Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Среда 16 февраля 2011
Сообщение прочтено 245 раз

, оскільки спочатку не був внесений в архітектурний проект. У разі появи біля будинку КПУ нового пам'ятника Сталіну його знесуть.

Про це в інтерв'ю агенції "Інтерфакс-Україна" заявив мер Запоріжжя Олександр Сін. 

"Пам'ятник Сталіну в Запоріжжі був встановлений не у відповідності до затвердженого проекту. У проекті Запорізького обкому Компартії України немає пам'ятника: проект його не передбачає. В даний час ми не підписали акт введення в експлуатацію цього об'єкту - обкому КПУ, і не підпишемо до того часу, доки він не буде приведений у відповідність. Тому вживемо всіх заходів для знесення пам'ятника Сталіну, якщо комуністи його знову встановлять", - повідомив міський голова Запоріжжя. 

Сін зазначив, що "пам'ятник Сталіну не може бути узгоджено в рамках існуючого архітектурного проекту обкому КПУ, а доводи комуністів про те, що пам'ятник Сталіну - мала архітектурна форма - лукавство". 

"Пам'ятник yстановлений на елементі будівлі, тому він не є малою архітектурною формою в жодному випадку. Він підлягає погодженню відповідно до діючої документації, а його в узгодженнях не було. Це не ваза з квітами, це елемент на фасаді будівлі. Тому це все лукавство . Я думаю, якби б спочатку все робилося відповідно до законодавства, то цієї ситуації в Запоріжжі б не було", - підкреслив O. Сін. 

У травні 2010 року на території Запорізького обкому Компартії України було відкрито силуміновий бюст Йосипа Сталіна, який, за твердженнями КПУ, був оформлений як кіоск ("мала архітектурна форма"). 28 грудня 2010 невідомі відрізали пам'ятнику голову, а в новорічну ніч підірвали.


Категории: суспільстволікнеп    
Вторник 15 февраля 2011
Сообщение прочтено 796 раз
Поляки высмеяли украинских

В частности, как сообщает 5 канал, иностранные гости зашли в сессионный зал Верховной Рады в тот момент, когда украинские депутаты голосовали, самоотверженно нажимая кнопки за соседей.

Увидев, как один депутат голосует за нескольких своих коллег, польские гости начали смеяться и снимать этот процесс на фото и видеокамеры.

Как объяснили польские депутаты журналистам, если депутат польского сейма проголосует не лично, он сразу потеряет мандат и больше не сможет быть избранным.

В Польше помнят лишь один такой скандал 10-летней давности, после чего голосование за другого депутата в этой стране считается мошенничеством. Подобный скандал был не так давно и в Литве: после того как депутат литовского сейма проголосовал за своего коллегу, конституционный суд страны обязал обоих нарушителей исключить из депутатских рядов.

"Когда у нас бы так голосовали - это прокуратура, суд и ушел бы из парламента", - так прокомментировал сенатор Польши Лукаш Абгарович данную ситуацию.

"У нас это нельзя. У нас так было один раз, и был суд, прокуратура, потому что это преступление в Польше. Надо изменить закон", - предложил польский депутат.

"Ну какая это демократия? Что значит депутат, когда кто-то за него может голосовать?" - подчеркнул Абгарович.

 

Напомним, ранее нардеп Владимир Арьев заявил о фальсификации голосования в ВР относительно внесения изменений в Конституцию Украины, поскольку его карточка "проголосовала", когда сам он находился в США.


Категории: суспільстволікнеп    
Комментарии (6)  
Среда 2 февраля 2011
Сообщение прочтено 358 раз

         Порядок и условия применения сотрудниками милиции мер физического воздействия, специальных средств, а также табельного огнестрельного оружия определяется Законом Украины «О милиции». Граждане должны знать о том, что прежде чем применить силу, специальные средства или оружие работник милиции должен предупредить об этом правонарушителя. Без предупреждения физическая сила, спецсредства, оружие могут быть применены только в случаях, когда возникла непосредственная угроза жизни, здоровью граждан или самих работников милиции. 

