Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Четверг 6 января 2011
Сообщение прочтено 223 раз

Арештами, обшуками, порушенням кримінальних справ, викликами на допити своїх політичних противників влада Януковича цинічно зіпсувала новорічні та різдвяні свята мільйонам співвітчизників. Втім, які ми їм співвітчизники? Вони мають нас за абориґенів окупованої ними країни.

Я, колишній совєцький політв’язень, не належу до політичних прихильників заарештованих і підозрюваних, але ходив 4 січня на пікетування Апеляційного суду міста Києва на вулицю Солом’янську, 2-а. Ходив зі власноручно написаним дисидентським гаслом «Не вір, не бійся, не проси». Не за 100 гривень, а за покликом сумління. Бо арешт Луценка, Корнійчука, порушення кримінальних справ проти Данилишина, Тимошенко, проти підприємців, які організували протести проти податкового кодексу, стосується й мене як громадянина України: якщо я сьогодні не виступлю на їх захист, то завтра сам ризикую бути звинуваченим у чому завгодно (1978 року мене винуватили, що нібито я одірвав міліціонерові два ґудзики).

Ба гірше: минулого року на посаду Президента в нас прийшла особа з кримінальним минулим і, відповідно, з кримінальною психологією. Янукович оточив себе людьми свого кола, які не знають інших методів керівництва, як силові. Їм не потрібні дисиденти, гучні політичні процеси з витоком інформації у самвидав і на Радіо «Свобода», як це було в совєцькі часи. Завтра мій (або Твій, Читачу) труп може бути знайдений у під’їзді з розтрощеним арматурою черепом. Або й без голови, як тіло Георгія Ґонґадзе. І винного ніхто не шукатиме. А значнішим особам можуть улаштувати вибух на стадіоні чи розстріл в аеропорту – з десятками трупів непричетних. Пам’ятаєте Донецьк 90-х років? Пам’ятаєте, як здобув мільярди нинішній донецький «благодійник» Ренат Ахмєтов? Пам’ятаєте, як якийсь Завальний замість кабана «завалив» на полюванні браконьєра Кушнарьова? А двічі самогубцю Кравченка не забули?
...
Читать


Сообщение прочтено 1046 раз

На початку грудня ГПУ витягла з небуття справу десятилітньої давнини – "справу 9 березня" і почала наново допитувати її фігурантів. Власне, ті, кого нині викликають на допит, вісім років тому вже були засуджені та відсиділи свої терміни. 25 грудня 2002 року Голосіївський суд Києва оголосив вирок у цій справі й, як здавалось, поставив у ній крапку.

Але один із дев'ятнадцяти обвинувачених – Андрій Шкіль – був обраний народним депутатом по мажоритарному 121-му округу Львівщини, а справа проти нього – "виділена в окреме провадження". У слідчих було вдосталь часу, щоб звернутись до ВР по зняття недоторканості зі Шкіля та відправити його за грати.

У принципі, "органи" й не полишали працювати над такою можливістю. Розслідування щодо Шкіля перманентно тривало всі вісім років. І до Ющенка, і при Ющенкові. У гепеушно-есбеушному господарстві нічого не пропадає намарно. Люди ще можуть зникати, але справи – у жодному разі.

"Газета по-киевски", посилаючись на свої джерела в ГПУ, пише про те, що справа щодо Шкіля фактично завершена. Але щоб поставити перед парламентом питання про зняття з нього депутатського імунітету, потрібно дещо "освіжити" покази інших обвинувачених. Якщо це дійсно так, і нинішні допити є лише формальністю, то зміст цих показів уже не має жодного значення.

У "справі 9 березня" так повелося від самого початку: ніщо не мало значення – ані явно замовний характер справи, ані відсутність доказової бази, ані недорікувата ахінея, яку плели на судових засіданнях "постраждалі" міліціонери. І річ тут не в Шкілеві й не в конкретних персоналіях.

Корінь зла – у системі, яка породила цю справу і яка за останнє десятиліття не змінилась ні на йоту.

Події, що передували 9 березня 2001 року, є загальновідомими. Як загальновідомим є й початок першого в Україні політичного процесу, котрий завершився засудженням обвинувачених до різних термінів ув'язнення – від двох до п'яти років. Звісно, є й такі штрихи, котрі помалу забуваються: приміром, те, що санкція на прослуховування офісу УНА-УНСО була видана задовго до початку "масових безпорядків".

А видав її суддя Апеляційного суду Григорій Зубець – той самий, який головував у 1984-му на процесі дисидента Володимира Марченка. Ось така спадковість судових традицій.

