Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 24 февраля 2012
Сообщение прочтено 468 раз

Не встигли у Литві опублікувати прізвища колишніх резервістів КДБ, як офіційний сайт Центру дослідження геноциду і опору, «впав» під натиском запитів. Його роботу вже відновлено. Тож нині кожен охочий може знову ознайомитися з іменами 238 осіб, яких КДБ тримало у резерві. Раніше литовська влада вже опублікувала імена, біографії та фотографії співробітників спецслужб у Литві.

І через 20 років після падіння радянського режиму та відновлення незалежності Литви інтерес до тоталітарного минулого не спадає. Не встиг уряд країни у вівторок опублікувати список резервістів КДБ, як понад 30 тисяч відвідувачів ринули на сайт http://www.kgbveikla.lt

Серед опублікованих прізвищ – відомі особи, колишній міністр закордонних справ Антанас Вальоніс та колишній голова департаменту державної безпеки Арвідас Поцюс.

На думку прем’єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса, публікації такого роду в інтернеті – це знак поваги до потерпілих від репресивних радянських органів. У списку, який опублікував Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви, 238 прізвищ резервістів КДБ, в основному це молодші офіцери, свого часу перебували у резерві Комітету державної безпеки Литовської РСР.

Оприлюднені публікації стосуються в основному періоду 1960–1980 років. В документах розповідається і про механізми і методи роботи спецслужб.

У списку, опублікованому цього тижня, йдеться лише про тих осіб, які вирішили не визнавати свою співпрацю з органами. Тих, хто призналися самі, виявилося набагато більше – півтори тисячі осіб. Інформація про них не розголошується. Виняток був тільки тоді, коли такий колишній агент хотів посісти державну посаду чи бути обраним. Але і цей ценз тривав лише 10 років.

Шкодять підозри, а не правда

Супротивники оприлюднення вважають, що подібні публікації вносять розбрат у суспільство. Проте голова Центру Біруте Бураускайте вважає інакше.

«Правда не розколює суспільство. Тому що підозри набагато небезпечніші, ніж знання. Або якщо людина була завербована, то, можливо, не мала іншого виходу, але робила найменше зло в цій ситуації. Незнання і міфологія вчиняють більше шкоди», – зазначає Біруте Бураускайте.

2010 року литовський сейм зобов’язав Центр досліджень геноциду та опору надати розголосу архівним документам КДБ і таким чином завершити процес люстрації в країні, яка майже 50 років перебувала під радянським режимом.


Комментарии (7)  
Четверг 23 февраля 2012
Сообщение прочтено 176 раз

23 лютого біля Адміністрації Президента України по вул. Банковій Конгрес Українських Націоналістів разом з УНП, УНА-УНСО, “Українською платформою «Собор”, Українською партією та Спілкою Офіцерів України проведуть акцію “Що ми відзначаємо 23 лютого?”. Початок об 11.00.

У часі акції організатори проведуть театралізоване дійство, яке відобразить події, що відбувались цього дня 1918 року під Нарвою: втеча більшовицьких матросів від німців та захоплення ними цистерни зі спиртом.

До Президента Віктора Януковича буде передано листа з вимогою перенести День захисника Вічизни з 23 лютого на 29 січня (День бою українських студентів під Крутами).


Понедельник 20 февраля 2012
Сообщение прочтено 672 раз
На початку 1970-х у совєтських кіосках можна було купити журнал “Корея”, що його пхеньянський режим видавав різними мовами для пропаґанди “променів чучхе”, тобто свого унікального шляху до комунізму. Ми реготали до сліз, читаючи журнал одне одному. Корейський пропаґандистський дискурс був як совєтський — тільки ще гротескніший.

У другій половині 1970-х журнал зник із кіосків. Видно, совєти спохопилися, що змаразмілий Брежнєв стає дедалі подібнішим до Кім Ір Сена, а корейська новомова — це досконала пародія на комуністичну новомову СССР.

