Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Четверг 23 июня 2011
Сообщение прочтено 415 раз

 

Усі імперії тримаються не в останню чергу на історичній брехні та вигаданих героях. Російська та радянська тут не є винятковими.
 
Так, казки про Київську Русь як колиску трьох братніх слов’янських народів – це міф ще дореволюційної російської історіографії, а відверті татаро-монгольські посіпаки Олександр Невський та Дмитро Донський – її вигадані герої.
 
«Нацистський злочин» у Катині та «віддання інтернаціонального боргу» в Афганістані – міфи історіографії радянської, а Павлик Морозов чи Борис Громов – її герої.
...
Читать

Комментарии (3)  
Сообщение прочтено 191 раз
«Німеччино, здрастуй!.. Може, тепер
про мене думку зміниш»

Михайль Семенко. «Німеччина». Харків. 1933-1936


...
Читать

Категории: Історіясуспільствосовок    
Сообщение прочтено 2461 раз

У містах Білорусі в середу знову відбулася акція мовчазної солідарності. Влада заздалегідь перекрила підступи до Жовтневої площі в Мінську, де акція завершилась затриманням десятків її учасників.

Акцію мовчазної солідарності ініціювало товариство «Революція через соціальну мережу» в мережі «Вконтакте». Перший подібний захід відбувся 8 червня в Мінську, 15 червня в акції взяли участь вже тисячі осіб у десятках міст Білорусі.

В умовах суворих білоруських реалій в соціальних мережах народилась ініціатива: виходи на центральні площі міст кожної середи ввечері без транспарантів і прапорів, щоб людей не можна було звинуватити в організації несанкціонованої акції.

Однак такий формат викликав різку реакцію президента Олександра Лукашенка, який заявив: якщо пройде ще одна така акція, міністр внутрішніх справ втратить погони.


Категории: суспільствосовоксвіт    
Комментарии (31)  
Среда 22 июня 2011
Сообщение прочтено 190 раз

Накануне новой торжественной даты – 22 июня –  «Lugansk. Медіа стиль» провел видеоопрос луганчан, проходивших мимо памятника «жертвам ОУН-УПА», установленного в прошлом году на площади Героев ВОв.

Мы просили респондентов рассказать, что это, по их мнению, за памятник и нужен ли он здесь? Попутно решили узнать, сколько луганчан замучили бандеровцы и кто, по мнению опрошенных, хуже (или лучше) – гитлеровцы, 22 июня вероломно напавшие на союзников, или же украинские националисты, согласно московской мифологеме, «стрелявшие нашим дедам в спины».

СИНОПСИС

«Матка! Пух! Пух!»

– Я помню, мама рассказывала, как в деревне немцы придут. Немец говорит: «Матка! Пух! Пух!», прячьтесь в погреб, а бендеровцы всех  вылавливали и убивали.

 Черный ворон, что ж ты вьешься?

О трансформации образа в сознании луганчанки: от памятника молодогвардейцам до «черного ворона, который мешает рабочему».

 Україномовний луганець

– Від рук бандерівців після війни загинуло луганців не більше, ніж зараз гинее від алкоголю в Луганській області за день.

 Успешное внедрение мема

– Это памятник жертвам Голодомора.

 Что такое УНА-УПСО?

–  Знаю только, что это памятник УНА-УПСО.

 «Мы люди неместные!»

 Житель Красного Луча подумал, что это памятник «бандеровцам»:

 – Были ж и немцы, которые сражались за честь нашей родины? Так что кто знает: на кого они работали. Так что, памятник наверно нужен: смотря за какую сторону они сражались…

 


Категории: суспільствосовокпрєкрасне    
Суббота 11 июня 2011
Сообщение прочтено 504 раз

Проект «Янівський концтабір»Проект «Янівський концтабір»

На Янівському цвинтарі у Львові цього року планують встановити пам’ятник 28 дітям, замордованим НКВС у тюрмах міста у 1949–1951 роках. Усі прізвища відомі. Однак не досліджена інша трагедія, 1940–1941 років, коли діти народжувались у в’язницях і там гинули зі своїми матерями.
Безневинно замордованим дітям було від одного дня до двох років. Їхні матері наприкінці 1940-х років перебували під слідством у тюрмах на Замарстинівській і на «Бригідках» у Львові.

Дітей енкаведисти таємно вивезли з в’язниць і живцем закопали на віддаленому полі на Янівському цвинтарі. Про це розповів Радіо Свобода голова Львівського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих, колишній малолітній політв’язень Петро Франко.
 
