Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Четверг 12 января 2012
Сообщение прочтено 670 раз

"Этот билборд - продолжение борьбы местных активистов с памятником кровавому трубкососу. Размещением данного постера мы обращаем внимание запорожцев на преступления всесоюзного палача Сталина. И указываем на позорность того, что нынешние ряженые "красные" ради сохранения своего места у государственного корыта идут на любые провокации", - отметил Василенко. 

В декабре 2011 года в Запорожье появился первый антисталинский билборд. Однако, он не провисел долго, так как через 4 часа его украли неизвестные.


Категории: Історіясуспільствосовок    
Комментарии (8)  
Сообщение прочтено 156 раз

Вертеп шестидесятників у Львові, 1972 рік (фото Ярослава Лемика)
12 січня 1972 року різдвяна коляда для багатьох українських інтелігентів завершилась арештом. У Львові та Києві 40 років тому кадебісти арештували 19 осіб. Серед них були Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, Євген Сверстюк та інші шістдесятники.
 
КДБ розпочав спецоперацію, другу після 1965 року, проти самвидаву, щоб нейтралізувати інтелектуальну еліту, свідомих українських патріотів. 40 років тому розпочався погром українського шістдесятництва.
 
...
Читать

Категории: Історіясуспільствосовок    
Среда 11 января 2012
Сообщение прочтено 179 раз



Російська православна Церква у тому вигляді, в якому її відродив Сталін, тривалий час виступала в ролі служниці більшовицького режиму. Звісно, «на низах» чимало священиків чесно виконували свої душпастирські обов’язки; але верхи при цьому вірно служили Царству Кесаря, одержуючи за свою службу від атеїстичної влади ордени та матеріальні вигоди. Воно й не дивно: адже питання про призначення Патріарха всієї Русі вирішувало політбюро ЦК КПРС, а митрополитів – секретаріат ЦК; попередньо всі кандидатури ретельно «фільтрувалися» так званими «компетентними органами». Так само не дивно, що патріарх Сергій (Страгородський) звав Сталіна «Богоданим Вождем», а патріарх Алексій (Симанський) – «богодарованим Верховним Вождем нашим», «улюбленим Вождем», «великим Верховним Вождем», «мудрим Вождем, котрого Промисел Божий обрав і поставив вести нашу Вітчизну шляхом благоденства і слави» тощо.
 
Часи змінилися. Сьогодні про Сталіна як ієрархи, так й офіційні речники РПЦ висловлюються вельми критично. Проте не доводилося досі чути щось критичне на адресу чинної в Росії влади. Максимум – певні побажання, які не мали зобов’язуючого характеру. От критики на адресу керівництва тих держав, чия політика ведеться врозріз із побажаннями Кремля, за минулі роки вистачало. Та й на адресу «безбожної й секулярної Європи» постійно лунають грізні інвективи з вуст самого патріарха Кирила.
...
Читать


Категории: совокруssкій мірмосквопопіє    
Вторник 10 января 2012
Сообщение прочтено 727 раз

Ідеться про пізньобільшовицький тоталітаризм, який суттєво відрізнявся від того, що формувався під прапором Комінтерну і послуговувався романтикою «світової революції» та «братерства пролетарів усіх країн».

Про надзвичайну подібність більшовицького та нацистського соціалізмів ще за життя Сталіна та Гітлера написано чимало. Справді, у Радянському Союзі економіка підпорядковувалася приписам п’ятирічних планів, натомість у Німеччині був запроваджений чотирирічний план. У CРCР вирувало соціалістичне змагання, переможці якого отримували червоні прапори, у Німеччині – соціальне, і передовикам боротьби за «зразкове націонал-соціалістичне підприємство» щороку 1 Травня (державне свято для обох режимів, і відзначалося воно дуже схоже) перехідні золоті (тобто червоні із золотим окантуванням) вручав сам Адольф Гітлер. Більшовики вигадали стаханівський рух, нацисти – змагання за фахом під гаслом «Дорогу найздібнішим і найпрацьовитішим». Кінопересувки й агітаційно-просвітницькі театральні трупи були важливою складовою ідеологічної роботи в обох державах. Преса в СРСР втілювала «лінію партії»; у Німеччині те саме звалося «уніфікацією». І там, і тут панувала однопартійність, з молоддю працювали Гітлерюгенд та Лєнінський комсомол, з трудівниками – радянські профспілки та Німецький робітничий фронт. А вищим представницьким органом вважалися в одному випадку Рейхстаг, в іншому – Верховний Совєт, хоча вони були лише декораціями, за лаштунками яких партійні бонзи вирішували все.

