"не можна примусити" - правильно, підтримую. потрібно народитись тут чи приїхати на пмж, топтати цю землю, ненавидіти її, плюндрувати, бути бидлом - цілком згодна.

Ненавидіти, плюндрувати і бути бидлом це стан людини поза національною належністю. 

Є таке поняття приватизований патріотизм, коли деякі політики з націоналістичним чи шовіністським світоглядом, створили образ "українця патріота" в вишиванці з надписом "спасибі боже що я не москаль" і нетерпимим відношенням до російської мови, але я їх права на цю "власність" не приймаю. 

Любити Україну, це любити країну і всих людей в ній, визнаваючи що вони рівні в своїх правах і свободах, будь яка диктатура не припустима.

у мене склалось враження, що всім можно бути патріотами, тільки не українцям  

я вважаю, що є певні люди, які чинять опір і захищають, відстоюють своє, бо воно понищене, але комусь захотілось назвати їх націоналістами і вкласти в це поняття своє спотворенне розуміння. така сама зараз ситуація і з Ато - ми захищаємось, але комусь і це не подобається і називають нас вбивцями свого народу. ніколи не було в Україні нетерпимого відношення до росіян, ніколи. я теж проти диктатури, але є держава, є в ній закони і всі мають жити за ними

Якщо в Україні і існує спотворене сприйняття націоналізму, то це відбувається лише з подачі тих людей які самі себе називають націоналістами. Саме вони виставляють себе русофобами, бо чомусь вважають, що саме це робить з них українофілів.

Патріотом бути може хто завгодно і комуніст і націоналіст і навіть анархіст, українець чи руський (який не вважає себе українцем за національністю), але і він може любити Україну. Хай дії і висловлені думки являються мірилом патріотизму, а не одяг чи мова, якою ці думки висловлюються.

Можу довго розжовувати свої переконання, але не має бажання, я й так багато про них писав)