         Возникает вопрос, а что необходимо подразумевать под применением физической силы? Ответ дает статья 13 вышеуказанного закона, которая предполагает в случае необходимости применение сотрудниками милиции приемов рукопашного боя. Цель применения физической силы – прекратить правонарушения, которыми чаще всего могут быть мелкое хулиганство, распитие спиртных напитков в общественном месте, факты насилия в семье и т.д. Кроме того, законные основания возникают для применения физической силы в случаях неповиновения законным требованиям работников милиции или других лиц, которые выполняют свой общественный долг по охране общественного порядка. Важно заметить, что вышеуказанные действия могут применяться лишь в случаях, когда, другие, приняты меры, не обеспечили эффективного выполнения сотрудниками милиции своих служебных обязанностей. 
           Одновременно с разрешениями применения физической силы, спецсредств и оружия существуют определенные запреты, которые не разрешают применять вышеуказанные действия в отношении женщин с явными признаками беременности, лиц пожилого возраста или с выраженными признаками инвалидности и малолетних. Исключение составляют случаи, когда указанной категорией лиц совершаются факты групповых нападений, угрожающих жизни, здоровью граждан, работников милиции, а также случаи вооруженного нападения либо вооруженного сопротивления. 
          В процессе применения мер физического воздействия, специальных средств и оружия вред, причиняемый гражданину должен сводиться к минимуму. Сила не должна превышать меры, необходимой для выполнения работником милиции возложенных на него обязанностей. Если вред здоровью правонарушителя был все же причинен, на работника милиции возложена обязанность оказания потерпевшим необходимой помощи. Превышение полномочий по факту применения силы, в том числе спецсредств и оружия, влечет за собой ответственность, предусмотренную действующими законодательством. 
          К сожалению не все граждане знают случаи, когда закон предоставляет право работникам милиции применять специальные средства, к которым относятся: наручники, резиновые палки, средства связывания, слезоточивые вещества, светозвуковые приспособления отвлекающего действия, приспособления для открытия помещений, принудительной остановки транспортных средств, водометы, бронемашины и другие специальные транспортные средства. Кроме того, работники милиции, в необходимых случаях могут использовать служебных собак. Полный перечень специальных средств и порядок их применения устанавливается Кабинетом Министров Украины по заключению Министерства охраны здоровья и Генеральной прокуратуры. 

          Этой же нормой определены случаи, когда могут применяться специальные средства. К ним отнесены случаи: 
1) для защиты граждан и самозащиты от нападений и других действий, которые создают
Читать


Категории: конструктивлікнеп    
Четверг 27 января 2011
Сообщение прочтено 116 раз
99,9% населения РФ верят в существование террористов. Между тем времена террористов, с помощью бомб добивающихся политических целей, давно миновали. В России уже лет сто как ушли в небытие народовльцы-цареубийцы и эсэры-бомбисты.

А кто же тогда взрывает метро – спросит иной наивный гражданин?  Qui prodest? (Кому выгодно?) – такой вопрос рекомендовала выяснить римская юстиция при расследовании преступлений. Ответ настолько очевиден, что большинство категорически отказываются воспринимать его. Теракты нужны исключительно тем, кто у власти, ибо терроризм в современных условиях – это эффективный способ поддержания господства над обществом. Поэтому такой вид терактов, осуществляемых спецслужбами или подконтрольными им структурами, обладает характерными отличительными особенностями. Их объединяет три признака  – анонимность, безмотивность и бесцельность.

Анонимность

Цель террористов, как известно, не в том, чтобы убить как можно больше людей, а напугать живых, парализовать их волю, принудить их к каким-то действиям или бездействию. То есть люди должны знать, какую организацию бояться, иначе в убийствах нет никакого смысла. Между тем все известные теракты в РФ – анонимны. Более того, в большинстве случаев они совершаются якобы смертниками. Даже в тех случаях, когда террористы захватывают заложников и их можно взять живьем, они таинственным образом погибают. Например, на Дубровке в 2002 г. спецназ убил уже обезвреженных (усыпленных газом) террористов. Некоторых добивали прямо на улице на глазах у многих свидетелей. Чем это можно объяснить, как не желанием замести следы?