«Про те, що на Янівському цвинтарі поховані діти, я дізнався від літнього чоловіка. Мені пощастило тоді як помічнику депутата потрапити в архів і вивчити численні матеріали щодо смерті тих дітей. І тоді я зрозумів, що у братській могилі на Янівському цвинтарі поховані діти з двох тюрем, «Бригідки» і Замарстинівської», – зауважив Петро Франко.
...
Читать

Категории: Історіясуспільствосовок    
Комментарии (4)  
Понедельник 23 мая 2011
Сообщение прочтено 229 раз

Тезис о том, что в России «чтят и помнят» (потому что Михалков еще одну фигню «про войну» состряпал на общественные миллионы, которые, кстати, вполне можно было ветеранам дать), а в Украине «не гордятся» (потому что во Львове красные знамена и георгиевские бантики не в моде), даже в Москве уже не всеми воспринимается.


Эхо брехни, докатившееся от Львова до Анадыря, не утихает с 9 мая по сей день. Это понятно, у северных братьев нынче две беды – «пролет» хоккейной сборной и «бандеровцы». Да и наши «регионалы» с коммунистами устроили себе карнавал похлеще бразильского – с 09.05 аж по 22.06. Всегда у ребят есть повод: Война закончилась! Ура! Война началась! Ура!!! В общем, как говорят, война все спишет…

Но мы не о том. Есть такой популярный российский публицист Игорь Свинаренко. Автор специфический, хотя он сам о себе, скорее всего, иного мнения. Частенько «тупит», со всеми бывает, особенно когда хочется «порассуждать». Например, года три назад г-н Свинаренко сделал для себя великое открытие (цитируем): «Шастая по Интернету по какой-то надобности, случайно наткнулся на библиотеку «Вехи», а в ней на книжку Бердяева, введение к которой называется «Истоки и смысл русского коммунизма». Коммунизм, истоки, три источника и три составные части – Господи, какая скука! Казалось бы. Давно уж тот коммунизм проехали, кому он нужен. Ан нет! Внезапно начав читать, не смог оторваться. Вроде старая книжка, а она про нас, сегодняшних» (конец цитаты). Это так мило, что до сих пор смешно. Книгу великого киевлянина Бердяева (учившегося, кстати, в здании на пересечении Воздухофлотского и Лукашевича, где ныне заправляет адмирал Ежель), зачитанную до дыр культурными массами СССР еще в самом начале 90-х прошлого века, г-н Свинаренко открыл для себя (почему-то в качестве «введения» к какой-то таинственной другой книжке) аж в 2008-ом, а открыв – понял, что это вовсе не «скука», а поняв – поделился этой радостью с окружающими… в общем, что называется, нарочно не придумаешь.

Однако, нам он дорог как земляк. Родился в Донецке, работал в Макеевке, уехал в Москву… Это однозначно более приличная схема, нежели родился в Макеевке, «поднялся» в Донецке, уехал в Кабмин, согласитесь. И несмотря на переезд г-н Свинаренко в Россию за него не очень стыдно. Чаще с нами, донецкими, бывает наоборот, мы уже когда-то писали о судьбе этого нелегкого края: «В Донбассе живут вполне нормальные люди, со своими достоинствами, недостатками и причудами. Но вот как-то так получается, что громче всех представляют этот край за его пределами какие-то сомнительные субъекты – начиная от Кобзона или Щербаня, не говоря уже о семействе Януковичей и т.п. И благодаря их усилиям о Донбассе складывается весьма неприглядное представление» (короче, см. «Донецкого» Эрмитажем не исправишь).

А уж когда «донецкие» начинают размышлять о Львове (городе, кстати, куда более многонациональном,
Читать


Категории: суспільствосовоксвітЛьвів 2011    
Четверг 5 мая 2011
Сообщение прочтено 320 раз

Переклички, ночевки, валютчики и «семейные подряды»: корреспондент «КП» испытала все сложности покупки иностранных денег по официальному курсу.

Задание редакции звучало просто: купить 100 баксов в обменнике, пишет «Комсомольская правда».

- Если есть курс доллара, где-то должен быть и доллар по этому курсу. Люди в очередях стоят - значит что-то покупают! - решил редактор. - Иди, постой денек: и валюту купишь, и репортаж напишешь!

Планы редакции совпали с моими: непатриотичные квартирные хозяева упорно отказываются принимать плату в родных рублях, не поддерживая страну (и меня) в тяжелые времена. А денег, которые остались от зарплаты, хватит на покупку долларов только по официальному курсу!

И я отправилась в очередь к обменнику.

