Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 9 ноября 2007
Сообщение прочтено 567 раз

Вже проминула найсуперечливіша дата у нашій історії - 7 листопада. Хоча чому найсуперечливіша? Для мене особисто ніякої суперечки в оцінці події, що сталася у цей день 90 років тому немає. Але треба визнати, що для суспільства загалом ця дата все таки залишається святом. А для мене - це одна з найтрагічніших подій в нашій історії. Комуністи волають про поверненя 7 листопада статусу "державного свята", але доречніше було б цей день вважати "чорним днем календаря" - днем траура.


Дивлячись тепер на все, що сталося протягом 70-ти з гаком років совєтської окупації, важко уявити логіку людей, що позитивно оцінюють комунізм. Мільйони замордованих людей, зкалічені долі десятків мільйонів, деструктивна політика по відношенню до особистості кожного "радянського громадянина", така ж сама політика щодо колишнього совєтського табору (оце визначення як ніяке інше розкриває суть - табор!). Як це все можна забути? Як можна забути НКВД и КГБ, що діяли методами Гестапо? У чому між ними різниця? Лише в тому, що гестапо катувало чужих (тобто нас), у стані війни, а НКВД катувало своїх у абсолютно мирний час.


Коли кажуть про шарову ковбасу і "впевненість у майбутньому", я пригадую такий образ совєтського громадянина: зацьковане, сіре, залякане і невиразне створіння, що не має нічого спільного з вільною, щасливою людиною. Я пригадую, як мої батьки купили одного разу цілу коробку туалетного паперу, по блату - це було сімейне свято в буквальному розумінні цього слова. Зараз це здається дивним і диким. Я з соромом це пригадую. І в одночас з радістю, бо це не сьогоднішня реальність.


Не засуджую тих пенсіонерів, що крокували у цей день під прапорами по містах. Ці люди в силу віку і психології не змогли пристосуватись і перебудуватись - їх зламали "на завжди". Але дивлячись на Петра Симоненка і його виступи цими днями ,я думаю, що ми зробили дуже велику помилку, коли ще у 1991 році не заборонили компартію. Варто було б - і совєтську символіку  треба було знищити ще тоді. Знищити до єдиного серпа і молоточка. Скрізь. Тоді б не було сьогодні, на сімнадцятому році Незалежності, у 21-му ст., розмов про цю символіку - зносити чи ні? Змінювати старі назви вулиць, чи залишити?  А ті ж самі пенсіонери, перевернули б Мерседес, на якому їздить Симоненко, а його "хатинку" спалили б. Бо це не комуністичний "вождь", але шахрай і пройдисвіт, що спекулює тим, що є насправді для декого святим.


7-го ми з дружиною за вечерею все-таки випили по чарці - за жертв комунізму і за те, щоб ані нам, ані нашим дітям ніколи не бачити цієї  "червоної чуми".


Комментарии (2)  
Среда 31 октября 2007
Resurrectionist | 2007-10-31 13:55:42 Katie Melua / Pictures
Сообщение прочтено 2904 раз

Першого жовтня відбувся реліз однієї дуже цікавої співачки. Це - Katie Melua. Вона цікава, незвична, приваблива з якого боку не подивишся. Ну, поперше, Каті народилась в братній Грузії у 1984 році, а саме - в Тбілісі. У 1992 разом з батьками виїхала до Північної Ірландії, де власне і розкрився її талант співачки і музиканта загалом.


Друга несподіваність полягає в тому, що її альбоми, починаючи з найпершого Call Off The Search, що вийшов у 2003 році, продаються мійоними накладами і займають перші рядки хіт парадів по усій Європі. Важко пояснити чому, бо її стиль не відноситься до поп, реп, хіп-хоп, транс, денс... музики. Важко визначити стиль - це джаз, блюз, соул разом - такий собі англійський шансон. Її конкурентка - Нора Джонс. Хоча на мою думку, Нора програє Каті, хоча б тому, що Нора використовує багато елементів кантрі, що особисто мене, як європейця не приваблює.