В Беслане некоего Кулаева, единственного выжившего из нескольких десятков террористов, погибших в результате «спонтанного» штурма, вроде как захватили живым. Однако этот с позволения сказать, террорист, почему-то и на следствии, и на суде путался в показаниях настолько, что даже самые доверчивые заподозрили инсценировку. Удивительно даже не то, что он путался, а то, что когда официальная точка зрения расходилась с показаниями свидетелей и пострадавших, единственный обвиняемый по делу ВСЕГДА путался исключительно в сторону официальной версии, хотя ему самому это, вроде бы, совершенно не выгодно, ибо светила вышка. Фактически он выполнял задачу по легализации довольно хлипкой официальной версии.

В общем, смело можно констатировать: ни один теракт в РФ за последние 12 лет не раскрыт, не установлены организаторы и исполнители, а сами дела в большинстве случаев засекречены, чтоб туда никто свой любопытный нос не совал. Засекретили даже уголовное дело по факту «гексогеновых» учений в Рязани, не смотря на то, что это прямо запрещает действующее законодательство.

Настоящий эффект от теракта возникает только тогда, когда его организатор заявляет: «Это сделал я, и я сделаю это еще много раз, потому что (объясняются причины). Таких как я очень много, и мы все будем вести войну, пока не добьемся (декларируется цель). А если мы погибнем, наши дети будут мстить за нас, и достигнут в конце концов цели».  Вот это я могу понять – очень даже правильный терроризм. Настоящие террористы – это либо борцы за идею, либо мстители. Месть только тогда вызывает удовлетворение, когда все знают, кто и за что отомстил. Заодно это хорошее предостережение: не трогайте нас, мы будем карать. А для всякого идеалиста теракт только тогда имеет смысл, когда является средством пропаганды идеи. Русские террористы конца XIX-начала ХХ вв.
Читать


Категории: суспільствосвітлікнепруssкій мір    
Четверг 20 января 2011
Сообщение прочтено 219 раз

В Україні стартує проект по підготовці фахівців із впливу на владу.

Впродовж 8 місяців громадські активісти зі всієї країни навчатимуться в Академії практичної адвокації.

Розбудова коаліцій, лобіювання, робота з медіа, дебатні статті, експертні дискусії, звернення громадян, соціальні мережі, запити на інформацію, блоггінг, акції протесту та багато іншого опановуватимуть учасники проекту під керівництвом найкращих експертів та тренерів України.

Деталі за посиланням: http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/1613/

 


Категории: суспільстволікнеп    
Суббота 15 января 2011
Сообщение прочтено 234 раз

Правозахисники класифікували переслідування, а Білозерська закликала їх захищати всіх, навіть «комуністів, чорт би їх забрав»

За демократичними нормами, політичні переслідування є найбрутальнішим порушенням прав людини і вимагають від громадянського суспільства та засобів масової інформації адекватних дій. Про те, як об'єднати зусилля не згодних із рішеннями нинішньої влади в Україні і грамотно доносити до її представників свою позицію, йшлося під час круглого столу Української Гельсінської спілки з прав людини (УКГСПЛ) і Харківської правозахисної групи (ХПГ).

Зростання кількості випадків порушень прав і свобод людини та, за висновками Харківської правової групи, перехід органів державної влади до прямих політичних переслідувань, спонукали українських правозахисників визначитися з категоріями переслідувань. Ось які визначення було запропоновано.

Переслідування. Може здійснюватися у правовій формі, коли проти особи порушують кримінальну справу або обвинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, або особа стає об'єктом позовів у порядку цивільного чи господарського судочинства. Також може здійснюватися поза межами права, і тоді воно є цілком незаконним. Це залякування під час «профілактичних» розмов, нелегальні дії правоохоронних органів (стеження, обшуки) тощо.

Політичне переслідування. Переслідування має політичний характер, якщо дії державних органів та їхніх посадових і службових осіб викликані: а) міркуваннями суспільно-політичного характеру; б) діями переслідуваної особи із захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.

Політичний в'язень. Будь-який ув'язнений, у кримінальному переслідуванні якого визначну роль відіграють політичні мотиви влади. При цьому немає злочину; значуща лише наявність політичного інтересу влади в результаті порушення кримінальної справи.

За словами правників ХПГ, політична мотивація в судочинстві тягне за собою процесуальні й матеріальні порушення проти обвинувачених. Серед них - фальсифікація в обвинуваченні, необґрунтовано жорсткі запобіжні заходи, свавілля у виборі доказів, ігнорування очевидних фактів та інші.