Первый день: три очереди и первые переклички

С утра в пятницу я отправилась сразу в три очереди: в большом магазине неподалеку от дома, в центральном универмаге и крупном торговом центре.

В магазине у пункта обмена валют стоит 5 - 6 человек, но при открытии и закрытии пункта, когда переписывают очередь, собирается около 20. Я получаю номер 27. Не слишком оптимистично: в день тут проходит 10 - 20 человек.

В магазине вообще самая неорганизованная очередь: неразбериха, шум и гам, но, как ни странно, и самый реальный шанс что-то купить. Во-первых, максимальная покупка - всего 200 долларов. Во-вторых, очередь похожа на игру на выбывание: устал, замерз, уснул, отлучился больше чем на два часа - выбыл! Тут даже перекличек нет, все бонусы тем, кто дежурит ночью (обычно первая десятка в списке) или приходит очень рано утром (попадают во вторую десятку).

В торговом центре я получила номер 97. Возле обменника два человека: грустная уставшая женщина на табуретке и смуглый широкоплечий мужчина, национальность которого я определить не могу.

- Покупка - максимум 300 долларов. В день человек 15 покупает… Дней через 5 - 6 и вы купите, - широко улыбается он. Тут все строго: переклички утром-вечером в семь и в два часа ночи.

В универмаге я записываюсь под номером 74. Тут особая ситуация, лимит на покупку - аж 1000 долларов, и стоят здесь люди серьезные. Меня пытаются отговорить:

- Проверки в 9 утра и в 9 вечера, будете в десятке - придется ночевать у магазина, - объясняет мужчина со списком. - Иначе придут левые, составят свой список или устроят живую очередь. Да еще дзержинские приезжают на машинах семьями, с мамами, братьями, женами…

Когда я признаюсь, что мне нужно 100 - 200 долларов, мужчина смотрит на меня с удивлением.

- Вы лучше знакомых обзвоните, - в сердцах говорит он. - Или пройдитесь по обменникам в маленьких магазинах, в банках на районах. За день наберете свои 100 баксов.

…Вечером - первые переклички. В магазине меня встречает, как старую знакомую, один из местных «валютных бизнесменов», улыбчивый грузин лет сорока, с широкими плечами и цепким взглядом. Через полчаса я сама не замечаю, как диктую свой телефон.

Рядом топчется группа парней, говорящих на непонятном мне языке, оказывается - туркмены.

Бегу в торговой центр. Смуглый мужчина ставит плюсик напротив номера 97 и напоминает про два часа ночи. Завтра, обещает он, я буду 87 - 88-я...

…К концу дня понимаю, что расписание на ближайшие дни выглядит так:

2.00 ночи - торговый центр, перекличка.

6.00 утра - к магазину, там составляют утренний список.

7.00 утра - торговый центр, отметиться.

9.00 утра - универмаг, отметиться.

10.30 - к магазину, открывается обменник, лучше быть на месте.

С 20.00 до 22.30 -
Читать


Категории: прєкрасна ковбасасовок    
Комментарии (3)  
Среда 27 апреля 2011
Сообщение прочтено 926 раз

Председатель фракции Коммунистической партии в Верховной Раде Петр Симоненко считает, что местные органы власти обязаны вывешивать на 9 Мая рядом с государственным флагом знамена Победы в связи с принятием Радой 21 апреля закона о форме увековечивания победы в Великой Отечественной войне.

Об этом он сказал на пресс-конференции.

«Закон, принятый Верховной Радой, он обязателен на всей территории Украины для исполнения. Других законов Верховная Рада не принимает. Верховная Рада может принять закон по отрасли какой-то, по конкретному предприятию, но в данном случае это касается всей территории Украины», – подчеркнул Симоненко.

По его мнению, в случае отказа местных властей выполнить закон Генеральная прокуратура должна рассмотреть ответственность должностных лиц за невыполнение требования законодательства.

«Если они нарушают закон, то, естественно, Генеральная прокуратура должна рассмотреть ответственность как должностных лиц, так и вынести протесты на те решения, которые принимаются органами местного самоуправления. Других вариантов никаких не должно быть», – заявил Симоненко.

Он считает, что правоохранительные органы должны жестко контролировать исполнение соответствующего закона на всей территории Украины в случае его подписания Президентом Виктором Януковичем.


