Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Понедельник 9 декабря 2013
Сообщение прочтено 692 раз

.


Категории: совокпрєкрасне    
Комментарии (28)  
Среда 10 октября 2012
Сообщение прочтено 399 раз

Науковець Володимир Василенко розповів про юридичне обґрунтування та визначення Голодомору під час презентації навчального посібника Андрія Козицького "Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)"

Посібник рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Видання є першим в Україні академічним посібником, що висвітлює історію геноциду та скерованої проти цивільного населення репресивної політики урядів тоталітарних держав ХХ ст.
  У посібнику вперше в українському освітньо-науковому дискурсі висвітлено низку складних та суперечливих подій ХХ ст., що пов’язані з найбільш резонансними випадками геноцидної політики та урядового насилля.

Зокрема, посібник містить інформацію про масове винищення вірмен в Османській імперії, Голодомор 1932–1933 рр. в Україні, Голокост європейських євреїв, організоване нацистським режимом Третього райху переслідування циган, примусові переселення малих народів СРСР у роки Другої світової війни, воєнні злочини періоду Другої світової війни та перших повоєнних років, соціальні експерименти та геноцид в Камбоджі 1975–1978 рр., політику “етнічних чищень” в період етнополітичних конфліктів на Балканах 1992–1999 рр., геноцид 1994 р. в Руанді.

Окремо у книзі розглянуто ті випадки масового винищення цивільного населення, які ще не визнано геноцидом, хоча й містять виразні риси екстермінаційної політики. Крім цього навчальний посібник містить базові відомості про методичні підстави вивчення явища геноциду, розвиток міжнародного права у сфері захисту іманентних прав людини, зокрема, питання відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності та злочини геноциду. Видання проілюстровано великою кількістю архівних фотографій, значна частина яких походить із фондів Галузевого архіву СБУ.


Категории: ІсторіяГолодоморсовок    
Понедельник 21 мая 2012
Сообщение прочтено 265 раз

Таможенники заставляют на границе подписываться на свой журнал

Таможенники пограничного пункта «Берестовица-Бобровники» «настоятельно рекомендуют» подписываться на их журнал «Таможенный вестник».

Особенно эту «кампанию» они активизировали в последние дни, когда идет подписка на белорусские издания на второе полугодие, пишет ПЦ «Вясна».

Белорусы, которые возвращаются из Польши с товаром, и простаивают в очереди по 8-10 часов, натыкаются еще на одну преграду. Таможенники говорят, что те, кто возвращается из-за границы, добровольно должны подписаться на «Таможенный вестник». И люди в такой ситуации подписываются. Если минчане еще пытаются спорить с таможенниками, то жителям Гродненской области, которые чаще ездят в Белосток, приходится подписываться. У некоторых уже по 3-5 подписных билетов. Поэтому с 1 июня им почтальоны будут приносить домой по несколько экземпляров «вестника», чего хватит и тем, кто никогда за границей и не был.


Категории: стабільністьсовокпрєкрасне    
Комментарии (4)  
Суббота 7 апреля 2012
Сообщение прочтено 1243 раз



 Белорусские больницы забиты людьми, которые хотят сдать кровь. Для многих – это важная статья дохода. Отбоя от доноров сейчас  нет. 

Кровь как средство заработка
В Брестской областной станции переливания крови запись доноров ведется уже более чем на месяц вперед, сообщает сайт «Виртуальный Брест»

Еще полгода назад сотрудники станции переливания сами обзванивали потенциальных доноров, упрашивая их прийти на сдачу крови. Сегодня же ситуация кардинальным образом изменилась. Если раньше между двумя кровосдачами одного человека должно было пройти минимум два месяца, о чем знал каждый более или менее активный донор, то теперь этот срок неожиданно увеличился до трех.

Относительно недавно в практику станции переливания была введена предварительная запись на сдачу крови. Особых неудобств это не причиняло: вечером позвонил, а утром ты уже на приеме. Сегодня же все места расписаны более чем на месяц вперед.

- Я уже более 6 лет сдаю кровь по мере возможности. Сдаю в Бресте, когда получается приехать, или же в Гданьске (Польша) если занят учебой. За это время в сумме имею уже около 25 кровосдач, но с такой ситуацией столкнулся впервые. Более того, мое желание как обычно записаться на следующий день вызвала полное недоумение у медперсонала – ведь свободный день оказался только через полтора месяца! – рассказал член БСДП Алексей Ковтун о данной ситуации.