Каті має дуже приємний, ніжний голос. Не надто сильний, але він відповідає музиці, що створює гармонійний ансамбль. А собливо це поєднується з її зовнішністю, що на мій власний смак є досконалою. Кому подобаються чорнявки - той зрозуміє))))


Новий диск  має назву Pictures. Це диск не можна назвати кращим чи гіршим за попередні - це продовження романтичної  історіі, що її розповідає Каті з 2003 року. Особисто я жодним чином не розчарований. Така музика сподобається тим, хто залишається ввечері на самоті, за роботою на компі, у заміському будиночку в романтичному оточенні коханої людини і далі \"по списку\"...


Дванадцять балад, що містить диск варто слухати від початку до кінця. Потім можна прослухати ще. Особисто я оцінив  такі пісні: Mary Pickford (Used To Eat Roses), It\'s All In My Head, Scary Films, Perfect Circle, If You Were A Sailboat (напевно найкраща річ). Це вже третій альбом, що створений Каті разом з співавтором і продюсером Нікі Баттом.


Дискографія:


2003 - Call Off The Search


2005 - Piece By Piece


2007 - On The Road Again (live)


2007 - Pictures

ЛІНК:
http://http://www.muzforum.kiev.ua/forum/index.php?showtopic=6725




Комментарии (8)  
Пятница 19 октября 2007
Сообщение прочтено 557 раз

Коли я побачив нову книжку Юрія Винничука "Весняні ігри в осінніх садах", вирішив придбати. Коли я прочитав цей твір, я зрозумів, що не залежно від літературної цінності цього опуса для нащадків, я не дарма заплатив за книгу!


Справа в тому, що я раніше читав твори Винничука і взагалі це досить помітна постать. Ті твори що я читав, були не художніми, а радше документально - історично- розважальними: Легенди Львова і Кнайпи Львова. Це сталося після мого першого відвідування Міста Лева і я скажу відверто - вонни допомогли мені зануритись у атмосферу чього дивовижного міста. Легенди, різні цікавинки ,звичаї та історичні, напіввигадані постаті - усе написано дотепно, захоплююче і, що найголовніше, з любов"ю до міста.


Так от, "Весняні ігри" мене просто вбили і спантеличили. Багацько траплялось різної літератури еротичного характеру, але цю книженція - це просто апогей! Не еротика, а просто порно якесь! Я б сказав, що про почуття там йдеться десь між рядків, а загалом - самий трах в усіх деталях і подробицях. )))) Але єдина річ, що залишилась незмінною - дотепність оповідача. Місцями реготав, як скажений, так смішно пише.


Єдина неприємна для автора новина - про трах цікаво читати лише десь перші сто сторінок - далі стає неймовірно нудно. Чи варто радити цю книжку? Мабуть не буду, бо книжка занадто специфічна, але тим, хто читав Винничука раніше буде цікаво)))


Понедельник 15 октября 2007
Сообщение прочтено 474 раз

Нарешті! Нарешті сталося те, на що я так довго очікував - з 2003-го року! Radiohead записали і видали "на гора" свій новий альбом In Rainbows. Доречі, альбом розповсюджується в дуже незвичний, як для Заходу, спосіб. Його виклали для вільного завантаження на офіційному сайті, навіть безкоштовно. Звісно, що справжні фанати можуть вільно перерахувати певну суму, але це виключно за бажанням.


Для такої музики, що видають Radiohead, потрібно деякий час, щоб скласти враження про альбом загалом, але якщо керуватись першими враженнями, вже зараз можу сказати, що альбом насправді вийшов чудовий, 100% радіохедівський. Відверто кажучи, після сольних релізів Тома Йорка, а особливо Джонні Грінвуда, я не сподівався почути стільки мелодіки, нехай місцями і в дуже химерному аранжуванні.