Категории: підарасисовок    
Комментарии (18)  
Суббота 23 апреля 2011
Сообщение прочтено 579 раз

Верховна Рада України знову відзначилася. 260 депутатських карток дружно проголосували за внесення змін до Закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років">



Зміни ці, по-перше, визначають, чим є так званий "Прапор Перемоги", по-друге, регламентують порядок його використання під час офіційних заходів. Годі й казати, що – за звичаєм останнього часу – закон цей копіює відповідну російську законодавчу базу. Схоже, депутати від більшості все більше перетворюються на таких собі вчених мавп, здатних тільки натискати за помахом руки Чечетова на кнопки, одержувати за це банани й іншу "зелень" та копіювати "старших товаришів". Разом з усіма тими нісенітницями, які ті продукують на світ. Бо ж російська Дума – це заклад особливий. Це єдиний парламент на світі, який, на думку його голови, не призначений для дискусій, тобто для обговорення і розуміння того, за що ж депутати мають голосувати... 

Отже, вчитаємося в оновлений закон: "Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу і його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапора 150-ї ордену Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії". 
...
Читать


Категории: совокпроффесіонали    
Комментарии (4)  
Воскресенье 10 апреля 2011
Сообщение прочтено 853 раз

Друга частина інтерв’ю з Віктором Суворовим, у минулому – радянським спецслужбістом, а нині – культовим автором історико-документальних та художньо-історичних романів. У цій частині розмови Віктор Суворов розповів про свої нові романи, про бомбу під назвою «Кузькіна мать», а ще про те, як у нього вкрали сайт. 

- Що трапилося з Вашим знаменитим веб-сайтом suvorov.com ? Його не впізнати.

- Його в мене відібрали. Звернулися до мене якось хороші люди: «Слухай, ось є людина в Москві, Панцирєв Сергій. Він такий нещасний, нехай він веде твій сайт». Я погодився. «Тільки, - кажуть, - це буде коштувати тобі дуже дорого. Тому що він повинен це викупити у когось там» і так далі. Все це тривало якийсь час, поки на нього не наїхали, і він став поводитися, м'яко кажучи, неоднозначно. Він мені висунув вимогу: «Якщо ти хочеш тримати рекламу своїх книжок на власному сайті, то маєш мені за це платити». Я кажу: «Так не піде. Сайт створений на мої гроші і розкручений тому, що там мої книжки». Він мені: «Якщо так, тоді сайт відійде безоплатно третій особі». Я витратив рік на з'ясування, хто ж ця «третя особа», і вийшов на адміністрацію так званого президента. Ось звідки був «наїзд». За цим стоїть такий собі Сурков. Сергій Панцирєв оголосив, що мої книги в електронному вигляді належать Суркову.

 - Чи можна змішувати авторські права на книги з належністю веб-сайту?

- Він узяв і зареєстрував сайт на своє ім'я, не поставивши мене до відома. І тепер фактично розпоряджається всім, що там розміщене. Він може публікувати фотографії моїх онуків у розділі порнографії. Може правити мої тексти. Вважаю, що в кінцевому підсумку за всім цим – дивовижна неміч держави російської! Зі мною боротися вони можуть тільки ось такими мерзенними методами: підкупивши, залякавши, забравши сайт і публікуючи гидоту під моїм ім'ям. Ось зараз наближається 70-річчя початку Великої вітчизняної війни. І вони там під моїм іменем можуть публікувати все, що завгодно. Зараз там висять якісь неправильні тексти, літачки якісь... Але в будь-який момент вони можуть там опублікувати мої книги, по-варварськи їх змінивши.

- Що ж робити?

- Перш за все, я щасливий, що мені на життєвому шляху зустрілася дівчина – дуже розумна і дуже красива. Танечка. З нею у нас 13 квітня буде рубінове весілля – 40 років. Вона мені все розклала по поличках. Ось, Академія військових наук публікує книги під іменем «Віктор Суровов»: «Акваріум-2», «Криголам-2». Люди їх розхапують. Там прямо написано, хто за цим стоїть – генерал армії Гарєєв, генерал-полковник Горьков і так далі. Точно така ж обкладинка, того ж кольору, майже той самий стиль, ті ж назви – тобто мої назви. І навіть ім'я автора схоже. Тепер моїм ім'ям бажає скористатися ще й так звана адміністрація так званого президента. Мудра моя Тетяна каже: «Якщо вони випустять книги під своїми іменами – ніхто їх читати не буде. Тож їм і треба ховатися за твоїм ім'ям, бо тебе читають. Тішся!». 

- Чи збираєтеся ви в такому разі відкрити новий веб-сайт?


Читать


Категории: Історіясуспільствосовоксвіт    
Комментарии (6)  
Назад12345678910Вперед | Указать страницу