Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29


Пятница 22 февраля 2013
Сообщение прочтено 489 раз
Петро Таланчук

Президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор технічних наук, професор, дійсний член Міжнародної академії наук вищої школи та Академії педагогічних наук України. Член Національної спілки журналістів України.

Автор понад 350 наукових праць (у тому числі 16 монографій, підручників та навчальних посібників), кількох книг публіцистики, 50 зареєстрованих винаходів та патентів.

Народився 1 липня 1938 року в селі Городища Косівські Володарського району на Київщині, під Білою Церквою, на славній річці Рось. Працював з дитинства. Був завзятим. У школі ходив у лідерах, був відмінником. 1957 року пішов до армії, згодом витримав конкурс до Військово-морського політичного училища імені Жданова в Ленінграді. Через рік перевели до Вищого військово-морського училища імені Фрунзе. Готувався стати військовим журналістом, але у зв'язку з реформою на флоті училище розформували.

1960 року вступив до Київського політехнічного інституту на механіко-машинобудівний факультет, спеціальність «Технологія машинобудування». 1965 року закінчив інститут із відзнакою. Залишили асистентом на кафедрі. Захистив кандидатську з динамічних характеристик приладів. Тема переросла в докторську.

Після захисту кандидатської став проректором із навчально-виховної роботи. Під час горбачовської перебудови і демократизації був обраний ректором Політехнічного інституту. 1989 року його обрали депутатом Верховної Ради Радянського Союзу. А 1992 року Петро Михайлович став міністром освіти України. Його ідеї реформування освіти і науки в Україні тоді випереджали час і не були належним чином сприйняті. І тоді він шукає інший шлях — створює вищий навчальний заклад нового покоління Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», який він і очолив.

Має відзнаки та нагороди: ордени «За заслуги» III ступеня, «Дружби народів», Хрест Пошанц «За духовне відродження», дві медалі. Почесна грамота Верховної Ради України. Заслужений діяч науки і техніки України. Почесний ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Почесний член Всесвітньої Інноваційної Фундації. Почесний член чотирьох міжнародних академій.

 Почнемо з Нобелівських лауреатів. На жаль, Україна формально не має своїх Нобелівських лауреатів.

Сто один рік тому відсотки, що наросли на капіталі розкиданих по Європі динамітних заводів, у Швеції стали щорічно ділити на 5 рівних частин і присуджувати у вигляді премій. Таким був заповіт власника тих заводів, шведського інженера-хіміка й успішного промисловця Альфреда Бернгарда Нобеля. Вшановувалися найвидатніші відкриття в науці — у фізиці, хімії, фізіології або медицині, а також літературні досягнення і благородна діяльність на ниві збереження миру. А 1968 року державний банк Швеції на честь свого 300-ліття долучив ще й премію в галузі економічних наук. За 100 років престиж цих нагород зріс настільки, що їх вважають найвищою відзнакою за інтелектуальну творчість.

Так, Україна не має своїх Нобелівських лауреатів. А проте це аж ніяк не означає, що український геній обділений увагою Королівської шведської академії. Тут у наших знаннях про самих себе наявна німотна прогалина. У сузір'ї тріумфаторів Нобеля протягом історії премії засяяло немало зірок — із тих, хто народився під українським небом, засвоював під ним науки або ж тривалий час плідно працював і цим наблизив свою зоряну годину.

А світлими головами Україна славилася з давніх-давен. Київського князя Ярослава недарма прозвуть Мудрим. Розвиваючи спадок великого батька, рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Русі,
Читать


Категории: Про видатних українців