Загалом, альбом нагадує The Bends і Amnesiac в одній тарі. І хоча одкровень, типу OK Computer тут нема, альбом пречудовий. Після декількох днів прослуховування можу виділити декілька особливо привабливих пісень. Bodysnatchers (сімбіоз типово радіохедівського психоделізму з класичною рок-н рольщиною). Nude (чудова мелодійна балада, що нагадує I Will). Weird Fishes/Arpeggi - чудовий приклад відшліфованої музики Радіохед, за якою яскравіє чудова мелодія. Нагадує Knives Out і There There. Jigsaw Falling Into Place (щось на кшталт поппередньої композиції). Особиста оцінка 8/10, хоча не виключаю, що вона згодом може змінитись.


Настроение у меня: оптимистичное    Слушаю музыку: Radiohead - Jigsaw Falling Into Place
Среда 10 октября 2007
Сообщение прочтено 640 раз

В останньому числі журнала "Новинар" прочитав цікаву для себе новину. У Франції відмовляються від вживання слів іншомовного походження. Війна з глобалізацією докотилася і до цієї специфічної галузі. Цікавинка у тому, що відмовляються не купка антиглобалістів, а на державному рівні - Міністерство освіти випускає дірективи , щодо впроваждення відповідних, суто французських слів, замість англомовних. Формулювання цієї ініціативи для українця може видатися смішним і не зрозумілим - "задля збереження автентичності французської мови".


Не менш цікаво, що народ дуже добре сприйняв ці розпорядження. Знову - українці можуть тільки дивуватись з відпавшими щелепами, мабуть тому, що нас такі проблеми не обходять?! У нас з мовою усе окей?


Відмінність у тому, що французька нація сторіччями розвивалась і самоідентифіковувалась. Тепер, іранцузи не хочуть втратити свої національні властивості, традиціїї, найяскравішим прикладом яких є мова. Їм не байдуже як і якою мовою висловлюватись, не байдуже, що буде з нацією за п"ятдесять, сто, двісті років... Українці сторіччями були васалами поляків, литовців, автро-угорців, турків і в ще більшій мірі - росіян. Дивина полягає у тому, що отримавши, нарешті, Незалежність, більшість так і забажала піднятись з колін і стати вільною людиною. Більше того - тягнуть назад у ярмо.


Можна казати про те, що у нас далеко не усі є етнічними українцями. Але для того, щоб остаточно стати вільними, треба хочаб ототожнювати себе з державою Україна. І не дивитись у минуле, у якому поганого було незрівняно більше, ніж доброго. І якщо зараз політиків звинувачують у суцільній брехні, то за совєтів правди не було взагалі. Але це - окрема тема...


Радію за французів, молодці вони - нічого не скажеш! Поважаю. От на кого треба рівнятись - на розумних, креативних, але при цьому закоханих у своє минуле, країну, мову... А от з кого ні в якому разі не варто брати приклад, так це з тих, хто повернув нещодавно собі совєтскій гімн і волає про неповагу до совєтских сімволів у колишньому СЕВі. Будьмо розумнішими...


Комментарии (2)  
Вторник 2 октября 2007
Сообщение прочтено 427 раз

Найкоротша виборча кампанія майже добігла свого логічного завершення. Залишилось лише дочекатись до завтра, щоб ЦВК оголосила результати, але це формальність. Результат вже можна спрогнозувати. А політики ще вчора вночі все спрогнозували і поділили. ПР, як завжди - спочатку казала про свою перемогу, що вони лідери і будуть формувати більшість. Потім стали звинувачувати помаранчевих  за їх нетерплячку - це сталося після усвідомлення біло блакитними, що коаліцію вони можуть скласти лише з комуністами і це буде зовсім не більшість. А більшість набирає таки помаранчевий табір.