Пропаґанда, як і порнографія, збуджує лише тих, хто готовий нею збуджуватися. Для всіх інших вона є просто смішною. По суті, вона сама себе пародіює. І коли я дивлюся, наприклад, пропаґандистський ролик “Росія без Путіна”, де бідолашним підданим розповідають, як кепсько їм буде без царя, я не зможу стримати усмішки. Хоча, за задумом творців фільму, глядачеві мало би бути моторошно: Росія без Путіна поринає в хаос, Китай забирає Сибір, а Грузія не лише відвойовує Абхазію та Південну Осетію, а й прихоплює собі Краснодарський край. Навіщо? А щоб провести в Сочі зимові Олімпійські ігри 2014 року. І головне, не допустити на них росіян!

Іноді мені здається, що це такий вишуканий стьоб. І коли якийсь наш чиновник каже, що Янукович для нього як бог, учена дама вбачає в ньому породу спадкового аристократа, а вчений муж порівнює з Шарлем де Ґоллем, — я не можу позбутися відчуття пародійності. Припускаю, що як тільки цей уславлений ними Франкенштейн зникне з нашого історичного обрію, вони всі дружно скажуть: “Та ви що, то ж був жарт! Невже ви гумору не розумієте?”.




Розуміємо. Ми читали журнал “Корея” і знаємо, що він теж — “як Африка”.


Категории: суспільствосовок    
Комментарии (8)  
Суббота 11 февраля 2012
Сообщение прочтено 226 раз

В селе Кмитов Житомирской области есть музей. На первый взгляд – ничем особо не примечательный. Разве тем, что в Кмитовской галерее изобразительного искусства хранятся не натюрморты с маками и не портреты розовощеких доярок времен соцреализма, а две дюжины гипсовых памятников Ленину.

Думаете, это какой-то специализированный музей имени Ленина, персональная выставка коммуниста-энтузиаста или дом, в котором Ильич когда-то гостил? Вовсе нет.

 

- Откуда тогда памятники в таком количестве тут взялись? - спросите вы.

- Время было такое, - философски ответит, считая объяснение исчерпывающим, директор музея Ярослав Хитрый. - Пока наш земляк, скульптор Вениамин Пинчук был жив, он дарил нам гипсовые эскизы свои памятников». Вот так и собралось в Кмитове множество разнообразных скульптур вождя.

 - Раньше, если художник или скульптор хотел сделать себе имя и карьеру, нужно было пройти через это. Вот и изготавливал Пинчук разнообразных Ильичей: Ленин такой, Ленин сякой, стоящий, на скамейке, Ленин в кепке, Ленин без кепки... - представляет свой скарб директор.

 

Директор музея Ярослав Хитрый
Директор музея Ярослав Хитрый

 Скульптуры таки принесли Пинчуку желаемую славу, Ильича его работы можно увидеть, например, в Кремле, что для мастера той поры – безусловно, вершина признания. 

Чтобы познакомиться с кмитовскими «Лениными» нужно, минуя главный зал экспозиции, спуститься по крутым ступенькам в небольшое помещение, напоминающее школьный подвал. Только это не закрытые фонды, а зал скульптуры.

Ленины встретят вас прямо у двери. Самый маленький, призывно выбросивший вперед руку, смотрит с веселым прищуром. Есть тут Ленины похожие на Тараса Шевченко, на эпических героев прошлых веков, а у некоторых черты гипсового лица настолько стерлись от сырости и старости, что уже никто не сможет сказать - на кого этот конкретный Ленин был похож.

 

- Тот же путь прошел, например, художник Глущенко, его картины у нас тоже есть, - продолжает Хитрый, - к нему присматривались очень тщательно, пока не нарисовал Ленина у ворот Парижской коммуны. Это был самый простой путь наверх.

Директор кмитовского музея рассказал: в экспозиции представлено 16 скульптур, еще 8 спрятаны в фондовых помещениях. Туда «истуканов» отправляют, когда те уж совсем обветшают.

