Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Клієнт може отримати автомобіль будь-якого кольору, якщо цей колір — чорний
ex-libris | 2020-01-04 20:45:31
Сообщение прочтено 98 раз

Дуже добре, вірогідно інтуїтивне розуміння Зеленським однієї з українських ідентичностей і вміння з нею говорити, принесло йому перемогу на виборах. Тож його привітання не здивувало: він залишився вірним собі. Здивувало, як багато людей (знову) не помітили очевидного шахрайства — спробу представити одну з ідентичностей як не-ідентичність, а таку собі нейтральну територію. 

Стерильне, позбавлене конфліктів поле, точку нуль, від якої починаються відхилення: «патріот, малорос, ватник чи бандерівець». Тобто, є нормальні люди, у яких на столі шпроти і олів'є, для яких «зростання ВВП, падіння інфляції, імплементація, диверсифікація» є незрозумілими термінами, тож вони вимикають звук. Вони цінують не якесь там НАТО і нормандський формат, а «насправді інше». А є «хтось» (ворог, очевидно), для кого це все має значення — і незрозумілі слова, і НАТО, і хто як голосував

Ось ці «хтось» заважають «нам» об'єднатися.

Зеленський з своєї колокольні задає рамки нормальності.

Коли публічний політик, а надто президент, окреслює рамки прийнятного і неприйнятного — це не погано, а навпаки бажано, якщо це рамки цінностей, а не ідентичностей

Погано, коли змішують одне з другим. Погано, коли маніпулюють. Погано, коли під зворушливу музику та відеоряд з дітьми, військовими та пенсіонерами створюють образ ворога. 

Погано, коли майбутнім називають безкінечне повернення в минуле.

Відразу після «цінуємо насправді інше» Володимир Зеленський перераховує «це інше», і воно, цілком у відповідності зі соціологічними дослідженнями, виявилось цінностями, пов’язаними з безпекою і виживанням: можливістю любити, вшановувати мертвих і народжувати дітей. Так через протиставлення відбувається іншування отих, яким важливе НАТО, розмитнення автомобілів і результати виборів.

Ті, яким важливо — не єдині вороги, яких нам загорнули під ялинку. Ще є ті, хто «десять років живе закордоном і любить Україну в інтернеті» (вітаю вас, глобальні українці, ваші перекази грошей родинам, Майдану і армії, лобіювання інтересів України за кордоном та організацію гуманітарної допомоги помножили на нуль).

Ці рамки вже понад двадцять років підтримує російське та українське телебачення та масова культура загалом — від радіо до серіалів, від популярної преси до реклами. З цими рамками працює проросійська пропаганда. 

Вони тривкі, тому що є результатом кількох століть пригнічення та століття немислимого насильства, що пронизувало життя кожної родини. Ті, хто обурюється фразою «немає різниці», дарма витрачають весь свій гнів на Зеленського: він, володіючи прекрасною інтуїцією, коли йдеться про пострадянську людину, просто використав те, що повторювалося у поколіннях, від застілля до застілля, після незручних пауз

Тому що саме компроміс «немає різниці» був запорукою виживання і збереження залишків здорового глузду поруч, у нестерпній близькості, з людьми, які викидали їнших з власного дому, забирали майно, писали доноси, на одній комунальній кухні, в одній установі, в одному табірному бараку. Ми всі народилися і живі тільки тому, що наші батьки, їхні батьки, прадіди і прабабусі колись пішли на компроміси різної етичної прийнятності, різної катастрофічності. 

Говорити про різницю в цих компромісах, про те, як від неї залежало не тільки виживання, а й просування соціальною драбиною, означало наражати себе та близьких на смертельну небезпеку, страждання, або просто соціальну ізоляцію, вже не кажучи про занурення у травматичний досвід. У цьому мовчанні й сформувалася ідентичність, для якої досі нема точної, емоційно незабарвленої назви, але Зеленський у своїй промові вдало виставив маркери так, аби представники цієї ідентичності себе впізнали. Він солідаризувався з ними та запевнив їх, що саме вони і є «нормальними».

 

Тим часом в Україні був позитивний досвід компромісу, досвід примирення різних ідентичностей в ім'я спільних цінностей. Шість років тому ліві та праві, україномовні та російськомовні, євреї та росіяни, мешканці Печерська та депресивних райцентрів, феміністки та футбольні фанати разом вистояли, вибороли свободу та народження того, що відтоді називають політичною українською нацією. Звісно, це було об'єднання в екзистенційно межовій ситуації, і старі поділи стали очевидними, коли небезпека минула, хоча й не повернулися у старі русла. Звісно, це не було об'єднання цілої країни, але це був початок, цінний досвід солідарності, приклад того, що об'єднувати можуть не тільки цінності виживання.

Але Зеленський цього не знає і, судячи з того, що найкращі кадри з Майдану в третьому сезоні «Слуги народу» ілюструють розбрат і штучно організовані заворушення, не розуміє. Його там не було.



 




Категории: підараси    
Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем
Комментарии RSS :

Tea2 | 04.01.2020 23:29 | [Ссылка]

+