Цей табір випромінює впевненість у своєму парламентському майбутньому, іноді згадуючи майбутне країни - але це між іншим))). Якщо вони не втратили здоровий глузд і усвідомили свої минулі помилки, думаю їх парламентське майбутнє справді буде щасливим, хоча б на рік. Повірте - рік - не такий короткий термін для сучасної України)))


Стосовно комуністів - вони повинні бути повністю задоволені. Вони пройшли, навіть не погіршили свої проценти, прівняно з минулим роком. Звісно, щ ов коаліції їм не працювати, але це ані трохи їх не бентежить - роль комуністів - це волати про великий капітал, "братню Росію" з її ЄЕПом і т.п. Одним словом - молодці, прорвались. Маю надію, що лише до наступних виборів.


П"ятий і останній, кому пощастило протирати дороге червоне сукно в сесійній залі - Литвин. Як до виборів, так і після, Литвин зберігає таємницю, стосовно своєї орієнтації. Після виборів він навіть більш загадковий, бо майже не з"являється на людях. Зрозуміло, що зараз його спіткав "синдром Мороза". Він має золоту акцію і мабуть думає як би її продати найдорожче. Але поки він думає, може скластися ситуація, коли він не надто буде потрібен для коаліції. Я б на його місці визначався швидче, бо потяг може піти...


Вже зараз зрозуміло, що соціалісти не пройдуть до Ради. Це для мене не дивина - я це давно прогнозував і, відверто кажучи, очікував з нетерпінням. Соціалісти зробили все неможливе, щоб поховати свою партію надовго. Цушко, Рудьковський, Ніколаєнко, Семенюк - ці прізвища кажуть самі за себе - повні нездари + продажні + істеричні. Навіть мільйони пана Бойка їх не врятували. Тьфу - навіть бридко про них писати...


Продовжується тепла українська осінь. Листя вже геть зелене, подекуди з червоними плямами. Саме в таку пору року найкомфортнише гуляти в парках, особливо якщо налагоджений на романтичний стан. Ще досить тепло - можна вдягнути реглан, джинсу, але черевики вже осінні - земля вже холодна і сира. На вечір треба взяти куртку, бо прохолодно. Здоров"я треба берегти, бо попереду зима - працювати аж до наступного літа, а нам хворіти не можна. Гроші треба заробляти наполегливо, бажано без перерв - щоденно, щотижнево, щомісячно. Вибори пройшли, але лише зараз почнется найцікавіше - ну ви знаєте, як воно буває - Росія підніме ціну на газ, а з газом і все інше підніметься... Ну, то байдуже ,ми усі підготовлені і поінформовані.  Нє впєрвой...


Вторник 25 сентября 2007
Сообщение прочтено 472 раз

Коли щось примушує тебе діяти, думати або віичувати не так, як ти звик це робити - не не обов"язково твоя особиста проблема. Навіть якщо ти дуже сильна, вольова людина - суцільний залізний кулак! В політики мене переважно дратують, дохто просто залишає байдужим, і ця байдужість загалом панує у моєму політичному світогляді (напевно, саме це мені ще дозволяє хоч якось зберігати спокій і тверезість думок). Але є такі люди, є! Є такі, що дратують неймовірно. Вітчуваєш як вони лізуть до тебе в душу, викликаючи гнів абощо...


Цієї передвиборної кампанії такою людиною стала пані Богословська. Повна вітсутність поваги, самоповаги, толерантності. Якщо на одному каналі Ганна Герман каже про повагу до опонентів, в той же час на іншому Богословська запльовує слиною камери у якісь студії прямого ефіру. Начебто партія у них єдина, а поведінка... хто на що вчився і як виховувався. Так от, Богословська зі своїм брєдовим компроматом переплюнула усіх. Якраз перед виборами у неї з"явились кілограми макулатури або інших носіїв інформації з різною хрєнью. Напевно це було два тижні тому під час одного з політичних шоу, коли я подумав "хто нарешті закриє їй пельку?". Був би я в студії, думаю я б заткнув. Але мене там не було...


