25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію під псевдонімом Леся Українка. Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня. Але світове значення творчості письменниці довго применшували, а образ спотворювали. Чи була Леся Українка «слабосилою, хворою дівчиною» та «другом пролетарів», як ставилася до Маркса, чи була атеїсткою, які мала стосунки із Ольгою Кобилянською, чому називала російське підданство «національним нещастям» та як боролася із російським імперським колоніалізмом? Радіо Свобода підготувало невідомі факти про письменницю, які змусять подивитися на неї по-новому.
htt ps://www.r adiosvobod a.org/a/le sia-ukrain ka-150-rok iv-nevidom i-fakty/31 120122.htm l
Модники знают, что история бренда Marc O’Polo началась в 1967 году, когда два шведа Гете Хусс и Рольф Линд вместе с американцем Джерри О’Шиттом решают начать производство хлопковых рубашек из натуральных тканей. В то время рынком одежды правила синтетика!!! Хусс, Линд и О’Шитт Marc хотели же выпускать простую, но в то же время стильную и удобную одежду, которая могла бы подчеркнуть индивидуальность ее владельца. А в качестве вдохновения послужили обычные хлопковые рубашки, которые продавал на улице индус
А вот названием бренда шведы обязаны итальянскому купцу и путешественнику XIII-XIV веков Марко Поло
Некоторые говорят, что человек создан из грязи Бедняк сотворен из мышц и крови, Мышц и крови, кожи и костей, Слабого умишка и сильной спины
Ты грузишь шестнадцать тонн, и что получаешь взамен? С каждым днем старее и все больше в долгах Святой Петр, не призывай меня, ведь я не могу уйти Я задолжал свою душу фабричной лавке.
Я родился однажды утром, когда солнце не светило Я поднял лопату и пошел к руднику Я погрузил шестнадцать тонн угля номер девять И хозяин магазина сказал: «Благослови меня Бог»
Ты грузишь шестнадцать тонн, и что получаешь взамен? С каждым днем старее и все больше в долгах Святой Петр, не призывай меня, ведь я не могу уйти Я задолжал свою душу фабричной лавке.
Если видишь, как я иду, лучше отойди в сторону Многие этого не сделали, и многие умерли Один железный кулак, другой — стальной Если правый до тебя не доберется, тогда это сделает левый.
Ты грузишь шестнадцать тонн, и что получаешь взамен? С каждым днем старее и все больше в долгах Святой Петр, не призывай меня, ведь я не могу уйти Я задолжал свою душу фабричной лавке.
Я родился однажды утром, моросил дождь Драки и проблемы— мое второе имя Меня растила старая львица в зарослях тростника Ни одна светская женщина не заставит меня ходить по струнке
Ты грузишь шестнадцать тонн, и что получаешь взамен? С каждым днем старее и все больше в долгах Святой Петр, не призывай меня, ведь я не могу уйти Я задолжал свою душу фабричной лавке.
Знаєте, чому радянські колгоспники різали свиней вночі, в сінях, попередньо вдягнувши на голову мішок з золою - щоб кабанчик задихався і не кричав? Не знаєте?
Тому, що мужик, який власними руками виростив кабана, зобов'язаний був віддати його шкуру державі. На офіцерські чоботи, портупеї та інше потрібне країні військове майно.
А сало хотілося щоб зі шкіркою було. Яке ж сало без шкурки? Ось і різали свиней потайки. А голові колгоспу і голови сільради хабар давали. Цим же салом зі шкіркою і кращим шматком м'яса.
Знаєте, чому селяни в СРСР рубали фруктові дерева? Тому, що комуністи ввели драконівські податки на них. Нема грошей? Не біда. Брали "натурою" - шерстю, м'ясом, овочами і тими ж фруктами. Ось мужики і взялися за сокири. Рубали і плакали - ті груші і вишні ще їх діди садили.
А ще моя мама згадувала, як їх зобов'язували вивозити на колгоспні поля ... власні екскременти. На добрива. Сам мав свій туалет типу "сортир" вичистити і сам на поле, куди бригадир вкаже, вивезти. Або винести. Нікого не хвилювало як це гуано в поле виявиться. Але віддай - Не гріши.
А ви в курсі, що рідна держава обкладала всіх крестян, які мали корів, натуральним податком - 220 літрів молока на рік дай. Горбатися на корівку ти, а молочко держава підгортає. Якщо хто не в курсі, як воно дається - молочко - спробуйте день косою помахати. Я махав - знаю. А сіно скиртувати не пробували? Теж скажу - не ложкою за столом працювати.
І так, якщо у вас був десяток курей - улюблене держава робітників і селян дбайливо зобов'язувало здати 180-250 яєць в рік. Бо держава своїми яйцями пролетаріат забезпечити не могло.
І так - на кожну свиню, яку виростив радянський мужик, теж існував податок.
Це все на додачу до важкої, від темна до темна роботі в колгоспі. Практично безкоштовної бо що таке зарплата 40-50-60 рублів? І ту лише з 1966 року почали платити. А до цього цілих 36 років ішачити колгоспники задарма. За "трудодні". Відпрацював "трудодень" - отримай 2 кіло зерна, і ні в чому собі не відмовляй. Грошей хочеш? Продай ці 2 кіло рідній державі. За ціною в 2 рази менше, ніж держава у колгоспу купує.
Як люди не бігли з цього "раю"? Бігли, ще й як. Незважаючи на те, що рідне радянських государтства, в якому "так вільно дихає людина", зробило мужиків кріпаками, фактично заборонивши виїзд з колгоспу, відібравши паспорти.
Моєму батькові пощастило. Рідний кохоз направив його вчитися на тракториста в Старобешеве. Після цього він потрапив в армію, а з армії поїхав "піднімати цілину" по "комсомольському набору". У Калмикії. А це вже - паспорт. А паспорт давав право "на ліво". Так наша сім'я опинилася не в колгоспі, а в державному підприємстві - радгоспі.
А це вже зовсім інша справа. Платили хоч і мало, але все ж платили, а не ті мізерні 40-50 рублів "колгоспних". І пенсійний стаж йшов державний, а не колгоспний. Знаєте, що таке "колгоспна пенсія"? Це 12-18 рублів на місяць. Бувало, що і 5 рублів і навіть три.
Але про це якось іншим разом.
Народ, який забув або не знає свого минулого, не має майбутнього, - сказав Платон.
Від себе додам: такий народ приречений ходити по колу, причому - по граблях.