Як зауважив Володимир Чемерис у недавній статті на "УП", справа 9 березня – то взагалі
Читать


Комментарии (13)  
Четверг 30 декабря 2010
Сообщение прочтено 178 раз
13.10.2010 г. предприниматели малого и среднего бизнеса встречались с кандидатом в меры Ступиным А.Н. и и.о. мера Охримчуком К. На встречу пришло около 60-ти представителей предпринимателей. Предприниматели попросили устроить им встречу с работниками налоговой администрации города Южноукраинска для разъяснения положений тогда ещё принятого в первом чтении Налогового кодекса.

20.10.2010 г. в школе №3 г. Южноукраинска была состоялась встреча предпринимателей, около 500-т человек, и зам. начальника налоговой администрации Милищиной М.А. После состоявшейся встречи предпринимателями Южноукраинска было принято решение об их участии во всеукраинском протесте против Налогового кодекса.

26.10.2010 г. предпринимателями города Южноукраинска и городским советом был подписан двухсторонний меморандум и обращение к ВР Украины, премьер-министру Азарову Н.Я. и президенту Украины о недопустимости принятия Налогового кодекса во втором чтении.
...
Читать

Категории: конструктивспротив    
Вторник 28 декабря 2010
Сообщение прочтено 354 раз
Відкритий лист

ініціативної групи «Студентська Варта»
щодо політики міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника,
спрямованої на руйнування позитивних досягнень української освіти та її подальшу деградацію

Шановний пане Президенте України!
Шановний пане Прем’єр-міністре України!

Хочемо привернути Вашу увагу до того факту, що діяльність Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (далі – МОНМС), на наш погляд, спрямована на деградацію освіти загалом і вищої освіти зокрема. Одним з проявів цього була відмова міністерства у затвердженні Статуту Національного університету «Києво-Могилянська Академія» та правил прийому студентів на 2011 рік, згідно з якими кожен абітурієнт повинен подати сертифікат з англійської мови.

Національний університет «Києво-Могилянська Академія» виховав не одну тисячу кадрів, що є конкурентоспроможними не тільки в Україні, а й поза її межами. Досягти цього вдалося завдяки інноваційній освітній політиці НаУКМА. Однією з її особливостей для абітурієнтів та студентів НаУКМА було обов’язкове знання англійської мови, що є невід’ємним інструментом для здобуття якісної освіти в XXI ст.

До того ж, щоб вища освіта в НаУКМА і в Україні загалом продовжувала не тільки існувати, а й розвиватись, університетам необхідно мати автономію. Проте проект Закону «Про вищу освіту» реальної автономії не передбачає.

Ініціативна група студентів та випускників «Студентська Варта» зібрала більше півтисячі підписів студентів НаУКМА, що висловлюють занепокоєння діями МОНМС щодо НаУКМА - відмовою затвердити статут Києво-Могилянської Академії та правила прийому на 2011 рік. Також студенти підтримують запропоновані президентом НаУКМА С.М. Квітом пропозиції щодо проекту Закону «Про вищу освіту». Студенти і викладачі інших ВНЗ України заявили про свою солідарність із студентами НаУКМА і почали в своїх навчальних закладах збір підписів на підтримку позиції нашого університету.

Ми, Студентська Варта, від імені студентів та випускників Києво-Могилянської Академії вимагаємо врахувати пропозиції, що були висловлені керівництвом НаУКМА, затвердити статут НаУКМА та переглянути рішення про правила прийому на 2011 рік.

У випадку відмови МОНМС задовольнити вищезазначені вимоги, ми будемо змушені вдатись до пікетування МОНМС з вимогою відставки дійсного міністра Д.Табачника тощо. Вважаємо, що такі дії змусять урядовців почути позицію студентів та провідних освітян світу.


З повагою,

ініціативна група студентів та випускників НаУКМА «Студентська Варта»

Понедельник 27 декабря 2010
Сообщение прочтено 238 раз
"28 грудня 2010 р. з 12 години дня біля стін Київської обласної державної адміністрації (площа Лесі Українки) розпочнеться молитовне стояння духовенства і віруючих Київського Патріархату, які молитимуться за напоумлення чиновників, що провокують міжконфесійні конфлікти та незаконно переводять парафії Київського Патріархату в юрисдикцію Московського Патріархату".

http://www.cerkva.info/uk/news/kyiv/1132-protest.html

Воскресенье 26 декабря 2010
Сообщение прочтено 1119 раз

Депутат Верховної Ради від «Народної самооборони» Олесь Доній вважає, що затримання Юрія Луценка — це початок жорстоких політичних репресій і суспільство повинне стати на захист опозиції.

