візуального спостереження і ще понад 40 веж оснащені камерами відеоспостереження. До найбільш пожежонебезпечних регіонів України відносяться Луганська, Київська, Донецька, Черкаська, Дніпропетровська області, а також Полісся.

За його словами, на даний час серйозних лісових пожеж в Україні не виникало, однак у Держкомлісгоспі очікують погіршення ситуації через те, що найближчим часом зниження температури не передбачається. Враховуючи це, працівники лісового господарства закликають громадян бути максимально обережними при поводженні з вогнем, перебуваючи у лісах.

Водночас, у Держкомлісгоспі не можуть остаточно спрогнозувати, як довго триватиме задимленість вищевказаних територій, оскільки усе залежить від погоди, напрямку та сили вітру.

Все з Росії! А тим часом за 70 кільметрів від Києва:


Понедельник 2 августа 2010
Сообщение прочтено 444 раз

Глава Російської православної церквиайближчим часом знову відвідає Дніпропетровську область.

Про це на прес-конференції повідомив єпископ Новомосковський, вікарій Дніпропетровської єпархії Євлогій.

За його словами, планується, що Кирило відвідає Кривий Ріг

Єпископ підкреслив, що липневий візит патріарха Кирила до Дніпропетровська відбувся на високому рівні.

"Зараз обговорюється питання про наступному візиту патріарха на Дніпропетровщину. Цього разу святійший планує відвідати Кривий Ріг. Остаточно дата візиту поки не визначена", - сказав єпископ Євлогій.


Категории: руssкій мірмосквопопіє    
Комментарии (1)  
Сообщение прочтено 201 раз
В Автономній Республіці Крим розпочався творчий конкурс серед журналістів «Президент Янукович: кримські пріоритети». Організатори - республіканський комітет з інформації і місцева організація Національної спілки журналістів України, пише «Центр журналистских расследований».

 

Як пишуть організатори, мета - «висвітлення ходу виконання завдання, поставленого президентом України Віктором Януковичем - зробити Крим перлиною України». Також конкурс має сприяти «вираженню позиції авторів творчих робіт по відношенню до кримської стратегії глави держави, підвищенню професіоналізму журналістських кадрів, утвердженню морально-етичних принципів і правових норм у діяльності ЗМІ». Крім того, претенденти на один з призів мають сприяти «формуванню позитивного іміджу автономії як зони політичної та соціальної стабільності, верховенства права, толерантності та формуванню громадянського суспільства».

 До розгляду приймають роботи у таких жанрах, як  аналітична стаття, есе, інтерв'ю, репортаж або нарис.

 Переможцям, яких визначать 10 вересня, обіцяють три грошових премії - по 1000, 800 і 500 гривень, а також дипломи лауреатів та цінні подарунки. Пізніше до цього переліку можуть додати і спеціальні призи - за власною ініціативою кримських регіональних відділень політичних партій, підприємств та організацій.


Сообщение прочтено 246 раз
Представник Польщі у Міждержавному авіаційному комітеті Едмунт КЛІХ заявляє про брак доступу до матеріалів розслідування Смоленської авіакатастрофи, яке веде МАК.

Про це пише сьогодні польська Gazeta Wyborcza з посиланням на власні джерела.

За даними видання, Е.КЛІХ нещодавно надіслав „гострий лист” до голови МАК Тетяни АНОДІНОЇ, у якому „вимагає від росіян інформації у справі Смоленської катастрофи, повної відкритості та поваги засад міжнародної співпраці”.

„Росіяни не хочуть давати доступ до матеріалів”, - сказав виданню Е.КЛІХ, який 29 липня вилетів до Москви.

Gazeta Wyborcza відзначає, що, згідно із Чиказькою конвенцією, на підставі якої відбувається співпраця росіян з поляками у розслідуванні авіакатастрофи, представник Польщі має мати доступ до всіх матеріалів.

За даними видання, російська сторона, зокрема, не надає дані про роботу контролерів аеродрому, його технічне оснащення та чинні у Росії процедури авіаруху.

Російський пілот та експерт Володимир ГЕРАСІМОВ сказав газеті, що МАК причиною усіх досліджуваних авіакатастроф називав „помилку пілотів”.

_______

МАК в оприлюдненому у травні попередньому рапорті причин катастрофи літака Президента Польщі Леха Качинського опосередковано назвав винними пілотів, які наважилися посадити машину в умовах сильного туману.


Сообщение прочтено 775 раз

В Москве еще несколько лет назад издана книга «История России. 1917-2004». Авторы – Александр Барсенков и Александр Вдовин. Отпечатан тираж 5000 экземпляров, книга названо просто – «учебное пособие», то есть, по ней учатся дети - истории России. Конечно, история России советского времени огромная – это история переворотов, гражданской и Второй мировой войн, репрессий и создания тоталитарного государства. Но «удобно» написанная история не должна вызывать любопытство фактами, которые воспитают подрастающее поколение не в великодержавном духе. Поэтому как и в любой пропаганде в книге соблюден главный принцип – недосказанность, умалчивание части фактов, немного вольной интерпретации и отсутствие вредных терминов.

В учебном пособии ничего не говорится об оккупации большевиками трех демократических стран, созданных и даже почти три года существовавших после исчезновения Российской империи в 1918-1921 годах. Армения, Азербайджан и Грузия были признаны, но это обстоятельство не помешало руководителям Советской России подготовить военные операции и в крови подавить новые государства.