Представники ХПГ навели факти політичного переслідування, зупинившись на резонансних справах 2010-го й нинішнього року та підкресливши тенденцію зростання тиску на політиків, громадських діячів і активістів.

Озвучили й історію «теракту» в Запоріжжі та арешту представників організації «Тризуб» за відпилювання голови пам'ятникові Йосипу Сталіну. Розмістивши в інтернеті відео акції, активісти цієї організації привернули до себе увагу міліції. Пізніше пам'ятник підірвали невідомі, й міліція розпочала арешти представників «Тризуба». І не тільки: міліція почала цікавитися журналістами, зокрема тими, хто там народився, але протягом 15 років мешкає в іншому місті. Як поінформував пан Захаров, частину затриманих СБУ вже відпустила,
Читать


Категории: суспільстволікнеп    
Среда 12 января 2011
Сообщение прочтено 1434 раз
Це дуже сумно, колеги. Влада перестала звертати увагу на те, що в цій країні є журналісти і є закони, які забороняють втручання в їх професійну діяльність. «Свої» судді виписують постанови на обшуки, не замислюючись про те, що самі стають злочинцями.

Я нагадаю, що закон про соціальні гарантії журналістів статтею 17 передбачає відповідальність за будь-які дії, спрямовані на перешкоджання їх законній діяльності.
Ця ж стаття забороняє затримувати, заарештовувати і вилучати техніку і матеріали.

171 стаття Кримінального Кодексу за переслідування журналістів передбачає строк до п’яти років позбавлення волі.

Існує також внутрішній Наказ МВС № 88 від 23 березня 2010 р. Пунктом 3.4 він передбачає в разі вчинення протиправних дій стосовно представників засобів масової інформації забезпечення негайного прибуття керівників ГУМВС, УМВС, відповідних підрозділів по зв’язках із громадськістю з метою здійснення контролю за дотриманням прав журналістів. А також термінову доповідь про такі події Міністру внутрішніх справ України.

Як бачимо, на допомогу журналістам видано безліч нормативів. При цьому, правоохоронці роблять вигляд, що ціх норм або не існує, або (у самому крайньому випадку) вони починають стверджувати, що журналіст у той самий, проблемний, момент… не є журналістом, не має редакційного завдання, не працює на редакцію і т.д. – будь-яке подібне твердження насет в собі єдину мету, оголосити журналіста безправної мавпою.

Так неодноразово заявлялося правоохоронцями на пресконференціях, таку відповідь з генпрокуратури отримала депутат Ірина Геращенко на депутатський запит щодо на обшуків та допитів журналістів, пов’язаніх з їх професійною деятельстью.

Ось і сьогодні, ми знов опинилися на межі, коли правоохоронці, керуючись лише рішенням судді (апріорі незаконним), проводять вилучення у журналіста Білозерської всого комп’ютерного обладнання (сканерів, принтерів, модемів), фотоапаратів, мобільних телефонів. Вилучають техніку у журналіста, чудово розуміючи, що залишають його без роботи, без очей і без рук.

Редакція інформаційного агентства «Поряд з вами» заявляє протест на дії київської міліції, закликає колег приєднатися до протесту і змусити наділених владними повноваженнями чиновників дотримуватися законів держави, в якої живуть. Ми закликаємо також і народних детутатів України припинити владне беззаконня. Ми вимагаємо від Прокуратури прокинутися і своїма повноваженнями і обов’язками роз’яснити чиновникам про існування в цій країні Закону та сурової крімінальної відповідальності за його порушення.


Російською:

Обращение редакции информационного агентства «Поряд з вами» по факту обыска и изъятия техники у журналиста, редактора и соучредителя агентства Алены Белозерской.

Это очень грустно, коллеги. Власть перестала считаться с тем, что в этой стране есть журналисты. и есть законы, которые запрещают вмешиваться в их профессиональную деятельность. «Свои» судьи выписывают решения на обыски, не задумываясь о том, что сами становятся преступниками.