«Ми маємо справу с початком жорстоких політичних репресій. Адже ще до того, як була нарита якась «інформація» на Луценка, один з відомих політиків-«регіоналів» заявив, що Луценко обов’язково буде сидіти. Тепер цей політик-«регіонал» є міністром. Тобто, маємо справу спочатку з політичним замовленням, над яким працювала група з Генпрокуратури, щоб щось знайти на Луценка», — вважає депутат.

Олесь Доній вважає, що навіть якщо ця кримінальна справа проти Луценка про буцімто просування водія розвалиться очевидно, що будуть шукатись інші мотиви для затримання лідера «НС». «Бо це вже більше, ніж лише помста одного з «регіоналів» — йде мова про залякування опозиції для того, щоб люди боялись приставати на її бік», — зауважив «самооборонець».

«І це своєрідна перевірка на вошивість суспільства: якщо воно зараз проковтне це затримання, то це означатиме, що репресивний механізм буде задіяний з гори до низу, і наступним можна прогнозувати затримання Юлії Тимошенко. Але тоді механізм буде працювати не лише по відношенню до Луценка чи Тимошенко та інших політиків. Тоді звичайний громадянин на своєму рівні зіткнеться з тиском силового апарату (МВС, прокуратура, СБУ), який може набувати будь-яких найжорстокіших форм, а не лише затримання чи арешт», — заявив Олесь Доній.

«Для того, щоб це не відбулось, суспільство повинне стати на захист своєї політичної опозиції», — резюмував політик.

http://www.nso.org.ua/ua/news/7945


Категории: солідарністьспротив    
Комментарии (7)  
Сообщение прочтено 737 раз

26.12.2010 10:03

Сёньня ўначы невядомыя ўварваліся ў офіс першага незалежнага тэлеканалу "Белсат" у Менску. Яны разрэзалі дзьверы памяшканьня адмысловай пілой. Цяпер уваход на офіс апячатаны.

На той момант у памяшканьні нікога не было. Як паведаміў афіцыйны прадстаўнік тэлеканалу ў Менску Міхась Янчук, журналісты разам з тэхнікай і абсталяваньнем выехалі некалькі дзён таму.

"У пакінутым некалькі дзён таму менскім офісе Белсату са ўсяго абсталяваньня засталася толькі дагістарычная саракагадовая друкарка. У яе ўстаўлены аркуш паперы - а на ім напісана ад рукі: Specially for you. А да машынкі дачэпленая памаранчавая стужка з надпісам - Белсат TV", - паведамляе Міхась Янчук у Facebook.

Так выглядаюць у нядзелю раніцай 26.12 дзьверы менскага офісу тэлеканалу Белсат


    Категории: стабільністьспротив    
    Сообщение прочтено 618 раз
    17.45 КБ

    Виктор Иванович Сиренко - врач, который изменил диагноз Некляеву и отдал больного в руки бандитам. Можно позвонить и поздравить с наступающими - 6322004 (в Мінську). Кстати, получил за это премиальные (600 тыс. = 200 долларов).

    http://tonkacheva.livejournal.com/15256.html 

    Категории: солідарністьпідарасиспротив    
    Комментарии (6)  
    Суббота 25 декабря 2010
    Сообщение прочтено 215 раз

    «ХТО ПРОТИ ДИКТАТУРИ – ВСТАНЬТЕ!» Шість газет всеукраїнських, одна міська й комсомольська – от, власне, і все, що виходило тоді в Києві. Їх не читали – у кращому разі проглядали – по-перше, друкувалися на процентів 70, а то й більше, однакові матеріали, котрі надходили офіційними каналами з Москви. Так званий  кремлівський офіціоз, розбавлений бадьорими повідомленнями про досягнення «на трудовій вахті» в честь чергового партійного з»їзду. «Кияни, як і всі радянські люди, з почуттям глибокої вдячності рідній комуністичній партії, новими трудовими здобутками зустрічають свято…». Від того, що скрізь друкувалося одне й теж, виникало враження, ніби гортаєш одну безкінечну газету без початку і кінця, заповнену ідеологічною жуйкою.

    Цікавий момент, який Вячеслав помітив ще студентом: Москва вимагала, щоб усі  газети, фільми, вистави, радіопостановки і навіть опери випускалися українською мовою. Проте в Києві рідну мову почути було важко, а тих, хто нею користувався, столичні манкурти зневажливо називали «жлобами» або ще краще – «парижанами». 

    «Те, що творилося в Києві, я сприйняв як щось ненормальне. Як же так? Столиця України, а на тебе дивляться вовком, коли ти говориш українською. Російською я володів так само, як і українською, але тільки з принципу не вживав у Києві російської мови, тобто така суто формальна впертість була з самого початку».