Проте відчутною була й відмінність між двома соціалізмами. За часів Сталына «турбота» влади про життєвий рівень населення виражалася у постійному «загвинчуванні гайок» та підвищенні норм виробітку під приповідку: «Жити стало краще, товариші, жити стало веселіше». А от за Гітлера влада Німеччини по-справжньому дбала про життєвий рівень істинних арійців (в обмін, звісно, на їхню відмову від політичних свобод). Стабільна зарплата стала головним джерелом доходів, а додатковим – виплати на різні потреби (відпочинок, відвідини культурних акцій, спорт, художню самодіяльність тощо) з відповідних соціальних фондів. Працювати доводилося напружено, але ціни були стабільними, отже, німці (після багатьох років економічної лихоманки і масового безробіття) охоче віддавалися праці. Як результат, у другій половині 1930-х середній рівень життя у Німеччині став найвищим у Європі, у той час, як у Радянському Союзі він був одним із найнижчих.

Інакше кажучи, у Другій світовій війні німецьким солдатам справді було що захищати. Жодна, навіть найпотужніша пропаганда не змогла б так змобілізувати націю на тяжку війну на всіх фронтах, на морі і на повсякденну мужність у тилу під бомбами стратегічної авіації союзників. Головним чинником, який зумовив тривалий опір німців Об’єднаним Націям, стала не нацистська ідеологія, а реальні соціальні здобутки десятків мільйонів людей у 1930-х роках. Звичайно, ці здобутки були роздуті геббельсівською пропагандою, але вони принаймні були. І ще одна деталь: відносний добробут у свідомості та підсвідомості німців міцно поєднувався із особистістю фюрера та його соратників, які, мовляв, дуже люблять народ.

На відміну від Гітлера, Сталін робив ставку на терор і пропаганду. Не дивно, що Червона армія швидко програла свою війну (попри колосальну кількість військової техніки та спорядження) і здатна була продовжувати опір виключно завдяки західній допомозі. Як зауважив маршал Жуков у підслуханій КДБ
Читать


Комментарии (8)  
Пятница 6 января 2012
Сообщение прочтено 278 раз

В Витебске начало года ознаменовалось событием, прихода которого уж точно никто не ожидал так скоро, – обещанного правительством Беларуси тарифного регулирования потребления электроэнергии 150 кВт/час на душу населения.

Сотрудники подразделений "Витебскэнерго" начали  дворовой и поквартирный обход граждан на предмет проверки уплаты платежей за израсходованную электроэнергию. Конечно, это не новая практика для страны, находящейся в цейтноте, многие не платят. Так и с чего платить? Рост зарплат и пенсий не поспевает за дико растущими ценами, а  "шальных денег не будет",  -  сказал президент  для народа! Но народ и власть (чиновники) это не одно и то же. И различие это в денежном содержании тоже....
 
Идут в народ проверяющие, агитируют за экономное расходование электроэнергии  и говорят: "Уж  слишком не экономно живете!  150 кВт/час -  большое  потребление, будете платить за это увеличенный тариф. Правительство так решило!"
 
По сути предложенной экономии, надо отказаться от СВЧ -печи, утюга и электрического подогрева воды,   стиральной машины-автомат, холодильника и морозильной камеры. Смотреть телевизор только во время БТ-передач. Использовать  печь аэрогриль -  это  непозволительная роскошь, которая позволит пенсионеру дольше прожить, а это лишняя нагрузка для государственной пенсионной системы. Про компьютер и музыкальный центр можно позабыть сразу, ими можно пользоваться только в дни государственных празднеств!  И тогда житель Республики Беларусь в социально ориентированном государстве вложится в отведенный ему льготный тариф электроэнергии, живя по принципу: один условный гражданин  с одной энергосберегающей  лампочкой в одной комнате.
 
Похоже, Правительство позабыло, что в минимальный стандарт качества проживания человека входит не только чарка и шкварка, а минимальный стандарт потребительских нужд, куда входит то, от чего нас призывают отказаться.
 