І от нарешті сьогодні повідомили, що БЮТ виграв справу у суді. Інформація, що її оприлюднила Інна Богословська, на справді була лише стосом вирізок з жовтої преси, намальованими графіками і схемами невідомого походження і ... брошуркою !!! Наталії Вітренко !!! Отакої! Я людина незлоблива і не заздрісна, але іноді отримую певне задоволення, коли нахабна людина отримує те, на що заслуговує. Хоча те, на що заслуговує Богословська, вона не отримала у повній мірі. Але це вже дрібнички - на тому світі усі будемо відповідати за вчинки, як рівні.


Понедельник 24 сентября 2007
Сообщение прочтено 414 раз

 




Сподіваюсь, що це мій останній політично -саркастичний запис до виборів. Думав, що більше не буду писати на цю тему, але не можу втриматись. Справді - подивишся усі ці політичні шоу і не можеш залишитись байдужим до усього цього.


На цих виборах, як ніколи раніше не виникало такого визначення, як "позапарламентські партії". Звісно, що це звучить куди приємніше, ніж "політичні невдахи", чи "збанкрутілі маргінали". до того ж ці партії здіймають справді великий галас сьогодні, чим привертають до себе неаби-яку увагу. Партія "Вільних демократів" вибрала собі дієвий і кумедний шлях так званої "попсово-скандальної" кампанії. Кампанія побудована на епатажі, поде-куди викликає посмішку, особливо біг-борди абе ТБ реклама. Але все -таки представники цієї партії  не залишають ілюзій, щодо своєї "вільності", чи "демократичності. Не знаю, як там пан Одарич (Черкащани знають краще), а от пана Бродського усі кияни добре пам"ятають вже більше 10 років. Одіозна, скандальна особистість, що за стільки років так і не змогла побудувати собі позитивний імідж у киян, хоча постійно волає про те, як опікується рідним містом.


Ще один недомірок - ПСПУ. Скандальність Вітренко відома на усіх теренах України ,як і незмінна позиція партії. Цікаво, що на відміну від попередніх виборів, зараз вони посварились з усіма - навіть з близькими до них соціалістами і комуністами. І це не дивно. У той час, як ці політичні повії опустили свій рейтинг нижче плінтуса, як то кажуть, навіть відірвані пару відсотків від "лівого" електорату досить ласий шматок. Думаю, кожен погодиться, що критикувати комуністів і соціалістів є за що. Біда Вітренко у тому, що її залізобетонність і не здатність до будь-якої гнучкості навряд чи дозволить їй потрапити в Раду.


Якщо казати про більш- менш позитивних маленьких героїв, я б назвав серед таких як ВО Свобода і Блок Литвина. Треба визнати, що пан Тягнибок довів здатність до ведення пристойної, спокійної агітації, особливо якщо врахувати націоналістичну спрямованість партії. На минулих виборах вони спромоглися наповнити своїми представниками місцеві ради переважно західного регіону України, але це тільки початок.  Думаю, що вони як ніколи близькі до загальноукраїнської Ради, як і пан Литвин. Загалу мало відомі люди зі списку Литвина, але цей блок здатен виплисти навіть на харизматичності самого її лідера. Запальні і поде-куди гарячкуваті виступи Литвина, що гне свою, відмінну від лідерів перегонів, лінію можуть таки привернути до себе увагу 4-5% електорату. Нівіть, якщо врахувати темне кучмістске минуле Литвина, його виважені дії під час Помаранчевих подій заслуговують на певну повагу. В решті решт - майже в усіх є таке минуле.  


Якщо присутність лідерів у майбутній раді не викликає сумніву, несподіванок треба чекати саме у цьому сегменті гравців "другої ліги". Хто знає, може хтось з них стане власником "золотої акції", яку мали свого часу соціалісти, але використали її до біса невміло і, можна сказати, просто ганебно.