    Москва знала, що робила. І кав»ярень, як і газет, на всю столицю налічувалося шість. Я ще застав ті довжелезні покручені черги за чашечкою кави, в яких студентами простоювали годинами. «Кав»ярні» – гучно сказано.  Отримавши сумнівний напій, що смаком скидався на вчорашній жолудевий морс, добре – гарячий, треба було знайти місце за високими столами, де навстоячки юрмилися такі ж «кавомани». Зате кадебешникам був рай – усі дисиденти самі  приходили «на каву», і розпізнати їх – простіше простого, розмовляють «на мове». Нестача інформації породжує чутки. Тут, у «кав»ярнях», можна було почути таке, що в жодній газеті не прочитаєш. Гебісти, здебільшого, самі ті чутки й запускали, щоб почути реакцію.

    «Дисиденти» з них відверто кепкували. Учорашні студенти, на яких величезне враження справила вікопомна доповідь Микити Хрущова про сталінські злодіяння, були певні, що за відлигою прийде весна, а потім – вжарить спекотне літо. Я ще застав колишніх «шістдесятників» — похмурих, покалічених долею і таборами, типових, як зараз сказали б, лузерів. Вони зосереджено пили каву й виходили у підворіття перебитися «Примою». Їхній час поволі збігав.

    «Справжнім переворотом для мене став ХХ з»їзд і викриття культу особи. Я пригадую актову залу Київського університету, мабуть, муха могла  пролетіти, і всі почули її дзижчання – така стояла тиша, коли зачитували закритий лист ЦК КПРС. Очевидно, це був останній удар, після чого я почав радикально переглядати свої погляди, усе, чого мене вчили. Ось тоді, мабуть, я й почався як дисидент».
    Систему повністю зруйнувати не вдалося – хоч культу вже не було, служителі зостались. Кілька арештів чи не на очах всього університету переконали, що радіти зарано, і їм, як називали тих студентів «непуганніх», не вибачать
    Читать


    Категории: Історіяспротив    
    Пятница 24 декабря 2010
    Сообщение прочтено 315 раз

    Незважаючи на певні поступки керівництва Києво–Могилянської академії — зокрема з правил вступу до вишу під шаленим тиском Міністерства освіти нещодавно було вилучено норму про обов’язкове знання абітурієнтами англійської мови, — її студенти продовжують боротися за свою «альма–матер». І за право отримувати якісну та, що головне, прогресивну освіту. Молоді люди вимагають від міністерських чиновників негайно припинити тиск і затвердити статут університету без вилучення окремих положень (вiльне вiдвiдування студентами лекцiй, право на пiдготовку докторiв фiлософiї), на яких наполягають підлеглі одіозного міністра Дмитра Табачника і які поки що вирізняють «Могилянку» з–поміж «типових» вітчизняних вишів. Свої вимоги до освітнього відомства спудеї озвучили під час учорашнього пікету під стінами Міносвіти.

    «Міністерські бюрократи на чолі з паном Табачником просто хочуть затоптати нас та зрівняти із так званими «ситемними» ВНЗ, що буквально пронизані «совковістю», корупцією і невіглаством, — не приховувала свого обурення одна з учасниць акції, студентка 4–го курсу НаУКМА Младена Качурець. — Чиновникам потрібна слухняна і цілковито контрольована «Могилянка», тоді на ній можна буде ще й непогано заробити. Вони, по суті, продовжують розпочату вищим керівництвом держави політику на повне знищення вільнодумства і властивого українцям свободолюбства».

    До головного освітянського відомства вчора прийшло загалом близько 50 студентів. Активісти пояснили таку «низьку явку» початком екзаменаційної сесії, що завадило багатьом охочим взяти участь у протесті. Опівдні біля центрального входу до Міносвіти на них уже чекало кілька правоохоронців, а неподалік для «підстраховки» припаркувався ПАЗик із затемненими вікнами і міліційними номерами (у такий може поміститися до трьох десятків міліціянтів). Проте обійшлося без ексцесів. Студенти проскандували свої гасла — «Руки геть від «Могилянки», «Вимагаємо автономію», «Захистимо нашу «альма–матер» — і пішли, пообіцявши періодично «нагадувати» про себе міністерським чиновникам. Наступну, більш масштабну акцію протесту вони планують провести вже після новорічних і Різдвяних свят.

    http://umoloda.kiev.ua/number/1808/116/64180/


    Категории: проффесіоналиспротив    
    Комментарии (2)  
    Назад123...20212223Вперед | Указать страницу