Интерпретация событий выглядит таким образом: «Победив белогвардейцев в Центре страны (то есть, в России), большевики предприняли усилия по восстановлению Советской власти в Закавказье. Несмотря на определенные местные различия, этот процесс в регионе имел общие черты. Азербайджанские, армянские, а затем и грузинские большевики поднимали восстания, создавали ревкомы, объявляли о свержении буржуазных правительств. После провозглашения своей республики социалистической следовало обращение к СНК РСФСР, и Красная Армия быстро приходила на помощь «братским трудящимся» Закавказья. В Азербайджане это произошло в апреле, в Армении — в ноябре 1920 г., а в Грузии — в феврале 1921 г.»
...
Читать


Комментарии (9)  
Сообщение прочтено 149 раз
Революции выявляют в русской душе азиатские чертыИнженеры разрушения

В англоязычном Интернет-журнале Russia Profile вышел необычный "специальный доклад" о современном видении понятия "Русская душа". В 15 статьях российские и иностранные авторы анализируют с современных позиций это живущее уже около 150 лет представление пишущих о России. Предлагаем Вашему вниманию некоторые статьи этой серии в русском переводе.

Характер русского революционера хорошо узнаваем и повсеместно известен, так как некоторые из самых известных лиц российской истории были, хотя бы на некоторых этапах своей жизни, революционерами. Владимир Ленин и Иосиф Сталин были профессиональными революционерами, решившими стать профессиональными мятежниками в самом начале жизненного пути. Александр Герцен, Петр Кропоткин и Михаил Бакунин, в отличие от Ленина и Сталина, никогда не имели политической власти, однако сила их личностей, широта и смелость их политических и философских взглядов всегда восхищали западных мыслителей. От Альбера Камю до Тома Стоппарда, западноевропейские драматурги делали русских революционеров главными героями своих произведений, акцентируя внимание на двух главных чертах характеров русских революционеров – преследование по большей части утопических целей и использование любых моральных и (что бывало гораздо чаще) аморальных средств при претворении в жизнь лелеемых ими утопий. Такая модель революционного поведения, утвердившаяся в России в середине 19-го века, оказалась поразительно жизнеспособной и универсальной. Она проявляет себя и сегодня, причем не только в России, но и в других странах, от Китая до Венесуэлы.

Уничтожение как самоцель
...
Читать


Сообщение прочтено 161 раз

Северный Кавказ с обреченностью цитирует Расула Гамзатова:

«Мы в Россию добровольно не входили и добровольно из нее не выйдем». И это уже как кредо, в котором русский человек, от Пятигорска до Владивостока, слышит только намерение тех, кто убивает на Чистых прудах, еще и жить за счет русских.

На улицах российских городов на Северном Кавказе чеченцы танцуют лезгинку. Как когда-то у метро в Москве тинейджеры прямо на асфальте зажигали диковинный по тем временам брейк-данс, а кое-где зажигают и поныне. «Лезгинка в русских городах Северного Кавказа – это опасно?» – с нарочитой серьезностью спрашиваем у жителей этих русских городов – в Пятигорске, в Ессентуках, в продолжающем оставаться русским Черкесске. «Опасно!» – не замечая нарочитости, отвечали люди, всем предыдущим ходом разговора не дававшие ни малейших оснований заподозрить себя в ксенофобии.

А в главных российских столицах, далеких от Северного Кавказа, власти (еще до побоища в детском лагере «Дон») озаботились созданием кодекса приезжего. Между тем явно позаимствованный у Европы тезис, что халаты, громкая нерусская речь и та же лезгинка оскорбляют слух и взгляд носителей традиционной культуры, может быть убедительным лишь для того, кто под этой «культурой» понимает горы пивного стекла в каждой песочнице, неумеренную матерщину и столь же неумеренный патриотизм а-ля «Спартак-чемпион!».

В общем, поскольку европейские проблемы жанра «Восток – Запад» с российскими соотносятся примерно так же, как настоящая калифорнийская Кремниевая долина со Сколково, дело явно не в культуре.

Хотя лезгинка на оживленном ставропольском или пятигорском перекрестке – это действительно вызов. Форма самоутверждения. Все так. Но обвинять в этом чеченцев столь же правомерно, что и видеть в этом вызове только ответ на флаг «Единой России» над каждой сельской чеченской управой.

Конечно, нравы лучше и мягче не стали нигде, и кавказская динамика в этом деле ничуть не более утешительна, чем в целом по стране. Более того, безоговорочный триумф субкультуры в обществах, которые жили традицией, происходит намного болезненнее. Конечно, видавшему виды межчеловеческих отношений москвичу несколько странно слышать горькие признания ингушей и дагестанцев в том, что они тоже озлобились. Но для самих кавказцев то, что еще способно приятно удивить москвича, и в самом деле лишь вялое проявление остаточной инерции. Традиция, конечно, оказалась намного более живучей, чем кодекс строителя коммунизма, но и она не могла противостоять натиску всеобщей бесшабашности. И кавказской молодежи, насмотревшейся, как побеждают на просторах великой страны предельно простые взгляды на жизнь, было совсем несложно упростить и былую систему кавказских ценностей.

И случился кумулятивный эффект. Любой когда-то покоренный народ, даже став, казалось бы, органичной частью империи, в своем отношении к покорителям всегда таит скрытое высокомерие. Да, вы победили, но посмотрите, какие вы и какие мы? Закон и вами и нами одинаково презираем в силу его несовершенства, но если вы заменить его можете только мордобоем и обманом, то у нас есть регулирующая традиция. И это правда, потому что любой советский начальник милиции предпочитал на Северном Кавказе олицетворять свою должность, не выходя из кабинета – по обоюдной договоренности с местными жителями, которые любое происшествие решали в соответствии со своими традиционными представлениями.

Традиционное общество связано тысячей внутренних нитей, родственных, соседских, куначеских, и кавказцы, оказываясь за пределами
Читать


Назад123...511512513...515516517Вперед | Указать страницу