Причина таких очередей прозаична. Если раньше компенсация за сдачу крови была привязана к базовой величине и составляла Br52,5 тыс. (1,5 базовых величин), то теперь исчисляется исходя из размера бюджета прожиточного минимума, то есть уже более Br200 тыс. Добавив сюда стоимость положенного обеда, от которого все отказываются и желают получить компенсацию за него, получим конечную сумму почти Br320 тыс."

"При низком уровне сегодняшних заработных плат, сдача крови является неплохим подспорьем для семейного бюджета. Однако, нормально ли то, что белорусы, чтобы выжить должны отдавать (читай проливать) свою кровь?!

«На мой взгляд такая ситуация действительно связана с резким падением уровня жизни населения. Какими-то другими причинами это объяснить сложно» - прокомментировал 1-й заместитель председателя Белорусской социал-демократической партии (Грамада) Игорь Масловский. - Согласно общему положению о донорстве интервал между сдачей крови должен быть не менее 60 дней. Количество донаций крови в год у мужчин - не более 5, у женщин - не более 4."

 


Комментарии (24)  
Среда 21 марта 2012
Сообщение прочтено 179 раз
.


Категории: Історіясовоккартусин кінозал    
Вторник 20 марта 2012
ex-libris | 2012-03-20 10:14:17 BBC: ГУЛаг (кіно)
Сообщение прочтено 170 раз

.


Понедельник 19 марта 2012
Сообщение прочтено 247 раз

В Гомеле активисты коалиции «Наша альтернатива» сняли фильм о сталинских репрессиях на Гомельщине. Название фильма «Линия Сталина - Гомельский регион».
Фильм основан на свидетельских показаниях жителей разных районов Гомельской области. Продолжительность фильма 35 минут
В создании фильма принимали участие: Константин Жуковский, Александр Сиваков, Лариса Щирякова, Сергей Солодухин, Андрей Тенюта, Евгений Яковенко, Андрей Попов.


Комментарии (2)  
Четверг 8 марта 2012
Сообщение прочтено 467 раз


Внаслідок проведення сталінської «революції згори» у 1930-х роках на зміну традиційній патріархальній сім’ї індустріальної доби (яку Владімір Лєнін називав «домашнім рабством жінки») прийшла нова етакратична гендерна модель.

На відміну від західних держав, де процес емансипації був еволюційним, органічним і тривалим, сутність більшовицької гендерної політики зводилася до визнання механічної рівності між чоловіками та жінками. Своєрідним маркером для розподілу суспільних ролей виступала біологічна відмінність між статями (яскравим прикладом тут може слугувати радянська стрічка «Весілля в Малинівці», де дівчина Оксана була «звичайною людиною, тільки з косою»).

НЕПИСАНІ ПРАВИЛА

Водночас держава підтримувала особливу роль жінки в суспільстві, задаючи межі домінуючого гендерного контракту (неписаних регул взаємодії, прав та обов’язків статей у приватній та публічній сферах). Із процесом масового залучення жінок до праці, зокрема й до найважчої у фізичному плані (ця «традиція» вкоренилася настільки, що чимало сучасних наших співвітчизниць за копійки готові трудитись у важких умовах), та громадської активності значно зросла їхня суспільна значущість, що супроводжувалося розширенням кола обов’язків та посиленням відповідальності. За більшовицькою моделлю, жінка мусила працювати повний робочий день, виховувати дітей і водночас доглядати за домогосподарством, опікуватись родичами похилого віку.

Її праця, мобілізована державою поза безпосередньою економічною необхідністю, й материнство були піднесені до рангу громадянського обов’язку. Культ матері, який розвинувся в СРСР за часів Сталіна, мав банальну прагматичну основу – сприяти збільшенню народонаселення.

Сімейним законодавством СРСР 1968-го підтверджено було центральну  роль жінки в сім"ї з посиланням на те, що їй «забезпечуються необхідні соціально-побутові умови для поєднання щасливого материнства з усе більш активною і творчою участю у виробничому та суспільно-політичному житті». Щоправда, відпустка у зв’язку з вагітністю була зовсім незначною: лише 56 днів до пологів і 56 після. Логіка проста – потрібно було максимально задіяти жінку на виробництві. Тільки у 1980-х роках радянські матері здобули право на додаткову відпустку по догляду за дитиною до моменту досягнення нею півтора року. До того ж надавано її було без збереження заробітної плати.

У радянський період дотації на дитину виплачували тільки, починаючи з четвертого малюка (середньостатистична сім’я в СРСР мала до трьох дітей). Державі насамперед потрібні були матері-працівниці.

Водночас доступ до всіх видів праці й декларована громадянська рівність не стосувалися політики. Жінки могли претендувати на членство у партії, та аж ніяк не на участь у її керівних органах. Вони обіймали «декоративні» керівні посади: очолювали ради, профспілки, комсомольські організації тощо. Сама радянська партійна номенклатура мала яскраво виражену патріахальну сутність. За Союзу тільки одна представниця чарівної статі побувала в міністрах – Єкатєріна Фурцева.