- Гипс - очень хрупкий материал, стоит его зацепить - сразу трескается, а реставрировать — денег нет, - сетует директор. - Так нам наше государство «помогает», что недавно вывели из штата должность реставратора.

 

Зачем, казалось бы, хранить артефакты?

- Выбрасывать не положено, - говорит Хитрый, - да и зачем их выбрасывать? Вон, американцы, когда приезжали, для них наши Ленины главным гвоздем программы были!


Читать

Категории: Історіясуспільствосовок    
Пятница 3 февраля 2012
Сообщение прочтено 299 раз

Попытки административно регулировать цены на молоко привели к тому, что этот продукт исчез из магазинов. Читатель charter97.org прислал видео, на котором пожилые люди пытаются получить пару заветных пакетов молока по фикcированной цене.

.


Категории: стабільністьсовок    
Комментарии (2)  
Среда 1 февраля 2012
Сообщение прочтено 131 раз

Практически сразу после Октябрьской революции 1917 года в разных частях бывшей Российской империи началось сопротивление новой власти. Где-то натиску большевиков сопротивлялись офицеры царской армии, где-то создавались партизанские отряды, несколько территорий объявили свою независимость, в 1917 году -- Молдова, в 1918-м -- Грузия, в 1919-м -- часть Украины. В самой России гражданская война официально длилась до 1922 года, к этому времени практически завершилось восстановление Российской империи, но уже под новым названием -- СССР. Террор и репрессии стали значительной частью истории Советского Союза. И самое важное место в формировании нового, советского общества стала пропаганда. С ее помощью воспитали несколько поколений людей, которые до сих пор верят в мифы о кровожадных бандеровцах, басмачах и белогвардейцах

гости: Гиорги Канделаки - историк, депутат парламента Грузии
Тарас Возняк, редактор журнала "Ї"


Категории: Історіясовоксвіт    
Пятница 27 января 2012
Сообщение прочтено 555 раз

Глава Украинской православной церкви Киевского патриархата Патриарх Киевский и всея Руси Украины Филарет в интервью журналу Weekly.ua рассказал, откуда берутся обвинения в том, что он был связан с КГБ.

По словам патриарха, с Комитетом госбезопасности были связаны все без исключения архиереи. «Все без исключения! В советские времена никто не мог стать архиереем, если на это не давал согласие КГБ. Поэтому утверждать, что я не был связан с КГБ, было бы неправдой. Был связан, как и все», - отметил Патриарх Филарет.

При этом он утверждает, что никаких званий у него не было. «Это все домыслы. Нужно учесть, что в советском тоталитарном государстве все было под контролем. Я должен был согласовывать свою деятельность с государством. Например, архиерей не имел права назначить священника на приход без согласия КГБ», - сказал глава УПЦ КП.

Он отметил, что отношение со стороны спецслужбы к нему было осторожное, попытки склонить к сотрудничеству ни к чему не приводили. «Знали, что я не пойду на доносы на своих братьев. Знали до последнего времени. И сейчас знают», - отметил Патриарх Филарет.


Комментарии (6)  
Вторник 24 января 2012
Сообщение прочтено 169 раз
В Калинковичском районе - около 400 идеологов

В Беларуси есть такая форма идеологической работы с населением, как «Единые дни информирования».

В эти определенные дни, обычно раз в месяц, предприятия и организации посещают «информационно-пропагандистские группы», состоящие из разных начальников и специалистов. Участники ИПГ рассказывают людям, какие достижения имеет РБ, как правительство заботится о населении и т.д, пишет ПЦ «Вясна».

Последние разговоры ИПГ с населением как раз касались экономической ситуации в стране, точнее, как руководство страны в это время заботилось о людях. Кстати, дни информирования проходят обычно в рабочее время, то есть людей отрывают от работы, чтобы они послушали о достижениях белорусского экономического чуда.