Диву даешься,  как только прослушаешь выступление главы  государства, и от обещанного «намеченного» курса развития, и роста "благосостояния" нас с вами! Правительство своими действиями почему-то  спешит все сделать наоборот! Успешно проведенная сделка по продаже ржавой трубы России гарантировала нам спокойное, без потрясений проживание. Цены на газ снижены, нефть на перерабатывающие заводы потекла потоком, с электричеством порядок! Но стоит только выключить программу БТ и оторваться от телевизионной реальности, так сразу понимаешь, что курс взят правительством на выжимание  средств из граждан. За все плати ты, Народ! Достали!!!


Комментарии (2)  
Вторник 3 января 2012
Сообщение прочтено 173 раз

 

Голова Комісії оцінки злочинів нацизму та комунізму Литви Рональдас Рачінскас про успіхи та невдачі прощання із СРСР

Литва першою з республік СРСР заявила про вихід із нього. Про досягнення двадцятиліття свободи у формуванні громадянського суспільства розповів відповідальний за юридичну оцінку злочинів тоталітарних режимів Рональдас Рачінскас.

Як литовське суспільство сприймає об’єднання двох тоталітарних режимів під одним дахом?

– Однією з цілей створення комісії було власне заохочення пізнання історії, передусім молоддю. Ми провели опитування, які злочини мають досліджуватися перш за все: нацистські, комуністичні чи і ті й інші. Більшість висловлюється за останній варіант. Люди також за те, щоб у жодному разі не "підфарбовувати" істоію.

В Україні є стереотип, що литовські комуністи були більшими патріотами, ніж українські. Їм приписували заслугу «найменшої російської меншини» в Балтії…

– Цей міф був популярним наприкінці 1980-х. Побутувало навіть певне пояснення: якщо литовці не вступатимуть до партії, приїдуть росіяни. Звичайні комуністи мені казали: «Я вважав, що зсередини це зло буде легше подолати». Утім, те, що в Литві мало росіян, має своє пояснення. Після війни у нас досить довго тривав спротив. Це створювало атмосферу напруженості, нестабільності, тож ті, хто сюди приїхав, не затримувалися, а вирушали далі – до Калінінграда чи Риги. Окрім того, в 1950-х роках у Литві зазнала невдачі аграрна політика, і республіка була на межі голоду.

Комуністи ж так само були різні. Були, приміром, ті, хто перед путчем 1991-го залишався на платформі КПРС, а були й «націонал-комуністи» на чолі з Альгірдасом Бразаускасом, що хотіли відокремитися.

У Литві діє Музей жертв геноциду. Чи прийнятно вживати цей термін до втрат литовського народу в ХХ столітті?

– Так цей музей назвали політики. Утім, поняття геноциду, що з’явилося в Конвенції ООН 1948 року, є досить штучним. Коли його запропонував Рафаель Лемкін, воно включало не лише національні та расові критерії, а й соціальні та політичні групи. У початкових резолюціях цього документа вони так само були названі. Й тільки після натиску СРСР та його сателітів їх вилучили, оскільки те, що відбувалося в Радянському Союзі, автоматично підпадало б під поняття геноциду. Тож я вважаю, що неправильно оцінювати людські трагедії лише за національною ознакою. Немає більш чи менш важливих критеріїв у вбивстві людини. У конвенційному плані литовський приклад у межі класичного геноциду не потрапляє. Хоча можна віднайти й такі випадки, коли репресії були спрямовані не тільки проти соціальних верств, а й безпосередньо проти литовців, латвійців, естонців як таких. Навіть у таборах ГУЛАГу вони мали свій специфічний статус; до цієї групи ставилися з особливою підозрою.

Через основну проблему – спотвореність поняття геноциду – в дискусіях про злочини комуністів автоматично знижується їхня значущість. 

Один із репресованих українців Август Вірлич висловив думку, що нацизм винищував людей поголовно, а комунізм – найкращих. Щодо Литви можна вжити таке порівняння?

– Порівнювати можна, методика дає змогу це робити. Мені хотілося б, щоб ми порівнювали, а не зрівноважували. Це два тоталітарних режими, побудовані на різних утопічних ідеологіях. Спільним є соціальне моделювання ідеального суспільства не лише в окремих країнах, а в глобальному масштабі. У нацистів базою
Читать


Категории: суспільствосовоксвіт    
Среда 28 декабря 2011
Сообщение прочтено 1091 раз




Двадцать лет назад – 25 декабря 1991 года – не стало Советского Союза. После прощальной речи Михаила Горбачева

, заявившего о сложении полномочий президента СССР, на Кремле был спущен красный флаг и поднят (причем, вверх ногами) российский триколор.