Читать


Категории: Історіясуспільствосовок    
Среда 7 марта 2012
Сообщение прочтено 368 раз
Документи з архівів КДБ

Документи з архівів КДБ у Литві шокували суспільство

Реакція литовського суспільства на оприлюднення списків співпрацівників КДБ в ці дні нагадує трилер про шпигунів.

Сайт Центру досліджень геноциду і спротиву жителів Литви (ЦДГСЖЛ), який помістив перший із трьох списків, навіть завис від перевантаження.

Кожен бажає дізнатися, чи немає там прізвища сусіда по будинку або дачі, колеги по роботі або знайомого.

Утім, публікація вже шокувала громадськість, бо в списку, який містить 238 прізвищ резервістів радянської спецслужби, є імена відомих у Литві людей.

Знайомі все обличчя...

Серед них - колишній міністр закордонних справ і посол Литви в Польщі Антанас Вальоніс, нещодавній керівник Департаменту безпеки республіки Арвідас Поцюс, відомі діячі культури, науки, освіти, політики, судді.

Доведено, що активними співробітниками КДБ були перший прем'єр-міністр незалежної Литви Казімера Данутє Прунскєнє, а також колишні віце-голови Сейму.

Директор ЦДГСЖЛ Бірутє Бураускайтє, коментуючи оприлюднення списків, каже, що хоча в списку співробітників КДБ чимало відомих у Литві і світі людей, що викликало своєрідний скандал, головною метою люстрації є не називати прізвища співпрацівників, а показати методи роботи радянських спецслужб.

Під час процесу люстрації фахівці шукали людей, які співпрацювали з КДБ, але не виявили бажання визнати цей факт. Прізвища тих, хто признався, - а для цього було надано майже десять років - ніколи не будуть обнародувані.

"Але списки резервістів, агентів і штатних співробітників - це вузенька частина цього проекту. Головна мета полягає в тому, щоби показати методи роботи КДБ. Спецслужби Радянського Союзу контролювали різні сфери життя. І робили це надзвичайно брудними засобами. Центр має цьому докази", - розповідає про результати люстрації голова центру Б.Бураускайтє.

Люстрація - гірка, але потрібна

Бірутє Бураускайтє, голова Центру досліджень геноциду і спротиву жителів Литви

Керівники центру визнали, що їхню роботу було ускладнено крадіжкою, коли сотні томів було вивезено з архівів ЦДГСЖЛ. Крім того, в розпалі перебудови офіцери КДБ, розуміючи, що деякі документи дозволять викрити нелюдський механізм діяльності цієї структури, вивезли чималу частину архіву до Москви.

Переважну більшість справ, які свідчили про залякування, знущання і переслідування митців, письменників, журналістів, учасників юнацьких гуртів таких модних тоді течій, як панки, хіпі, любителів джазу або певного напрямку літератури, було знищено.

Утім, і тих документів, які залишилися у Вільнюсі, досить, щоби викрити методи діяльності кедебістів.

Архіви КДБ

Відкриття архіву КДБ не викликало такого шоку, як розголошення прізвищ секретних співробітників радянських спецслужб

На тлі дискусій в Україні, чи потрібна українському суспільству люстрація, литовський досвід свідчить, що цей процес нагадує гіркі ліки, які несмачні, але необхідні для оздоровлення нації.

Литовці твердять, що люстрація не має бути інструментом для помсти або приниження тих людей, які за власним бажанням або примусово йшли на співпрацю з КДБ. Це має бути процесом очищення: бо не буває напівправди і половини історії - інакше це вже брехня і викривлення.

В Литві сподіваються на те, що результати люстрації зміцнять суспільство, а не розіб'ють його по таборах. Тому діяльність колишніх резервістів КДБ, на відміну від штатних працівників спецслужб, жодним чином
Читать


Комментарии (3)  
Воскресенье 26 февраля 2012
Сообщение прочтено 226 раз

Учительница из Южной Дакоты Соня Билоцеркович написала о Беларуси. Девушка увидела Беларусь бедной страной с несчастными людьми с ограниченными возможностями и сознанием.

Cтатья Сони Билоцеркович была опубликована на портале Matador Network, это сайт для путешественников и о путешествиях.   Tекст статьи в переводе Хартия97.
 
I.
 
«Я почти не знала о Беларуси. До своей командировки я даже не знала, где она находится.
...
Читать


Категории: суспільствосовоксвіт    
Назад12345678910Вперед | Указать страницу