Я напомню, что закон о социальных гарантиях журналистов статьей 17 предусматривает ответственность за любые действия, направленные на препятствование их законной деятельности. Эта же статья запрещает задерживать, арестовывать и изымать
Читать


Категории: солідарністьлікнеп    
Комментарии (21)  
Сообщение прочтено 249 раз
Повстанський рух на Луганщині 1921-1923 рр. Провокативні методи та спецзагони ВЧК

Під час придушення повстанського руху на Луганщині у 1921-1923 рр. ВЧК використовувались провокативні методи та діяльність псевдоповстанських загонів. 

У березні 1921 р. 5-й Всеукраїнський з’їзд Рад, організований більшовиками, прийняв рішення щодо посилення боротьби з «бандитизмом», тобто проти всіх своїх політичних супротивників, оголосивши це»государственной задачей первостепенной важности». У лютому 1921 р. тодішній головнокомандуючий всіма збройними силами Російської республіки Л.Камєнєв у доповіді В.Леніну про стан боротьби з бандитизмом змушений був визнати, що: «Банди на території Правобережної України мають характер місцевих організацій, які користуються підтримкою та співчуттям місцевого населення. Сила банд коливається від 100-250 бійців та має загальну чисельність близько 2500 бійців». У липні 1921 р. у офіційній доповідній того ж Камєнєва згадується 18 повстанських загонів тільки у Донбасі, які об’єднували близько 1500 кіннотників та мали 19 кулеметів.

На момент описуваних нами подій повітові надзвичайні комісії на Україні були ліквідовані – через відсутність відповідної кількості працівників. Їх місце зайняли так звані політбюро, які входили на автономних правах до міліції. Повітові ЧК були збережені тільки в небагатьох, особливо важливих центрах Донбасу, наприклад, у Маріуполі. Керівництво УЧК тому були завжди відомими працівниками, які направлялися на свою посаду з досить високих посад в апараті губчека.

Про це красномовно свідчать шифровки, які органи ВЧК направляли своїм низовим структурам: «Як встановлено, контрреволюційні організації та угрупування добре обізнані про те, що ВЧК даного часу вимушене на, так би мовити, деяку пасивність. Про те, що таке становище тимчасове, знає кожен з нас… Переконані, що ілюзії наших ворогів, які припускають думку про капітуляцію радянської влади, швидко розвіються, а веселі усмішки на їхніх обличчях перетворяться на гримасу жаху і дикого тваринного страху перед лицем всеперемагаючої стратегії комунізму».

Не розраховуючи на місцеві кадри, з Росії для безпосереднього керівництва оперативною діяльністю органів держполітуправління у Правобережній Україні був призначений російський більшовик В.Євдокімов. Сотні чекістів із різних губерній Росії були відряджені на Україну. Серед них був і відповідальний працівник Брянської ЧК – Д.Мєдвєдєв,який був призначений головою Старобєльскої ЧК.

Разом з посиленням каральної системи та безжального терору 5-й Всеукраїнський з’їзд проголосив амністію всім «бандитам», які бажають припинити збройну боротьбу. Амністія діяла до 15 червня, а потім була продовжена ще на місяць. Згідно даних, які наводить офіційна влада, амністією скористалося приблизно 10000 повстанців, що свідчить про масштаб повстанського руху на Правобережній Україні. Серед тих, хто зголосився скласти зброю, були керівники штабу Махно-Звєрєв, Полєно, керівник організації тилу Вдовіченко. Проти останнього чекісти використали дуже брудний та відверто провокативний метод. Важко поранений, він був направлений Махно на лікування до Новоспасівки, де у непритомному стані був захоплений у полон. Піддавши його страшним тортурам та моральному тиску, чекісти змусили Вдовіченка підписати заяву про перехід до більшовиків та звернення до повстанців щодо припинення збройної боротьби. Подібні методи потім у 40-50 рр. нащадки чекістів будуть використовувати у боротьбі проти повстанців на Західній Україні.