Легкость, с какой развалилось самое большое и одно из самых мощных государств мира, поражает. После карикатурного переворота (когда сами «путчисты» делали все, чтобы их затея провалилась) реальных попыток сохранить Союз не было. Более 10 миллионов коммунистов (пусть большинство были карьеристы и приспособленцы, но ведь были и идейные люди (?) не показали реального протеста. 5-миллионная армия не встала на защиту государства, на верность которому давала присягу. Развал Союза не вызвал настоящего сопротивления не только в национальных окраинах, но и в его сердце – Москве. Исторические Беловежские соглашения Верховный Совет тогда еще РСФСР парафировал мимоходом, как совершенно заурядный документ, без серьезного рассмотрения (хотя тот «бунташный» российский парламент был еще тем местом для дебатов). «Против» проголосовало то ли пять, то ли шесть человек.



...
Читать

Категории: Історіясовок    
Комментарии (13)  
Вторник 27 декабря 2011
ex-libris | 2011-12-27 16:13:11 СРСР хроніки
Сообщение прочтено 2156 раз

Предлагаем вниманию наших читателей выборку из любопытного дневника (1972-1984) Анатолия Черняева, сотрудника Международного отдела ЦК КПСС (Черняев А. С. Совместный исход. Дневник двух эпох. 1972-1991. М., 2008). Кажется, эти записи самым красноречивым образом отвечают на вопрос о том, почему рухнул Советский Союз.

 

8 апреля 1972

Брежнев поставил вопрос, представленный Байбаковым и Патоличевым, — проект торгово-экономического соглашения с США. Подгорный первый взял слово: “Неприлично нам ввязываться в эти сделки с газом, нефтепроводом. Будто мы Сибирь всю собираемся распродавать, да и технически выглядим беспомощно. Что, мы сами, что ли, не можем все это сделать, без иностранного капитала?!”

Брежнев пригласил Байбакова [Председатель Госплана СССР — К. А. ] объясниться. Тот спокойно подошел к микрофону, едва сдерживая ироническую улыбку. И стал говорить, оперируя на память десятками цифр, подсчетами, сравнения.

Нам нечем торговать за валюту, сказал он. Только лес и целлюлоза. Этого недостаточно, к тому же продаем с большим убытком для нас. Ехать на продаже золота тоже не можем. Да и опасно, бесперспективно в нынешней валютной ситуации.

Американцев, японцев да и других у нас интересует нефть, еще лучше - газ.

 

22 апреля 1972

К Брутенцу [консультант отдела — К. А. ] сходятся некоторые армянские и азербайджанские нити. И ему рассказывают, что нелюбовь и даже ненависть к русским растет на почве распространения убеждения (которое, кстати, широко внедряют сами местные партийный и государственный аппараты — как алиби для себя), что все идет плохо потому, что все сверху зажато, а там — вверху — сидят русские и руководят некомпетентно, неграмотно, глупо.

 

22 июля 1972

 

СССР закупил в США на 750 млн. долларов кормового зерна (“чтобы выполнить обещание кормить советских людей мясом”). В нашей печати, конечно, об этом ничего нет, хотя сделка, которую по величине приравнивают к ленд-лизу, беспрецедентна в истории СССР.

 

8 августа 1972

 

Опять день за днем по 35-36° <…> [В Астраханской области — К. А. ] озимые посевы выгорели на 100 %, пересев стоил столько-то; яровые погибли на 100 %; весной от голода погибло столько-то голов скота; сейчас в день гибнет столько-то; луга и выпасы — все сгорели; осенью скот кормить будет нечем. Питьевой воды в Астрахани (по гигиеническим нормам) практически нет. Канализация разладилась. Холера разрастается. И т. п. <…>

Брежнев велел направить в сельское хозяйство 50 000 военных машин и еще 25 000 снять (невзирая ни на какие обстоятельства) из промышленности и также направить на уборку, чтобы там, где урожай получился, собрать все, что можно. (Кстати, в Москве исчезли поливальные машины — они отправлены туда же).