Слушаю музыку: Скрябін - Мудрий, бо німий.
Вторник 18 сентября 2007
Сообщение прочтено 496 раз

Позавчора даїшники спіймали мене без талону техогляду. Це - сабж. Так от - мені навіть не треба було натякати на хабар. Одразу запросили на заднє, до біса зачухане тисячами дуп сидіння Жигулів і спитали "Скільки даси?", чим поставили мене в глухий кут, бо я вже забув, коли останній раз зустрічався з такою нахабністю з боку "органів". Здається це було ще до революції.


От так я зрозумів, що таке вибори, що таке влада нахабних покидьків з їх міністрами Цушками, чи хер його знає хто у нас там міністр. Але те, що "Цушко - герой", знає мабуть кожний собака. І справді - нахто так геройськи не відсиджується за кордоном, чи у перманентних відпустках ,як Цушко.   


От таке... А на останок мені, напевно з почуттів вдячності за презент, повідомили, що не обов"язково їхати за техоглядом у МРЕВ чи ДАЇ!!! Тепер у мене є телефон свого власного інспектора, що завжди зможе влаштувати техогляд не виходячи з машини. Гадаю, якщо накинути зверху двадцятку - навіть до дому привезе.


Якщо чесно - я реально у шоці!


Пятница 14 сентября 2007
Сообщение прочтено 874 раз

Часто політиків звинувачують у психічній неврівноваженності, але це лише емоції без медичних підстав. І справжня психічно неврівноважена поведінка трапляється не так часто. Перший кандидат на "примусове психічне обстеження" (я це називаю саме так)  -це наш мер Льоня Черновецький - Космос. Його вчинки і слова дуже красномовно говорять самі за себе вже тривалий час - одним словом пожартували кияни над собою - Одеса відпочиває. Юморину треба переносити до Києва)))))))


Ситуація, щ осклалась навколо особи міністра транспорту Рудьковського теж відкрила мені очі на цю постать. Не можу збагнути, як міністр, офіційна особа, може поводити себе, як якась звичайнісінька базарна пліткарка! Заява, про масштабні теракти, що плануються в Секритаріаті Президента -який би цей секретаріат не був - це не терористичний загін. А якщо ти маєш інформацію - поділись нею з СБУ. Ні - інформація з інету, стаття анонімна, Рудьковський ховається від СБУ. Звісно, що йому просто нема чого повідомити, але років 7 ув"язнення йому світить.  Але 7 - це для простих громадян, а для міністра я б додав перед сімкою одиничку. За те -  що міністр. А ще за "мукачівська банда з Банкової" - це характеристика Секритаріату Президента (повторюю, який би поганий він не був - це державна установа).


Я ще можу зрозуміти Мороза - літня людина, якій нема на що претендувати, окрім чималих гонорарів з бюджету Партії регіонів. А от Рудьковський міг би подумати над своїм політичним майбутнім. Але ж він - соціаліст. Ні, він - український соціаліст. А український соціаліст - це така істота, що виконає будь-які забаганки хазяїна. Тобто, відробляє дуже наполегливо. З одного боку, це добре, що вони так чесно відробляють гроші, а з іншого - ще одну непогану ідею соціалізму в Україна поховано. Руками цих безпринципних мерзотників. Останнє соцопитування Центру Разумкова показало найвищий рівень недовіри громадян саме до О.О. Мороза - 67,5%! 


Я так міркую, що для відродження соціалістів, як порядної ідейної партії в Україні потрібно навіть не десятиліття. Думаю, що більше. Це насправді дуже погано, бо ідейних партій меншає, а на їх місцях з"являються незрозумілі "блоки за інтересами", що не можуть запропонувати народу анічого. Такі блоки тільки пропонують свого лідера. "Блок Литвина", "Блок Супрун" , "Блок Тимошенко" - спробуй зрозуміти їх ідею!  


А щодо Рудьковського - треба з ним щось робити, бо я так відчуваю, що скоро він особисто може почати підкладати бомби, чи зривати стоп-крани ,лише шоб у передвиборчій істериці, що опанувала його, як нікого іншого, довести якісь "вражі наміри секретаріату".


Комментарии (3)  
123Вперед | Указать страницу