Частина повстанців під загрозою розстрілу перейшла на сторону влади. ЧК тоді вирішила
Читать


Категории: Історіялікнеп    
Сообщение прочтено 889 раз
Коли мене, засудженого на 25 років таборів, перевели до етапної камери Одеської тюрми, там було щось із 60 засуджених. Серед цих засуджених були й комуністи, залишені совєтським КҐБ для підпільної праці в окупованій румунами Одесі. Цих комуністів КҐБ винував і засудив за співпрацю з румунською “Сиґуранцою”. Справедливо чи ні, я не знаю і не можу судити. Але ми в камері мали розмови. Зокрема я розмовляв з Решетніковим. Імени не пам’ятаю. Решетніков був залишений в окуповоній Одесі на посаді секретаря підпільного райкому комуністичної партії Водно-транспортного району Одеси. Якось, довідавшись, що мене засуджено по справі ОУН, Решетніков підійшов до мене і розповів таке:

Комуністи-підпільники мали підпільний зв’язок з Москвою через радистів-парашутисток. Це був 1942 чи 1943 рік. Ішла війна. І з Москви надійшла телеграма до підпільників-комуністів: “Вступайте до ОУН.” Це все із змісту телеграми, що розповів мені Решетніков. Очевидно, в телеграмі було щось ще, але Решетніков сказав мені тільки це і додав, що ця телеграма збила з пантелику підпільників, бо вони не знали, що таке ОУН і де його шукати.

Очевидно, що Московські спец-служби мали на увазі, щоб комуністи інфільтрували ОУН і розкладали її зсередини, а також збирали відомості про оунівців, але одеські підпільники виявилися не на висоті і до ОУН не вступили.
...
Читать

Категории: Історіясуспільстволікнеп    
Комментарии (4)  
Понедельник 10 января 2011
Сообщение прочтено 217 раз

Проект Інтерньюз Нетворк «Посилення незалежних ЗМІ в Україні» «У-Медіа» оголошує відкритий конкурс на створення незалежної мережі медіаюристів для захисту прав журналістів на території АР Крим. 

Мета: підвищити юридичні знання і юридичного захисту незалежних кримських медіа.

Завдання конкурсу:

  • Підготовити групу кваліфікованих медіаюристів, здатних надати якісні юридичні послуги незалежним ЗМІ;
  • Створити кримську мережу правової допомоги ЗМІ, яка забезпечить безкоштовну консультаційну підтримку незалежних ЗМІ в різних районах АРК, зможе представити інтереси ЗМІ в судових та інших суперечках, здійснювати допублікаційну/доефірну експертизу матеріалів та інші види юридичної допомоги.
  • Підвищити рівень знань медіазаконодавства у представників незалежних ЗМІ Криму за допомогою проведення короткотермінового чи довготермінового навчання журналістів, редакторів, юристів ЗМІ.

Передбачається, що організації, відібрані в результаті конкурсу, будуть здійснювати діяльність за такими напрямками:

  • Підвищення рівня кваліфікації медіаюристів в АРК;
  • Виховання нової генерації медіаюристів зі студентів юридичних факультетів і молодих юристів. Залучення молодих юристів в процес надання юридичних послуг місцевим ЗМІ.
  • Надання кваліфікованої юридичної допомоги редакціям ЗМІ і журналістам регіону у випадку порушення їх прав, у тому числі консультування.
  • Організація проведення тренінгів, спрямованих на підвищення практичних знань представників ЗМІ у сфері українського медіазаконодавства.
  • Моніторинг конфліктів за участі ЗМІ, порушення медіазаконодавства і стану свободи слова в регіоні з метою подальшого юридичного і суспільного реагування. 

Вимоги до учасників:

  • Організація повинна бути офіційно зареєстрована у відповідності з законодавством України, мати рахунок в банку.
  • Досвід у наданні юридичних послуг ЗМІ.
  • Досвід проведення заходів (тренінгів, презентацій, круглих столів). Здатність організувати роботу юридичної мережі в різних районах АРК.
  • Готовність співпрацювати з іншими організаціями в рамках проекту, можливо у складі коаліції.

 

Останній термін подачі заявок - 12:00, 19 січня 2011

Розгляд заявок відбудеться протягом 10 днів після останньої дати прийому заявок. Проект «У-Медіа» може задавати додаткові запитання і уточняти надіслану інформацію, яка допоможе у прийнятті рішень.

У всіх питаннях звертатися до директора кримського офісу проекту «У-Медіа» Карена Мадояна, тел.: (067) 448-13-16; umedia.crimea@internews.org

Інструкція з підготовки заявок:


Читать


Категории: солідарністьлікнеп    
Назад123...232425Вперед | Указать страницу