И в то же время для Брежнева в Крыму <…> — бассейн с раздвигающимися стенками и с прозрачным куполом, который может прикрывать от ветра с моря
Читать


Комментарии (24)  
Пятница 9 декабря 2011
Сообщение прочтено 144 раз

Світле майбутнє комунізму мало стати безпосереднім наслідком масового терору, доносів і грабунків, нехтування людською мораллю

Світле майбутнє, щастя й добробут усього людства – на менше більшовицька партія не була згодна і до цієї програмної мети вела народи залізною рукою. А водночас це світле майбутнє мало стати безпосереднім наслідком масового терору, доносів і грабунків, зневажливого ставлення до людської моралі й до «непотрібних революційному пролетаріату» культурних надбань.

Діалектична єдність цих двох засад більшовизму успішно втілювалася в практику. «Грабуй награбоване!» – закликав Владімір Ульянов-Лєнін, і досить швидко, тільки-но закінчилися «недорізані буржуї та куркулі», партійні маси охоче взялися позбавляти зайві маєтності своїх же колег-більшовиків. «Пролетарський примус у всіх своїх формах, починаючи з розстрілів і закінчуючи трудовою повинністю, є методом створення комуністичного людства з людського матеріалу капіталістичної епохи», – писав провідний теоретик більшовизму Ніколай Бухарін. Не минуло і двох десятиліть, як у суворій відповідності до цієї формули його вслід за мільйонами інших та під бурхливі овації трудящих повели до розстрільного підвалу. «Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше», – резюмував Іосіф Сталін, – і дав наказ керівництву НКВС готуватися до Великої чистки в партії та армії. Народ дружно схвалив «мудрі заходи партії та уряду», письменники вимагали «не жаліти скажених собак», діти відрікалися від батьків, а дружини – від чоловіків. Були, звичайно, й винятки, але вони зникали в концтаборах. «Співчуття принижує людину», – вчив народ мудрості великий пролетарський письменник Максім Ґорькій. І так успішно вчив, що навіть через чотири з гаком десятиліття після Великої чистки у більшості ясночолих інтелігентів збереглася звичка переходити на інший бік під час випадкової зустрічі на вулиці з кимось із вигнаних з роботи «політично непевних» колег чи членами родин політв’язнів...

Але лицьовий політичний бік «єдності партії та народу» мав й звороній, тіньовий. Номенклатура, починаючи з верхів і закінчуючи низами, розкрадала «загальнонародну власність»; народ її в цьому дружно підтримував. У сталінські часи – через голодування, потім – із принципу, ще пізніше – для невпинного поліпшення свого добробуту. Крадіїв, які несли додому все, що тільки можна, із заводів та колгоспів, газета «Правда» лагідно звала несунами. Тих, хто надто заривався, брав не по чину, карали, приміром, секретаря президії Верховної Ради СРСР Міхаїла Ґеорґадзе, у яко­­го в листопаді 1982 року було конфісковано цінностей на 6 млрд руб. (але якого після самогубства було поховано на Новодівичому цвинтарі в Москві й справу не розголошено, бо брав хабарі батоно Міхо за вирішення питань «дорогим Лєонідом Іллічом»). Тож недарма сьогодні чимало люду жалкує за тими часами всезагального розтління: «Комуністи крали і нам давали».

Утім, не випадає покладати на більшовиків усю провину за розбурхування найгірших людських якостей і напівтваринних інстинктів якнайширших мас. У цьому плані Лєнін – Бухарін – Сталін і компанія були вірними послідовниками двох бородатих основоположників «пролетарського вчення».

«ЦАРСТВО СВОБОДИ» НА ФУНДАМЕНТІ ТЕРОРУ

Понад півтора століття тому молодий Карл Маркс
Читать


Понедельник 7 ноября 2011
Сообщение прочтено 148 раз

У Київському районі Донецька на вулиці ім. Павла Поповича тривають ремонтні роботи перед проведенням Євро-2012.

Ця оновлена ​​дорога з’єднає вулицю 75-річчя ФК "Шахтаря" з Київським проспектом.

В кінці літа стіни трьох будинків, прилеглих до цієї трасі, відремонтували, пофарбували в ніжно-рожевий колір.

Але не обійшлося без ефекту "потьомкінських сіл" -  у всіх цих будинків стіни, які не переглядаються з траси, залишилися в первозданному брудно-жовтому стані.



Категории: суспільствосовок    
Назад12345678910Вперед | Указать страницу