Интересно, что в такую «работу» информирования и пропаганды вовлечено множество людей. Так, согласно информации Калинковичского райисполкома, в районе действуют 28 территориальных ИПГ (235 человек), а также 28 отраслевых ИПГ (153 человека). Кроме того, действует и молодежная ИПГ. Короче, не менее 388 человек вовлечены в работу по информированию и пропаганде населения.

«Формы проведения единых дней информирования разные: встречи в трудовых коллективах и по месту жительства, сельские сходы, выезды «Агитпоезда» в сельские населенные пункты, проведения отчетных собраний», - отмечается на сайте райисполкома.

Агитационные поезда возглавляет председатель райисполкома или его заместители. «Они также включают в свой состав специалистов управления сельского хозяйства, медицины, торговли и обязательно концертную программу», - объясняют идеологи деятельность «Агитпоезда».


Категории: стабільністьсовокпрєкраснесвіт    
Воскресенье 22 января 2012
Сообщение прочтено 231 раз

 21 січня 1978 поруч з могилою Тараса Шевченка року Олекса Гірник здійснив акт самоспалення, попередньо розкидавши листівки з написом “Протест проти русифікації українского народу”. 

Листівки вилучили працівники КДБ – тільки декілька з них уціліли до сьогоднішнього дня завдяки патріотично налаштованому тодішньому заступникові начальника Канівського райвідділу міліції Олександру Гнучому. В СРСР було накладене суворе табу на згадку про Гірника, про факт самоспалення українця з Калуша знали тільки ті, кому про це тихцем розповіли канівські міліціонери, а ще – ті, хто чув про це у повідомленнях радіо “Свобода”.

Вшановувати пам’ять відважного борця за волю розпочали в часи української Незалежності.

Указом Президента України Віктора Ющенка від 18 січня 2007 року Олексі Гірникові присвоєно звання Героя України.

 


Понедельник 16 января 2012
Сообщение прочтено 176 раз

Анджей Собєпан, молодий польський художник, прославився у досить несподіваний спосіб. Він зумів почепити власну роботу в Національному музеї у Вроцлаві під самісіньким носом у доглядачів. Та ще й зафільмував це на відео. Робота провисіла кілька днів і, може, провисіла б довше, коли б зухвалець не виставив відео в інтернеті.

Не знати, чи молодого художника надихнуло на подвиги власне прізвище ("сам собі пан"), а чи, ймовірніше, подібні витівки знаменитого британського "арт-терориста" Банксі. Той сім років тому примудрився за один день підкинути свої роботи відразу до чотирьох найпрестижніших нью-йоркських музеїв. Рекорд залишається й досі неперевершеним.

Сам Банксі трактує свій жест і, взагалі, всю діяльність як своєрідний протест проти елітаризму. А проте система, якій кидає виклик Банксі і, можливо, Анджей Собєпан, є неймовірно гнучкою. Директор вроцлавського музею, приязно усміхаючись до телекамер, назвав витівку молодого художника "дотепним хепенінґом" і пообіцяв виставити його роботу у музейній кав'ярні. Те саме зробив зрештою й директор Британського музею кілька років тому, пообіцявши включити підкинуту роботу Банксі до постійної колекції.

За один день підкинув свої роботи відразу до чотирьох музеїв

Українські митці під цим оглядом перебувають у значно кращому становищі, бо ж місцева динозавряча влада геть позбавлена почуття гумору. А тому реагує на їхні протести цілком адекватно. Наприклад, садить сердегу-перфомансиста на кілька років за цілком безневинну імітацію статевого акту під стінами так званої "Верховної Ради". Або ув'язнює протестувальницю за підсмажування яєшні на так званому "вічному вогні". Або просто відповідає прискіпливим підданим саме так, як їм і належить відповідати:

— Я вам не заздрю!..


http://gazeta.ua/articles/ryabchuk/_descho-pro-gumor/418248

Категории: суспільствосовоксвіт    
Назад12345678910Вперед | Указать страницу